Постановление суда № 70358359, 21.11.2017, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

21.11.17

Справа №489/2428/17

Провадження №2з/489/40/17

УХВАЛА

іменем України

21 листопада 2017 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого – судді Рум’янцевої Н.О.,

секретаря – Настенко С.В.,

за участю представника позивача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві заяву позивача представника позивача по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання угоди недійсною та визнання права власності на нерухоме майно в порядку поділу майна подружжя, про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

17 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання угоди недійсною та визнання права власності на нерухоме майно в порядку поділу майна подружжя.

20 листопада 2017року представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру 64 про проспекту Миру будинок 11-б в в місті Миколаєві, яка належить ОСОБА_3.

У судовому засідання представник позивача підтримав клопотання, зазначив, що не вжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення вимог про визнання права власності на спірну квартиру.

Дослідивши письмові матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов до наступного.

Згідно ст. 151 ЦПК України суд, за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За змістом ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України заходи забезпечення позову мають на меті забезпечити виконання судового рішення, якщо існує загроза неможливості чи створення перешкод для його виконання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Пунктом 2 цієї ж статті встановлено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що однією з позовних вимог є визнання права власності на ? частку квартири 64 про проспекту Миру будинок 11-б в місті Миколаєві, в порядку поділу майна подружжя.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.11.2017року квартира 64 про проспекту Миру будинок 11-б в місті Миколаєві належить на праві власності ОСОБА_3.

До заяви представником позивача додано копію позову ОСОБА_3 про виселення ОСОБА_2 зі спірної квартири, в який зазначено намір її продажу.

Згідно вимог ч.3 ст.152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Вивчивши доводи заяви, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що невжиття заходів по забезпеченню позову може в наступному утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Тому, суд вважає, за необхідне задовольнити заяву представника позивача та накласти арешт на спірну квартиру.

Керуючись ст. ст. 3, 151, 152, 209-210 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.

Вжити заходи по забезпеченню позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання угоди недійсною та визнання права власності на нерухоме майно в порядку поділу майна подружжя, шляхом накладення арешту на квартиру 64 про проспекту Миру будинок 11-б в місті Миколаєві, яка належить ОСОБА_3 на праві власності.

Заборонити укладати усі види угод, пов'язані з відчуженням вищевказаного нерухомого майна.

Копії ухвали для виконання надіслати в Департамент надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради.

Ухвала підлягає негайному виконанню, оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається Апеляційному суду Миколаївської області через Ленінський районний суд міста Миколаєва протягом п’яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ленінського районного

суду міста Миколаєва