Постановление суда № 70204381, 13.11.2017, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2893/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2017 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого – судді Вуїва О.В., при секретарі Заблоцькій М.М.,

за участю: позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики в якому вказував, що 14 червня 2014 року між ним та відповідачем був укладений договір позики.

Відповідно до договору позивач передав у власність ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 500 000 грн., а останній зобов’язався повертати борг щомісячно рівними частинами, а саме по 41 667 грн. до 15 числа кожного місяця протягом дванадцяти місяців. Остаточний термін повернення боргу в повному обсязі — 15 червня 2015 року.

Посилаючись на те, що відповідач ухилився від повного та своєчасного виконання умов договору позики в частині повернення отриманих коштів, а тому ОСОБА_1 просив стягнути з останнього борг за договором позики в розмірі 500 000 грн., інфляційні втрати за час прострочення в розмірі 121 402 грн., а також 3% річних від простроченої суми за весь період прострочення в розмірі 33 205 грн., а всього 654 607 грн.

В судовому засіданні, яке проводилося без особистої участі відповідача ОСОБА_3, його представник ОСОБА_2 заявив клопотання про об'єднання в одне провадження вказаної справи зі справою №473/2894/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики від 13 червня 2014 року, згідно якого позивач вимагає стягнути з відповідача борг в розмірі 238 000 грн., інфляційні втрати за час прострочення в розмірі 207 526,51 грн., а також 3% річних від простроченої суми за весь період прострочення в розмірі 20 461 грн., а всього 465 987,51 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення клопотання представника відповідача не заперечував.

Заслухавши думку осіб, що беруть участь в справі, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЦПК України суддя під час відкриття провадження у справі, підготовки справи до судового розгляду або суд під час її розгляду мають право постановити ухвалу про об’єднання в одне провадження кількох однорідних позовних вимог за позовами:

-одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача:

-одного й того самого позивача до різних відповідачів:

-різних позивачів до одного й того самого відповідача.

В судовому засіданні встановлено, що вищевказані справи містять однорідні вимоги одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача, при цьому одна зі сторін оспорює чинність договорів позики, як двох окремих договорів, вважаючи їх одним правочином, в той же час справи стосуються питання розподілу коштів, сплачених відповідачем на виконання зобов'язань за кожним з договорів, що вказує на необхідність продовження розгляду справ в одному провадженні.

За встановлених обставин суд вважає, що справи з метою повноти судового розгляду слід об'єднати в одне провадження.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 126, 209, 210 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Цивільну справу №473/2894/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики об’єднати в одне провадження з цивільною справою №473/2893/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, присвоївши об’єднаній справі №473/2893/17.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: О.В. Вуїв