№ 70445569, 17.11.2017, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 листопада 2017 р. Справа № 802/1846/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чернюк Алли Юріївни,

Суддів: Воробйової Інни Анатоліївни

ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання: Кулика Віталія Віталійовича

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Вінницьке мостобудівельне управління №4" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство "Вінницьке мостобудівельне управління №4" (далі - позивач, ПАТ "Вінницьке мостобудівельне управління №4") до Державної фіскальної служби України ( далі - відповідач, ДФС України) про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про відмову в реєстрації податкових накладних, а саме: №21 від 10.10.2016 року, №43 від 25.10.2016 року, №31 від 02.11.2016 року, №23 від 04.11.2016 року, №12 від 07.11.2016 року, №25 від 11.11.2016 року, №26 від 15.11.2016 року, №44 від 15.11.2016 року, №45 від 13.12.2016 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, посилаючись на доводи позовної заяви.

В судовому засіданні представник відповідача заперечила проти задоволення адміністративного позову та додатково пояснила, що під час прийняття оскаржуваного рішення відповідач діяв на підставі та в спосіб, передбачений законодавством.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ПАТ "Вінницьке мостобудівельне управління №4" здійснює господарську діяльність на стадії санації боржника в справі Господарського суду Вінницької №902/1188/15.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 10.06.2016 року по справі №902/1188/15 затверджено план санації ПрАТ "Вінницьке мостобудівельне управління №4".

Відповідно до плану санації між ПрАТ "Вінницьке мостобудівельне управління №4" та ДП "Хмельницький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" укладено договори на виконання робіт по експлуатаційному утриманню автомобільних доріг державного значення, а саме: №74-16 від 15.06.2016 року, №150-16 від 10.10.2016 року з додатковою угодою №188-16 від 29.12.2016 року та №160-16 від 02.11.2016 року з додатковою угодою №189-16 від 29.12.2016 року.

На виконання договору № 150-16 від 10.10.2016 року, ДП "Хмельницький облавтодор" було перераховано ПАТ "Вінницьке мостобудівельне управління № 4" кошти в сумі 220000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №480 від 17.10.2016 року.

Також, згідно договору №160-16 від 02.11.2016 року, ДП "Хмельницький облавтодор" було перераховано ПАТ "Вінницьке мостобудівельне управління №4" кошти в сумі 400000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: №659 від 04.11.2016 року на суму 100000,00 грн.; № 663 від 07.11.2016 року на суму 100000,00 грн.; № 743 від 11.11.2016 року на суму 40000,00 грн.; № 840 від 23.11.2016 року на суму 140000,00 грн.; №909 від 30.11.2016 року на суму 20000,00 грн..

Так, позивач зазначає, що фактичне виконання Договорів підряду підтверджується ухвалою Господарського суду Вінницької області в справі про банкрутство № 902/1188/15 від 30.08.2017 року про відмову в позові ДП «Хмельницький облавтодор» до ПрАТ "Вінницьке мостобудівельне управління №4".

Разом з тим, по факту виконаних робіт з будівництва мостів і надземних дорожніх естакад, код послуги за ДКПП: 42.13.20, на виконання вищезазначених договорів підряду, відповідно до положень ст. 201 ПК України постачальником - ПрАТ "Вінницьке мостобудівельне управління № 4" було складено наступні податкові накладні:

- податкову накладну № 21 від 10.10.2016 року на суму 220 000 грн., в т.ч. податкові зобов’язання з ПДВ 36 666,67 грн.;

- податкову накладну № 43 від 25.10.2016 року на суму 280 212,80 грн., в т.ч. податкові зобов’язання з ПДВ 46 702,13грн.;

- податкову накладну № 31 від 02.11.2016 року на суму 20 000 грн., в т.ч. податкові зобов’язання з ПДВ 3 333,33 грн.;

- податкову накладну № 23 від 04.11.2016 року на суму 100 000 грн., в т.ч. податкові зобов’язання з ПДВ 16 666,67 грн.;

- податкову накладну № 12 від 07.11.2016 року на суму 100 000 грн., в т.ч. податкові зобов’язання з ПДВ 16 666,67 грн.;

- податкову накладну № 25 від 11.11.2016 року на суму 40 000 грн., в т.ч. податкові зобов’язання з ПДВ 6 666,67 грн.;

- податкову накладну № 26 від 15.11.2016 року на суму 140 000 грн., в т.ч. податкові зобов’язання з ПДВ 116 666,67 грн.;

- податкову накладну № 44 від 15.11.2016 року на суму 42 144 грн., в т.ч. податкові зобов’язання з ПДВ 4 024 грн.;

- податкову накладну № 45 від 13.12.2016 року на суму 128 046 грн., в т.ч. податкові зобов’язання з ПДВ 21 341 грн.

В свою чергу, позивачем було направлено до реєстрації вищезазначені податкові накладні, однак, відповідач, відмовив у прийнятті відповідних податкових накладних. В якості причин відмови в прийнятті, зазначено, що платником порушено вимоги п. 120.2 ст. 120 ПК України.

Так, ПАТ "Вінницьке мостобудівельне управління №4" зверталося листами від 27.09.2017 року та від 03.10.2017 року до ДФС України з проханням зареєструвати вищезазначені податкові накладні, проте, на вказані листи позивача, відповідь не надходила.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду та просить скасувати їх та зобов'язати ДФС України зареєструвати податкові накладні №21 від 10.10.2016 року, №43 від 25.10.2016 року, №31 від 02.11.2016 року, №23 від 04.11.2016 року, №12 від 07.11.2016 року, №25 від 11.11.2016 року, №26 від 15.11.2016 року, №44 від 15.11.2016 року, №45 від 13.12.2016 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідно пп. "а", "б" п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами пункту 74.2. статті 74 ПК України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» №1246 від 29.12.2010 (далі - Порядок №1246), податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Відповідно до абзацу п. 198.6 ст. 198 ПК України: « не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до ПК України

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Так, судом встановлено, що відповідач, відмовляючи у прийнятті податкових накладних посилався на п. 120.2 ст. 120 ПК України, а саме, що дата реєстрації не може перевищувати 180 календарних днів з дати складання.

Разом з тим, представник позивача в ході судового засідання, звернув увагу суду, що відповідно до податкового роз'яснення, оформленого листом Міністерства фінансів України від 30.03.2016 року №31-11120-09-10/9133, зазначено, що якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Проте, суд вважає такі доводи представника позивача хибними, оскільки на момент складання податкових накладних, строк протягом якого позивач мав зареєструвати складені податкові накладні становив 180 днів відповідно п.120.2 ст. 120 ПК України.

Так, судом встановлено, що позивачем було подано до фіскального органу податкові накладні з порушенням встановленого граничного терміну.

Більше того, суд зазначає, що платник податку має право зареєструвати в ЄРПН податкову накладну/розрахунок коригування протягом 365 календарних днів з дати їх складання.

Однак, позивачем, взагалі не було зареєстровано у встановлений термін податкові накладні, а відтак, вищезазначене роз'яснення Міністерства фінансів України стосується виключно коригування накладної/розрахунку, що може бути віднесено платником до складу податкового кредиту.

Відтак, суд доходить висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу в реєстрації податкових накладних, а саме: №21 від 10.10.2016 року, №43 від 25.10.2016 року, №31 від 02.11.2016 року, №23 від 04.11.2016 року, №12 від 07.11.2016 року, №25 від 11.11.2016 року, №26 від 15.11.2016 року, №44 від 15.11.2016 року, №45 від 13.12.2016 року.

Таким чином, надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як показами сторін так і матеріалами справи, суд в узгодження з вимогами статті 162 КАС України, вважає, що в задоволенні заявлених позовних вимог необхідно відмовити повністю.

Дослідивши оскаржуване рішення в розумінні рішення суб'єкта владних повноважень, суд приходить до висновку, що останнє відповідає вимогам визначених Кодексом адміністративного судочинства України, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути вчинено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України - за змістом цей критерій випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України. “На підставі” означає, що суб'єкт владних повноважень: має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України, зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. “У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. “У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Визначаючись щодо заявлених вимог, судом також враховано, що ч. 1 ст. 11 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності з ч.1 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

З аналізу даних норм слідує, що під час розгляду справи суд бере до уваги лише належні докази, тобто ті, що стосуються конкретної справи та містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, на виконання свого обов’язку відповідачем доведено правомірність прийнятих рішень, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.