№ 70162944, 30.10.2017, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2017 р.Р і в н е 817/1063/1615год. 00 хв.

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Янчар О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2

відповідача-1,2: представник Вінничук В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та зобов'язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

15.07.2016 ОСОБА_1 звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та зобов'язання вчинення певних дій.

За змістом позовних вимог позивач просила:

визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області №348 о/с від 06.11.2015 в частині звільнення з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п. 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ капітана міліції ОСОБА_1;

поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Корецького РВ УМВС України в Рівненській області;

зобов'язати Головне управління Національної поліції в Рівненській області розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для зайняття посади у відповідності до п. 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" у Головному управлінні Національної поліції в Рівненській області та видати відповідний наказ з цього приводу;

зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове та речове забезпечення за встановленими нормами за весь час вимушеного прогулу.

Обгрунтовуючи позов, позивач покликається на протиправність оскарженого наказу від 06.11.2015 № 348 о/с, оскільки вважає, що її звільнено з органів внутрішніх справ у запас через скорочення штатів неправомірно. Вказує, що всупереч чинному законодавству позивачу не було запропоновано жодної посади (рівнозначної, вищої чи нижчої) в органах поліції, не було перевірено можливості її подальшого використання на службі та відповідності вимогам поліцейського за наявності виявленого бажання продовжити службу в органах Національної поліції. Вважає, що не вирішено питання про переведення позивача до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, оскільки ОСОБА_1 має достатній досвід роботи, знання, відповідну кваліфікацію, виявила бажання працювати в поліції та відповідає вимогам до поліцейського, що передбачені чинним законодавством України.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги повністю з підстав, наведених в адміністративному позові. Позивач також пояснила, що після попередження про звільнення через скорочення штатів вона висловила бажання продовжувати службу в органах Національної поліції України, про що разом з іншими колегами приблизно 5 листопада 2016р. написала відповідний рапорт за місцем проходження служби в Корецькому РВ УМВС України в Рівненській області, проходила співбесіду з керівництвом районного відділу, однак начальник райвідділу без пояснення причин сказав, що їй місця в Національній поліції немає. Рапорта з резолюцією керівництва щодо відмови в продовженні служби їй не повернули. Станом на 06.11.2015 питання про подальше проходження служби чи її звільнення зі служби було не вирішеним, наказ про її звільнення фактично виданий не був, службове посвідчення вона не здавала. У зв'язку з пошуком місця подальшого проходження служби позивач після 06.11.2015 також подавала рапорт в Гощанський та Костопільський РВ УМВС України в Рівненській області про прийняття на службу в Національну поліцію в цьому підрозділі; такі рапорти керівництвом райвідділів були погоджені, після чого вона їх передавала співробітникам управління кадрового забезпечення УМВСУ ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Однак, в подальшому з таких райвідділів їй повідомили, про те, що вона не зможе в них продовжувати працювати. Позивач зазначила, що в цей час вона хворіла і проходила лікування. 20.11.2015 вона прибула в УМВСУ для з'ясування обставин щодо подальшого проходження служби в Національній поліції, на прохідній пред'явила службове посвідчення, яке в неї відібрав черговий. Після цього в кабінеті співробітника управління кадрового забезпечення УМВСУ ОСОБА_6 під тиском останнього вона написала рапорт на звільнення з зазначенням дати 06.11.2017, оскільки ОСОБА_6 зазначив, що в разі незгоди її звільнять не за скороченням, а у зв'язку з втратою документів. Тоді ж, 20.11.2015, вона фактично отримала трудову книжку та ознайомилась з наказом про звільнення. Вважає, що об'єктивних підстав для відмови в прийнятті її до Національної поліції України не було, оскільки в неї були високі показники в роботі, вона не мала діючих дисциплінарних стягнень, в неї на утриманні перебувала малолітня дитина.

Представник відповідачів подав письмове заперечення проти адміністративного позову (а.с.42-44 т.1). В судовому засіданні представник відповідачів пояснив, зокрема, що постановою Кабінету Міністрів України №730 від 16.09.2015 було розпочато процедуру ліквідації як юридичної особи Управління МВС України в Рівненській області, за наслідками чого скорочено чисельність і штат працівників. Вказує, що наказом Управління Міністерства внутрішніх справ в Рівненській області від 06.11.2015 №348 о/с позивача було звільнено у запас за пунктом 64 "Г" Положення про проходження служби" (через скорочення штатів). Вважає, що вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника в новоутвореній установі відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" не є обов'язком роботодавця. Ствердив, що з 06.08.2015 по 06.11.2015 рапорт позивача про прийом на службу в поліцію до УМВС не надходив, відомостей щодо його реєстрації немає. Згідно з п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" працівники міліції, які відмовились від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. 06.11.2015 позивач написала рапорт на звільнення, ознайомилась під підпис з наказом про звільнення, здала службове посвідчення та отримала трудову книжку, що ствердила власноручними записами в особовій справі. Вважає, що встановлену законом процедуру звільнення було дотримано та правомірно звільнено ОСОБА_1, оскільки вона не була прийнята на службу до поліції. З цих підстав просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з урахуванням такого.

Суд встановив, що ОСОБА_1 з 31.07.2009 проходила службу в органах внутрішніх справ України.

На підставі наказу УМВС України в Рівненській області №126 о/с від 31.07.2009 була призначена на посаду дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Корецького районного відділу УМВС України в Рівненській області, що стверджується відповідними записами в послужному списку позивача та трудовій книжці (а.с.9,45-50 т.1); спеціальне звання капітан міліції.

Наказом УМВС України в Рівненській області № 348о/с від 06.11.2015 ОСОБА_1 звільнена з органів внутрішніх справ у запас (з постановкою на військовий облік Збройних сил) за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с.8 т.1, 45-47 т.2).

Оцінюючи правомірність звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, суд виходить із наступного.

Правовідносини сторін регулюються Законом України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02.07.2015 (далі - Закон №580-VIII) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №114 від 29.07.1991 (далі - Положення № 114).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №580-VIII з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Таким чином законодавець імперативно визначив спосіб і час попередження відповідних працівників.

Згідно з пунктом 9 Закону №580-VIII працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Отже, Законом №580-VIII передбачена альтернатива вибору працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, а саме: прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Відповідно до пункту 10 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 11 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №580-VIII перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ, відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

Пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №885 від 28.10.2015, чинної на день звільнення) передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Таким чином, вищезазначені норми Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №580-VIII та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийнятті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Системний аналіз вказаних норм дає суду підстави для висновку, що при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату начальник органу зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється, та з'ясувати наявність наміру особи проходити службу в Національній поліції.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6, співробітник ГУНП в Рівненській області, пояснив, що на час виникнення спірних правовідносин він працював в управлінні кадрового забезпечення УМВСУ, до його обов'язків відносились кадрові питання стосовно співробітників Корецького РВ УМВСУ. Оскільки ОСОБА_1 не подавала рапорт про призначення на посаду в Національній поліції, її було звільнено за скороченням штатів наказом від 06.11.2015, в цей же день позивача з наказом про звільнення було ознайомлено, вона здала службове посвідчення та отримала трудову книжку, про що власноручно в його присутності написала в особовій справі. Також позивач в його присутності 06.11.2015 написала рапорт про звільнення за скороченням штатів. Вчинення тиску на позивача свідок заперечив. Надходження від позивача погоджених керівництвом рапортів після 06.11.2015 заперечив. Також повідомив, що всі рапорти щодо продовження служби в Національній поліції України працівники міліції писали в райвідділах (підрозділах) міліції за місцем служби; після чого начальники райвідділів погоджені рапорти відвозили до керівництва УМВСУ на резолюцію та в подальшому рапорти передавались для оформлення відповідних наказів в управління кадрового забезпечення. Рапорт позивача в УКЗ УМВСУ не надходив.

Допитана судом свідок ОСОБА_5, співробітник ГУНП в Рівненській області, заперечила одержання нею як співробітником управління кадрового забезпечення УМВСУ будь-яких рапортів від ОСОБА_1 в листопаді 2015р.

Допитана судом свідок ОСОБА_7, знайома позивача, ствердила, що 09.11.2015 вона разом з ОСОБА_1 їздила в Гощанський РВ УМВСУ, де ОСОБА_1 підписали рапорт щодо продовження роботи в цьому райвідділі в Національній поліції; після чого рапорт відвозили в м.Рівне в УМВСУ. Крім цього, в подальшому вона з разом з позивачем та колегою позивача ОСОБА_8 їздила в Костопільський РВ УМВСУ, де ОСОБА_1 також погоджувала рапорт щодо проходження служби, який відвезли в УМВСУ.

Допитаний судом свідок ОСОБА_9, начальник сектору патрульної поліції м. Рівне, пояснив, що він разом з ОСОБА_1 працював в Корецькому РВ УМВСУ дільничними інспекторами міліції. На початку листопада 2015 року всі працівники райвідділу, у тому числі й ОСОБА_1, писали рапорти про прийняття на посади в Національній поліції України та проходили співбесіду з керівництвом райвідділу; рапорти залишалися у відділі кадрів райвідділу міліції. Рапорти розглядав начальник райвідділу та приймав рішення про наступне подання документів до УМВСУ. Чому ОСОБА_1 не взяли на службу в поліцію, він не знає.

Допитаний судом свідок ОСОБА_8, колишній співробітник міліції, суду пояснив, що він з 2010 року був дільничним інспектором Корецького РВ УМВСУ, станом на липень-вересень 2015р. обіймав посаду начальника райвідділу. Був звільнений через скорочення штатів. Зазначив, що ОСОБА_1 висловлювала намір продовжувати службу в Національній поліції, про що писала відповідний рапорт, який чомусь не був погоджений керівництвом Корецького РВ. Приблизно 11.11.2015 він власним автомобілем відвозив ОСОБА_1 в Костопільський РВ, де рапорт про продовження служби ОСОБА_1 було погоджено. Після цього вони поїхали в УМВСУ, де ОСОБА_1 віддала рапорт працівнику управління кадрового забезпечення ОСОБА_6 Ствердив, що приблизно 20.11.2015 він разом з ОСОБА_1 в службовому кабінеті ОСОБА_6 писали рапорти на звільнення, при цьому під тиском останнього поставили дату 06.11.2015, а не фактичну дату, оскільки ОСОБА_6 сказав, що в протилежному випадку їх буде звільнено за порушення дисципліни, а не за скороченням. Окрім цього, зазначив, що при вході в УМВС позивач пред'являла службове посвідчення.

Таким чином, показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 підтверджується намір ОСОБА_1 продовжувати службу в Національній поліції України, а також показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_8 підтверджується факт написання ОСОБА_1 рапорта 05.11.2015 на ім'я начальника Корецького РВ УМВСУ та проходження співбесіди з керівництвом райвідділу з зазначеного питання.

За таких обставин, суд встановив, що позивач у строк, відведений законом, виявила згоду на проходження служби в поліції, однак поданий позивачем рапорт з незалежних від позивача причин не був об'єктивно розглянутий у встановленому порядку.

Доводи представника відповідачів щодо того, що ОСОБА_1 не подавала рапорт про продовження служби в Національній поліції, оскільки такий рапорт не зареєстрований, суд оцінює критично та відхиляє, позаяк при дослідженні наданого представником відповідачів журналу реєстрації вхідної кореспонденції УМВСУ не встановлено жодних відомостей щодо реєстрації відповідних рапортів і від інших працівників міліції, а не лише від позивача. Зазначене дає підстави для висновку, що такі рапорти взагалі не реєструвалися.

Підтвердженням такого висновку є й наявний в матеріалах особової справи ОСОБА_1 рапорт позивача на ім'я начальника УМВСУ, датований 06.11.2015, за змістом якого ОСОБА_1 просила звільнити її через скорочення штатів та наполягала на даті звільнення 06.11.2015. Стосовно реєстрації такого рапорта як вхідної кореспонденції в УМВСУ також відомості відсутні (а.с.53 т.1).

Суд враховує показання свідка ОСОБА_6, який ствердив, що рапорт від 06.11.2015, а також розписку від 06.11.2015 (а.с.52,53 т.1) ОСОБА_1 написала добровільно в його присутності та на його пропозицію, оскільки свідок таким чином хотів убезпечити себе на випадок можливих судових процесів в майбутньому, так як ОСОБА_1 вже раніше була поновлена на службі в судовому порядку.

У зв'язку з цим суд зауважує, що звільнення через скорочення штатів зі служби працівників міліції, які відмовились від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції, відбувається в силу прямої вказівки закону та в установлений законом тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, незалежно від написання рапорта з проханням про таке звільнення самим працівником. Такий рапорт міг бути поданий особою, яка висловлювала бажання бути звільненою раніше, до сплину встановленого законом терміну, однак щодо позивача такі обставини в матеріалах справи відсутні. При цьому, суд зазначає, що 06.11.2015 є останнім днем встановленого законом терміну, коли за наявності умов, наведених в п.10 Розділу ХІ Закону № 580-VІІІ, працівники міліції підлягали звільненню з органів внутрішніх справ. Представник відповідачів та свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні не змогли нормативно обгрунтувати необхідність написання працівником міліції рапорта з проханням звільнити зі служби через скорочення штатів. Підставою прийняття оскарженого наказу такий рапорт також не зазначено.

Окрім цього, суд враховує, що за змістом розписки від 06.11.2015 ОСОБА_1 отримала трудову книжку, здала службове посвідчення, отримала витяг з наказу про звільнення. Разом з тим, судом встановлено, що 06.11.2015 за № 3/2-2969 на адресу ОСОБА_1 з управління кадрового забезпечення УМВСУ було направлено повідомлення про звільнення, в якому зазначено, що ОСОБА_1 необхідно отримати трудову книжку, подати декларацію про доходи та здати службове посвідчення (а.с.54 т.1)

З урахуванням наведеного, суд вважає підставними доводи позивача щодо написання наведених вище рапорта та розписки після 06.11.2015, з зазначенням саме такої дати на вимогу працівника управління кадрового забезпечення.

В судовому засіданні представник відповідачів пояснив, що ОСОБА_1 не було прийнято до поліції з урахуванням наявного дисциплінарного стягнення, накладеного наказом УМВС № 2012 від 09.10.2015. Позивач з цього приводу стверджувала, що їй про означений наказ нічого не відомо, вона з ним не ознайомлена.

Суд встановив, що в особовій справі ОСОБА_1 наявний запис від 09.10.2015 щодо попередження про неповну посадову відповідність за неналежне виконання посадових обов'язків (зворот а.с.48 т.1). Будь-які належні та допустимі докази на підтвердження підстав внесення вищевказаного запису в особову справу позивача (зокрема, наказ про накладення дисциплінарного стягнення та докази ознайомлення з ним ОСОБА_1, матеріали службового розслідування) відповідачем суду не надано.

Дослідженням подання про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ через скорочення штатів, яке підписане начальником Корецького РВ УМВСУ 05.11.2015, встановлено, що позивач характеризується виключно позитивно, як добросовісний, відповідальний, наполегливий, дисциплінований працівник. Зазначено, що позивач вивчила та знає нормативні документи, які регламентують діяльність органів внутрішніх справ України. У стройовому відношенні підтягнута, вогнепальною зброєю володіє вміло. Вірна Присязі працівників органів внутрішніх справ (а.с.51 т.1).

Будь-які відомості щодо неналежного виконання покладених на позивача службових обов'язків, порушення службової дисципліни, наявності не погашених дисциплінарних стягнень - в поданні відсутні, а відтак зазначені обставини не впливали на прийняте відповідачем рішення щодо звільнення позивача зі служби.

При цьому, в поданні про звільнення начальником Корецького РВ УМВСУ жодним чином не обґрунтовано відсутність можливості подальшого використання ОСОБА_1 на службі; старшими начальниками - керівництвом УМВСУ не перевірена взагалі можливість реалізації права позивача на прийняття на службу до поліції, а саме до підрозділів Головного управління Національної поліції у Рівненській області. Таким чином, суд зазначає, що з урахуванням позитивної службової характеристики позивача, яка не відмовилась від проходження служби в поліції, внесення подання щодо звільнення позивача через скорочення штатів не може бути визнане обгрунтованим.

Отже, в порушення вимог пункту 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №580-VIII, з моменту опублікування даного Закону (з 06.08.2015) та до прийняття спірного наказу (06.11.2015) про звільнення ОСОБА_1 за пунктом 64 "г" (через скорочення штату), їй не було запропоновано жодної посади (рівнозначної, вищої чи нижчої) в органах поліції, взагалі не було перевірено можливості подальшого використання на службі, та відповідності вимогам до поліцейського; за наявності виявленого бажання продовжити службу в органах Національної поліції не вирішено питання про переведення позивача до підрозділів Головного управління Національної поліції в Рівненській області.

Водночас, суд звертає увагу, що вимоги до кандидатів на службу в поліції передбачені статтею 49 Закону №580-VIII, відповідно до якої на службу в поліції можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 років, які мають повну загальну середню освіту, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, які володіють українською мовою.

Незалежно від професійних та особистих якостей, рівня фізичної підготовки та стану здоров'я, на службу в поліції не можуть бути прийняті особи у випадках, визначених частиною другою статті 61 цього Закону, а також особи які: 1) відмовляються від взяття на себе зобов'язань дотримуватися обмежень та/або від складання Присяги поліцейського, визначених законом; 2) особи, які звільнені або мали бути звільнені з посад на підставі Закону України "Про очищення влади".

Відповідно до ст.50 цього Закону громадяни України, які виявили бажання вступити на службу в поліції, з метою визначення стану їхнього здоров'я зобов'язані пройти медичні обстеження, а також перевірку рівня фізичної підготовки, психофізіологічне обстеження, обстеження на предмет виявлення алкогольної, наркотичної та токсичної залежності в порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України. Громадяни України, які виявили бажання вступити на службу в поліції, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі. Відповідно до порядку, встановленого законом, щодо осіб, які претендують на службу в поліції, проводиться спеціальна перевірка, порядок проведення якої визначається законом та іншими нормативно-правовими актами.

Обмеження, пов'язані зі службою в поліції, визначені статтею 61 Закону №580-VIII, стосовно позивача відсутні, на їх наявність відповідач не вказує.

Попри це, відповідачем УМВС України в Рівненській області залишено поза увагою та не розглянуто рапорт позивача, в якому було висловлено бажання проходити службу Національної поліції, як це передбачено п.9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №580-VIII.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що наказ УМВС України в Рівненській області №348 о/с від 06.11.2015 про звільнення ОСОБА_1 у запас Збройних Сил за п.64 "г" (через скорочення штатів), не відповідає вказаним критеріям правомірності, є необґрунтованим та протиправним, тому він підлягає скасуванню, а адміністративний позов в цій частині - задоволенню.

При цьому, суд враховує, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ", постановлено ліквідувати УМВС України у Рівненській області та утворити Головне управління Національної поліції у Рівненській області.

Відповідно до ч.2 ст.33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Згідно з ч.9 ст.36 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи.

Відповідно до ч.4 ст.1 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Станом на час вирішення судом адміністративного спору відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області (код ЄДР 08592282) перебуває в стані припинення, відсутній запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Згідно з правовою позицією Верховного суду України у постановах від 28.10.2014 та 04.11.2014 встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) з працевлаштування працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Окрім цього, відповідно до пункту 24 Положення №114 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

За таких обставин суд вважає, що позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого її було протиправно звільнено, а саме на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Корецького РВ УМВС України в Рівненській області з 07.11.2015. Адміністративний позов в цій частині позовних вимог суд задовольняє.

Вимоги до кандидатів на службу в поліції та порядок їх перевірки визначені статтями 49, 50 Закону №580-VIII. Враховуючи той факт, що позивач не розглядалася відповідачами як кандидат на посаду поліцейського, та враховуючи норми пункту 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №580-VIII, з метою повного відновлення порушених прав позивача суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати Головне Управління Національної поліції в Рівненській області розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для зайняття посади у відповідності до пункту 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" у Головному управлінні Національної поліції в Рівненській області. Адміністративний позов в цій частині позовних вимог підлягає задоволенню.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ст.47 Закону №580-VIII призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. А згідно зі ст.48 Закону №580-VIII призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у ст. 47 цього Закону.

Таким чином, у разі прийняття позитивного рішення за результатами розгляду кандидатури ОСОБА_1 для зайняття посади у відповідності до пункту 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" обов'язок Головного управління Національної поліції в Рівненській області видати відповідний наказ з цього приводу виникає в силу прямої норми закону, а тому не може бути встановлений судовим рішенням. З огляду на наведене, суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача-1 Головне управління Національної поліції в Рівненській області видати відповідний наказ за розглядом кандидатури позивача для зайняття посади в поліції.

В силу вимог пункту 24 Положення №114 у разі поновлення незаконно звільненого працівника підлягає до виплати грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Як стверджено матеріалами справи, позовна заява ОСОБА_1 про поновлення на службі розглядалась більше одного року, однак не з вини позивача, а тому позивач має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу з 07.11.2015 по дату постановлення судового рішення у справі. Адміністративний позов в цій частині підлягає задоволенню. Разом з тим суд відхиляє вимогу позивача щодо зобов'язання відповідача виплатити їй речове забезпечення, позаяк в разі поновлення незаконно звільненого працівника вказана виплата не передбачена чинним законодавством.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачами як суб'єктами владних повноважень не надано суду достатніх, беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення.

За результатами судового розгляду суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

Відповідно до ч.1 ст.256 КАС України постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, поновлення на посаді у відносинах публічної служби - виконуються негайно.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.94 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області від 06.11.2015 № 348 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п.64 "г" (через скорочення штатів) ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Корецького РВ УМВС України в Рівненській області з 07.11.2015.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Рівненській області розглянути кандидатуру ОСОБА_1 щодо зайняття посади у Головному управлінні Національної поліції в Рівненській області у відповідності до пункту 9 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію".

Зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 07.11.2015 по 30.10.2017.

В решті позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дорошенко Н.О.