Постановление суда № 70277901, 14.11.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2017 року м. Київ К/800/4553/17

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року

у справі № 813/4106/16

за позовом ОСОБА_1

до Управління Служби безпеки України у Львівській області, Служби безпеки України

про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на службі, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Служби безпеки України у Львівській області, Служби безпеки України, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ СБУ від 21 березня 2016 року № 302-ос;

- визнати протиправним та скасувати наказ управління СБУ у Львівській області від 28 березня 2016 року № 228-ос щодо виключення зі списків особового складу позивача;

- поновити на посаді старшого оперуповноваженого Червоноградського МРВ управління СБУ у Львівській області.

Також, позивачем подано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строків звернення до суду з адміністративним позовом відмовлено, а позовну заяву залишено без розгляду.

ОСОБА_1 не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти рішення, яким направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Голови СБУ від 21 березня 2016 року № 302-ос звільнено ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом «б» (у запас Збройних Сил України) пункту 61 та підпунктом «и» (у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) пункту 62.

Вказаний наказ реалізовано наказом управління СБУ у Львівській області від 28 березня 2016 року № 228 - ос.

Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строків звернення до суду з адміністративним позовом та залишаючи його позовну заяву без розгляду, виходив з того, що позивачем пропущено строки звернення до суду, а причини зазначенні в клопотанні про поновлення такого строку є неповажними.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій частково помилковим та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, з огляду на наступне.

У відповідності зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій, в порушення вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, не було враховано, що має місце порушення прав позивача, і відповідно, застосування судами статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, позбавляє сторін права на захист їх прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Отже, з урахуванням того якщо обставини, якими позивач обґрунтовує причини пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом, є поважними, то строк звернення до суду може бути поновлений.

Колегія суддів зазначає, що суди повинні були витребувати у сторін докази, які підтверджують або спростовують правомірність їхніх доводів і заперечень. Якщо сторони у справі таких доказів не надали або надані докази були недостатніми, суд, керуючись частинами 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язаний був із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді М.М. Заїка

В.В. Швець