Постановление суда № 70429052, 22.11.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/1478/17 22.11.2017 22112017 22.11.2017

Провадження №22-ц/784/2160/17

Головуючий суду першої інстанції – ОСОБА_1

Категорія 24 Доповідач апеляційного суду – ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 року м.Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого – Локтіонової О.В.,

суддів: Колосовського С.Ю., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання – Горенко Ю.В.,

за участю:

представника позивача – ОСОБА_3,

відповідача – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на заочне рішення Заводського районного суду м.Миколаєва

від 23 червня 2017 року,

ухвалене за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» (далі – ПАТ “Миколаївгаз”) до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги газопостачання,

В С Т А Н О В И Л А:

14 березня 2017 року ПАТ «Миколаївгаз» звернулось до суду із вищезазначеним позовом, який обґрунтовувало наступним.

ОСОБА_4 є абонентом ПАТ «Миколаївгаз» за адресою вул.Фрунзе (зараз – Шосейна), 46 кв.1 у м.Миколаєві.

01 червня 2013 року між ним та позивачем укладено договір про надання послуг з газопостачання №154345 та відкрито особовий рахунок №1000092992.

Відповідач належним чином своїх зобов’язань по оплаті послуг з газопостачання не виконує, внаслідок чого за період з 01 вересня 2009 року по 30 червня 2015 року утворилась заборгованість у сумі 1909 грн., на яку позивачем нараховано 3% річних в сумі 152,95 грн., а також інфляційні втрати в сумі 511,83 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, а також те, що 18 травня 2016 року ухвалою Заводського районного суду м.Миколаєва скасовано судовий наказ про стягнення з відповідача заборгованості, ПАТ «Миколаївгаз» просило стягнути її в порядку позовного провадження.

Заперечуючи проти задоволення позову, ОСОБА_4 вказував, що заявлені ПАТ «Миколаївгаз» вимоги до нього є безпідставними у зв’язку з відсутністю заборгованості з його боку. Крім того, відповідач наполягав на застосуванні позовної давності.

Заочним рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 23 червня 2017 року з урахуванням ухвали про виправлення описки від 05 жовтня 2017 року позов ПАТ «Миколаївгаз» задоволено. З ОСОБА_4 на користь позивача стягнуто заборгованість за послуги з газопостачання в сумі 1 909 грн., три відсотки річних в сумі 152,95 грн., інфляційні втрати в сумі 511,83 грн., а також судовий збір в сумі 911 грн.

Ухвалою Заводського районного суду м.Миколаєва від 06 вересня 2017 року в задоволенні заяви ОСОБА_4 про перегляд вищезазначеного заочного рішення відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «Миколаївгаз».

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Миколаївгаз», суд першої інстанції виходив з того, що вони є обґрунтованими та доведеними належними доказами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке.

Пункт 29 Правил надання населенню послуг з газопостачання передбачає обов’язок споживача своєчасно вносити плату за надані послуги.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 та ч.2 ст.509 ЦК України зобов’язання виникають, зокрема, з договорів та безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 625 ЦК України регламентує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 є споживачем послуги з газопостачання, яку йому надавало ПАТ «Миколаївгаз за адресою АДРЕСА_1.

Згідно з розрахунком заборгованості з 01 вересня 2009 року по 30 червня 2015 року відповідач належним чином свого обов’язку щодо своєчасної оплати послуги не виконував, допускаючи прострочення платежу та його сплату не у повному обсязі.

Внаслідок зазначеного у нього утворилася заборгованість за послугу з газопостачання в сумі 1 909 грн., три відсотки річних в сумі 152,95 грн., інфляційні втрати в сумі 511,83 грн.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про наявність підстав для задоволення позову ПАТ «Миколаївгаз» є правильним.

Позивач належними та допустимими доказами довів свої вимоги. Натомість відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, зазначеного позивачем не спростував, належних доказів на підтвердження вчасної та у достатній сумі оплати послуги з газопостачання суду не представив.

За такого, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки воно ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального законодавства.

Посилання позивача на наявність підстав для застосування позовної давності є необґрунтованими.

Згідно з ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач переривав перебіг позовної давності сплачуючи послугу, але не завжди у належній сумі.

Що ж стосується його тверджень про помилковість застосування судом ст.625 ЦК України, то вони є хибними.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов’язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов’язання.

Керуючись ст.ст.303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 23 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий:

Судді: