Постановление суда № 70293103, 08.11.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження №22-ц/796/8433/2017 Головуючий в 1 інстанції - Антонова Н.В.

Справа № 752/8406/17 Доповідач - Мараєва Н.Є.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна і резолютивна частини)

08 листопада 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах

Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого: Мараєвої Н.Є.

Суддів: Андрієнко А.М., Заришняк Г.М.

При секретарі: Гарматюк О.Д.

Розглянули у відкритому судовому засіданні в м. Києві

Цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 16 травня 2017 року

у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товарної біржі «Київська Універсальна біржа», треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним

Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., пояснення осіб, які з»явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 16 травня 2017 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товарної біржі «Київська Універсальна біржа», треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 16 травня 2017 року та постановити нову, якою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити, посилаючись на незаконність даної ухвали, зокрема, на те, що суд порушив норми цивільно-процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання договору купівлі-продажу дійсним, в якій просив визнати дійсним договір від 5.08.1997 року, укладений на Київській універсальній біржі між ОСОБА_1 та ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, яка діяла від власного імені та від імені свого неповнолітнього на той час сина ОСОБА_3, предметом якого була купівля-продаж квартири АДРЕСА_1.

Також, просив визнати дійсним дублікат договору від 5.08.1997 року, укладений на Київській універсальній біржі між ОСОБА_1 та ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, яка діяла від власного імені та від імені свого неповнолітнього на той час сина ОСОБА_3, предметом якого була купівля-продаж квартири АДРЕСА_2.

16 травня 2017 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову по цивільній справі та просив вжити заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 а також, заборони відповідачу та третім особам, усім іншим державним та недержавним органам України вчиняти будь-які дії, пов'язані з відчуженням, перереєстрацією на інших осіб, здачу в оренду, перепланування, обмін, укладення договору довічного утримання з правом отримання у власність вказаної квартири.

Обґрунтовуючи заяву посилався на те, що існує велика ймовірність вчинення у подальшому відповідачами та третіми особами як юридичних так і фактичних дій, спрямованих на порушення права власності позивача на спірну квартиру, які можуть призвести до виникнення нових судових спорів щодо витребування майна з володіння наступних набувачів, яким спірна квартира може бути передана, визнання недійсними нових правовстановлюючих документів на неї, оскільки, наразі треті особи вчиняють дії щодо відчуження вищевказаної квартири.

Проте, із такими доводами апеляційної скарги погодитися не можна.

Згідно ч.3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити заходів по забезпеченню позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ст. 152 ЦПК України, п. 3,4 Постанови пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» позов майнового характеру відповідно до п.1, ч.1 ст. 152 ЦПК України може бути забезпечений накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього, або в інших осіб.

Постановлюючи ухвалу суд правильно вважав, що із заяви позивача не вбачається даних про реальний намір відчужити майно і в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження доводів заяви, що в сукупності позбавляє суд можливості дійти до висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2016 року, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 11 травня 2017 року, задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_8, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_5 про визнання права власності за набувальною давністю. Визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_4.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд обгрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволені заяви про забезпечення позову, оскільки, позивачем не було надано жодного доказу вчинення відповідачами та третіми особами дій спрямованих на відчуження квартири АДРЕСА_1 та доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову, які просила вжити позивач, можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Такі висновки суду відповідають вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Підстав для скасування ухвали не вбачається.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, а ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 16 травня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: