Решение № 70285018, 14.11.2017, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

___________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2017 року Справа № 923/835/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А. при секретарі судового засідання Борхаленко О.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - уповн. предст., дов. від 12.01.2017р.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Міністерства юстиції України, м.Київ

до відповідача: Каховського державного агротехнічного коледжу, с.Коробки Каховського району Херсонської області

третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Державна казначейська служба України, м.Київ

про стягнення 69842,13грн.

Описова частина рішення: Провадження у справі порушено за позовом Міністерства юстиції України з вимогою про стягнення з Каховського державного агротехнічного коледжу 69842,13грн. на відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України виконанням рішення Європейського Суду з прав людини.

В обґрунтування позовних вимог Міністерство юстиції України посилається на те, що на виконання рішення Європейського суду з прав людини з Державного бюджету України було сплачене присуджене відшкодування моральної шкоди (сатисфакція) у розмірі 2000 євро, що в гривневому еквіваленті на момент здійснення платежу становило 31528,38грн., а також заборгованість за рішенням національного суду у розмірі 38313,75грн. На думку позивача, означені відшкодування за рішенням Європейського суду з прав людини є збитками Державного бюджету України, які відповідач зобов'язаний відповідно до ст. 1191 ЦК України в порядку регресу відшкодувати Державі Україна.

Позивач вказує, що рішення національного суду, за яким з Каховського державного агротехнічного коледжу (аграрного технікуму) на користь ОСОБА_2 (спадкоємиця якого ОСОБА_3В.) було стягнуто заборгованість, набуло законної сили 24.12.2004р., а тривале невиконання відповідачем означеного рішення спричинило звернення ОСОБА_3 до Європейського суду з прав людини.

Відповідач у запереченнях, отриманих судом електронною поштою 15.09.2017р. вх. № 8502/17, проти позову заперечував, просив суд застосувати до позовних вимог строк позовної давності. Також звернувся з клопотанням про розгляд справи без участі його представника.

В запереченнях на позовні вимоги відповідач також зазначає, що Каховський державний агротехнічний коледж, як державне підприємство діяв в рамках програми безспірного стягнення коштів з державних підприємств, але за відсутності фінансування, кошти так і не були стягнуті.

Ухвалою суду від 19.09.2017р. до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Державну казначейську службу України.

Представник Державної казначейської служби України, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, у судові засідання 19.10.2017р., 01.11.2017р., 14.11.2017р. не прибув, про причини неявки суд не повідомив, заяв клопотань від нього не надходило.

Пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1. підпункту 3.9. названої Постанови Пленуму ВГСУ.

Враховуючи, що Державна казначейська служба повідомлялась належним чином про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника Державної казначейської служби України за наявними матеріалами справи.

Ухвалою суду від 01.11.2017р. на підставі ст.69 ГПК України строк розгляду справи за клопотанням представника позивача було продовжено на 15 днів.

14.11.2017р. за вх.№2/4098/17 від представника позивача надійшли пояснення по справі. Так, представник позивача зазначає, що відповідач не довів того, що шкоду завдано не з його вини. Представник позивача вказав, що визнання Європейським судом порушення державою Україною Конвенції є наслідком несвоєчасної виплати відповідачем належних до сплати за рішенням національного суду сум.

14.11.2017р. за вх. №2/4089/17 від відповідача електронною поштою надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника у звязку з неможливістю прибути у судове засідання.

Окрім того, в означеному клопотанні представник відповідача також вказав, що, на його думку, відсутній склад цивільного правопорушення у діях Каховського державного агротехнічного коледжу, відсутній причинно- наслідковий звязок між діями відповідача та моральною шкодою, а також відсутнє посилання в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Малахова та інші проти України" на вину саме Каховського державного агротехнічного коледжу.

Також представник відповідача в резолютивній частині означеного клопотання повторно просить застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову у звязку з пропуском строку позовної давності.

Представник позивача в судовому засіданні 14.11.2017р. підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача, суд встановив

Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23.11.2004р. у справі №2-2715/2004р. (а.с.11), яке набрало законної сили 24.12.2004р., постановлено стягнути з Каховського державного аграрного технікуму на користь ОСОБА_2 заборгованість за невиконання умов договору у сумі 37875грн., держмито у сумі 378,75грн., та за послуги адвоката 60грн.

В листі Головного управління юстиції у Херсонській області від 08.05.2013р. (а.с. 80) зазначено, що за даними Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень та перевіркою журналів обліку вхідної кореспонденції про відкриття виконавчих проваджень на виконанні відділу державної виконавчої служби Каховського МРУЮ Херсонської області виконавчий документ про стягнення з Каховського аграрного технікуму на користь ОСОБА_2 боргу у сумі 37875грн. за період з 01.01.2010р. по 30.04.2013р. не перебував.

У звязку з тривалим невиконанням рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23.11.2004р. ОСОБА_3, як спадкоємиця ОСОБА_2, звернулася до Європейського суду з прав людини (надалі по тексту рішення Європейський суд).

12.12.2013р. Європейським судом прийнято рішення у справі "Малахова та інші проти України" (заява №35995/09 та 249 інших заяв), яким, зокрема, встановлено факт тривалого невиконання рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23.11.2004р., чим було порушено п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту рішення Конвенція) і ст.1 Першого протоколу до Конвенції. Також Європейський суд зазначив, що мало місце порушення ст. 13 Конвенції у звязку з відсутністю ефективного засобу юридичного захисту, за допомогою якого вони могли б отримати відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням.

Означеним рішення Європейський суд постановив, що протягом трьох місяців держава відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які підлягають виконанню, та сплатити 2000 євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю, ці суми є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат.

За рішенням Європейського суду від 12.12.2013р. у справі "Малахова та інші проти України" на виконання взятих Урядом України зобов'язань на особистий рахунок ОСОБА_3 платіжним дорученням № 2378 від 22.07.2014р. перераховано 31528,38грн., що на день платежу еквівалентне 2000 євро в якості присудженого Європейським судом відшкодування моральної шкоди, а також платіжним дорученням №7264 від 06.10.2017р. перераховано на особистий рахунок ОСОБА_3 38313,75грн. заборгованості за рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23.11.2004р. (а.с.72).

Понесені державою витрати у зв'язку з виконанням рішення Європейського суду у справі "Малахова та інші проти України" і сплата сум, присуджених до стягнення, за рішенням Європейського суду, на думку позивача, є збитками держави, які вона понесла внаслідок неправомірних дій відповідача, і які мають бути відшкодовані відповідачем державі. Означені обставини і стали підставою позовних вимог Міністерства юстиції України.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" позивачем у справах про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування, виступає Орган представництва, який зобов'язаний протягом шести місяців з моменту, визначеного в частині четвертій статті 8 цього Закону, звернутися до суду з відповідним позовом. Загальний строк позовної давності для звернення з такими позовами визначається відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 784 від 31.05.2006р. (зі змінами і доповненнями) "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на Міністерство юстиції покладено функції органу, відповідального за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень.

Таким чином, відповідно до вище наведених норм закону, держава України в особі Міністерства юстиції України має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у звязку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру; причинного звязку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

На позивача покладається обовязок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний звязок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного звязку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, наслідком такої протиправної поведінки.

Отже, у даному випадку після виплати особі на виконання рішення Європейського суду з прав людини присуджених сум у вигляді відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України до держави Україна переходить право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування у разі встановлення її вини в порушенні Україною міжнародних зобовязань, а також причинного звязку між її діями та моральною шкодою, завданою таким порушенням.

Міністерство юстиції України обґрунтовує позовні вимоги посиланням на те, що рішенням Європейського суду від 12.12.2013р. у справі "Малахова та інші проти України" визнано порушення Україною Конвенції у звязку з несвоєчасною виплатою відповідачем належних до оплати за рішенням національного суду сум.

Але, такий висновок Міністерства юстиції України є передчасним, спростовується вказаним рішенням Європейського суду з прав людини. Як вбачається з нього, Європейський суд з прав людини зазначив, що рішення, ухваленні на користь заявників, не були виконанні своєчасно, відповідальність за що несуть державні органи (п. 18 рішення Європейського суду).

Окрім того, Європейським судом вказано, що ним було взято до уваги усталену практику з цього питання, а саме рішення Європейського суду з прав людини "ОСОБА_4 проти України" від 15.01.2010 (пункти 56-58 і 66-70), в п.66 якого Європейський суд зазначає, що боржником є державний орган, і виконання рішення, винесеного проти нього, можливе - як свідчать матеріали справи - лише у випадку, якщо держава передбачить і визначить на такі цілі відповідні кошти в Державному бюджеті України шляхом здійснення необхідних законодавчих заходів. Європейський суд також зазначив, що виконання відповідного судового рішення затримувалося саме через відсутність законодавчих заходів, а не через неналежне виконання державними виконавцями своїх обов'язків.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 12.12.2013р. у справі "Малахова та інші проти України" було також зазначено, що було порушення пункту 1 статті 6 конвенції і статті 1 Першого протоколу до Конвенції у звязку з тривалим невиконанням рішення, ухвалених на користь заявників. Суд також вказав, що мало місце порушення ст. 13 Конвенції, оскільки заявники не мали ефективного засобу юридичного захисту, за допомогою якого вони могли б отримати відшкодування шкоди завданої таким невиконанням.

Таким чином, висновки Європейського суду з прав людини у рішенні від 12.12.2013р. у справі "Малахова та інші проти України" не доводять фактів порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, або інших статей Конвенції саме з вини Каховського державного агротехнічного коледжу, як юридичної особи.

Так, за приписами статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакціях, чинній на час прийняття рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області) виконавче провадження (як завершальна стадія судового провадження) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

На підставі Закону України від 04.11.2010 р. N 2677-VI були внесенні зміни до ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Каховський державний агротехнічний коледж (на час прийняття рішення Каховським міськрайонним судум Херсонської області технікум) є державною установою та фінансується за рахунок Міністерства освіти і науки України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845 було затверджено "Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників".

Відповідно до ст. 3 якого рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

З означеного вбачається відсутність вини відповідача у тривалому невиконанні органами державної влади України рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23.11.2004р. у справі №2-2715/2004р. та відсутність причинного зв'язку між діями відповідача та моральною шкодою, заподіяною ОСОБА_2 органами державної влади України внаслідок тривалого невиконання рішення суду та незабезпеченням державою права на ефективний правовий захист, чим спростовується твердження заявника позову про зворотнє.

Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 31528,38грн., виплачених ОСОБА_3 на підставі рішення Європейського суду з прав людини, як відшкодування моральної шкоди, завданої діями держави Україна внаслідок тривалого невиконання судових рішень.

Щодо відшкодування державі суми збитків у розмірі 38313,75грн., виплачених державою за рішенням Європейського суду у якості заборгованості Каховського державного агротехнічного коледжу, присудженої до стягнення за рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23.11.2004р у справі №2-2715/2004р., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Як вбачається зі змісту рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23.11.2004р у справі №2-2715/2004р., Каховський державний аграрний технікум визнано боржником у правовідносинах за договором про взаємні поставки від 22.12.1998р., укладеним між Каховським державним аграрним технікумом та ОСОБА_2

Окрім того, з означеного рішення суду вбачається, що Каховський аграрний технікум був згодний з заявленими до нього позовними вимогами.

Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23.11.2004р у справі №2-2715/2004р. не оскаржувалось, та відповідно до листа Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23.05.2013р. (а.с. 73) набрало законної сили 24.12.2004р.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.

Згідно ч.2. ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

У рішенні від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Враховуючи зазначене, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань повторного доведення не потребує.

За змістом загальних положень щодо виконання зобов'язань, встановлених ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Так, судом встановлено, що Каховським державним аграрним технікумом (агротехнічним коледжем) не було виконано рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23.11.2004р. у справі №2-2715/2004р. та не було виплачено на користь ОСОБА_2 присуджену за рішенням суду заборгованість за договором про взаємні поставки у розмірі 37875грн., держмито у сумі 378,75грн. та за послуги адвоката 60грн.

Як вже зазначалося вище, відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.

Відповідно до платіжного доручення від 06.10.2014р. №7264 на виконання рішення Європейського суду з Державного бюджету України на особистий рахунок ОСОБА_3 (спадкоємиці ОСОБА_2В.) було перераховано 38313,75грн. в якості заборгованості за рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23.11.2004р. у справі №2-2715/2004р.

Враховуючи, що означені кошти були присудженні рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23.11.2004р. у справі №2-2715/2004р. до стягнення з Каховського державного аграрного технікуму (агротехнічного коледжу) як боржника у договірних правовідносинах з ОСОБА_2, не були ним сплачені, та на виконання рішення Європейського суду були перераховані спадкоємиці ОСОБА_2 з Державного бюджету України у зобовязанні, де боржником був Каховський державний аграрний технікум (агротехнічний коледж), то відповідач повинен відшкодувати понесенні державою витрати.

У договірних правовідносинах з ОСОБА_2 зобов'язальною стороною є саме Каховський державний агротехнічний коледж, а не держава, яка виплатила цю заборгованість, присуджену до стягнення за рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23.11.2004р. у справі №2-2715/2004р., у зв'язку з несплатою цієї заборгованості відповідачем.

У даному випадку протиправна поведінка відповідача, яка спричинила понесені державою збитки у вигляді сплати заборгованості за рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23.11.2004р. у справі №2-2715/2004р., полягає у невиконанні відповідачем вказаного рішення міськрайонного суду.

Відповідно до ч.2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її вішкодування, якщо вона доведе що шкода завдана не з її вини.

Посилання відповідача на відсутність фінансування і у зв'зку з чим не можливість виконання рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23.11.2004р. у справі №2-2715/2004р. не є належним доказом відсутності вини відповідача у невиконанні рішення міськрайоного суду.

Так, відповідно до ст.617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є тим випадком, який звільняє особу, яка порушила зобов'язання, від відповідальності за порушення зобов'язання.

Отже, відповідач мав сплатити ОСОБА_2 заборгованість, присуджену до стягнення рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23.11.2004р. у справі №2-2715/2004р. у зв'язку з порушенням взятих на себе зобов'язань перед ОСОБА_2 за договором про взаємні поставки від 22.12.1998р.

Така несплата є протиправною поведінкою відповідача, яка призвела до того, що держава понесла збитки, сплативши 38313,75грн. в якості заборгованості за рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23.11.2004р. у справі №2-2715/2004р., присуджених до виплати за рішенням Європейського суду.

Поряд з цим, відповідачем було заявлено вимогу про застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Згідно з п.2.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи, що судом не встановлено порушеного права позивача в частині відшкодування 31528,38грн., сплачених державою в якості моральної шкоди за рішенням Європейського суду, то і відсутні правові підстави розглядати питання про застосовування строку позовної давності до непорушеного права.

Що ж до застосування строку позовної давності до вимоги про відшкодування державі суми виплаченої державою спадкоємиці ОСОБА_2 в якості заборгованості Каховського державного агротехнічного коледжу, присудженої до стягнення рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23.11.2004р у справі №2-2715/2004р., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" позивачем у справах про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування, виступає Орган представництва, який зобов'язаний протягом шести місяців з моменту, визначеного в частині четвертій статті 8 цього Закону, звернутися до суду з відповідним позовом. Загальний строк позовної давності для звернення з такими позовами визначається відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 257 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Зважаючи, що відповідно до ст. 1191 ЦК України, право регресної вимоги до відповідача у Міністерства юстиції України виникло після сплати коштів на рахунок спадкоємиці ОСОБА_2, тобто після 06.10.2014р., що підтверджується платіжним дорученням від цієї ж дати №7264, то строк позовної давності за вказаними регресними вимогами спливає 07.10.2017р., позов у даній справі Міністерством юстиції України поданий 01.09.2017р., тобто в межах трирічного строку позовної давності.

За викладених обставин заява відповідача про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Згідно з ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями ст.34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги Міністерства юстиції України до Каховського державного агротехнічного коледжу щодо відшкодування присудженої за рішенням Європейського суду моральної шкоди у розмірі 31528,38грн. не підлягають задоволенню з огляду на безпідставність.

Вимога про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 38313,75грн. є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Каховського державного коледжу (код ЄДРПОУ 05453568) на користь Державного бюджету України 38313грн. 75коп. в якості збитків. Стягувач - Міністерство юстиції України.

3. Стягнути з Каховського державного коледжу (код ЄДРПОУ 05453568) на користь Міністерства юстиції України 877грн. 72коп. . витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Херсонської області.

Повне рішення складено 16.11.2017р.

Суддя Н.А. Павленко