Постановление суда № 70412857, 20.11.2017, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

м. Вінниця

20 листопада 2017 р. Справа № 802/1938/17-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Крапівницька Н. Л., розглянувши матеріали позовної заяви:

за позовом: ОСОБА_1

до: Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області

про: зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області про зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.11.2017 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу семиденний термін для усунення недоліків позовної заяви.

Згідно з частиною 1 статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху позивач отримав 10.11.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання.

17.11.2017 на адресу суду від позивача надійшла заява щодо виконання ухвали від 02.11.2017 у справі №802/1938/17-а. До заяви додані: копія листа Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області від 01.06.2017 №100/ю/11-05, довідка Жмеринського міськрайонного відділу державної виконавчої служби від 05.05.2017 №12/13324, лист управління Національного банку України у Вінницькій області від 13.07.2017 №10465/2017, довідка ПАТ "Райфайзен банк Аваль" від 22.09.2017 Рі-В169, довідка Державного ощадного банку України ПАТ Філія - Вінницьке обласне управління від 29.09.2017 №423, довідка ПАТ КБ "Приватбанк" від 29.09.2017.

Проаналізувавши отримані матеріали, вважаю, що ухвалу від 02.11.2017 про залишення позовної заяви без руху позивачем в повній мірі не виконано, з огляду на таке.

Зокрема, позивачу зазначено про необхідність вказати в адміністративному позові та обґрунтувати з посиланнями на норми чинного законодавства в чому полягає його порушене право з боку відповідача у сфері публічно-правових відносин, тобто зазначити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

У заяві, поданій на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, позивач не вказує та не обґрунтовує з посиланнями на норми чинного законодавства в чому полягає його порушене право з боку відповідача у сфері публічно-правових відносин. Публічно-правовим спором в адміністративному судочинстві є не будь-який спір, у якому однією із сторін є орган публічної адміністрації, а лише той, що випливає із здійснення таким суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій щодо скаржника. Тобто, для наявності такого спору є обов'язковим наявність зв'язку між здійсненням органом влади покладених на нього владних управлінських функцій та порушення прав, свобод чи інтересів фізичної або юридичної особи внаслідок такої реалізації своїх функцій владним органом.

Слід також зазначити, що суд витребовував докази на підтвердження незадовільного майнового стану позивача шляхом надання відповідної інформації про те, що позивач ОСОБА_1 не зареєстрований як підприємець, не входить в наглядову раду будь-якого підприємства, що має на меті отримання прибутку, інформаційну довідку, що містить відомості з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків; довідку про доходи (пенсія) за 2017 рік.

Як зазначалось вище позивачем надано не усі витребовувані документи.

Також позивач не надав до матеріалів справи доказів сплати судового збору за вісім позовних вимог немайнового характеру в розмірі 5120 грн.

Суд звертає увагу позивача на те, що конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Європейський суд з прав людини у справах "Толстой та Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy and Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, "Ейрі проти Ірландії" (Airey v. Ireland) від 28 жовтня 1998 року та "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland) від 19 червня 2001 року зазначив, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду; що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Тобто, вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Таким чином, станом на 20.11.2017 вказані недоліки залишились не усунені, тобто позивач ухвалу про залишення позовної заяви без руху у наданий термін в повній мірі не виконав.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Зважаючи на викладене, вважаю, що позовна заява ОСОБА_1 до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області про зобов'язання вчинити дії підлягає поверненню позивачеві разом з доданими до неї матеріалами.

Відповідно до ч. 6 ст. 108 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст.ст. 18, п. 1 ч. 3 ст. 108, ст.ст. 165, 186, 254 КАС України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області про зобов'язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя /підпис/ Крапівницька Н. Л.

Копія вірна Суддя

Секретар