№ 70185365, 06.11.2017, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 год. 00 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кисильової О.Й.,

при секретарі: Дудар Е.І.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Демидової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Державної міграційної служби України у Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

ОСОБА_3 (далі-позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України у Херсонській області (далі-відповідач, УДМС), якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 13.05.2017 року № 1/3-10686 про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні від 29.04.2014 року серії НОМЕР_1, виданої громадянину Узбекистану ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Суду пояснив, що позивач є громадянином Узбекистану та 21.01.2014 року уклав шлюб у громадянкою України ОСОБА_5. 29.04.2014 року позивачу видано посвідку на тимчасове проживання в Україні, строк дії якої УДМС щоразу продовжувало на рік, зокрема, до 23.03.2018 року. Наприкінці травня 2017 року позивач дізнався, що 13.05.2017 року відповідач прийняв рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання на підставі підпункту 1 пункту 19 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання - отримання інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів. Позивач заперечує існування у відповідача таких підстав для скасування посвідки, оскільки при її отриманні, а також при щорічному продовженні строку дії, ОСОБА_3 дотримав вимоги законодавства та надав документи, які відповідач перевірив та не виявив жодних порушень. Просить задовольнити позов у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача, заперечуючи проти позову, зазначила, що підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення слугував лист Управління СБУ України в Херсонській області про встановлення в діях громадянина Узбекистану ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 КК України (використання завідомо підробленого документа), за яким порушено кримінальне провадження. У свою чергу Управління СБУ наголошувало на необхідності повідомлення про вжиття відповідачем заходів реагування стосовно ОСОБА_3. Зважаючи на те, що під час перевірки паспортного документа позивача виникли сумніви щодо дійсності дати-штампів про перетин кордону, відповідач звернувся до Головного центру обробки спеціальної інформації Держприкордонслужби України із запитом про надання інформації щодо перетину кордону України громадянином Узбекистану ОСОБА_3, у період грудня 2012 року, 03.03.2014 року та 15.03.2014 року. Держприкордонслужба України повідомила, що у базі даних "Відомості про осіб, які перетнули кордон України" відсутня інформація про перетин кордону України громадянином Узбекистану ОСОБА_3 у період 03.03.2014 року та 15.03.2014 року. На підставі зазначених відомостей відповідач прийняв рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні, а тому вказане рішення є таким, що прийнято УДМС у порядку та спосіб, що передбачені законодавством, яке регулює дані правовідносини. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступні обставини.

21.01.2014 року між громадянином Узбекистану ОСОБА_3 та громадянкою України ОСОБА_5 укладено шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 08 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2

29.04.2014 року громадянину Узбекистану ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 видано посвідку на тимчасове проживання серії НОМЕР_1. Дана посвідка містить відмітку про продовження строку дії до 08.04.2016 року та 06.04.2017 року.

Відповідач продовжив позивачу посвідку на тимчасове проживання в Україні до 23.03.2018 року, що підтверджено УДМС у листі-повідомленні від 15.05.2017 року № 1/3-10711.

04.05.2017 року УДМС України в Херсонській області отримало лист Управління СБУ України в Херсонській області з інформацією про те, що в діях громадянина Узбекистану ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 КК України та 01.04.2017 року Олешківським відділенням поліції Новокаховського відділу ГУ НП в Херсонській області стосовно ОСОБА_3 порушено кримінальне провадження № 12017230240000725 за ч. 4 ст. 258 КК України.

13.05.2017 року начальник УДМС України в Херсонській області прийняв рішення про скасування посвідки від 29.04.2014 року серія НОМЕР_1 на тимчасове проживання в Україні, виданої громадянину Узбекистану ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Надаючи оцінку обґрунтованості тверджень позивача про протиправність рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Правовий статус, основні права, свободи та обов'язки іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні і порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом в Україну або виїздом з України регулюється Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 року №3773- VI (далі-Закон № 3773- VI).

Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - дванадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання дозволу на імміграцію (ч. 13 ст. 4 Закону № 3773- VI).

Іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - чотирнадцятій та сімнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання (ч. 3 ст. 5 Закону № 3773- VI).

Підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною тринадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування. Якщо шлюб між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства було укладено за межами України відповідно до права іноземної держави, дійсність такого шлюбу визначається згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право" (ч. 13 ст. 5 Закону № 3773- VI).

Технічний опис, зразки бланків посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, порядок їх оформлення, виготовлення та видачі встановлюються Кабінетом Міністрів України (ч. 16 ст. 5 Закону № 3773- VI).

Відповідно до частини шістнадцятої статті 5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" і статті 5 Закону України "Про імміграцію" Кабінет Міністрів України постановою від 28 березня 2012 року № 251 затвердив Порядок оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання (далі-Порядок № 251).

Підпунктом 1 пункту 19 Порядку № 251 визначено, що посвідка на тимчасове проживання скасовується територіальним органом або підрозділом ДМС, який її видав, у разі отримання від органу Національної поліції, іншого органу виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів.

Рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання приймається начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником протягом п'яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для скасування посвідки

Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що посвідка на тимчасове проживання може бути скасована уповноваженою на те посадовою особою за наявності підстав, визначених Порядком № 251, зокрема, отримання від органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів.

Таким чином, дана норма чітко визначає, що посвідка на тимчасове проживання може бути скасована у разі подання іноземцем неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів.

Як встановлено судом, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення слугувало повідомлення Управління СБУ про те, що в діях громадянина Узбекистану ОСОБА_3 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України (використання завідомо підробленого документа).

У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що 01.04.2017 року Олешківським відділенням поліції Новокаховського відділу ГУ НП в Херсонській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017230240000725 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України за фактом використання ОСОБА_3 у період часу 2013-2014 роки завідомо підробленого документу. На даний час досудове розслідування кримінального провадження триває. Також Держприкордонслужба України повідомила відповідача, що у базі даних "Відомості про осіб, які перетнули кордон України" відсутня інформація про перетин кордону України громадянином Узбекистану ОСОБА_3 у період 03.03.2014 року та 15.03.2014 року.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_3 перетинав кордон України на потязі у пунктах пропуску Харків - пасажирський - 03.03.2014 року та Козача Лопань - 15.03.2014 року, про що містяться відбитки печатки прикордонної служби у його паспорті. Ці відомості є достовірними до того часу, поки вироком суду не буде доказано факт підроблення печаток та визнано ОСОБА_3 винним у використанні підробленого паспортного документа.

Суд не погоджується із твердженням відповідача про те, що існували підстави для скасування посвідки на тимчасове проживання, з огляду на наступне.

Пункт 19 Порядку № 251 передбачає, що скасування посвідки здійснюється у разі, якщо її видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів.

Втім, на час видання ОСОБА_3 посвідки на тимчасове проживання в Україні-29.04.2014 року відповідачем не встановлено фактів подання позивачем неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів.

На час прийняття оскаржуваного рішення 13.05.2017 року у відповідача існувала інформація Управління СБУ про внесення 01.04.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення позивачем кримінального правопорушення (використання завідомо підробленого документа).

Отже, підставою для скасування посвідки слугував факт порушення стосовно ОСОБА_3 кримінального провадження за підробку штампів у паспортному документі про перетин кордону у період 03.03.2014 року та 15.03.2014 року, тобто за два тижні до отримання посвідки на постійне проживання - 29.04.2014 року.

Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до пункту 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд відмічає, що на час прийняття відповідачем спірного рішення (13.05.2017 року) не існувало вироку суду, що набрав законної сили, яким встановлено факт підроблення ОСОБА_3 штампів у його паспортному документі про перетин кордону у період 03.03.2014 року та 15.03.2014 року, як не існує такого вироку на час розгляду даної справи.

Відповідач вважає, що має право скасовувати посвідку у будь-який час у разі подання іноземцем неправдивих відомостей, а на підтвердження того, що позивач при поданні заяви на отримання посвідки зазначив неправдиві відомості щодо перетину кордону України у період 03.03.2014 року та 15.03.2014 року є надана Держприкордонслужбою України інформація.

Суд критично оцінює такі твердження відповідача та вважає їх неприйнятними, оскільки інформація від Головного центру обробки спеціальної інформації Держприкордонслужби України про те, що у базі даних "Відомості про осіб, які перетнули кордон України" відсутня інформація про перетин кордону України громадянином Узбекистану ОСОБА_3 у період 03.03.2014 року та 15.03.2014 року надійшла до відповідача 24.07.2017 року, у той час, як рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання Управлінням прийнято 13.05.2017 року. Тобто спірне рішення прийнято за два місяці до отримання зазначеної інформації від Держприкордонслужби України.

Варто також відмітити, що на виконання ухвали суду від 14.08.2017 року Державна прикордонна служба України надала інформацію про те, що за результатами службової перевірки щодо причин невідповідності відомостей про перетин кордону України громадянином Узбекистану ОСОБА_3, Харків-пасажирський 03.03.2014р. та Козача Лопань - 15.03.2014 року, встановлено, що дато-штамп № 047, яким проставлено відмітку у паспорті ОСОБА_3 03.03.2014 року, у період з 2 по 4 березня 2017 року перебував на зберіганні у службовому сейфі начальника відділу прикордонної служби та у службі не використовувався. Дато-штамп № 110 всп Козача Лопань видавався у період з 15.03.2014 року по 16.03.2014 року та використовувався у службі у прикордонному наряді "Перевірка документів".

Таким чином, інформація Держприкордонслужби України не містить повних на належних доказів того, що штампи у паспортному документі позивача про перетин кордону у період 03.03.2014 року та 15.03.2014 року можна вважати недійсними чи підробленими.

За приписами статті 3 Закону № 3773- VI іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, що і громадяни України. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоровя чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Водночас статтею 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Отже, державні органи, в тому числі Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

Частиною 1 статті 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 КАС України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення у повному обсязі.

УДМС України у Херсонській області не доведено, що рішення про скасування посвідки прийняте у зв'язку із поданням позивачем неправдивих відомостей чи підроблених документів, відтак висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Таким чином, зважаючи на відсутність в УДМС законних підстав для скасування посвідки на тимчасове проживання позивача в Україні, суд дійшов висновку про скасування спірного рішення.

За таких обставин суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_3 у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України у Херсонській області від 13.05.2017 року № 1/3-10686 про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні від 29.04.2014 року серії НОМЕР_1, виданої громадянину Узбекистану ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 13 листопада 2017 р.

Суддя Кисильова О.Й.

кат. 3.1.3