Постановление суда № 70198533, 08.11.2017, Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/425/17-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2017 р. м. Олевськ

Суддя Олевського районного суду Житомирської області Волощук В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Моторне транспортне страхове бюро України, про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Моторне транспортне страхове бюро України, в якому просить стягнути з відповідача на її користь 30805,46 грн.

Також позивачка у поданій до суду позовній заяві просить суд з метою забезпечення позову накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно відповідача, яке належить йому на праві власності.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч.2 ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має право з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Верховний Суд України в Постанові Пленуму від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначає, що клопотання про забезпечення позову повинно бути вмотивованим і обґрунтованим доказами наявності реальних загроз чи утруднень майбутнього виконання рішення суду, співмірністю заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, їх відповідність предмету позовної вимоги, відсутністю порушень прав третіх осіб заходами забезпечення позову.

Враховуючи викладене та суть позовних вимог, зважаючи на те, що позивачка порушуючи питання про накладення арешту на майно, не надала суду будь-яких доказів, зокрема не зазначила, на яке саме майно накласти арешт та вартість майна, не обґрунтувала необхідність застосування вибраного виду забезпечення позову та співмірності виду забезпечення позову позовним вимогам, оскільки така невизначеність може призвести до порушення прав третіх осіб: власників, співвласників, володільців, обтяжувачів, що призведе до негативних цивільно-правових наслідків, обмеженню прав і свобод інших осіб.

Відсутні докази того, що невжиття заходів по забезпеченню позову, може призвести до ускладнення виконання рішення суду, позивачка не надала підтвердження наміру відповідача навмисно ухилитися від виконання рішення суду, у зв'язку з чим не надала достатніх підстав для необхідності застосування забезпечення позову.

Враховуючи зазначене, вважаю, що вимога про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Одночасно роз'яснюється, що ця відмова не позбавляє позивачку на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку, встановленому ЦПК України.

Відповідно до абз. 3 п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», за змістом ст. 293 ЦПК, окремо від рішення суду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову, а також про його скасування, проте ухвали про відмову у забезпеченні позову оскарженню не підлягають.

На підставі наведеного та керуючись вимогами ст.ст.151-153, 210 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні вимоги позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: В.В.Волощук