Решение № 7042221, 26.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/386 26.11.09

За позовом Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Рітейл"

про стягнення 45 164,50 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники:

Від позивача не з`явились

Від відповідача не з`явились

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 41164,50 грн., що становить заборгованість за поставлену відповідачу поліграфічну продукцію та надані інформаційні послуги та 4 000,00 грн. витрат на оплату юридичних послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2009р. порушено провадження у справі № 8/386, розгляд справи призначений на 17.09.2009р.

У судовому засіданні, яке відбулося 17.09.2009р. представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду даної справи, яке задоволено судом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2009р. розгляд справи відкладений на 26.11.2009р., у звязку з незявленням представника відповідача у судове засідання та неподанням сторонами витребуваних доказів; продовжено строк розгляду даної справи; звернуто увагу відповідача на те, що у відповідності до положень ст.75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

У судове засідання, призначене на 26.11.2009р. представники сторін не зявилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Через канцелярію суду 25.11.2009р. від представника позивача надійшли документи на вимогу ухвали суду з проханням розглядати справу у відсутності представника позивача за наявними в справі матеріалами.

Від відповідача через канцелярію суду клопотань та заяв не надходило.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ :

Згідно видаткових накладних №№ АС-0000008 від 15.10.2008р. на суму 13617,50 грн., АС-0000009 від 15.10.2008р. на суму 13929,50 грн., АС-0000010 від 15.10.2008р. на суму 13617,50 грн. позивачем було передано відповідачу поліграфічну продукцію та надано інформаційні послуги на суму 41164,50 грн.

Між позивачем та відповідачем були складені, підписані та скріплені печатками сторін акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №№ АС-0000007 від 17.10.2008р., АС-0000006 від 17.10.2008р., АС-0000005 від 17.10.2008р., які свідчать про надання позивачем інформаційних послуг та прийняття їх відповідачем без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків.

Факт отримання відповідачем поліграфічної продукції та інформаційних послуг на суму 41164,50 грн. підтверджується відбитком печатки відповідача на вищевказаних видаткових накладних та актах здачі-приймання робіт (надання послуг).

Наказом МВС України «Про затвердження Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органом виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським обєднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів та затвердження умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток, і штампів»(п.3.4.1) передбачено, що відповідальність та контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користуванням ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, які у разі потреби можуть своїм наказом покласти відповідальність за зберігання і користування печатками і штампами на одного із безпосередньо підлеглих їм працівників.

Відповідач не надав суду документів, які б підтверджували покладення відповідальності за зберігання та користування печатками або штампами на одного з безпосередньо підлеглих керівнику підприємства працівників, що дає підстави стверджувати про те, що печаткою користувався керівник відповідача.

Нормою статті 509 ЦК України передбачено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дію (сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст.509 ЦК України).

Цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки (ст. 11 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та відповідачем існували правовідносини.

Як свідчать матеріали справи, сторонами по договору був складений, підписаний та скріплений печатками сторін акт звірки взаємних розрахунків № 1 від 10.11.2008р., згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем станом на 10.11.2008р. становить 41164,50 грн.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості вих. № 06-1/4 від 06.04.2009р., в якій просив відповідача сплати на користь позивача суму заборгованості за поліграфічну продукцію та надані інформаційні послуги в розмірі 41164,50 грн. у семиденний строк від дня предявлення цієї вимоги, що підтверджується фіскальним чеком № 6887 від 07.04.2009р. та описом вкладення у цінний лист від 07.04.2009р. (копії в матеріалах справи). Але відповіді від відповідача не отримав, відповідач кошти не перерахував.

Відсутність надходження від відповідача коштів підтверджується довідкою обслуговуючого позивача банку станом на 20.11.2009р. (в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 41164,50 грн., відповідачем не доведено протилежне.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 41164,50 грн. основного боргу за поліграфічну продукцію та надані інформаційні послуги правомірна та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача 4000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката у відповідності до положень ст. 49 ГПК України.

На підставі наданих позивачем доказів, судом встановлено, що 03.04.2009р. між СПД ОСОБА_1 - «замовник»та СПД ОСОБА_2 «виконавець»був укладений договір про надання юридичних послуг № 31/09, відповідно до умов якого «виконавець» зобовязався надати «замовнику», а «замовник»зобовязався оплатити «виконавцю»консультаційні та юридичні послуги, щодо захисту прав «замовника»та/або вказаних їм осіб/підприємців з будь-яких справ (цивільних, кримінальних, адміністративних, господарських та інш.) в судах та/або інших державних, правоохоронних органах, підприємствах, організаціях і установах усіх форм власності: щодо представництва інтересів «замовника»по справі про стягнення заборгованості з ТОВ «МД Рітейл».

Пунктом 3.1 вищевказаного договору передбачено, що за надання «виконавцем»послуг, відповідно до умов даного договору, «замовник»сплачує «виконавцю»вартість послуг шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок «виконавця»в розмірі 4000,00 грн.

За вищевказаним договором, позивач сплатив СПД ОСОБА_2 4 000,00 грн., що підтверджується квитанцією № 4232\з49 від 09.04.2009р. (копія в матеріалах справи).

Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг (п.10 Розяснення ВАС України від 04.03.98 р. N 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”).

Статтею 44 ГПК передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником (Інформаційний лист Вищого Господарського Суду України від 14.07.04р. № 01-8/1270).

Судом встановлено, що СПД ОСОБА_2, який безпосередньо представляв інтереси позивача у судових засіданнях, має свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2, видане Донецькою обласною КДК Адвокатури 11.09.2008р. (копія в матеріалах справи).

На підставі вищевикладеного, витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 4000,00 грн. слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 33, 34, 44, 48, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Рітейл" (04080, м.Київ, Подільський р-н, вул. Турівська, буд. 29; код 34482413) на користь Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 41164 (сорок одну тисячу сто шістдесят чотири) грн. 50 коп. основного боргу, 4000 (чотири тисячі) грн. витрат на оплату послуг адвоката, 411 (чотириста одинадцять) грн. 65 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Повернути Суб"єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) з Державного бюджету України державного мита зайво сплаченого квитанцією № 240 від 10.06.2009р. в сумі 40 (сорок) грн. Оригінал квитанції № 240 від 10.06.2009р. на суму 451,65 грн. знаходиться в матеріалах справи № 8/386.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя В.С. Катрич

Дата підписання: 07.12.2009р.