Постановление суда № 70026110, 02.11.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

[1] І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [2]

02 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

судді-доповідача : Прокопчук Н.О.

суддів: Саліхова В.В., Семенюк Т.А.,

при секретарі: Булах А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 30 серпня 2017 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкування з нею,-

ВСТАНОВИЛА :

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_3 Зазначав, що після розірвання шлюбу з відповідачем почалися непорозуміння щодо участі у вихованні спільної доньки. Вказував, що відповідач створювала перешкоди у спілкуванні з дитиною, через які позивач не міг зустрічатися з донькою та вільно спілкуватися з нею. Тому після марних спроб вирішити спір мирним шляхом, позивач звернувся з позовом до суду.

29.08.2017 р. позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 чинити дії щодо перешкоджання ОСОБА_2 у спілкуванні з його малолітньою дитиною ОСОБА_4, а також надати можливість підтримувати на регулярній основі особисті відносини та прямі особисті контакти з дитиною. Зазначав, що забезпечення позову в даній справі є необхідним, оскільки існуюче перешкоджання та майбутнє перешкоджання ОСОБА_3 у спілкуванні позивача з дитиною на час розгляду справи значно утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду у майбутньому.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 30.08.2017 року у задоволені заяви про забезпечення позову відмовлено.

У поданій ОСОБА_2 апеляційній скарзі ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової про задоволення заяви про забезпечення позову. Позивач вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою, оскільки суд першої інстанції не відобразив у ній мотиви прийняття або відмови у прийнятті доказів, доданих до заяви про забезпечення позову. Також посилається на те, що суд не повно та не всебічно з'ясував обставини, на які посилався позивач як на підставу задоволення заяви про забезпечення позову. Незаконність ухвали також обґрунтовує тим, що суд не врахував та не надав оцінки преюдиційним фактам, встановленим рішенням Голосіївського районного суду м. Києва по іншій справі.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2, його представники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 просили апеляційну скаргу задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_7 просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 208 ЦПК України, судові рішення викладаються у формі ухвали, рішення чи постанови.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає у рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Статтею 213 ЦПК України визначено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставі своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 чинити дії щодо перешкоджання ОСОБА_2 у спілкуванні з його малолітньою донькою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також надання можливості підтримувати на регулярній основі особисті відносини та прямі особисті контакти з дитиною суд виходив з того, що у заяві про забезпечення позову позивач не навів жодних доводів та обставин, які б свідчили про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та не обґрунтував належним чином обраний спосіб забезпечення позову.

Проте, як убачається із змісту заяви про забезпечення позову, позивач зазначив як обставини, що можуть утруднити виконання судового рішення, так і навів докази на підтвердження такому та долучив їх до своєї заяви.

Разом з тим, оскаржувана ухвала є необґрунтованою та невмотивованою, судом першої інстанції не було досліджено та проаналізовано докази, надані позивачем у справі на підтвердження необхідності забезпечення позову у обраний ним спосіб, їм не було надано ніякої правової оцінки, вказані обставини не були висвітлені у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали.

Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення питання забезпечення позову та порушено порядок розгляду заяви, ухвала суду підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 303, 304,307, 312-315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 30 серпня 2017 року скасувати з передачею питання на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач :

Судді :

Справа № 752/22214/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/10380/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Шевченко Т.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.