Постановление суда № 69874479, 23.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

23 жовтня 2017 року Справа № 913/1070/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А., Євсікова О.О., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м. Лисичанську Луганської областіна ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 18.07.2017у справі№913/1070/16 Господарського суду Луганської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання"доВідділу освіти Лисичанської міської радиправонаступникТовариство з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерно"простягнення заборгованості 232 785,38 грн.орган виконання судових рішеньУправління Державної казначейської служби України у м. Лисичанську Луганської області

в с т а н о в и в :

Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 44 ГПК України). Таким законом є Закон України "Про судовий збір".

При зверненні з касаційною Управління Державної казначейської служби України у м. Лисичанську Луганської області не надало доказів виконання зазначених вимог процесуального законодавства. Натомість скаржником подано заяву про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі, яка мотивована тим що скаржник утримується за рахунок державного бюджету та є державним органом з відповідним обсягом фінансування та затвердженим кошторисом для фінансування власної установи, а також враховуючи кількість справ, що потребують оскарження при здійсненні функцій із захисту інтересів держави, скаржник не має змоги своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату судового збору.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

За змістом положень ст. 8 Закону, питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом (п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015 №01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 №484-VIII)").

Отже, за приписами зазначеної норми відстрочення сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин. До того ж вказаною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору.

Водночас оскільки в силу ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, то самі лише обставини, пов'язані з відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для відстрочення від такої сплати.

Наведені ж скаржником обставини не мають характеру виключних, що свідчить про відсутність належних підстав для відстрочення сплати судового збору. До того ж Управлінням Державної казначейської служби України у м. Лисичанську Луганської області не наведено та не подано доказів на підтвердження того, що воно зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду касаційної скарги.

З огляду на викладене подана скаржником заява про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню, а касаційну скаргу слід повернути скаржнику на підставі п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.

Разом з тим, касаційна інстанція зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 1113 ГПК України скаржник не позбавлений можливості повторного подання касаційної скарги після усунення зазначених недоліків в загальному порядку, тобто з дотриманням вимог процесуального законодавства, зокрема, приписів розділу ХІІ1 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м. Лисичанську Луганської області на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2017 у справі №913/1070/16 із доданими матеріалами повернути скаржнику без розгляду.

Головуючий суддя О.Кролевець

Судді О.Євсіков

О.Попікова