№ 70577937, 23.11.2017, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 листопада 2017 р. Справа № 802/1496/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни

представника позивача: Головні О.С.

представника відповідача: Волошенюк Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ладвін" до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ладвін" (далі - позивач, ТОВ "Ладвін") до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Вінницькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

У позовній заяві позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 24.07.2017 року №0006641401, №0006671401, №0006681401.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Ладвін" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Автокомфорт плюс" за період з 04.11.2013 року по 31.12.2016 року ГУ ДФС у Вінницькій області прийнято Акт від 12.07.2017 року №969/1401/38702981. На підставі Акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0006681401 від 24.07.2017 року, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510 грн., податкове повідомлення-рішення №0006671401 від 24.07.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, а саме, за податковими зобов'язаннями 228176 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 57044 грн., та податкове повідомлення-рішення №0006641401 від 24.07.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток, а саме, за податковими зобов'язаннями 202968 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 17611 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити на підставі та в межах заявлених позовних вимог.

Представник відповідача проти позову заперечувала, просила відмовити в його задоволенні, посилаючись на обґрунтування письмових заперечень.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТОВ "Ладвін" взято на облік в контролюючих органах 26.04.2013 року за №26511374821 та перебуває на обліку в Вінницькій ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області.

Так, у період, який перевірявся ТОВ "Ладвін" було платником податку на прибуток підприємства, податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску.

На підставі направлень від 26.06.2017 року №1182 виданого ГУ ДФС у Вінницькій області Шаталюком С.В., головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників основних галузей економіки та перевірок інших галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС у Вінницькій області, відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 та п. 82.2 ст. 82 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI, ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області Вишара І.Ю. від 24.01.2017 року, на підставі наказу ГУ ДФС у Вінницькій області від 26.06.2017 року №1436, проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Ладвін" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Автокомфорт плюс" за період з 04.11.2013 року по 31.12.2016 року, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

Вказаною перевіркою встановлено наступні порушення відповідно до висновків:

- п. 44.6 ст. 44, пп. 134.1.1, п. 134.1 ст. 134 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в зв'язку з чим занижено податок на прибуток за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року на загальну суму 202968 грн., у тому числі за 2015 рік в сумі 132524 грн., за 2016 рік в сумі 70444 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в зв'язку з чим занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2015 року по 01.05.2016 року на загальну суму 228176 грн., у тому числі: за квітень 2015 року в сумі 6574 грн., за травень 2015 року в сумі 8946 грн., за червень 2015 року в сумі 8423 грн., за липень 2015 року в сумі 26680 грн., за серпень 2015 року в сумі 12389 грн., за вересень 2015 року в сумі 12634 грн., за жовтень 2015 року 15063 грн., за листопад 2015 року в сумі 24434 грн., за грудень 2015 року в сумі 34287 грн., за січень 2016 року в сумі 12577 грн., за лютий 2016 року в сумі 15875 грн., за березень 2016 року в сумі 37992 грн., за квітень 2016 року в сумі 12302 грн.

На підставі Акту № 969/1401/38702981 від 12.07.2017 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0006681401 від 24.07.2017 року, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510 грн., податкове повідомлення-рішення №0006671401 від 24.07.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, а саме, за податковими зобов'язаннями 228176 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 57044 грн., та податкове повідомлення-рішення №0006641401 від 24.07.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток, а саме, за податковими зобов'язаннями 202968 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 17611 грн.

Визначаючись щодо правомірності прийнятих податкових повідомлень - рішень, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Положеннями ст. 21 ПК України визначені обов'язки органів фіскальної служби, серед яких обов'язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Отже, органи фіскальної служби та їх посадові особи при прийнятті рішень, у т.ч. наказів про проведення позапланової перевірки, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений ПК України.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Як свідчать матеріали справи та встановлено в судовому засіданні, за даними бухгалтерського обліку ТОВ "Ладвін" відображено придбання товарів, інших необоротних матеріальних активів, запчастин, транспортних послуг, постачальником яких задокументовано ТОВ "Автокомфорт плюс" згідно договору поставки №19/01/15-02 від 19.01.2015 року.

Так, за перевіряємий період ТОВ "Ладвін" відображено документи на придбання від ТОВ "Автокомфорт плюс" стосовно товарів та послуг на загальну суму 1486599 грн..

За таких обставин, ТОВ "Ладвін" сформувало витратну частину в розмірі 11237598 грн. та податковий кредит по ПДВ в розмірі 228176 грн. по документах від ТОВ "Автокомфорт плюс".

Так, при дослідженні матеріалів справи та первинних документів, судом встановлено той факт, що не підтверджено факт поставки товару ТОВ "Ладвін" на адресу ТОВ "Автокомфорт плюс", при цьому, згідно регістрів бухгалтерського обліку проведена реалізація товарів, а також той факт, що первинних бухгалтерських документів на дану реалізацію при перевірці не надано.

Також, суд зазначає, що відповідно до ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області Вишара І.Ю. від 24.01.2017 року по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016020110000096 від 21.07.2016 року, за фактом фіктивного підприємства ТОВ "Автокомфорт плюс", за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, зазначено, що з метою прикриття незаконної діяльності, було створено суб'єкт підприємницької діяльності - ТОВ "Автокомфорт плюс", в результаті чого було здійснено фіктивну підприємницьку діяльність.

Так, в ході досудового розслідування даного кримінального провадження встановлено, що ряд суб'єктів підприємницької діяльності транзитно-конвертаційної направленості сформували штучний податковий кредит для ТОВ "Автокомфорт плюс", яке в свою чергу формувало штучний податковий кредит для суб'єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки.

Також, суд звертає увагу, що згідно листа СУ ФР ГУ ДФС у Вінницькій області від 27.06.2017 року №285/23-03, зазначено, що для проведення позапланової виїзної перевірки, передані матеріали кримінального провадження №42016020110000096 внесеного до ЄРДР 21.07.2016 року за фактом фіктивного підприємництва ТОВ "Автокомфорт плюс", а саме: видатокові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, інші матеріали кримінального провадження, згідно яких встановлено, що відповідно до показів засновника, директора, головного бухгалтера ТОВ "Автокомфорт Плюс" ОСОБА_4, фінансово-господарською діяльністю вказаного товариства він не займався та не займається.

Також, ОСОБА_4 зазначив, що придбання товарно-матеріальних цінностей він не здійснював, ніяких товарів, робіт та послуг не проводив. Більше того, зазначив, що фінансово-господарських документів по проведених господарських операціях він не підписував, а також те, що їх у нього немає, зазначив, що на початку 2015 року за грошову винагороду, на прохання невідомого йому чоловіка, без мети здійснення господарської діяльності, переоформив на себе ТОВ "Автокомфорт плюс". Після переоформлення та відкриття у банках рахунків, він передав усі статутні, реєстраційні документи та печатку вказаного підприємства. Так, для здійснення змін з попереднього керівника ТОВ "Автокомфорт плюс" ОСОБА_5 на ОСОБА_4 до нотаріуса він ходив з невідомим чоловіком та з ОСОБА_5 Так, зазначив, що лише при відкритті банківських рахунків він поставив свій підпис в грошових чеках та передав їх останньому. Документів податкової звітності ТОВ "Автокомфорт плюс" до податкового органу не надавав.

При огляді фінансово-господарських документів ТОВ "Автокомфорт плюс" по взаємовідносинах, ОСОБА_4 зазначив, що підпис в документах не його.

В свою чергу, згідно наданих первинних документів у матеріалах кримінального провадження №42016020110000096 щодо взаємовідносин ТОВ "Ладвін" з ТОВ "Автокомфорт плюс" за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року встановлено, що договір поставки №19/01/15-02 від 19.01.2015 року, із сторони "Продавця" - ТОВ "Автокомфорт плюс", підписаний директором ОСОБА_5, також в рядку "від постачальника" видаткових накладних та "затверджую" актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) ТОВ "Автокомфот плюс" складених у період з 30.01.2015 року по 02.04.2015 року зазначено, прізвище, ім'я, по батькові директора ТОВ "Автокомфрот плюс" - ОСОБА_5 та підпис вказаної особи.

Разом з тим, в рядку "ініціали та прізвище особи, яка склала податкову накладну" та "посадова (уповноважена) особа/фізична особа" податкових накладних, складених у період з 14.04.2015 року по 14.04.2016 року зазначено прізвище, ім'я, по батькові директора ТОВ "Автокомфорт плюс" - ОСОБА_4

Так, встановлено, що акти звірки взаємних розрахунків ТОВ "Ладвін" з ТОВ "Автокомфорт плюс" до перевірки не надано.

Більше того, суд, зазначає, що перевіркою було встановлено часткову дефектність документів, які складені на придбання товарів та послуг.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Отже, будь-які документи (договори, податкові, видаткові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Суд звертає увагу, що платник податку повинен бути обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників.

Відтак, несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Таким чином, перевіркою встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій між ТОВ "Ладвін" із ТОВ "Автокомфорт плюс", а саме придбання товарів, транспортних послуг, інших необоротних матеріальних активів та подальшого їх списання до складу собівартості реалізованої продукції та інших операційних витрат в періоді з 14.04.2015 року по 31.12.2016 року в частині первинних документів, засвідчених директором ТОВ "Автокомфорт плюс" - ОСОБА_4

Відтак, надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як показами сторін так і матеріалами справи, суд в узгодження з вимогами статті 162 КАС України, вважає, що в задоволенні заявлених позовних вимог необхідно відмовити повністю.

Дослідивши оскаржувані рішення в розумінні рішення суб'єкта владних повноважень, суд приходить до висновку, що останнє відповідає вимогам визначених Кодексом адміністративного судочинства України, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути вчинено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України - за змістом цей критерій випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України. "На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України, зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. "У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. "У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Визначаючись щодо заявлених вимог, судом також враховано, що ч. 1 ст. 11 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності з ч.1 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

З аналізу даних норм слідує, що під час розгляду справи суд бере до уваги лише належні докази, тобто ті, що стосуються конкретної справи та містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, на виконання свого обов'язку відповідачем доведено правомірність прийняття своїх рішень, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст.ст.70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Чернюк Алла Юріївна