Решение № 70175310, 13.09.2017, Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/827/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.09.2017 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

-за участю секретаря Фурсовой А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рені справу за позовом Кредитної спілки «Перше Кредитне Товариство» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - 57 807 грн. 67 коп., -

В С Т А Н О В И В:

Відповідач, його представник позовні вимоги не визнали у повному обсязі, надали свої заперечення, докази.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив справу розглянути у його відсутність.

В ході розгляду справи були досліджені наступні докази: копія кредитного договору № РН-1/0694/07/990/# від 18.12.2007 р.; копія додатку № 1 до кредитного договору № РН-1/0694/07/990/# від 18.12.2007 р.; розрахунок заборгованості; копія анкети позичальника; копія паспорту на ім’я відповідача; копія виписки з реєстру; оригінал квитанції до прибуткового касового ордера № від 11.09.2017 р.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач – КС «Перше Кредитне Товариство» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитними зобов’язаннями в розмірі 57 807 грн. 67 коп., зазначивши, що 18.12.2007р. із відповідачем був укладений кредитний договір № РН-1/0694/07/990/#, згідно із яким ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 14 900,00 грн., строком на 35 (тридцять п’ять) фактичних місяців від дати надання кредиту з умовою щомісячної сплати процентів за користування кредитом у розмірі 0.132 % від суми залишку кредиту, за кожен день користування кредитом. Між сторонами кредитного договору було узгоджено графік погашення кредиту. У зв’язку із тим, що відповідач ОСОБА_1 (позичальник) не виконав умови п.п. 4.2 – 4.5 кредитного Договору, тобто своєчасно не повернув позивачеві (Кредитору) встановлену суму кредитних коштів та не сплатив відсотки за користування ними, у нього склалася заборгованість за кредитними зобов’язаннями станом на 28.04.2016 р. в розмірі 57 807 грн. 67 коп., яка складається з: залишку боргу за тілом кредиту (основне зобов’язання) – 5 214 грн. 31 коп.; заборгованості за відсотками за користування кредитом – 12 790 грн. 72 коп.; заборгованості за пенею за користування кредитом – 39 802 грн. 12 коп. З позовної зави вбачається, що відповідач сплатив за кредитним договором тіло кредиту 08.07.2010 р. Останній раз відповідач сплатив гроші за кредитним договором 09.11.2015 р. у сумі 1 000 грн. 00 коп., які були зараховані га погашення відсотків за кредитним договором. Таким чином, представник позивача вважав, що сума заборгованості відповідачем у добровільному порядку досі не погашена. Заподіяння відповідачем матеріальних збитків та їх невідшкодування негативно впливає на фінансову діяльність кредитної установи, заборгованість підлягає стягненню у примусовому порядку.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача необґрунтовані і не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. За ч.2 ст. 1054 ЦК України до даних відносин можуть застосовуватися положення ст.ст. 1046-1053 ЦК України. Згідно із ст.ст. 1048-1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Так, як вбачається із наданої відповідачем квитанції до прибуткового касового ордера № від 11 вересня 2017 р., останній погасив тіло кредиту, згідно договору № РН-1/0694/07/990/#, вніс безпосередньо до каси КС «Перше Кредитне Товариство» суму у розмірі 5 300 грн.

Відповідно до ст.526 ЦК зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —

відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.1049 ЦК позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суми позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього кодексу (ч.1 ст.1050 ЦК).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стягнення з боржника, який порушив грошове зобов’язання, сум індексації грошового боргу та процентів не перешкоджає стягненню в передбачених законом або договором випадках неустойки (пені) за прострочення виконання грошового зобов’язання, оскільки відповідно до ч.1 ст.550 ЦК право на неустойку виникає незалежно від наявності в кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

Згідно із ч.3 ст.549 ЦК пенею є неустойка, що обчислюється у відсот­ках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме й нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (чч.1—2 ст.551 ЦК).

Як установлено судом, п. 9.4 договору передбачено, що у випадку прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом або несвоєчасним поверненням суми кредиту повністю або відповідної його частини, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі 1 (одного) процента від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення платежів.

За загальним правилом, період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов’язання, не може перевищувати 1 рік (п.1 ч.2 ст.258 ЦК). При цьому, виходячи із правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до ст.253 ЦК обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Оскільки право на стягнення пені в кредитора виникло з наступного дня після 18.11.2010, а до суду він звернувся лише 11.05.2016, то пеня підлягає стягненню тільки в межах одного року до дня пред’явлення позову.

Також, як вбачається з п.1.2. Договору кредит є споживчим, оскільки отриманий відповідачем для придбання побутової техніки. Строк, на який видавався кредит становить 35 місяців (п.2.1 Договору). Додатком № 1 до Договору встановлено графік платежів, останній з яких визначено 18.11.2010 року.

За таких обставин, трирічний строк позовної давності для звернення з відповідним позовом минув 18.11.2013 року.

Так, відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

ЦК України передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Однак, відповідачем при укладанні кредитного договору не було укладено жодного договору про збільшення позовної давності, умови кредитування не підписував, тому посилання позивача на положення п. 12.7 кредитного договору про строк позовної давності в 10 років не відповідає вимогам цивільного законодавства.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 57 807 грн. 67 коп. є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213 ЦПК України, ст.ст. 526, 549, 610, 612, 1048-1049, 1054 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Кредитної спілки «Перше Кредитне Товариство» - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В.І. Дудник