Постановление суда № 70390745, 09.11.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа - Білгород-Дністровська міська рада Одеської області, про зобов'язання вчинити певні дії,

встановила:

Рішенням Білгород-Дністровська міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_4 привести в первинний стан магазин за адресою: АДРЕСА_1, в домоволодіння, відповідно до технічного паспорту від 06 березня 2003 року.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 25 серпня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 вересня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_5 задоволено, рішення апеляційного суду скасовано, залишено в силі рішення суду першої інстанції.

У заяві ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу суду касаційної інстанції та залишити в силі рішення апеляційного суду, посилаючись на неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального та процесуального права та на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме: статей 30, 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 383 ЦК України, статей 7, 8 ЖК Української РСР.

Перевіривши доводи заяви, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що у допуску справи до провадження необхідно відмовити.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, виходив із того, що реконструкція 29/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 здійснювалась відповідачем без відповідного дозволу на виконання будівельних робіт, а також державного архітектурно-будівельного нагляду та контролю за будівництвом, приписи щодо усунення вказаних порушень не виконані, доказів наявності дозволу на виконання будівельних робіт або ж зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт не надано, при цьому спірна реконструкція порушує права позивача, як співвласника частини домоволодіння, а тому правильним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зобов'язання відповідача здійснити дії щодо приведення спірного нерухомого майна до попереднього стану, що існував до реконструкції.

У наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2016 року суд касаційної інстанції виходив із того, що власник квартири обмежений щодо можливості використання житлового приміщення для промислового виробництва. Водночас, він має право на свій розсуд здійснювати ремонт, змінювати її вигляд та призначення, але за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють безпосереднє управління лише житловим фондом, який віднесений до комунальної власності. В усіх інших випадках вони надають відповідні дозволи, здійснюючи при цьому контроль за дотриманням прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку.

У наданих для порівняння постановах Верховного Суду України від 05 листопада 2013 року, від 17 червня 2014 року суд виходив із того, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад вправі вирішувати питання переведення житлових приміщень (квартир), що належать на праві власності юридичним або фізичним особам, у нежитлові за умови, що проведені зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Порівняння вищенаведених судових рішень із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що судами касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового регулювання нормами матеріального та процесуального права спірних правовідносин дійшли протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог, а надані для порівняння постанови Верховного Суду України не можуть вважатись прикладом невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Керуючись статтею 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа - Білгород-Дністровська міська рада Одеської області, про зобов'язання вчинити певні дії за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 вересня 2017 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Я.М. Романюк

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук