№ 7046754, 01.12.2009, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

_________________ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2009 р. Справа № 2-а-4571/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Мультян Марині Бондівні,

при секретарі судового засідання: Скалій Лесі Володимирівні

за участю представників сторін:

позивача : Мельник Т.І- представник за дорученням

відповідача : Кравчук ОВ.- представник за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз"

про: стягнення 224572,95 грн.

ВСТАНОВИВ :

27.10.2009 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" про стягнення 224572,95 грн., в тому рахунку 212161,20 грн. адміністративно-господарських санкцій, 12411,75 грн. пені.

Ухвалою суду від 28.10.2009 року за даним позовом відкрито провадження у справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Українідля підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно з положеннями статті 20 вказаного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" у 2008 році відповідно до наведених положень законодавства мало працевлаштувати 105 інвалідів, проте працевлаштувало лише 93 інваліди, а отже не виконано норматив в кількості 12 робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік, поданого відповідачем до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, розмір середньої річної заробітної плати у ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" 17680,10 грн., а тому заборгованість відповідача за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів складає у розмірі 212161,20 грн.

Зазначена сума підлягала сплаті відповідачем на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, однак у визначений законом термін цього зроблено не було, у звязку з чим позивач просить суд стягнути вказану суму у примусовому порядку разом із нарахованою пенею за порушення терміну сплати санкцій.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав викладених у письмових запереченнях на позовну заяву (а.с.33-37), зазначивши, що ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" періодично протягом 2008 року повідомляло Лівобережний міжрайонний центр зайнятості про вакантні місця для інвалідів, тим самим виконуючи норми Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україніщодо обовязку по створенню робочих місць на підприємстві для працевлаштування інвалідів, тому нарахування та стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць інвалідів є неправомірним. Крім того, зазначає відповідач, ухвалою господарського суду Вінницької області від 09.11.2005 року у справі №10/176-05 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" і одночасно відповідно до вимог Закону України від 14.05.1992 р. № 2343-XII введено мораторій на задоволення вимог кредиторів до припинення провадження у вказаній справі, тому у відповідача відсутні підстави для нарахування штрафу протягом дії мораторію.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, Положенням про Фонд України соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434 та Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в України, якою затверджені Порядок реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю; Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування; Порядок зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць у господарських об'єднаннях, до складу яких входять підприємства громадських організацій інвалідів; Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; Порядок використання суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що надійшли до державного бюджету; Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю.

Частиною 1 статті 4 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (далі- Закону) передбачено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові та соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченню, посильній трудовій та громадській діяльності.

Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 19 цього Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно з вимогами частини 3 статті 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць відповідно до змісту частини 5 статті 19 Закону, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, може бути зараховано забезпечення роботою інвалідів на підприємствах, в організаціях громадських організацій інвалідів шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань (частина 6 статті 19 Закону).

Відповідно до звіту ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік форми №10-ПІ, середньооблікова чисельність працівників облікового складу товариства у 2008 році становила 2613 особи, підприємством працевлаштовано 93 інваліди, у той час, коли вказана чисельність інвалідів, які повинні працювати згідно нормативу 105 осіб.

Крім того, відповідно до листа №02-04/1061 від 14.05.2009 року (а.с.15) Лівобережного міжрайонного центру зайнятості м. Вінниці, відповідачем звіти форми 3-ПН про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів не подавались.

Твердження відповідача про надання центру зайнятості інформації щодо вакантних робочих місць для інвалідів не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та спростовуються листом Лівобережного міжрайонного центру зайнятості м. Вінниці №08-07/2556 від 30.11.2009 року, в якому останній повідомив, що ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" звіти за формою 3-ПН у письмовому вигляді не подавались, а дані про вакансії були одержані в телефонному режимі без зазначення "вакансія для інваліда".

Зазначені обставини в судовому засіданні підтвердив також і представник відповідача, вказавши, що центр зайнятості повідомлявся телефоном про наявні на підприємстві вакансії.

Разом з тим, надані відповідачем копії звітів (а.с.40,41) не можуть бути розцінені судом як докази належного повідомлення Лівобережного міжрайонного центру зайнятості м. Вінниці про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки у вказаних документах відсутні будь-які відмітки про їх одержання центром зайнятості.

Доводи відповідача про те, що направлення на працевлаштування є свідченням того, що він звітував перед центром зайнятості про вакантні місця для інвалідів суд оціню критично, оскільки як зазначив сам відповідач у своїх запереченнях на позовну заяву, протягом 2008 року центром зайнятості жодних кандидатур для працевлаштування інвалідів товариству не направлялось.

До того ж, з наявних в матеріалах справи копій направлень на працевлаштування (а.с.42-51) не вбачається, що вказані в них особи направлялися центром зайнятості на робочі місяця, призначені для працевлаштування саме інвалідів.

На підставі викладеного та зважаючи на те, що нормами чинного законодавства не передбачена можливість для роботодавця інакше ніж у вигляді подання звіту форми 3-ПН повідомляти центри зайнятості про наявні вільні робочі місця для інвалідів, суд дійшов висновку про незабезпечення відповідачем встановленого Законом нормативу 12 робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Статтею 20 Закону встановлено обовязок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Частинами 3 та 4 статті 20 передбачено, що сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом (частина 5 статті 20 Закону).

Відповідно до частини 8 статті 20 Закону порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 № 70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на балансовий рахунок 3510 в установах Національного банку, відкритий в органах Державного казначейства, або на балансовий рахунок 2510 в установах комерційних банків до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Всупереч викладеному, відповідачем у поданому ним звіті форми 10-ПІ за 2008 рік самостійно не визначено суму штрафних санкцій за нестворені у 2008 році робочі місяця для інвалідів, яка має обраховуватися виходячи з розміру середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, відповідно до вимог ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україніта в добровільному порядку суму адміністративно-господарських санкцій не сплачено.

Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік форми №3-ПН, розмір середньої річної заробітної плати у ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" складає 17680,10 грн., наданий позивачем розрахунок розміру штрафних санкцій за невиконання нормативу 12 робочих місць із розрахунку середньої заробітної плати за рік є обґрунтованим, і до стягнення правомірно заявлено 212161,20 грн.

Посилання відповідача на безпідставність нарахування ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" адміністративно-господарських санкцій та пені протягом дії мораторію, який введено згідно з ухвалою господарського суду Вінницької області від 09.11.2005 року є такими, що суперечать нормам чинного законодавства, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення (в даному випадку обов'язок щодо сплати адміністративного - господарських санкцій виник у відповідача з 15 квітня 2009 року, мораторій введено у 2005 році). Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів, інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості за зобовязаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється, згідно з ч.1 ст.23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідно до пункту 11 Порядку контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення фонду відповідно до законодавства. У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно з розрахунком поданим позивачем з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 12411,75 грн. за порушення терміну сплати штрафних санкцій.

Доказів погашення боргу або оскарження у встановленому порядку вимог, на день розгляду справи у суді відповідачем не надано.

Враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (пров. Щорса, 24, м. Вінниця, 21012, код ЄДРПОУ 03338649) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Пирогова, 135А, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13308892, одержувач: Держбюджет м. Вінниці, р/р31214230700002, банк одержувача: ГУДКУ у Вінницькій області, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу: "платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2008 рік" ) 212161,20 грн. (двісті дванадцять тисяч сто шістдесят одна гривня 20 копійок) адміністративно-господарських санкцій, 12411,75 грн. (дванадцять тисяч чотириста одинадцять гривень 75 копійок) пені.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 02.12.09

СуддяМультян Марина Бондівна