№ 69947104, 25.10.2017, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2017 р.м. ХерсонСправа № 821/1228/17 Херсонський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Кузьменко Н.А.

при секретарі Рябчич А.М.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства Украгроекспо ЛТД до Херсонської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування картки відмови № UA508030/2017/00045 від 10.07.2017 р. та рішення про коригування митної вартості товарів № UA508030/2017/000019/2 від 10.07.2017 р. та зобовязати здійснити митне оформлення, -

встановив:

15 серпня 2017 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного підприємства Украгроекспо ЛТД (далі позивач, ПП «Украгроекспо ЛТД») до Херсонської митниці Державної фіскальної служби України (далі відповідач, Херсонська митниця) з позовними вимогами з урахуванням уточнення позовних вимог поданих 24.10.2017 року про визнання протиправними та скасування картки відмови № UA508030/2017/00045 від 10.07.2017 р. та рішення про коригування митної вартості товарів № UA508030/2017/000019/2 від 10.07.2017 р, з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог від 24 жовтня 2017 року, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Херсонської митниці ДФС України №UA508030/2017/000019/2 від 10.07.2017 року про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA508030/2017/00045 від 10.07.2017 року;

- зобовязати відповідача здійснити митне оформлення товарів на підставі даних, заявлених позивачем в митній декларації МД-2 №UA508030/2017/003272 від 06.07.2017 року.

Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач зазначив, що статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Позивач вважає, що метод визначення митної вартості за ціною договору є пріоритетним, а тому при контролі правильності визначення митної вартості товарів перш за все органом доходів і зборів мають бути здійснені всі передбачені законом заходи для застосування основного методу. За наявності сумнівів щодо повноти відомостей та документів, що подані декларантом для підтвердження митної вартості, митний орган має витребувати необхідні додаткові документи та вжити інші заходи для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Позивач зауважує, що по всім спірним поставкам відповідачем не було витребувано у позивача додаткові документи. Підприємство стверджує, що для підтвердження заявленої митної вартості товару ним надано до Херсонської митниці всі необхідні документи, передбачені ст. 53 МК України, а саме ті які ідентифікують оцінюваний товар та містять достовірні дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів, яка підлягає сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України, а тому відповідачем необґрунтовано відмовлено в застосуванні першого методу визначення митної вартості за ціною і зговору (контракту). З наведеного позивач робить висновок про наявність підстав для постановлення судового рішення про визнання протиправними та скасування картки відмови № UA508030/2017/00045 від 10.07.2017 р. та рішення про коригування митної вартості товарів № UA508030/2017/000019/2 від 10.07.2017 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримував, посилаючись на обставини викладені в адміністративному позові.

Відповідач в письмових запереченнях зазначив, що відповідачем правомірно на підставі вимог Митного кодексу України (далі - МКУ) застосовано резервний метод для визначення митної вартості товару, що був поданий позивачем до митного оформлення, оскільки подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та не дають можливості відповідно до вимог ч. 9 ст. 58 МКУ здійснити розрахунки на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Згідно частини 2 ст. 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Оскільки декларантом в порушення вимог частини 21 ст. 58 МКУ документально не підтверджено вартісні показники складових митної вартості, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовано. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що оскаржуване рішення та картка відмови є правомірними відповідають вимогам законодавства, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували з підстав викладених в письмових запереченнях.

Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши представників сторін, зясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.

На підставі контракту № GV1854413600 від 29 березня 2017 року, укладеного з Компанією «Greenovative Solutions Inc.» (Канада), ПП «Украгроекспо ЛТД» імпортує товар: відходи, шматки, обрізки та скрап матеріалів з бавовни, які утворились в процесі виробництва готових бавовняних виробів в обсязі та ціні, яка визначається в специфікаціях до цього контракту (п. 1.1. контракту).

Відповідно до умов контракту позивачу на підставі рахунку (Invoice) №GV1854413600 від 16.05.2017 року на загальну суму (amount) 5028,00 доларів США та на підставі коносаменту (bill of lading) №НLCUMTR170511935 було поставлено передбачений контрактом товар вагою 8380 кг за ціною по 0,6 доларів США за 1 кг.

06 липня 2017 року позивач подав до відділу митного оформлення №1 митного поста «Херсон-центральний» митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ№UA508030/2017/003272 для здійснення митного оформлення товару «Відходи бавовни які утворились в процесі виробництва готових хлопкових виробів» походженням Канада.

Під час надходження декларації відповідно до п.4.5.4. наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа» №631 від 30.05.2012, здійснено перевірку за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Відповідно до ч.2 ст.356 МКУ з метою встановлення характеристик товару визначальних для цілей вказаних в п.1 ч.1 ст.356 МКУ необхідне взяття проб (зразків) товару.

18 липня 2017 року по даній декларації отримано висновок Управління експертиз та досліджень хімічної та промислової продукції ДПМП ДФС від 18.07.2017 №142005703-0516, відповідно до якого код товару УКТЗЕД 52029900 відповідає коду товару визначеному в декларації типу ІМ 40 ДЕ№UA508030/2017/003272 від 06.07.2017 року.

25 липня 2017 року по декларації типу ІМ 40 ДЕ№UA508030/2017/003272 від 06.07.2017 року винесено картку відмови №508030/2017/00051 за приписами ст.256 МКУ, у звязку з тим, що декларантом подану іншу декларацію.

Позивач здійснив митне оформлення товару та 07 липня 2017 року подав до митного поста «Херсон-центральний» Херсонської митниці електронну митну декларацію МД-2 №UA508030/2017/003297, митна вартість товарів була визначена підприємством із застосуванням першого методу визначення митної вартості за ціною контракту.

Разом з декларацією митному органу було надано наступні документи: сертифікат якості від 16.05.2017 року; пакувальний лист від 16.05.2017 року; рахунок-проформа №1 від 16.05.2017 року; рахунок-фактура (інвойс) № GV1854413600 від 16.05.2017 року на загальну суму 5028,00 доларів США; коносамент від 20.05.2017 року № НLCUMTR170511935; товарно-транспортна накладна №0002426; сертифікат про походження товару №СС-17-64370 від 21.06.2017 року4 платіжне доручення №1 в іноземній валюті на суму 1800 доларів США від 19.04.2017 року на переказ грошових коштів через міжнародну міжбанківську систему SWIFT; платіжне доручення №2 в іноземній валюті на суму 3228 доларів США від 30.05.2017 року на переказ грошових коштів через міжнародну міжбанківську систему SWIFT; контракт №GV1854413600 від 29.03.2017 року; специфікація №1 від 29.03.2017 року; додаткова угода до контракту №GV1854413600 від 03.04.2017 року; договір про надання послуг митного брокера №04-07/2017 від 04.07.2017 року; електронний лист на адресу Міністерства екології та природних ресурсів України на отримання дозволу на ввезення товару на Україну для реалізації; копія листа від 15.05.2017 року №7/1820-7 Департаменту екологічної безпеки та дозвільно-ліцензійної діяльності Мінприроди про те, що відходи, які включені до Зеленого переліку відходів, не підпадають під дію пунктів 6-33 Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням, затвердженого постановою КМ України №1120 від 13.07.2000 року; копія висновку Херсонської торгово-промислової палати №Вэ-196 від 05.04.2017 року; лист від «Greenovative Solutions Inc.» №0507 від 05.07.2017 року; фото товару; лист від «Greenovative Solutions Inc.» №0521 від 07.07.2017 року; відповідь ПП «Украгроекспо ЛТД» від 07.07.2017 року №89; відповідь митного брокера на електронний лист митниці щодо надання відомостей про митну вартість товару.

07 липня 2017 року відповідачем на адресу позивача направлено повідомлення про надання додаткових документів на підтвердження митної вартості товару.

10 липня 2017 року відповідачем сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA508030/2017/00045, в якій зазначено, що заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано у звязку з тим, що документи надані для підтвердження митної вартості не містять усіх необхідних даних та не всі відомості і розрахунки підтверджені.

Декларантом, на думку відповідача, заявлено не повні відомості про митну вартість товару, як наслідок, митну вартість визначено за другорядним методом відповідно до ст.64 МКУ на підставі інформації, яка наявна у митного органу.

10 липня 2017 року відповідачем прийнято рішення про корегування митної вартості товарів №UA508030/2017/000019/2, яким збільшено митну вартість наступних товарів: відходи бавовняні, які утворилися в процесі виробництва готових бавовняних виробів. Митну вартість товару збільшено на 16760 доларів США, що становить 436770,76 грн за курсом НБУ (26,060308 грн за 1 долар США) на дату декларування.

Митну вартість товару визначено шляхом співставлення заявленої підприємством вартості товару з вартістю подібного товару в мережі Інтернет, яка становить 2,00 долари США за 1 кг.

При вирішенні спору суд враховує наступне.

Згідно ст. 49 МКУ митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості ПП «Украгроекспо ЛТД» товару, що імпортувався та при проведенні аналізу поданих до митного оформлення документів встановлено, що подані до митного оформлення документи не містять усіх складових митної вартості, натомість містять розбіжності в коді товару УКТЗЕД, які сприяють зменшенню відсотку обовязкових митних платежів.

Так, з метою визначення характеристик товару відповідно до п.1ч.1,ч.2 ст.356 МКУ взято проби (зразки) товару в обсягах визначених МКУ та наказом Мінфіну «Про затвердження Порядку взаємодії структурних підрозділів та територіальних органів Державної фіскальної служби України із Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень ДФС під час проведення досліджень (аналізів, експертиз), Нормативів взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (експертизи), форм акта про взяття проб (зразків) товарів та висновку».

06 липня 2017 року здійснено взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД.

18 липня 2017 року Херсонською митницею отримано висновок Управління експертиз та досліджень хімічної та промислової продукції ДПМП ДФС від 18.07.2017 року №142005703-0516, відповідно до якого товар підпадає під іншу класифікацію УКТЗЕД ніж та, яка заявлена декларантом. Відповідачем з урахуванням висновку змінено ставку мита, яку необхідно сплатити.

Товар по митній декларації №UA508030/2017/003297 ввезено на умовах поставки СІF ОСОБА_3 (Україна), на виконання умов договору № GV1854413600 від 29.03.2017. Однак, при дослідженні наданих позивачем документів встановлено, що інвойс від 16.05.2017 року № GV1854413600 від 16.05.2017 року визначає умови поставки згідно ІНКОТЕРМС 2010 СFR ОСОБА_3. Доповнення (специфікація) до контракту від 29.03.2017 року №1 містить умови поставки ІНКОТЕРМС 2010 СІF ОСОБА_3. Таким чином, вже ці два документи, самостійно подані позивачем, містять розбіжності стосовно розрахунку митної вартості.

Отже, у Херсонської митниці існував обґрунтований сумнів у достовірності поданих декларантом відомостей, а тому у відповідача були в наявності підстави для витребування у позивача додаткових документів на підтвердження числових складових митної вартості товару.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч.3 ст.53 МКУ).

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МКУ. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Наведена позиція визначена Верховним Судом України в постанові від 02.06.2015р. в справі №21-498а15, які згідно зі статтею 244-2 КАС України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

На підставі ч.3 ст.53 МКУ декларанту було запропоновано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

На виконання даного повідомлення, підприємство надало до Херсонської митниці заяву №89 від 07.07.2017 року з додатковими документами для підтвердження митної вартості. Додатково підприємство надало експорту митну декларацію продавця (Компанії «Greenovative Solutions Inc.» (Канада) №01С945SCJ62220170500449 від 20.05.2017 року, лист продавця, банківські виписки з рухом коштів, заяви на купівлю валюти та платіжні доручення в іноземній валюті.

З матеріалів справи вбачається, що з огляду на суперечність поданих декларантом документів та наявністю інформації щодо іншої ціни на товар, у митниці були підстави для сумніву в правильності митної оцінки товару. За таких обставин митний орган провів процедуру консультацій та зазначив, які з наданих товариством документів не дозволяють визначити митну вартість за ціною договору.

Згідно із ч. 2 ст. 51 МКУ митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Так, згідно з положеннями глави 9 МКУ, зокрема, згідно з ч. 1 ст. 57 МКУ, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

В результаті аналізу додаткових документів встановлено, що в копії митної декларації країни відправлення від 20.05.2017 року №01С945 були зазначені умови поставки згідно ІНКОТЕРМС 2010 FOB та вартість товару не співпадала з поданою до митного органу митною декларацією від 07.07.2017 року №UA508030/2017/003297, тобто складова митної вартості, документально підтверджена не була.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ч.1 ст.54 МКУ).

10 липня 2017 року митну вартість товару скориговано та оформлено рішення про коригування митної вартості товарів №UA508030/2017/000019/2, а також картку відмови №UA508030/2017/00045 в митному оформленні декларації №UA508030/2017/003297 выд07.07.2017 року.

Причинами прийняття спірного рішення та картки відмови є неподання декларантом всіх необхідних документів: каталогів, специфікацій, прейскурантів (прас-листів); страхових документів, в разі страхування товару; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; документи надані для підтвердження митної вартості містили розбіжності стосовно умов поставки ІНКОТЕРМС 2010 та не містили всіх необхідних даних стосовно якісних характеристик товару.

Відповідно до ч.1 ст. 58 МКУ метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Оскільки декларантом документально не підтверджено вартісні показники складових митної вартості, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовано.

Метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо ідентичних товарів відповідачем не було застосовано, так як відсутня можливість ідентифікувати товари, що оцінюються за всіма ознаками ідентичних товарів.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовано, так як відсутня можливість ідентифікувати товари, що оцінюються, за ознаками подібних (аналогічних) товарів; якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; країна виробництва; виробник.

Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосовано, так як відсутня ціна одиниці товару, за якою найбільша партія оцінюваних товарів продавалася б на території України.

Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не застосовано, так як відсутня ціна за одиницю оцінюваних товарів в країні виробника.

У зв'язку з відсутністю можливості застосування попередніх методів Херсонською митницею, при здійсненні митної оцінки товару, задекларованого позивачем, застосований резервний метод.

Оскільки підприємством належні документи для підтвердження митної вартості надано не було, це дало підстави для визначення митної вартості товару у спосіб, передбачений ст.57,64 МК України, з урахуванням отриманої в установленому порядку інформації. При цьому митниця обґрунтувала та довела неможливість послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості та зазначила у своєму рішенні номер та дату митної декларацій (МД №UA807170/2017/312842 від 22.05.2017 року), яку було взято за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про правомірність коригування Херсонською митницею митної вартості задекларованого товару.

Аналогічна позиція щодо застосування норм матеріального права наведена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29.10.2015 року № К/800/34282/15.

Також, відповідно ч. 7, ч. 8, ч. 9 ст. 55 МКУ у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

За зверненням декларанта спірний товар випущено у вільний обіг (тимчасова митна декларація від 11.07.2017 року №UA508030/2017/003342 та додаткова митна декларація типу ІМ 40 ДТ від 26.07.2017 року №UA508030/2017/003732). Тобто, позивач скористався наданим йому правом щодо випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання з метою надання додаткових документів, які б підтверджували визначену ним за методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, митну вартість спірного товару, однак зазначені документи Херсонській митниці не було надано.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про те, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA508030/2017/000019/2 від 10.07.2017 року є правомірним та не підлягає скасуванню, оскільки Херсонською митницею на законних підставах за умови не надання позивачем додаткових документів, які б підтверджували повні відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості, було застосовано шостий резервний метод визначення митної вартості товару та виявлено, що вартість такого товару була позивачем занижена, а також встановлено вартість за одиницю аналогічного товару.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то суд вважає, що вона також не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як свідчить текст картки відмови в ній зазначено причину відмови у митному оформлення (випуску) товарів, а саме прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товару, а також порядок оскарження зазначеної картки. При цьому, у картці відмови вказано повний перелік документів, якими посадові особи митниці керувались при їх прийнятті.

Враховуючи наведене, суд вважає, що підстави для визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації МД-2 №UA508030/2017/00045 від 10.07.2017 року відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.256 МКУ відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Так, 25 липня 2017 року по декларації типу ІМ 40 ДЕ№UA508030/2017/003272 від 06.07.2017 року винесено картку відмови №508030/2017/00051 за приписами ст.256 МКУ, у звязку з тим, що декларантом подану іншу декларацію.

Оскільки митне оформлення товару позивач здійснив саме за митною декларацією МД-2 №UA508030/2017/003297 від 07.07.2017 року, не дочекавшись здійснення всіх митних процедур за митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ№UA508030/2017/003272 від 06.07.2017 року, суд не вбачає правових підстав зобовязувати відповідача здійснювати митне оформлення товару за митною декларацією, яка, за ініціативи самого позивача, не була реалізована при митному оформленні товару.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Оцінка судом обставин справи базується на наданих доказах, їх належності та переконливості, в поєднанні з принципами КАС України.

Як передбачає ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Обовязковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.

Згідно п.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...".

Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Бендерський проти України» (Заява N 22750/02§42) суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі (ч.4,5 ст.11, ч.2 ст. 69, ч.5 ст.71 КАС України). Обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він як відповідач заперечує адміністративний позов (ч.2 ст. 71 КАС України).

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали", а якщо такі приписи відповідач без поважних причин не виконує, то "суд вирішує справу на основі наявних доказів" (ч. 4,6 ст. 71 КАС України).

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Позивач належними доказами не підтвердив правомірність своїх вимог, натомість наявні в матеріалах справи докази дають суду підстави для висновку про правомірність дій відповідача.

На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 25 жовтня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 94, 158 163 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Херсонський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 30 жовтня 2017 року.

Суддя Кузьменко Н.А.

кат. 5.2.2.