Решение № 70516721, 20.11.2017, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 листопада 2017 року Справа №913/765/17

Провадження №16/913/765/17

За позовом Приватного підприємства "БРОНКС", м.Луганськ

до Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 786355 грн 38 коп.

Суддя Шеліхіна Р.М.

Секретар судового засідання Рвачов О.О.

У засіданні брали участь:

від позивача ОСОБА_1, представник за довіреністю від 15.01.2017;

від відповідача представник не прибув,

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення:

-основної заборгованості у сумі 384683 грн 00 коп. за договором поставки від 11.01.2016 №АМК-043-2016-пст, за несвоєчасне виконання зобов'язань - 3% річних у сумі 7082 грн 00 коп. за період з 01.02.2017 по 13.09.2017, пені у сумі 61738 грн 98 коп. за період з 01.02.2017 по 13.09.2017 та інфляційні втрати у сумі 34689 грн 40 коп. за період з лютого 2017 по вересень 2017 року (збільшено період нарахування заявою позивача, наданою до суду 23.10.2017) за розрахунком, наданим позивачем до суду 23.10.2017;

-основної заборгованості у сумі 217512 грн 00 коп. за договором поставки від 23.01.2017 №АМК-386-2017-пст, за несвоєчасне виконання зобов'язань - 3% річних у сумі 4005 грн 00 коп. за період з 01.02.2017 по 13.09.2017, пені у сумі 34909 грн 18 коп. за період з 01.02.2017 по 13.09.2017 та інфляційних втрат у сумі 19614 грн 49 коп. за період з лютого 2017 по вересень 2017 року (збільшено період нарахування заявою позивача, наданою до суду 23.10.2017) за розрахунком, наданим позивачем до суду 23.10.2017.

Позивач, посилаючись на норми статей 526, 611, 612, 625 Цивільного України (далі ЦК України), статтю 193 Господарського кодексу України (далі ГК України), обґрунтовує позовні вимоги порушення відповідачем строків оплати поставленого за договорами товару.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 27.09.2017 порушено провадження у справі.

Позивач, заявою наданою до суду 23.10.2017, збільшив розмір позовних вимог в частині інфляції на 12872 грн 52 коп. і заявив до стягнення інфляційні нарахування за вересень місяць 2017 року: первісно було заявлено - 41431 грн 37 коп. за період з 01.02.2017 по серпень 2017 року за двома договорами, після збільшення стало - 54303 грн 89 коп. за період з 01.02.2017 по 13.09.2017 за двома договорами.

Згідно розрахунку, доданого до заяви вбачається, що позивачем збільшено розмір позовних вимог в частині нарахування інфляційних втрат:

- за договором поставки від 11.01.2016 №АМК-043-2016-пст до стягнення заявлено інфляційні втрати у сумі 34689 грн 40 коп. за період з 01.02.2017 по 13.09.2017;

-за договором поставки від 23.01.2017 №АМК-386-2017-пст до стягнення заявлено інфляційні втрати у сумі 19614 грн 49 коп. за період з 01.02.2017 по 13.09.2017.

Суд, керуючись приписами ст. 22 ГПК України, приймає збільшення розміру позовних вимог, оскільки позивачем виконані вимоги ст. 22 ГПК України.

Також до листа додано оригінал платіжного доручення від 26.09.2017 №121 на суму 1600 грн 00 коп. та оригінал платіжного доручення від 22.10.2017 №135 на суму 9863 грн 51 коп. про сплату судового збору, які суд долучає до матеріалів справи.

У листі позивач надав інформацію про поштову адресу для надсилання процесуальних документів по справі: АДРЕСА_1.

Від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву від 20.10.2017 №026-74/2, в якому відповідач підтвердив, що між ПП «Бронкс» та ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» було укладено договори поставки від 11.01.2016 №АМК-043-2016-пст та від 23.01.2017 №АМК-386-2017-пст, за якими позивачем була поставлена продукція відповідачу на загальну суму 602195 грн 40 коп., але відповідачем оплата вказаного товару не здійснювалась. Також, у відзиві відповідач заперечує проти розрахунку інфляційних втрат, виконаних позивачем, та проти стягнення пені у звязку з тим, що умовами спірних договорів не передбачена відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання у вигляді пені.

Також, від відповідача надійшло клопотання від 20.10.2017 №026-74/3 про розстрочку виконання рішення суду на пять місяців зі сплатою присудженої до стягнення суми рівними частинами.

У судовому засіданні 30.10.2017 представник позивача частково погодився з клопотанням відповідача і не заперечив на розстрочку в 2 місяці.

У судове засідання 20.11.2017 прибув повноважний представник позивача.

Від позивача 13.11.2017 через канцелярію суду надійшла заява, якою позивач збільшив розмір позовних вимог та змінив період нарахування 3% річних, пені та інфляції, в результаті чого за договором від 11.01.2016 №АМК-043-2016-пст збільшений період і сума 3% річних та заявлено 8600 грн 00 коп. за період з 01.02.2017 по 31.10.2017, пені - 74470 грн 41 коп. за період з 01.02.2017 по 31.10.2017 та збільшено період нарахування інфляційних втрат з лютого 2017 по жовтень 2017 року, проте сума інфляції залишилась незмінною - 34689 грн 40 коп.;

-за договором від 23.01.2016 №АМК-386-2017-пст збільшений період та сума 3% річних та заявлено 4845 грн 00 коп. за період з 02.02.2017 по 31.10.2017, пені у сумі 41941 грн 08 коп. за період з 02.02.2017 по 31.10.2017 та збільшено період нарахування інфляційних втрат з лютого 2017 по жовтень 2017 року, проте сума інфляції залишилась незмінною - 19614 грн 49 коп.

Усього до стягнення за двома договорами заявлено 786355 грн 38 коп.

До заяви позивач додав оригінал платіжного доручення від 10.11.2017 №141 про сплату судового збору у сумі 332 грн 00 коп. за збільшення ціни позову та докази направлення заяви про збільшення розміру позовних вимог на адресу відповідача.

Суд, на підставі ст.22 ГПК України, приймає вказану заяву до розгляду.

Так, предметом позову є:

-за договором від 11.01.2016 №АМК-043-2016-пст стягнення основної заборгованості у сумі 384683 грн 00 коп., 3% річних у сумі 8600 грн 00 коп. за період з 01.02.2017 по 31.10.2017, пеня у сумі 74470 грн 41 коп. за період з 01.02.2017 по 31.10.2017 та інфляційні втрати у сумі 34689 грн 40 коп. за період з лютого 2017 по жовтень 2017 року;

-за договором від 23.01.2016 №АМК-386-2017-пст стягнення основної заборгованості у сумі 217512 грн 00 коп., 3% річних у сумі 4845 грн 00 коп. за період з 02.02.2017 по 31.10.2017, пеня у сумі 41941 грн 08 коп. за період з 02.02.2017 по 31.10.2017 та інфляційні втрати у сумі 19614 грн 49 коп. за період з лютого 2017 по жовтень 2017 року.

Між сторонами у справі укладено договір поставки від 11.01.2016 №АМК-043-2016-пст (далі - договір), на підставі якого постачальник (позивач) зобовязується передати у власність покупця продукцію виробнично-технічного призначення, в кількості, ціні, якості та строки, передбачені специфікацією до договору, яка є його невідємною частиною, а покупець (відповідач) зобовязується прийняти та оплатити товар на умовах та в порядку, визначених даним договором.

Специфікацією до договору від 03.08.2016 №5 встановлено, що постачальник зобовязується передати у власність покупця прокладку деревяну 1-2 сорту, твердих чи хвойних порід на загальну суму 4000000,00 грн без ПДВ, у т.ч. ПДВ 666666 грн 67 коп.

Відповідно до умов п.2 специфікації до договору, розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем на підставі рахунку постачальника на таких умовах: оплата по факту поставки товару на склад покупця з відстрочкою платежу на 5 (пять) календарних днів.

Умовами п.4.2. договору передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах, визначених сторонами у специфікаціях згідно з міжнародними правилами комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року.

Згідно п. 5.1. договору розрахунок за договором здійснюється у національній валюті у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 4 специфікації передбачено, що поставка здійснюється на умовах FCA станції відвантаження постачальника на склад ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» залізничним транспортом. Транспортні витрати покладаються на покупця.

На виконання умов договору поставки від 11.01.2016 №АМК-043-2016-пст, позивач поставив відповідачу продукцію, передбачену специфікацією до договору, на загальну суму 384683 грн 00 коп., а відповідач отримав продукцію за вказаним договором, що позивач підтверджує матеріалами справи: рахунками-фактурами, видатковими накладними, накладними на відправлення продукції залізничним транспортом, актами приймання-передачі, залізничними накладними (а.с.27-31, 34-37).

Відповідач не оплатив товар, про що вказав у відзиві, у звязку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду, вказуючи про порушення відповідачем вимог закону і умов укладеного договору в частині оплати товару, і просить стягнути з відповідача борг за поставлений товар в сумі 384683 грн 00 коп.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем обовязків по договору, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 8600 грн 00 коп. за період з 01.02.2017 по 31.10.2017, пеню у сумі 74470 грн 41 коп. за період з 01.02.2017 по 31.10.2017 та інфляційні втрати у сумі 34689 грн 40 коп. за період з лютого 2017 по жовтень 2017 року.

Між сторонами у справі укладено договір поставки від 23.01.2017 №АМК-386-2017-пст (далі - договір), на підставі якого постачальник (позивач) зобовязується передати у власність покупця продукцію виробнично-технічного призначення, в кількості, ціні, якості та строки, передбачені специфікацією до договору, яка є його невідємною частиною, а покупець (відповідач) зобовязується прийняти та оплатити товар на умовах та в порядку, визначених даним договором.

Специфікацією до договору від 23.01.2017 №1 встановлено, що постачальник зобовязується передати у власність покупця прокладку деревяну 1-2 сорту, твердих чи хвойних порід ДСТУ 8486-86; ДСТУ 2695-83 на загальну суму 4031496,36 грн без ПДВ, у т.ч. ПДВ 20% 671916 грн 06 коп.

Відповідно до умов п.2 специфікації до договору, розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем на підставі рахунку постачальника на таких умовах: оплата по факту поставки товару на склад покупця з відстрочкою платежу на 5 (пять) календарних днів.

Згідно п. 5.1. договору розрахунок за договором здійснюється у національній валюті у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Умовами п.4.2. договору передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах, визначених сторонами у специфікаціях згідно з міжнародними правилами комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року.

Пунктом 4 специфікації передбачено, що поставка здійснюється на умовах FCA станції відвантаження постачальника на склад ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» залізничним транспортом. Транспортні витрати покладаються на покупця.

На виконання умов договору від 23.01.2017 №АМК-386-2017-пст, позивач поставив відповідачу продукцію, передбачену специфікацією до договору, на загальну суму 217512 грн 00 коп., а відповідач отримав продукцію за вказаним договором, що позивач підтверджує матеріалами справи: рахунками-фактурами, видатковими накладними, накладними на відправлення продукції залізничним транспортом, актами приймання-передачі, залізничними накладними (а.с.40-43).

Відповідач не оплатив товар, про що відповідач вказав у відзиві, у звязку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду, вказуючи про порушення відповідачем вимог закону і умов укладеного договору в частині оплати товару і просить стягнути з відповідача борг за поставлений товар в сумі 217512 грн 00 коп.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем обовязків по договору, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 4845 грн 00 коп. за період з 02.02.2017 по 31.10.2017, пеню у сумі 41941 грн 08 коп. за період з 02.02.2017 по 31.10.2017 та інфляційні втрати у сумі 19614 грн 49 коп. за період з лютого 2017 по жовтень 2017 року.

Відзивом відповідач підтвердив факт укладення вказаних договорів та факт поставки продукції по договорам, суму заборгованості за договорами у розмірі 602195грн. (як і позивач зазначає) і визначає дату, з якої виникла заборгованість по оплаті продукції за вказаними договорами, - 02 лютого 2017 року.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і обєктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухавши представника позивача, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

За своєю правовою природою вказані договори є договорами поставки і відповідають вимогам правового інституту поставки (ст.ст.265-267 ГК України).

Згідно ч.1 ст.173, ст.193 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, повинно бути виконано належним чином відповідно до вимог закону, умов договору.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Договором поставки товару від 11.01.2016 №АМК-043-2016-пст, укладеним сторонами по справі та специфікацією до нього від 03.08.2016 №5, визначено порядок виконання відповідачем зобовязань по сплаті вартості поставленої продукції.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач поставив відповідачу товар на суму 384683 грн 00 коп., що належним чином в порядку ст.ст.33,34 ГПК України підтверджено матеріалами справи. Так, згідно залізничним накладним від 24.12.2016 №33857228 та від 27.12.2016 №43425248 у вагонах №52736816 та №52740248, позивач поставив, а відповідач отримав товар на суму 384683 грн 00 коп.

Відповідач в своєму відзиві не заперечив проти суми основної заборгованості за вказаним договором та не надав доказів погашення цієї заборгованості на момент прийняття даного рішення.

За таких підстав з відповідача слід стягнути борг в сумі 384683 грн 00 коп. за договором поставки товару від 11.01.2016 №АМК-043-2016-пст.

Вимоги про стягнення інфляційних нарахувань за договором від 11.01.2016 №АМК-043-2016-пст слід задовольнити повністю на підставі ст.625 ЦК України, оскільки відповідач, як боржник, який прострочив виконання грошового обовязку, зобовязаний сплатити борг позивачу з врахуванням інфляційних втрат.

Позивач заявив до стягнення інфляційні нарахування у сумі 34689 грн. 40 коп., помилково вказуючи в періоді жовтень 2017 року. Індекс інфляції на жовтень місяць 2017 року не затверджено Держкомстатом України, тому сума втрат 34689 грн. 40 коп. відповідає періоду з лютого 2017 по вересень 2017 року підлягає до задоволення. При цьому суд врахував рекомендації п.3.2 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.13 №14.

Позов в частині 3% річних за вказаним договором слід задовольнити також на підставі ст.625 ЦК України на суму 8600 грн за період з 01.02.2017 по 31.10.2017, виходячи з умов укладеного сторонами договору і суми боргу у розмірі 384683 грн 00 коп.

Договором поставки товару від 23.01.2017 №АМК-386-2017-пст, укладеним сторонами по справі та специфікацією до нього від 23.01.2017 №1, визначено порядок виконання відповідачем зобовязань по сплаті вартості поставленої продукції.

Позивач поставив відповідачу товар на суму 217512 грн 00 коп., що належним чином в порядку ст.ст.33,34 ГПК України підтверджено матеріалами справи. Так, згідно залізничній накладній від 27.01.2017 №34274191 у вагоні №56682164 позивач поставив, а відповідач отримав товар на суму 217512 грн 00 коп.

Відповідач в своєму відзиві не заперечив проти суми основної заборгованості за вказаним договором та не надав доказів погашення цієї заборгованості на момент прийняття даного рішення.

Вимоги про стягнення інфляційних нарахувань за договором від 23.01.2017 №АМК-386-2017-пст слід задовольнити повністю на підставі ст.625 ЦК України, оскільки відповідач, як боржник, який прострочив виконання грошового обовязку, зобовязаний сплатити борг позивачу з врахуванням інфляційних втрат.

Позивач заявив до стягнення інфляційні нарахування у сумі 19614 грн 49 коп., помилково вказуючи в періоді жовтень 2017 року. Індекс інфляції на жовтень місяць 2017 року не затверджено Держкомстатом України, тому сама втрат від інфляції 19614,49грн. відповідає періоду з лютого по вересень 2017 року і підлягає до задоволення.

Позов в частині 3% річних слід задовольнити також на підставі ст.625 ЦК України на суму 4845 грн за період з 02.02.2017 по 31.10.2017, виходячи з умов укладеного сторонами договору і суми боргу у розмірі 217512 грн 00 коп.

Вимоги позивача про стягнення пені у сумі 116411 грн 49 коп. за двома договорами не підлягають задоволенню за таких підстав.

Стягнення пені обґрунтовано приписами ч.6 ст.232 ГК України. Боржник, який прострочив виконання грошового обовязку по оплаті продукції, зобовязаний сплатити позивачеві неустойку у вигляді пені у розмірі, передбаченому вказаним договором, і у відповідності до приписів вказаної норми права.

Згідно ч.ч. 1,3 ст. 549 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч2 ст.551 ЦК України). Правовідносини сторін відбувались на підставі укладених ними договорів, а не акту цивільного законодавства, і не передбачають відповідальності покупця (відповідача) у вигляді сплати пені.

У відповідності до ст.ст. 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543-96-ВР від 22.11.1996, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Як було вказано вище, сторони не встановили в договорі відповідальність покупця (відповідача) у вигляді сплати пені.

Згідно абзацу 3 п.2.1 п.2 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Правовідносини сторін врегульовані договорами поставки товару від 11.01.2016 №АМК-043-2016-пст та від 23.01.2017 №АМК-386-2017-пст, якими не передбачена відповідальність за порушення строків виконання зобовязання по оплаті товару покупцем у вигляді пені, тому вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

З відповідача слід стягнути за договором поставки від 11.01.2016 №АМК-043-2016-пст:

-борг в сумі 384683 грн 00 коп. за поставлену продукцію;

-інфляційні витрати у розмірі 34689 грн 40 коп. з лютого 2017 по вересень 2017 року;

-3% річних в сумі 8600 грн за період з 01.02.2017 по 31.10.2017 за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобовязання за вказаним договором поставки на користь позивача.

За договором поставки від 23.01.2017 №АМК-386-2017-пст з відповідача слід стягнути:

-борг в сумі 217512 грн 00 коп. за поставлену продукцію;

-інфляційні витрати у розмірі 19614,09грн. з лютого 2017 по вересень 2017 року;

-3% річних в сумі 4845 грн за період з 02.02.2017 по 31.10.2017 за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобовязання за вказаним договором поставки на користь позивача.

Всього до стягнення підлягає 667596 грн 10 коп. за двома договорами.

Відповідачем заявлено клопотання про розстрочення виконання рішення на пять місяців зі сплатою стягненої суми щомісячно рівними частинами.

Заявлене клопотання відповідач мотивує незадовільним фінансово-економічним станом підприємства, веденням виробничої діяльності на тимчасово окупованій території.

Також відповідач зазначає, що ПАТ Укрзалізниця, 03.06.2016 була введена конвенція №ЦЦО-12/131 на заборону прийому перевезення завантажених і порожніх вагонів з усіх країн СНД і Балтії у напрямі залізничних станцій Донецького та Луганського напрямів. Введення конвенції повністю паралізувало залізничне сполучення «Ясинувата-Горлівка-Дебальцево», в результаті цього для відповідача стали неможливими залізничні перевезення по цим напрямкам.

До клопотання наданий фінансовий звіт станом на 31.03.2017, з якого вбачається відсутність прибутку при веденні господарської діяльності підприємством і збитки в сумі 495963 тис. грн..

У судовому засіданні 30.10.2017 та у заяві, наданій до суду 13.11.2017, представник позивача частково погодився з клопотанням відповідача, не заперечує на розстрочку в 2 місяці.

Керуючись правилами ст. 83 ГПК України, враховуючи обставини і доводи, викладені відповідачем в клопотанні, надані в підтвердження цього документи, розмір заявлених до стягнення вимог, не досить тривалий строк розстрочення виконання рішення, позицію позивача, суд вирішив задовольнити клопотання відповідача частково і надати розстрочку виконання рішення на 2 місяці зі сплатою стягненої суми рівними частинами.

Юридичний аналіз наведеної правової норми свідчить, що вона не є імперативною та застосовується за визначених умов на розсуд суду.

Відповідно до приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст.173, 193, 232, 265-267 ГК України, ст.ст. 549,551, 625, 629, 655 ЦК України, керуючись ст.ст.22, 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат, 93400, м.Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Вілєсова, б.20А, ід. код 05441447 на користь Приватного підприємства БРОНКС, 93053, м. Луганськ, вул. 50 років утворення СРСР, б.22, ід. код 34642070 заборгованість за договором поставки від 11.01.2016 №АМК-043-2016-пст в сумі 384683 грн 00 коп., інфляційні витрати розмірі 34689 грн 40 коп. за період з лютого 2017 по вересень 2017 року, 3% річних в сумі 8600 грн за період з 01.02.2017 по 31.10.2017; за договором поставки від 23.01.2017 №АМК-386-2017-пст борг в сумі 217512 грн 00 коп., інфляційні витрати у розмірі 19614грн.09коп. з лютого 2017 по вересень 2017 року, 3% річних в сумі 4845 грн за період з 02.02.2017 по 31.10.2017, всього 669943,49грн., витрати на судовий збір в сумі 11372,45 грн., видати наказ.

3. В решті вимог відмовити.

4. Розстрочити виконання рішення суду на 2 (два) місяці, починаючи з 08 грудня 2017 року, шляхом сплати частини боргу в сумі 339484 грн 28 коп. щомісяця, всього 678968,56грн., враховуючи судовий збір.

Повний текст рішення складено і підписано 27.11.2017.

Суддя Р. Шеліхіна