Решение № 7043406, 01.12.2009, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2009 р. Справа № 15/272/09

м. Миколаїв

За позовом: Комунального підприємства «Майно», 55600, Миколаївська область, Новобузький р-н, м. Новий Буг, вул. Гагаріна, 7, ідентифікаційний код 33176597;

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський завод будівельної кераміки», 54008, м. Миколаїв, вул. Казарського, 3, ідентифікаційний код 32543163;

про: стягнення 54542,02 грн.                     

Суддя В.О.Ржепецький

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: М‘якенький С.В. довіреність від 30.11.2009р.

                    Гафурова Н.А.

Від відповідача: представник не з‘явився.

Представники позивача в судове засідання з’явились.

Відповідно до абз. 2 п. 3.6. Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.97р. №02-5/289, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, у судове засідання не з’явився.

10.06.2009р. відповідач надав суду відзив на позовну заяву, яким позов не визнав в повному обсязі, посилаючись на його необгрунтованість

За згодою представників позивача в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представників позивача, вивчивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в:

Комунальне підприємство «Майно»звернулося з позовом до господарського суду Миколаївської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський завод будівельної кераміки»про стягнення 54542,02 грн. заборгованості з орендної плати.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним:

Відповідно до п. 1.1 Договору оренди майна, що належить до спільної власності територіальних громад міста та сіл Новобузького району (цегельний завод), укладеного між Комунальним підприємством «Майно»та ТОВ «Миколаївський завод будівельної кераміки», датованого «01»липня 2005 року, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цегельний завод з пресовим, сушильними приміщеннями, печами випалення, іншими приміщеннями згідно акту прийому-передачі, розміщений за адресою: м. Новий Буг, вул. Заводська, 58.

Як видно з постанови Одеського апеляційного господарського суду від 30.10.2008 р. у справі 8/756/07 між тими самими сторонами, апеляційною інстанцією встановлено, що укладений між сторонами договір є дійсним до 01.05.2009 р.

Цей факт господарським судом у цій справі не встановлюється з огляду на положення ч. 2 ст. 35 ГПК України.

Відповідно до п. 3.3 Договору орендна плата перераховується на рахунок орендодавця помісячно не пізніше 25 числа поточного місяця згідно рахунку виставленого орендарю за оренду.

Згідно п. 5.2 Договору орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Однак, в порушення умов Договору ТОВ «МЗБК»не сплачує орендну плату за Договором.

Станом на 01.04.2009 р. заборгованість ТОВ «МЗБК»перед КП «Майно»по орендній платі за Договором складає 54 542 грн. 02 коп., що підтверджено розрахунком позивача (а.с. 43).

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

03.04.2009 р. КП «Майно»надіслано лист на адресу ТОВ «МЗБК»з вимогою оплатити заборгованість по орендній платі на загальну суму 54 542, 02 грн. (за 2007, 2008, 2009 роки) разом з рахунками № 52 від 22.12.2008 р. та №26 від 17.03.2009 р., що підтверджується поштовою квитанцією від 03.04.2009 р. №6830.

Згідно вимог ст.ст. 193, 285 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає, або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України, За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

В Постанові Одеського апеляційного господарського суду від 27.10.2009р. по справі № 12/218/09 у спорі між тими ж сторонами зазначено, що:

Відповідно до ст. 796 ЦК України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець. Якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки.

Згідно з статтею 797 ЦК України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Статтею 2 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Статтею 5 вказаного Закону визначено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар.

Згідно зі ст. 13 цього Закону, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Оскільки орендар фактично користувався земельною ділянкою площею 2.88 га, на якій знаходиться цегельний завод, що був об'єктом оренди за договором № 17 від 01.07.2005р., то він зобов'язаний відшкодовувати орендодавцю понесені витрати по сплаті земельного податку.

Таким чином, враховуючи положення ч. 2 ст. 35 ГПК України, правомірність нарахування КП «Майно»сум земельного податку встановлено рішенням господарського суду, та в даній справи не доводиться.

Наведене вище спростовує доводи, викладені відповідачем у відзиві.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, позовні вимоги законні, матеріалами справи обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Зважаючи на наведене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

                                                            ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський завод будівельної кераміки», (54008, м. Миколаїв, вул. Казарського, 3, ідентифікаційний код 32543163) на користь Комунального підприємства «Майно», (55600, Миколаївська область, Новобузький р-н, м. Новий Буг, вул. Гагаріна, 7, ідентифікаційний код 33176597) 54542,02 грн. заборгованості, 545,42 грн. –державного мита та 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення –з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Суддя