Постановление суда № 69887670, 24.10.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 758/12034/17 головуючий у 1-й інстанції: Васильченко О.В.

апеляційне провадження № 22-ц/796/10930/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Головачова Я.В.

суддів: Поливач Л.Д., Шахової О.В.

при секретарі Горак Ю.М.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління Головного управління юстиції у місті Києві про звільнення майна з-під арешту, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 20 вересня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 20 вересня 2017 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління Головного управління юстиції у місті Києві про звільнення майна з-під арешту було відмовлено на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Скаржник зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що предметом вказаного позову є питання про скасування накладеного арешту, не відповідає дійсним фактичним обставинам справи, оскільки позивач в порядку цивільного судочинства вирішує питання про виключення майна з-під арешту, а не про його скасування.

ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки позовні вимоги пред'явлені до суб'єкта владних повноважень, а спір є публічно-правовим.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (ст. 15 ЦПК).

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до ст.ст. 15,16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (ст. 17 КАС України), Господарським процесуальним кодексом України (ст.ст. 1,12 ГПК України), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку, критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Отже, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Ураховуючи те, що позивач ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, на яке було накладено арешт, а наявність арешту обмежує її у здійсненні нею права користування та розпорядження своїм майном, то колегія суддів дійшла висновку, що вона має право звернутися до суду за захистом свого порушеного права шляхом подання позову про звільнення майна з-під арешту, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Крім того, як роз'яснено у п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року № 5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та помилково відмовив у відкритті провадження з цих підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Таким чином, погодитись з постановленою ухвалою неможливо, вона підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскільки підстави для направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відсутні, то апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 20 вересня 2017 року скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий Судді: