Постановление суда № 69931328, 23.10.2017, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/4498/17

Провадження №2-з/405/68/17

У Х В А Л А

23 жовтня 2017 року Суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда Іванова Л.А., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 економічного розвитку і торгівлі Українипро забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 економічного розвитку і торгівлі України до ОСОБА_2, третя особа державне підприємство «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» про відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_1 економічного розвитку і торгівлі Українизвернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2, третя особа державне підприємство «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на користь державного підприємства «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» 147183,54 грн.

Ухвалою суду від 19.10.2017 року відкрито провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду.

Крім того, позивачем подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні відповідачу ОСОБА_2 кошти у розмірі 150000 грн., а за відсутності коштів шляхом накладення арешту на будь-яке майно, виявлене державним виконавцем, зазначивши на обґрунтування заяви, що позивач ОСОБА_1 економічного розвитку і торгівлі України звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 шкоди, заподіяної ДП «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», шляхом виплати незаконно звільненим працівникам середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та, при цьому, позивач зазначив, що відповідачем ОСОБА_2 допущено порушення, гарантованого Конституцією України, права на працю найманих працівників, незаконність звільнення встановлено судами. Крім того, ситуація з незаконно звільненими працівниками ускладнилася ігноруванням відповідачем ст. 129-1 Конституції України, відповідно до якої рішення суду обовязкове до виконання, у звязку з чим є наявним збільшення розміру виплати вимушеного прогулу громадянину ОСОБА_3 на суму 85361 грн. 16 коп. У звязку з викладеним, позивач вважає, що відповідач ОСОБА_2 в подальшому ухилятиметься від виконання рішення суду, а також чинитиме перешкоди при його примусовому виконанні.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову, при цьому забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов може бути забезпечений, серед іншого, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, при цьому згідно з ч.3 зазначеної статті, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Так, співмірність, зокрема, полягає у тому, щоб засіб забезпечення позову відповідав предмету позову.

Згідно з п.1, п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Крім того, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відтак, при обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.

Відповідно до п.4 зазначеної Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Зазначені позивачем обставини, що викладені у заяві про забезпечення позову, які не підтверджені документально, не обґрунтовують необхідності в застосуванні виду забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти або майно відповідача, при цьому, суд також враховує, що заява позивача не містить належного обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Крім того, з аналізу положень статей 151, 152 ЦПК України слідує, що арешт, як вид забезпечення позову, може бути накладений лише на майно або грошові кошти, які належать саме відповідачу по справі (є власністю відповідача).

Окрім того, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а також те, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення до нього позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні і тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.

Враховуючи викладене вище, а також приймаючи до уваги, що позивачем в заяві про забезпечення позову викладені припущення щодо можливості відповідача ОСОБА_2 ухилятися від виконання можливого рішення суду, ухваленого на користь позивача, які (припущення) не підтверджуються обєктивними та належними доказами, виходячи, при цьому, із заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача коштів у розмірі 147183,54 грн., а також обраного позивачем виду забезпечення позову, суд, вважає, що обєктивні підстави, за наявності яких невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення, - відсутні, у звязку з чим заява позивача ОСОБА_1 економічного розвитку і торгівлі України про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.151-154, 293 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И Л А:

Заяву позивача ОСОБА_1 економічного розвитку і торгівлі України про забезпечення позову по цивільній справі № 405/4498/17, провадження 2/405/1053/17 за позовом ОСОБА_1 економічного розвитку і торгівлі України до ОСОБА_2, третя особа державне підприємство «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» про відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, шляхом накладення арешту на належні ОСОБА_2 кошти у розмірі 150000 грн., а за відсутності коштів шляхом накладення арешту на будь-яке майно, виявлене державним виконавцем, - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда шляхом подачі протягом пяти днів з дня її проголошення апеляційної скарги.

У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда ОСОБА_4