№ 70322564, 31.10.2017, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 жовтня 2017 р.Р і в н е 817/1193/17

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А., за участю секретаря судового засідання Левченко Т.М., сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Медовий край" до Головного управління ДФС у Рівненській області про скасування податкових повідомлень-рішень В С Т АН О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медовий край" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.06.2017 №0000921310 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 50,44 грн., №0000931210 в частині визначення грошового зобов'язання з військового збору, пені на суму 11,19 грн., від 09.06.2017 №0003451401, №0003461401, №0003471404, №0003481401, від 29.08.2017 №0005951401.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, пояснила на їх обґрунтування, що за наслідками планової виїзної документальної перевірки товариства контролюючим органом виявлено заниження платником податків об'єктів оподаткування податком на прибуток підприємств, податком на додану вартість, податком на доходи фізичних осіб та військовим збором, а також наявність підстав для застосування штрафів за порушення порядку проведення готівкових розрахунків та неподання звіту про контрольовані операції, у зв'язку з чим прийняті оспорювані рішення. Позивач з такими висновками відповідача не погоджується, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Зокрема, представник позивача пояснила, що товариством було проведено списання меду на суму 1570837,00 грн., який став непридатним для використання, на підтвердження чого до перевірки надано усі необхідні документи. Позивач відхиляє посилання відповідача на те, що на товаристві відсутні пасіки з бджолами, для підгодовування яких використано мед, оскільки він транспортувався до інших областей. Позивач наголошує, що продаж меду для HONEY BG EOOD за ціною нижчою від ціни придбання не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, а оподатковується за пільговою нульовою ставкою. На думку позивача, ним було надано належним чином складені документи на підтвердження факту понесення підзвітною особою витрат на придбання дизельного палива на суму 199,88 грн. і видача таких коштів під звіт не може вважатися готівковим розрахунком. Також, позивач стверджує, що за приписами статті 39 Податкового кодексу України в редакції, що діяла станом на час укладення договорів з HONEY BG EOOD, такі операції не могли вважатися контрольованими і не підлягали звітуванню. Просить позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечила, пояснила суду на обґрунтування своїх заперечень, що за наслідками планової виїзної документальної перевірки товариства виявлено порушення платником податків вимог норм п. 134.1 ст. 134, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 168.1 ст. 168, п. 170.9 ст. 170, п. 16 підрозділу 10 Розділу ХХ, пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України та п. 2.11, п. 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, що призвело до заниження об'єктів оподаткування податком на прибуток підприємств, податком на додану вартість, податком на доходи фізичних осіб та стало підставою для застосування штрафів за порушення порядку проведення готівкових розрахунків та неподання звіту про контрольовані операції. Зокрема, відповідач не приймає списання позивачем меду на суму 1570837,00 грн., оскільки в товариства відсутні пасіки з бджолами, для підгодовування яких його могло бути використано. Також, відповідач вказує, що поставка меду для контрагента HONEY BG EOOD здійснювалася за ціною, що є нижчою від ціни його придбання, відтак, на таку різниця повинно нараховуватись податкове зобов'язання з податку на додану вартість. Операції з названим контрагентом відповідач вважає контрольованими у розумінні статті 39 Податкового кодексу України, тому наголошує на наявності у позивача обов'язку подати за їх наслідками звіт, неподання якого є підставою для застосування штрафних санкцій. Відповідач зазначає про ненадання позивачем до перевірки оригіналу платіжного документа на підтвердження понесення ОСОБА_3 витрат на придбання дизельного палива на суму 199,88 грн. і порушення при цьому порядку ведення касових операцій. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд приходить до висновку, що адміністративним позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Рівненській області проведено виїзну планову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Медовий край" з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої оформлено акт №244/17-00-14-01/38637085 від 18.05.2017 (надалі - акт перевірки, а.с. 20-47).

Платником податків подано заперечення на акт перевірки, за наслідками розгляду яких контролюючим органом висновки акту залишені без змін (а.с. 48-75).

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

-від 06.06.2017 №0000921310, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Медовий край" визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 15261,11 грн., в тому числі 9573,41 грн. за основним платежем, 4788,21 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), 899,49 грн. пені (а.с. 76-77);

-від 06.06.2017 №0000931310, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Медовий край" визначено грошове зобов'язання з військового збору в сумі 1278,76 грн., в тому числі 801,95 грн. за основним платежем, 400,06 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), 76,75 грн. пені (а.с. 78-79);

-від 09.06.2017 №0003441401, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Медовий край" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 443099,00 грн., в тому числі 411029,00 грн. за основним платежем, 32070,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 80);

-від 09.06.2017 №0003451401, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Медовий край" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованого за червень, грудень 2015, серпень, листопад-грудень 2016, на 248174,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкціями (штрафами) 62044,00 грн. (а.с. 82-83);

-від 09.06.2017 №0003461401, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Медовий край" зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість, задекларованого за грудень 2016, у розмірі 161967,00 грн. (а.с. 81);

-від 09.06.2017 №0003471404, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медовий край" застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм з регулювання обігу готівки на суму 12184,82 грн. (а.с. 85);

-від 09.06.2017 №0003481404, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медовий край" застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення строків подання звіту про контрольовані операції на суму 365400,00 грн. (а.с. 84).

Платником податків подано скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня. Рішенням Державної фіскальної служби України від 22.08.2017 №18688/6/99-99-11-01-01-25 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медовий край" задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.06.2017 №0003441401 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 128280,00 грн. за основним платежем та 32070,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, в решті дане податкове повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення від 06.06.2017 №0000921310, №0000931310, від 09.06.2017 №0003451401, №0003461401, №0003471401, №0003481404 залишені без змін (а.с. 176-181).

У зв'язку з цим, Головним управлінням ДФС у Рівненській області прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 29.08.2017 №0005951401 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Медовий край" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 282749,00 грн. за основним платежем (а.с. 182-183).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом

зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (надалі - П(С)БО 16).

Згідно з п. 4 П(С)БО 16 об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Пункт 5 П(С)БО 16 визначає, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Пунктом 6 П(С)БО 16 передбачено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Пунктом 7 П(С)БО 16 встановлено, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

В силу приписів Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за №336/22868, фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період (п. 3 розділу І). Фінансова звітність складається з балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності. У Звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період (п. 8 розділу ІІІ).

За змістом даного положення (стандарту), джерелом відомостей для заповнення звіту про фінансові результати є дані регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію про доходи, витрати, прибуток, збитки та сукупний дохід.

Крім того, відповідно до пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з пп. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

У свою чергу, відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (надалі - Закон України №996-XIV), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України №996-XIV, факт здійснення господарських операцій фіксується первинними документами, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Абзацом 11 статті 1 Закону №996-XIV визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальну зміну майнового стану суб'єкта господарювання, яка фіксується шляхом складення контрагентами первинних документів.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану, як ознака фактичного здійснення господарської операції та необхідність фіксування такої зміни у первинних документах, кореспондує з нормами Податкового кодексу України, якими встановлено порядок формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Зокрема, пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абзац 1). Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац 2).

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, випробувальною лабораторією Товариства з обмеженою відповідальністю "Медовий край" складено протокол випробувань від 09.12.2015 №1, в якому зазначено, що 08.12.2015, у зв'язку з різким перепадом напруги, щит керування камерою розігріву меду вийшов з ладу, що спричинило неконтрольоване підняття температури розігріву меду вище 40 °С. Враховуючи вказані обставини, було повторно взято проби на дослідження фізико-хімічних показників меду натурального, за наслідками дослідження яких виявилось, що партія меду бджолиного натурального (партія № проба 001 у кількості 39400,00 кг), яка піддавалась технологічному процесу, а саме, підігрівання в камері розігріву, для подальшої переробки, мала значне підвищення норм щодо оксиметилфурфуролу (32 мг в 1 кг меду, в той час як норма складає 10 мг/кг меду) та заниження діастазного числа (7,5 од. Готе, в той час як норма складає 10 од. Готе). Оскільки показники не відповідають нормативним документам (ДСТУ 4497:2005), то вказана партія меду бджолиного натурального не підлягає подальшій реалізації (а.с. 86, 116).

Директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Медовий край" видано наказ "Щодо вилучення з обігу шляхом утилізації неякісної продукції (меду)" від 10.12.2015 №1/10-12, яким вирішено, у зв'язку з тим, що партія меду (проба 001) в кількості 39400,00 кг не відповідає вимогам нормативним документам (ДСТУ 4497:2005) щодо відповідних видів продукції стосовно її споживчих властивостей, вилучити її з обігу та заборонити використання за призначенням, провести утилізацію вказаної партії шляхом роздачі для вторинного використання як корм для підгодівлі бджіл (а.с. 213).

Комісією у складу уповноважених осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Медовий край" складено акт списання товарів від 10.12.2015 №131 про списання партії меду бджолиного натурального у кількості 39400,00 кг на суму 1570837,31 грн. (а.с. 87).

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції" від 14.01.2000 №1393-XIV, до неякісної та небезпечної продукції відноситься продукція, яка не відповідає вимогам чинних в Україні нормативно-правових актів і нормативних документів стосовно відповідних видів продукції щодо її споживчих властивостей.

Згідно з ст. 5 Закону України "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції" від 14.01.2000 №1393-XIV, неякісна та небезпечна продукція підлягає обов'язковому вилученню з обігу. Вилучення неякісної та небезпечної продукції з обігу здійснюється власником цієї продукції за його рішенням або за рішенням спеціально уповноважених органів виконавчої влади відповідно до їх повноважень.

Статтею 6 Закону України "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції" від 14.01.2000 №1393-XIV передбачено, що власник продукції зобов'язаний вилучити з обігу неякісну та небезпечну продукцію, привести її, при можливості, у відповідність з вимогами відповідних нормативно-правових актів і нормативних документів або забезпечити переробку, утилізацію чи знищення такої продукції у порядку, передбаченому цим Законом.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції" від 14.01.2000 №1393-XIV визначено, що утилізацією вилученої з обігу продукції є використання продукції як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів (абзац 8).

Тому, позивачем, у відповідності до вимог законодавства, прийнято рішення про вилучення з обігу та утилізацію шляхом використання як вторинного матеріалу, партії меду натурального бджолиного у кількості 39400,00 кг на суму 1570837,31 грн. і, відповідно, вартість цієї продукції не могла включатись до прибутку підприємства і не мала впливу на коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства, а також не могла вважатись поставкою товарів і не мала впливу на визначення об'єкту оподаткування податком на додану вартість.

Суд відхиляє посилання відповідача на ті обставини, що на підприємстві відсутні пасіки з бджолами, на яких міг бути використаний списаний мед та відсутність виставлених РЕМ претензій у зв'язку з перепадами напруги.

Судом досліджено, що з метою утилізації, партію меду натурального бджолиного у кількості 39400,00 кг було передано на пасіки підприємства, які знаходяться у Кіровоградській та Запорізькій областях, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 01.04.2016 №0006814, №0006824 (а.с. 215-216).

Про вихід з ладу щита керування камерою розігріву меду, який мав місце 08.12.2015 та його ймовірні причини (перепад напруги) керівництво підприємства було повідомлене службовою запискою інженера-механіка ОСОБА_4 08.12.2015 (а.с. 214).

Подальше звернення позивача у відповідні установи щодо усунення причин і наслідків зазначеної поломки не мають жодного визначального значення для формування показників фінансової звітності підприємства і не можуть слугувати беззаперечним доказом нездійснення списання меду чи відсутності його використання в господарській діяльності.

Таким чином, висновки контролюючого органу, відображені в акті перевірки, щодо порушення платником податків пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, яке полягало у заниженні фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку) за 2015 рік на суму 1570837,00 грн. та податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2015 на суму 314167,00 грн., не знаходять свого підтвердження належними і допустимими доказами, відтак, є безпідставними і необґрунтованими.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а)дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б)дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, протягом періоду, що перевірявся, Товариством з обмеженою відповідальністю "Медовий край" було придбано у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 мед натуральний бджолиний:

-у кількості 18585,00 кг. за ціною 93,60 грн./кг (з ПДВ), загальною вартістю 1739556,00 грн., в тому числі ПДВ 289926,00 грн. (видаткова накладна від 24.02.2015 №3);

-у кількості 8555,00 кг. за ціною 75,00 грн./кг (з ПДВ), загальною вартістю 641625,00 грн., в тому числі ПДВ 106937,50 грн. (видаткова накладна від 30.04.2015 №35);

-у кількості 7670,00 кг. за ціною 75,00 грн./кг (з ПДВ), загальною вартістю 575250,00 грн., в тому числі ПДВ 95875,00 грн. (видаткова накладна від 29.05.2015 №43);

-у кількості 6490,00 кг. за ціною 65,00 грн./кг (з ПДВ), загальною вартістю 421850,00 грн., в тому числі ПДВ 70308,33 грн. (видаткова накладна від 22.06.2015 №49) (а.с. 120-123).

У свою чергу, 19.06.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю "Медовий край", як продавцем та HONEY.BG EOOD (Болгарія), як покупцем, укладено контракт №01/В/2015, предметом якого є поставка меду натурального бджолиного, збір урожаю 2014-2015 років, упакованого в металеві бочки місткістю 213 л, походження товару - Україна.

У пунктах 2.1-2.2 контракту сторонами обумовлено, що ціна за одиницю товару встановлюється в Євро і вказується у додатках до даного контракту окремо на кожен лот, ціна товару включає в себе вартість тари, упаковки, маркування, витрати митниці в країні відправника і доставку до місця призначення (а.с 126-137).

На підставі митних декларацій №204050000/2015/010943, №204050000/2015/010943 від 25.06.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю "Медовий край" експортовано товари, а саме: мед натуральний бджолиний у кількості 41300,00 кг. за ціною 56,99 грн./кг загальною вартістю 2353794,12 грн., на виконання контракту №01/В/2015 від 19.06.2015, укладеного з HONEY.BG EOOD (а.с. 124-125).

Контролюючий орган стверджує, що при поставці товарів в межах вказаних операцій мав місце їх продаж за ціною нижчої собівартості, що суперечить вимогам п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України і підставою для донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 95974,00 грн.

Разом з тим, пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а)постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б)постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в)ввезення товарів на митну територію України;

г)вивезення товарів за межі митної території України;

е)постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Підпунктом "а" підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України передбачено, що операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковуються за нульовою ставкою (абзаци 1-3). Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України (абзац 7).

Відтак, до операцій з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту застосовується нульова ставка, незалежно від співвідношення ціни придбання товарів та фактичної ціни їх вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту. До таких операцій також застосовується нульова ставка, незалежно від співвідношення ціни придбання товарів та фактичної ціни їх вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту і вони не підлягають оподаткуванню податком на додану вартість.

Таким чином, висновки контролюючого органу, відображені в акті перевірки, щодо порушення платником податків пп. 14.1.191 п. 14.1, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, яке полягало у заниженні об'єкту оподаткування податком на додану вартість за червень 2015 року 95974,00 грн., не знаходять свого підтвердження належними і допустимими доказами, відтак, є безпідставними і необґрунтованими.

Відповідно до пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України, платниками податку на доходи фізичних осіб є податкові агенти.

Згідно з пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Підпунктами 163.1.1, 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Пункт 164.1, підпункт 164.2.11 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визначають, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу.

Пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).

В силу підпункту 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Крім того, пунктами 1.1-1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної ОСОБА_3 України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України, оподаткування суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, не повернутої у встановлений строк. Податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно із цим підпунктом.

Зазначені в абзаці другому цього підпункту витрати не є об'єктом оподаткування цим податком лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона, якщо його обов'язковість передбачена правилами перевезення на відповідному виді транспорту, та розрахункових документів про їх придбання за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Також, згідно з пп. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього Кодексу, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження.

Таким чином, виплачені роботодавцем працівнику кошти на відрядження або під звіт не є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором за умови підтвердження належним чином складеними документами факту їх понесення.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, ОСОБА_6 подав до бухгалтерії Товариства з обмеженою відповідальністю "Медовий край" авансовий звіт про використання коштів від 23.06.2015 на загальну суму 443,48 грн., до якого включено витрати на придбання дизельного палива у ПАТ "Укрнафта" на суму 199,88 грн. згідно чеку №211250 від 25.06.2015 (а.с. 117-118).

Контролюючий орган в акті перевірки зазначає, що до даного звіту не було надано оригіналу платіжного документу на придбання дизельного палива на суму 199,88 грн., у зв'язку з чим його вартість є доходом підзвітної особи ОСОБА_6 та підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб і військовим збором.

Судом досліджено, що у позивача наявний товарний чек від 25.06.2015 №211250 на придбання дизельного палива у ПАТ "Укрнафта" на суму 199,88 грн., на який міститься посилання у звіті про використання коштів від 23.06.2015 (а.с. 119).

Пунктами 7.39, 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, що зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320, передбачено, що під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо. Крім того, ураховується те, що подання звітів про використання коштів із порушенням установлених термінів може дозволятися лише у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи або за інших обставин, що мають документальне підтвердження. Під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

Позивач надав лист від 28.08.2017 №05.2.20/297 ПАТ "Укрнафта", яким останнє повідомляє, що 25.06.2015 на АЗС 17/002 за адресою: смт. Гоща, вул. Рівненська, 80 відбувся продаж дизельного палива на суму 199,88 грн., про що видано товарний чек №211250 від 25.06.2015 (а.с. 191).

Тому, суд приходить до висновку, що зазначені вище документи є належним підтвердженням понесення підзвітною особою витрат на суму 199,88 грн. і їх достовірність не викликає сумнівів.

Пунктом 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, що зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320, визначено, що видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми (абзац 4).

Пунктом 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 №436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум (абзац 5).

У зв'язку з цим, не заслуговують на увагу твердження контролюючого органу про те, що ОСОБА_6 є таким, що не відзвітувався у встановленому порядку за раніше видані під звіт кошти і підстави для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених пунктом 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 №436/95, у сумі 12184,82 грн. відсутні.

Таким чином, висновки контролюючого органу, відображені в акті перевірки, щодо порушення платником податків пп. 14.1.54, пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. 18.1 ст. 18, п. 54.2 ст. 54, пп. 163.1.1, пп. 163.1.2 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.2.1, пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, пп. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170, п. 171.1 ст. 171, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, яке полягало у заниженні об'єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб в сумі 29,99 грн. та неутриманні і неперерахуванні до бюджету військового збору в сумі 6,66 грн. за червень 2015, п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, що зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320, яке полягало у видачі готівкових коштів під звіт у розмірі 47939,76 грн. без повного звітування щодо раніше виданих коштів, не знаходять свого підтвердження належними і допустимими доказами, відтак, є безпідставними і необґрунтованими.

Відповідно до пп. 39.4.2 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною станом на 01.05.2016 року), платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Форма звіту про контрольовані операції встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пп. 39.2.1.1, пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною станом на 01.01.2015 року), для цілей цього Кодексу контрольованими операціями є:

-господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - нерезидентами;

-господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - резидентами, які: задекларували від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за попередній податковий (звітний) рік; застосовують спеціальні режими оподаткування станом на початок податкового (звітного) року; сплачують податок на прибуток підприємств та/або податок на додану вартість за іншою ставкою, ніж базова (основна), що встановлена відповідно до цього Кодексу, станом на початок податкового (звітного) року; не були платниками податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість станом на початок податкового (звітного) року (підпункт 39.2.1.1.);

-господарські операції, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні, або який сплачує податок на прибуток (корпоративний податок) за ставкою на 5 і більше відсоткових пунктів нижчою, ніж в Україні. Перелік таких держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України. Цей перелік держав (територій) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, публікує щороку в офіційних друкованих виданнях та на офіційному веб-сайті із зазначенням ставок податку на прибуток (корпоративний податок). Інформація про зміну ставок публікується протягом трьох місяців з моменту такої зміни (підпункт 39.2.1.2.).

Підпунктом 39.2.1.4 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною станом на 01.01.2015 року) визначено, що господарські операції, передбачені у підпунктах 39.2.1.1 і 39.2.1.2 цієї статті, визнаються контрольованими за умови, що загальна сума таких операцій платника податків з кожним контрагентом дорівнює або перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за відповідний звітний календарний рік.

Пунктом 120.3 статті 120 Податкового кодексу України передбачено, що неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі: 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання звіту про контрольовані операції.

В акті перевірки відповідач зазначає, що обсяг описаних вище операцій позивача з контрагентом HONEY BG EOOD, яке зареєстроване на території Республіки Болгарія, визначений за правилами бухгалтерського обліку становить 37837013, що перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік, тому такі операції є контрольованими в розумінні пп. 39.2.1.2, пп. 39.2.1.7 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України та підлягають відображенню у звіті.

Республіка Болгарія була включена до усіх діючих протягом 2015 року розпоряджень Кабінету Міністрів України, зокрема: Переліку держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні, що затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 1042-р (діяв до 14.05.2015); Переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, що затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 року №449-р (термін дії з 14.05.2015 до 16.09.2015); Перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, що затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України, від 16.09.2015 року №977-р (термін дії з 16.09.2015 до 31.12.2015).

У свою чергу, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення" від 15.07.2015 року №609-VIII, який набрав чинності з 13.08.2015 року, норми пп. 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України викладено у новій редакції і визначено, що господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 цього пункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

-річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

-обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік".

За правилами п.п. 39.2.1.6 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 15.07.2015 року №609-VIII) неконтрольовані операції - будь-які господарські операції, не передбачені підпунктами 39.2.1.1, 39.2.1.2 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 цього пункту, що здійснюються між непов'язаними особами.

При цьому, у розділі II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення" від 15.07.2015 року №609-VIII закріплено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Формування звіту про контрольовані операції та у випадках, передбачених Податковим кодексом України, документації з трансфертного ціноутворення за господарські операції, здійснені у 2015 році, здійснюється на підставі та з урахуванням норм цього Закону. Установлено, що до приведення законодавства у відповідність із цим Законом інші закони та нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що господарські операції, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України, для цілей оподаткування податком вважається контрольованою операцією. Про контрольовані операції платник податку має інформувати податковий орган. Такий обов'язок платник реалізує шляхом подання звіту про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним. Разом з цим, формування звіту про контрольовані операції має відбуватись у випадках, прямо передбачених податковим законодавством.

Отже, у звіті про контрольовані операції за рік відображаються господарські операції здійснені у такому році, які відповідно до вимог п.п. 39.2.1.1 - 39.2.1.5 та 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України, визначаються контрольованими. У разі невідповідності господарських операцій, що відбулись у звітному періоді, вимогам п.п. 39.2.1.1 - 39.2.1.5 та 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України, відповідно у платника податку не виникає обов'язку щодо звітування про такі операції.

Разом з тим, відповідно до пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується, серед іншого, на принципі стабільності, що означає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

Частиною 1 статті 3 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Крім того, згідно з пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Отже, зазначені обставини свідчать про відсутність у позивача обов'язку щодо звітування перед контролюючим органом про ці операції в порядку п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), а також виключають негативні наслідки для платника у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту. Враховуючи викладене, оскільки операції між позивачем та його контрагентом за наслідками звітного періоду не підпадають під визначення контрольованих операцій, у позивача відсутній обов'язок щодо звітування про ці операції в порядку та строки, визначені податковим законодавством, то застосування штрафних санкцій згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відбулось безпідставно, не у відповідності до вимог Закону, що регулює спірні правовідносини, що являє собою безумовні обставини для скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

При вирішенні даного питання суд враховує позицію Європейського суду у справі YvonnevanDuyn v. Home Office (Case 41/74 vanDuyn v. Home Office), за якою принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Таким чином, висновки контролюючого органу, відображені в акті перевірки, щодо порушення платником податків пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України, яке полягало у неподанні в установлені законодавством строки звіту про контрольовані операції за 2015 рік не знаходять свого підтвердження належними і допустимими доказами, відтак, є безпідставними і необґрунтованими.

З огляду на наведене, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 06.06.2017 №0000921310 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 50,44 грн., №0000931210 в частині визначення грошового зобов'язання з військового збору, пені на суму 11,19 грн., від 09.06.2017 №0003451401, №0003461401, №0003471404, №0003481401, від 29.08.2017 №0005951401 є неправомірними та підлягають скасуванню судом, а позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

Як передбачено статтею 94 КАС України, судові витрати присуджуються на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як суб'єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 06.06.2017 №0000921310 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 50,44 грн., №0000931210 в частині визначення грошового зобов'язання з військового збору, пені на суму 11,19 грн., від 09.06.2017 №0003451401, №0003461401, №0003471404, №0003481401, від 29.08.2017 №0005951401.

Присудити на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Медовий край" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 19393 (дев'ятнадцять тисяч триста дев'яносто три) грн. 96 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.