№ 69945168, 26.10.2017, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 жовтня 2017 р. Справа № 802/1675/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Дмитришеної Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи

за позовом: ОСОБА_1

до: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області

про: визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позов до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказала, що в липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 (два) га на території Теплицької селищної ради Вінницького району.

Однак, листом №Т-14163/0-7260/6-17 від 30.08.2017 відповідач відмовив позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, посилаючись на те, що згідно даних ортофотопланів територіальних органів Держгеокадастру та публічно-кадастрової карти України, земельна ділянка розташована в масиві який використовується громадянами для городництва.

На думку позивача, така відмова є протиправною, оскільки в даному випадку правовою нормою для відмови в наданні дозволу може бути лише ст. 118 Земельного кодексу України, якою передбачено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

В судове засідання позивач не з'явилась, скориставшись своїм правом, через канцелярію суду подала заяву за вх. №22825, в якій просить розгляд справи здійснювати без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, натомість через канцелярію суду подав заяву від 26.10.2017 за вх. №22920 про розгляд справи за його відсутності, в порядку письмового провадження. Відповідно до матеріалів справи, останній заперечує щодо позовних вимог з підстав, що викладені в письмових поясненнях від 25.10.2017 за вх. №22746. Зокрема вказав, що рішенням 22 сесії 23 скликання Теплицької селищної ради від 30.10.2000 було надано дозвіл на замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам - працівникам соціальної сфери та пенсіонерам з їх числа для ведення особистого підсобного господарства у постійне користування площею 0,10 га із загальної площі 24,9856 га. МПП "ЛОТ" було виготовлено зазначений проект, який затверджений рішенням 32 сесії 23 скликання Теплицької селищної ради від 23.11.2011, а також вказано про видачу державних актів на право постійного користування земельними ділянками 227 громадянам.

В свою чергу відповідно до Указу Президента України "Про забезпечення економічних інтересів і соціального захисту працівників соціальної сфери села та вирішення окремих питань, що виникли в процесі проведення земельної реформи" від 14.04.2000 року за №584/2000 сільські, селищні ради своїми рішеннями на підставі заяв працівників соціальної сфери та пенсіонерів з їх числа та інших громадян відповідних сіл чи селищ надавали у користування земельні ділянки із земель резервного фонду, рілля для ведення особистого підсобного господарства у постійне користування, без оформлення відповідної документації із землеустрою. Відповідно до ч. 2 Перехідних положень Земельного кодексу України земельні ділянки, право власності (користування), на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Частиною 6 статті 128 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За наведених обставин, враховуючи відсутність перешкод у розгляді справи та потреби у виклику свідків чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, при цьому, відповідно до положень статті 41 КАС України, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Вивчивши доводи адміністративного позову та заперечення відповідача, дослідивши надані у справу докази, суд встановив наступне.

В липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась із клопотанням до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

За наслідком розгляду звернення, 30.08.2017 ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надано відповідь №Т-14163/0-7260/6-17, якою позивачу повідомлено, що земельна ділянка на яку вона бажає отримати дозвіл на розробку документації, згідно даних ортофотопланів територіальних органів Держгеокадастру та публічно-кадастрової карти України, земельна ділянка розташована в масиві, який використовується громадянами для городництва. З метою запобігання виникнення конфлікту інтересів щодо права на використання земельних ділянок, просимо представити документ, який посвідчує виникнення права користування ОСОБА_1 даної земельної ділянки (рішення органу місцевого самоврядування або виконавчої влади).

Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, визначаючись щодо заявлених позовних вимог та заперечень відповідача, суд виходив з наступного.

Земельні правовідносини регулюються Земельним Кодексом України (далі ЗК України).

Так, відповідно до частини першої статті 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Частиною другою статті 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

При цьому, пунктом а частини третьої статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Частиною четвертою статті 122 ЗК України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом "в" частини третьої статті 116 ЗК України встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч.4 ст.122 ЗК України).

Із положень статті 118 ЗК України випливає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

При цьому суд вказує, що бажане місце розташування - це конкретне місце розташування земельної ділянки на території чи місцевості, яку бажає отримати зацікавлений громадянин.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. №15 (далі Положення №15), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Частиною тридцять першою пункту 4 Положення №15 визначено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Окремо необхідно зазначити, що механізм взаємодії територіальних органів Держгеокадастру/Держземагентства під час реалізації головними управліннями Держгеокадастру/Держземагентства в областях та місті Києві (далі територіальні органи) повноважень з передачі земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування (на безконкурентних засадах) для всіх потреб визначається Порядком взаємодії між територіальними органами Держгеокадастру/Держземагентства під час реалізації повноважень з передачі земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування (на безконкурентних засадах) для всіх потреб, затвердженим наказом Держгеокадастру від 04.06.2015 №95 (далі Порядок №95).

Так, відповідно до п.1.2 Порядку №95, рішення територіальних органів про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою чи про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність або користування приймається у вигляді наказу (далі наказ).

Згідно пункту 2.1 Порядку №95, при надходженні до територіального органу клопотання громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення у межах норм безоплатної приватизації або клопотання особи, зацікавленої в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення (на безконкурентних засадах), відповідним територіальним органом безпосередньо в момент надходження клопотання здійснюється реєстрація цього клопотання відповідно до вимог Типової інструкції.

Із положень пункту 2.5.1 Порядку №95 випливає, що у разі, якщо земельна ділянка передається у власність у межах норм безоплатної приватизації мають бути дотримані вимоги статей 116, 118, 122 Земельного кодексу України (далі Кодекс), статей 2, 6 Закону України Про землеустрій, статті 36 Закону України Про охорону земель. До відповідного клопотання додається графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства) (частина шоста статті 118 Кодексу).

У разі дотримання вимог, зазначених у пункті 2.5 Порядку №95, відповідним територіальним органом у строк, що не перевищує двох днів, надсилається запит органу місцевого самоврядування (сільській, селищній, міській раді) за місцем розташування земельної ділянки з проханням висловити позицію щодо можливості передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування (на безконкурентних засадах) (п.2.6 Порядку №95).

Відповідно до пункту 2.7 Порядку №95, у випадку, якщо територіальний орган у двадцятиденний строк з дати направлення запиту органу місцевого самоврядування, отримав погодження відповідного органу місцевого самоврядування, або не отримав пропозицій щодо можливості передачі земельної ділянки у власність або користування (на безконкурентних засадах), територіальним органом приймається наказ про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою і надсилається заявнику лист, до якого додається належним чином завірена копія наказу.

Із аналізу наведених вище норм видно, що клопотання про надання дозволу розглядається по суті з метою надання чи відмови у наданні дозволу, у разі подання графічного матеріалу, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Разом з тим, з графічних матеріалів, наданих позивачем до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області разом із клопотанням, встановлено належність бажаної земельної ділянки в масиві, який використовується громадянами для городництва.

Частиною 2 Перехідних положень Земельного кодексу України земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

В свою чергу із положень статті 79-1 ЗК України випливає, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється:

- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

- шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок;

- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

- шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом;

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Із аналізу вищенаведених норм видно, що формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою, крім випадків, формування їх шляхом поділу чи обєднання раніше сформованих ділянок, що в свою чергу здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 звертаючись до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області з відповідним клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства просить надати дозвіл, саме на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства державної форми власності, орієнтовною площею 2,00 (два) га на території Теплицької селищної ради Теплицького району Вінницької області, яка вже є сформованою.

У звязку з чим, ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області 30.08.2017 року надано відповідь за вих. №Т-14163/0-7260/6-17, якою повідомлено ОСОБА_1, що бажана земельна ділянка використовується громадянами для городництва, а тому необхідним є надання документу який посвідчує виникнення права користування вказаної земельної ділянки.

Суд акцентує увагу на тому, що земельна ділянка є сформованою, а також рішенням 22 сесії 23 скликання Теплицької селищної ради від 30.10.2000 було надано дозвіл на замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам - працівникам соціальної сфери та пенсіонерам з їх числа для ведення особистого підсобного господарства у постійне користування площею 0,10 га із загальної площі 24,9856 га. МПП "ЛОТ" було виготовлено зазначений проект, який затверджений рішенням 32 сесії 23 скликання Теплицької селищної ради від 23.11.2011, а також вказано про видачу державних актів на право постійного користування земельними ділянками 227 громадянам.

Згідно Указу Президента України "Про забезпечення економічних інтересів і соціального захисту працівників соціальної сфери села та вирішення окремих питань, що виникли в процесі проведення земельної реформи" від 14.04.2000 року за №584/2000 сільські, селищні ради своїми рішеннями на підставі заяв працівників соціальної сфери та пенсіонерів з їх числа та інших громадян відповідних сіл чи селищ надавали у користування земельні ділянки із земель резервного фонду, рілля для ведення особистого підсобного господарства у постійне користування, без оформлення відповідної документації із землеустрою. Відповідно до ч. 2 Перехідних положень Земельного кодексу України земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

За наведених обставин, враховуючи, що позивач звернулась із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки, яка сформована, та її подальше формування (поділи чи об'єднання) здійснюється не на підставі проекту землеустрою, а за технічною документацією, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати протиправною оскаржувану відповідь та, відповідно, її скасовувати.

Окремо щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає, що вона є похідною від першої. Відтак, за відсутності підстав вважати відмову відповідача протиправною - відсутні підстави для зобов'язання суб'єкта владних повноважень надавати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та надані позивачем, суд доходить висновку, що мотивація, на яку посилається останній, не дає суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи відповідача, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до статті 94 КАС України, особі, що не є субєктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову судовий збір не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя:Дмитришена Руслана Миколаївна