№ 70556721, 21.11.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2017 р. Справа№ 910/9482/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко О.В.

Тарасенко К.В.

21.11.2017

секретар судового засідання Каніковський А.О.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: Петровський Ю.І. (представник за довіреністю)

від прокуратури: Колодяжна А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокуратури Львівської області

на рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2017

у справі №910/9482/17 (суддя Турчин С.О.)

за позовом заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Львівської міської ради

до 1) Львівської обласної державної адміністрації

2) Громадської організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя"

про визнання незаконними та скасування розпоряджень, припинення права, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Львівської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Львівської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Львівської обласної державної адміністрації, Громадської організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" про:

визнання незаконним та скасування розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації №22/0/5-10 від 26.01.2010 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадській організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя";

визнання незаконним та скасування розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації №172/0/5-10 від 01.03.2010 "Про передачу в постійне користування земельної ділянки";

припинення права Громадської організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" постійного користування земельною ділянкою по вул. Медової Печери, 71 у м. Львові шляхом визнання недійсним Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 4610137200:05:009:0056) площею 2,4000 га серії ЯЯ №180238 від 23.10.2010, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №03:10:469:00001 кн.03-5;

витребування у Громадської організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" (ідентифікаційний код юридичної особи 36670162) на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради (ідентифікаційний код - 04055896) земельну ділянку з кадастровим номером 4610137200:05:009:0056 та площею 2,4000 га, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Медової Печери, 71, шляхом реєстрації права комунальної власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та зобов'язання повернути вказане майно за актом приймання-передач власнику.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні розпорядження суперечать вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню через порушення встановленого законом порядку вилучення спірної земельної ділянки. Крім того, прокурор зазначав, що підставою для прийняття спірних розпоряджень стала постанова Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2009 у справі №2а-7825/09/1370, водночас, вказана постанова скасована 28.10.2015. Таким чином, прокурор зазначає, що оскільки право розпорядження спірною земельною ділянкою належало Львівській міській раді, розпорядження про відчуження спірної земельної ділянки прийняті Львівською обласною державною адміністрацією з перевищенням повноважень, то спірна земельна ділянка вибула з володіння власника поза його волею.

У поданому в суді першої інстанції відзиві відповідач-2 просив припинити провадження в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження Львівської обласної державної адміністрації №172/0/5-10 від 01.03.2010 "Про передачу в постійне користування земельної ділянки" та скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, а в іншій частині позовних вимог відмовити. Клопотання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог мотивоване наявністю рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2012 у справі №30/266-55/39.

В подальшому прокурор звернувся з заявою про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд:

визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації №22/0/5-10 від 26.01.2010 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Громадській організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя";

визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації №172/0/5-10 від 01.03.2010 "Про передачу в постійне користування земельної ділянки";

визнати недійсним Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 4610137200:05:009:0056) площею 2,4000 га серії ЯЯ №180238 від 23.10.2010, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №03:10:469:00001 кн.03-5;

зобов'язати Громадську організацію інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" повернути територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 4610137200:05:009:0056 та площею 2,4000 га, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Медової Печери, 71.

Судом першої інстанції було встановлено, що по своїй суті вказана заява є заявою про зміну предмету позовних вимог, відповідає приписам ст. 22 ГПК України, а тому, прийнята до розгляду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.08.2017 припинено провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації №172/0/5-10 від 01.03.2010 "Про передачу в постійне користування земельної ділянки" та про визнання недійсним Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 4610137200:05:009:0056) площею 2,4000 га серії ЯЯ №180238 від 23.03.2010, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 03:10:469:00001 кн. 03-5. В іншій частині позовних вимог, а саме: про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації №22/0/5-10 від 26.01.2010 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадській організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" та про зобов'язання Громадської організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" повернути територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 4610137200:05:009:0056 та площею 2,4000 га, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Медової Печери, 71, відмовлено.

Припиняючи провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації №172/0/5-10 від 01.03.2010 "Про передачу в постійне користування земельної ділянки" та про визнання недійсним Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 4610137200:05:009:0056) площею 2,4000 га серії ЯЯ № 180238 від 23.03.2010, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №03:10:469:00001 кн. 03-5, судом враховано наявність рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2012 у справі №30/266-55/39, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2012, яким вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав.

Відмовляючи в позові в частині визнання незаконним та скасування розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації №22/0/5-10 від 26.01.2010 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадській організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя", суд виходив з того, що таке розпорядження вичерпало свою дію внаслідок виконання, а відтак його скасування не породжує наслідків ні для власників, ні для користувачів земельної ділянки.

Відмовляючи в позові в частині зобов'язання громадської організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" повернути територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 4610137200:05:009:0056 та площею 2,4000 га, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Медової Печери, 71, суд виходив з того, що дана вимога є похідною від вимоги про визнання недійсними та скасування розпоряджень від 01.03.2010 №172/0/5-10 та №22/0/5-10 від 26.01.2010, визнання недійсним Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 23.03.2010, серія ЯЯ №180238, яка була предметом розгляду у справі №30/266-55/39 та за результатами даного спору прийнято господарським судом міста Києва рішення, яким відмовлено у задоволенні вказаних позовних вимог.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, прокуратура Львівської області звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2017 у справі №910/9482/17 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права. В апеляційній скарзі скаржником зокрема зазначено, що посилання суду першої інстанції на наявність рішення господарського суду щодо спору між тими ж сторонами є безпідставним, з огляду на ту обставину, що склад сторін у справах №910/9482/17 та №30/266-55/39 абсолютно різниться - сторонами у даній справі є Львівська міська рада (позивач), Львівська обласна державна адміністрація, Громадська організація інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" (відповідачі); сторонами у справі №30/266-55/39 є Львівська міська рада (позивач), Львівська обласна державна адміністрація, управління Державного комітету з земельних ресурсів у місті Львові (відповідачі), Громадська організація інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" у згаданій справі була залучена як учасник судового процесу - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Також скаржник звертає увагу на те, що предметом спору у справі №30/266-55-39 були лише розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації №172/0/5-10 від 01.03.2010 "Про передачу в постійне користування земельної ділянки" та Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 4610137200:05:009:0056) площею 2,4000 га серії ЯЯ №180238 від 23.03.2010; враховуючи, що розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації №22/0/5-10 від 26.01.2010 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадській організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" та вимога про повернення територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 4610137200:05:009:0056 та площею 2,4000 га, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Медової Печери, 71 господарським судом міста Києва не розглядались у справі №30/266-55/39, тому будь-які посилання про наявність рішення господарського суду з того ж самого предмету спору також є безпідставними. Крім того скаржник вважає, що скасування лише розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації №172/0/5-10 від 01.03.2010 та визнання недійсним Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, не скасувавши при цьому розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації №22/0/5-10 від 26.01.2010 не забезпечить належного захисту інтересів сторін держави в особі представницького органу територіальної громади міста Львова - Львівської міської ради. Скаржник стверджує, що підставою для звернення Львівською місцевою прокуратурою №1 до суду стало те, що Львівська обласна державна адміністрація не є належним розпорядником спірної земельної ділянки та зазначає, що вказане підтверджується тим, що однією з підстав для прийняття спірних розпоряджень стала постанова Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2009 у справі №2а-7825/09/1370, якою задоволено адміністративний позов Громадська організація інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" та визнано неправомірними дії Львівської обласної державної адміністрації щодо відмови у наданні у постійне користування спірної земельної ділянки, також судом встановлено, що вилучення з постійного користування Львівського геріатричного пансіонату земельної ділянки та надання її в постійне користування громадський організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" відноситься до компетенції Львівської обласної державної адміністрації. Водночас постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2015, залишеною без змін Вищого адміністративного суду України від 11.10.2016, скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2009 та прийнято нову - про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) від 02.10.2017 апеляційну скаргу прокуратури Львівської області прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 31.10.2017.

03.10.2017 через канцелярію суду від прокуратури Львівської області надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій останній просив забезпечити позов шляхом заборони Львівській обласній державній адміністрації, Громадській організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" вчиняти дії, пов'язані з розпорядженням та використанням земельної ділянки площею 2,4000 га, розміщеної за адресою: м. Львів, вул. Медової Печери, 71, кадастровий номер 4610137200:05:009:0056; отримання проектної документації для будівництва, одержання містобудівних обмежень; отримання дозволів на проведення підготовчих чи будівельних робіт; укладення правочинів щодо використання (освоєння) вказаної ділянки та будь-яких інших дій, пов'язаних з цією ділянкою.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) від 31.10.2017 розгляд справи відкладено на 21.11.2017. Зобов'язано прокуратуру надати суду письмові пояснення з посиланням та наданням відповідних доказів в обґрунтування заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, письмові пояснення щодо значення у даній справі рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2012 у справі №30/266-55/39. Зобов'язано сторони надати суду відзиви на апеляційну скаргу, в яких також викласти позицію щодо заяви прокуратури про вжиття заходів до забезпечення позову.

20.11.2017 через канцелярію суду від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення суду - без змін. При цьому у відзиві відповідач-2 зазначає про те, що у справі №30/266-55/39 було досліджено правомірність видачі оскаржуваних розпоряджень та Державного акту, встановлено відповідність їх видачі вимогам законодавства України. Також на думку позивача не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що оскаржуване розпорядження Львівської обласної державної адміністрації №22 від 26.01.2010 приймалось на підставі постанови Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2009, оскільки зі змісту вказаного розпорядження вбачається, що відповідач-1 приймає розпорядження на підставі відповідних норм Земельного кодексу України та враховує постанову суду; зазначеною постановою не було зобов'язано відповідача-1 вчиняти жодні дії. Відповідач-2 у відзиві зазначає, що прокурором не наведено підстав для представництва вказаних в ст.23 ЗУ "Про прокуратуру" та зауважено про те, що Львівською місцевою прокуратурою №1 пропущено встановлений законом строк для звернення до суду.

В судове засідання апеляційної інстанції представники позивача, відповідача-1 не з'явилися.

Оскільки явка представників сторін, прокуратури у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін, прокуратури про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу за відсутності представників позивача, відповідача-1.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 21.11.2017 представник прокуратури підтримав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, просив її задовольнити.

Представник відповідача-2 заперечував проти вказаної заяви, просив її відхилити.

Розглянувши заяву прокуратури Львівської області про вжиття заходів до забезпечення позову, колегією суддів відмовлено у її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК Украйни, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно із ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, шляхом заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

В пункті 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" роз'яснено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

В пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заява про забезпечення позову, є обґрунтованою із зазначенням адекватного засобу забезпечення позову. При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.ст. 33-34 ГПК України, які передбачають обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

В обґрунтування заяви про вжиття заходів до забезпечення позову прокуратура посилається на порушення діючого законодавства, допущені при прийнятті оскаржуваних розпоряджень Львівською обласною державною адміністрацією при передачі земельної ділянки в постійне користування, поза межами її компетенції. Також прокуратура зазначає, що реалізація заходів на виконання оскаржуваного рішення, у разі задоволення апеляційної скарги прокурора, може призвести до утруднення відновлення охоронюваних законом прав та інтересів територіальної громади міста Львова, оскільки зумовить необхідність вжиття додаткових заходів реагування та призведе до виникнення нових судових спорів, що ускладнить процедуру повернення земельної ділянки територіальній громаді міста Львова.

Водночас прокурором не надано суду належних доказів, які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову та не надано жодних доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що прокуратурою не виконано вимоги суду апеляційної інстанції щодо надання суду письмових пояснень з посиланням та наданням відповідних доказів в обґрунтування заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Посилання прокурора на порушення діючого законодавства, допущені при прийнятті оскаржуваних розпоряджень не є такими обставинами, які можуть бути підставою для вжиття заходів до забезпечення позову; наявність або відсутність порушень діючого законодавства встановлюється під час вирішення спору, а не під час розгляду заяви про забезпечення позову.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 21.11.2017 представники прокуратури, відповідача-2 надали пояснення по суті спору.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури, відповідача-2, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації №22/0/5-10 від 26.01.2010 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Громадській організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя", надано дозвіл Громадській організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення центру соціальної реабілітації інвалідів та соціально доступного житла для них площею 2,4000 га земель житлової і громадської забудови у м. Львів, по вул. Медової Печери, 71.

Розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 01.03.2010 №172/0/5-10 "Про передачу в постійне користування земельної ділянки", Громадській організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" надано у постійне користування земельну ділянку під розміщення центру соціальної реабілітації інвалідів та соціально доступного житла для них площею 2,4000 га із категорії земель громадської та житлової забудови у м. Львові на вул. Медової Печери, 71.

На підставі розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації №172/0/5-10 від 01.03.2010, Громадській організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 23.03.2010, серія ЯЯ №180238, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №03:10:469:00001кн.03-5.

Прокурором в інтересах держави в особі Львівської міської ради заявлено позов (з урахуванням заяви про зміну предмету та виправленої описки, допущеної в прохальній частині позовної заяви) про:

визнання незаконним та скасування розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації №22/0/5-10 від 26.01.2010 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадській організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя";

визнання незаконним та скасування розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації №172/0/5-10 від 01.03.2010 "Про передачу в постійне користування земельної ділянки";

визнання недійсним Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 4610137200:05:009:0056) площею 2,4000 га серії ЯЯ № 180238 від 23.03.2010, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №03:10:469:00001 кн.03-5;

зобов'язання Громадську організацію інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" повернути територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 4610137200:05:009:0056 та площею 2,4000 га, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Медової Печери, 71.

В обґрунтування позовних вимог заступник керівника Львівської місцевої прокуратури №1 посилається на те, що зазначені розпорядження суперечать вимогам чинного земельного законодавства та підлягають скасуванню через порушення вставленого законом порядку вилучення спірної земельної ділянки у постійного користувача, а виданий Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою визнанню недійсним.

При цьому, прокурор зазначає, що земельна ділянка по вул. Медової Печери, 71 у м. Львові перебуває в межах населеного пункту, будь-які докази щодо віднесення такої ділянки до державної власності відсутні, а тому лише Львівська міська рада, як орган місцевого самоврядування, наділена правом розпоряджатися спірною земельною ділянкою.

Крім того, прокурор посилається на те, що однією із підстав для прийняття спірних розпоряджень стала постанова Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2009 у справі №2а-7825/09/1370, якою задоволено адміністративний позов Громадської організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" до Львівської обласної державної адміністрації та визнано неправомірними дії Львівської обласної державної адміністрації щодо відмови у наданні у постійне користування земельної ділянки площею 2,4 га у м. Львові по вул. Медової Печери, 71. Разом з тим прокурор зазначає, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2015, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.10.2016, скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2009 та прийнято нову, якою відмовлено в позові.

Вимогу про повернення спірної земельної ділянки прокурор обґрунтовує тим, що право розпорядження спірною земельною ділянкою належало Львівській міській раді, розпорядження про відчуження спірної земельної ділянки, яка перебувала в комунальній власності, прийняті Львівською обласною державною адміністрацією з перевищенням повноважень, жодних дій щодо розпорядження цією земельною ділянкою власником, а саме територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради, не вчинялось. В заяві про уточнення позовних вимог прокурором зазначено, що вимога про зобов'язання повернути земельну ділянку, є похідною від основних вимог про визнання недійсними розпоряджень.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Частиною 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ч. 1, ч. 3 ст. 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Статтею 29 ГПК України передбачено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 №3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України), із врахуванням того, що, "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідні повноваження органу місцевого самоврядування визначаються з огляду на вимоги Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР, первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Звернення з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Львівської міської ради обґрунтоване тим, що Львівська міська рада неналежним чином здійснює захист своїх порушених прав та інтересів. Також, прокурор зазначає, що необхідність звернення прокурора з позовом пов'язана з тим, що Львівською обласною державною адміністрацією здійснено розпорядження землями комунальної власності, чим порушено встановлений законодавством порядок відведення земельних ділянок та права територіальної громади міста Львова.

Колегія суддів вважає, що прокуратурою вірно визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, в інтересах якої подано позов.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень), обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Положеннями ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень) встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (ч. 9 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень)).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позов в частині визнання незаконним та скасування розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації №22/0/5-10 від 26.01.2010 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадській організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя", яке є ненормативним актом, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке розпорядження вичерпало свою дію внаслідок виконання, а відтак його скасування не породжує наслідків ні для власників, ні для користувачів земельної ділянки.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачами заявлені клопотання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог щодо вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації №172/0/5-10 від 01.03.2010 "Про передачу в постійне користування земельної ділянки" та про визнання недійсним Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 4610137200:05:009:0056) площею 2,4000 га серії ЯЯ №180238 від 23.03.2010, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №03:10:469:00001 кн.03-5.

Вказані клопотання обґрунтовані тим, що є рішення господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Припинення провадження у справі - це форма завершення справи, зумовлене передбаченими законом обставинами, що повністю відкидають можливість судочинства.

Припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини другої статті 80 ГПК можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах.

Колегією суддів встановлено, що Львівська міська рада зверталася до господарського суду міста Києва з позовом до Львівської обласної державної адміністрації, Управління Державного комітету з земельних ресурсів у місті Львові, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Громадська організація інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 01.03.10 №172/0/5-10 "Про передачу в постійне користування земельної ділянки"; скасування Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 23.03.10 №03:10:469:00001 кн.03-5, серія ЯЯ №180238 (справа № 30/266-55/39).

Обґрунтовуючи позовні вимоги у справі №30/266-55/39, Львівська міська рада зазначала, що розпорядження від 01.03.2010 №172/0/5-10 є незаконним, таким, що прийняте головою Львівської облдержадміністрації з перевищенням повноважень, визначених чинним законодавством України, і підлягає скасуванню. Також, міська рада вважала Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою незаконним та таким, що підлягає обов'язковому скасуванню, виходячи з того, що земельна ділянка по вул. Медової Печери, 71 у м. Львові перебуває у власності територіальної громади м. Львова, від імені та в інтересах якої діє Львівська міська рада, у зв'язку з чим лише міська рада, як орган місцевого самоврядування, до повноважень якого належить розпорядження землями комунальної власності, вправі вирішувати питання передачі в постійне користування вказаної земельної ділянки. На думку Львівської міської ради, видавши розпорядження від 01.03.2010 №172/0/5-10, голова облдержадміністрації розпорядився землями комунальної власності, чим грубо порушив право територіальної громади, як власника земельної ділянки. Крім того, позивач у справі №30/266-55/39 зазначав, що Львівською міською радою не приймалося рішення стосовно передачі Львівській обласній державній адміністрації повноважень щодо управління майном територіальної громади м. Львова чи передачі земельної ділянки по вул. Медової Печери, 71 з комунальної у державну власність.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.06.2012 у справі №30/266-55/39, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2012, у задоволенні позовних вимог Львівської міської ради відмовлено у повному обсязі.

Відповідно до п. 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, у справі №910/9482/17 той же предмет спору, що і справі №30/266-55/39 - визнання незаконним та скасування розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації №172/0/5-10 від 01.03.2010 "Про передачу в постійне користування земельної ділянки" та визнання недійсним (скасування) Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 4610137200:05:009:0056) площею 2,4000 га серії ЯЯ №180238 від 23.10.2010.

Так само, одними і тими ж підставами позовних вимог у даній справі та у справі №30/266-55/39 є та обставина, що, по-перше, земельна ділянка по вул. Медової Печери, 71 у м. Львові перебуває в межах населеного пункту, будь-які докази щодо віднесення такої ділянки до державної власності відсутні, то лише Львівська міська рада, як орган місцевого самоврядування, наділена правом розпоряджатися спірною земельною ділянкою; по-друге, право розпорядження спірною земельною ділянкою належало Львівській міській раді, розпорядження про відчуження спірної земельної ділянки, яка перебувала в комунальній власності, прийняті Львівською обласною державною адміністрацією з перевищенням повноважень, жодних дій щодо розпорядження цією земельною ділянкою власником, а саме територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради не вчинялось. Крім того, як у даній справі, так і у справі №30/266-55/39 вимога про визнання недійсним (скасування) Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 4610137200:05:009:0056) площею 2,4000 га серії ЯЯ №180238 від 23.10.2010, заявлена як похідна вимога від визнання недійсним та скасування розпорядження №172/0/5-10 від 01.03.2010.

У даних справах вимоги про визнання недійсним та скасування розпорядження №172/0/5-10 від 01.03.2010 та про визнання недійсним (скасування) Державного акту серії ЯЯ №180238 від 23.10.2010 заявлені одним і тим же позивачем - Львівською міською радою, до одного і того ж відповідача - Львівської обласної державної адміністрації.

З огляду на викладене, з урахуванням наявності рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2012 у справі №30/266-55/39, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2012, беручи до уваги, що господарський суд міста Києва вирішив спір між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав, колегія суддів вважає, що провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації №172/0/5-10 від 01.03.2010 "Про передачу в постійне користування земельної ділянки" та про визнання недійсним Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 4610137200:05:009:0056) площею 2,4000 га серії ЯЯ №180238 від 23.03.2010, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 03:10:469:00001 кн. 03-5, підлягає припиненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що склад сторін у справах №910/9482/17 та №30/266-55/39 різниться - сторонами у даній справі є Львівська міська рада (позивач), Львівська обласна державна адміністрація, Громадська організація інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" (відповідачі); сторонами у справі №30/266-55/39 є Львівська міська рада (позивач), Львівська обласна державна адміністрація, Управління Державного комітету з земельних ресурсів у місті Львові (відповідачі), Громадська організація інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" у згаданій справі була залучена як учасник судового процесу - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, є безпідставними, оскільки не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступала громадська організація у справі №30/266-55/39 - позивача, відповідача, третьої особи тощо, оскільки судом встановлювались обставини відповідності розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації №172/0/5-10 від 01.03.2010 "Про передачу в постійне користування земельної ділянки", при цьому сторонами судового процесу за даною вимогою виступають саме Львівська міська рада (як позивач) та Львівська обласна державна адміністрація (як відповідач) (аналогічна позиція викладена в п.2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011).

Посилання прокурора, як на підставу позовних вимог, на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2015, якою скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2009 у справі № 2а-7825/08/1370 (на яку посилався суд першої інстанції у справі №30/266-55/39), є безпідставними, оскільки скасування постанови Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2009 не може бути підставою для подання нового позову, а відповідно до п. 4 ч. 2. ст. 112 Господарського процесуального кодексу України може бути підставою для перегляду рішення у справі №30/266-55/39 за нововиявленими обставинами.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання громадської організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" повернути територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 4610137200:05:009:0056 та площею 2,4000 га, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Медової Печери, 71, колегія суддів зазначає наступне.

Вищевказана вимога є похідною від вимоги про визнання недійсними та скасування розпоряджень від 01.03.2010 №172/0/5-10 та №22/0/5-10 від 26.01.2010, визнання недійсним Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 23.03.2010, серія ЯЯ №180238, яка була предметом розгляду у справі №30/266-55/39 та за результатами даного спору прийнято господарським судом міста Києва рішення, яким відмовлено у задоволенні вказаних позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, судове рішення у справі №30/266-55/39 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі й у даній справі, не можуть йому суперечити.

З огляду на викладене, враховуючи те, що вимога про зобов'язання повернути земельну ділянку заявлена як похідна від вимог про визнання недійсним та скасування розпоряджень від №22/0/5-10 від 26.01.2010, 01.03.2010 №172/0/5-10 та визнання недійсним Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 23.03.2010, серія ЯЯ №180238, у задоволенні яких судом у даній справі та у справі №30/266-55/39 відмовлено, колегія суддів вважає, що і вимога про зобов'язання громадської організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" повернути територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 4610137200:05:009:0056 та площею 2,4000 га, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Медової Печери, 71 не підлягає задоволенню.

Щодо поданого відповідачем-2 в суді першої інстанції клопотання про застосування строку позовної давності до вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації №22/0/5-10 від 26.01.2010 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадській організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" та про зобов'язання повернути територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 4610137200:05:009:0056 та площею 2,4000 га, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Медової Печери, 71, місцевим господарським судом правомірно не застосовано позовну давність, оскільки судом відмовлено в цій частині позову з підстав його необґрунтованості.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 67, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви прокуратури Львівської області про вжиття заходів до забезпечення позову.

Апеляційну скаргу прокуратури Львівської області залишити без задоволення, рішення господарського міста Києва від 31.08.2017 у справі №910/9482/17 - без змін.

Матеріали справи №910/9482/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді О.В. Тищенко

К.В. Тарасенко