Решение № 69867894, 25.10.2017, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/1559/17

Провадження № 2/739/525/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2017 р. м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Чепурка В.В.,

за участі:

секретаря - Худорби Р.Г.,

відповідачки - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - позивач), діючи через свого представника - ОСОБА_2, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідачка) про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 05 січня 2011 року у розмірі 39 751 грн. 30 коп.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до вказаного договору відповідачка отримала від позивача кредит у розмірі 4 000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту. Станом на 31 серпня 2017 року відповідачка свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, у результаті чого виникла прострочена заборгованість у розмірі 39 751 грн. 30 коп., з яких: 3 516 грн. 56 коп. заборгованість за тілом кредиту, 30 665 грн. 63 коп. заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, 3 200 грн. 00 коп. заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. 00 коп. фіксована частина штрафу та 1 869 грн. 11 коп. процентна складова штрафу за порушення грошового зобов'язання.

У судове засідання представник позивача не з'явився при цьому подав до суду заяву з клопотанням про розгляд справи без його участі в якій зазначив, що позовні вимоги він підтримує повністю. Водночас ним надано письмові пояснення щодо нарахованих за кредитним договором процентів, пені та комісії з яких вбачається, що до квітня 2014 року діяли єдині умови нарахування процентів як на поточну, так і на прострочену заборгованість, розмір яких визначався виходячи з суми заборгованості, процентної ставки та кількості днів протягом яких існувала заборгованість. З квітня 2014 року банком внесено зміни до Умов та правил надання банківських послуг та тарифів в частині розрахунку процентів, які затверджені наказом СП-2014-6635230 від 02 квітня 2014 року, згідно яких у разі виникнення прострочених зобов'язань проценти нараховуються в подвійному розмірі на всю суму заборгованості. Також у поясненнях зазначено, що в розрахунку у колонці «комісія та пеня» відображається нарахування тільки пені і згідно наказу №СП-2013-6500941 від 28 січня 2013 року передбачено нарахування неустойки в розмірі 50 грн. у разі несплати щомісячного платежу на суму від 100 грн., згідно наказу №СП-2013-5776448 від 19 вересня 2013 року передбачено нарахування неустойки в розмірі 100 грн. у разі несплати щомісячного платежу на суму від 100 грн. другий місяць поспіль. Крім того представник позивача вказує, що одночасне стягнення пені та штрафу за порушення грошового зобов'язання не є накладення на особу подвійної відповідальності за одне й те ж саме порушення, а зміна позивачем процентної ставки передбачена договором і не протирічить вимогам законодавства.

Відповідачка у судовому засіданні позовні вимоги визнали частково, проти розміру заборгованості за тілом кредиту не заперечувала, при цьому розмір нарахованих процентів вважала необгрунтованим, зазначила, що жодної домовленості між нею та позивачем щодо підвищення розміру процентів за договором не було. Також відповідачка подала заяву про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені.

Заслухавши пояснення відповідачки, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено, 05 січня 2011 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» та відповідачкою було укладено кредитний договір шляхом подання останньою анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг на відкриття рахунку і встановлення кредитного ліміту у розмірі 4 000 грн.(а.с. 5-30).

При укладенні цього договору сторони керувалися положенням частини першої статті 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до якого договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно пункту 2.1.1.2.1. Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови), що визначають умови укладеного сторонами договору, Банк видає Клієнту картку, її вид визначається в пам'ятці Клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якого Клієнт та Банк укладають Договір про надання банківських послуг. Датою укладення Договору є дата отримання картки, вказана в заяві. Зі змісту анкети-заяви, поданої відповідачкою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг вбачається, що відповідачці було видано картку 06 січня 2011 року.

Подавши відповідну анкету-заяву відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява разом з Умовами та Тарифами складають укладений між нею та позивачем кредитний договір.

З наявної в матеріалах справи виписки по картковому рахункку вбачається, що після укладення договору відповідачка користувалася кредитними коштами, отриманими нею за договором, що визнано нею у судовому засіданні (а.с. 53-61).

Отже, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, укладеним з відповідачкою.

Згідно з пунктом 1.1.7.11 Умов договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

На час розгляду справи суду не надано жодних доказів, які б свідчили про інформування однією зі сторін зазначеного вище договору іншу сторону про його припинення, відповідно цей договір з моменту його укладення автоматично лонгувався на кожні наступні 12 місяців після укладення.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно пункту 2.1.1.5.5 Умов позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до пункту 2.1.1.5.6 Умов клієнт зобов'язаний у разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту) та оплатити Винагороду Банку.

Пунктом 2.1.1.7.6 Умов передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредиту.

Згідно частини другої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З наданого суду представником позивача розрахунку заборгованості за договором, укладеним з відповідачкою 05 січня 2011 року, вбачається, що відповідачка свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, останній платіж на виконання своїх зобов'язань був здійснений нею 01 грудня 2014 року на суму 200 грн.00 коп., в результаті чого станом на 31 серпня 2017 року, згідно вказаного розрахунку, виникла прострочена заборгованість у розмірі 39 751 грн. 30 коп., з яких: 3516 грн. 56 коп. заборгованість за тілом кредиту, 30 665 грн. 63 коп. заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, 3 200 грн. 00 коп. заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. 00 коп. фіксована частина штрафу та 1 869 грн. 11 коп. процентна складова штрафу за порушення грошового зобов'язання (а.с. 3-4).

Відповідачкою розмір заборгованості за тілом кредиту - 3 516 грн. 56 коп. визнається та не оспорюється, відповідно суд погоджується та вважає обґрунтованою вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту з відповідачки у вказаному вище розмірі.

З приводу розміру нарахованих за кредитним договором процентів суд бере до уваги, що згідно наданих представником позивача доказів до 31 березня 2014 року процентна ставка за договором становила 30% річних. У подальшому процентна ставка за договором підвищувалася позивачем в односторонньому порядку з 01 вересня 2014 року до 34,8% річних та з 01 квітня 2015 року до 43,2% річних.

При цьому згідно письмових пояснень представника позивача та наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що з квітня 2014 року нарахування процентів на прострочені зобов'язання здійснюється позивачем у подвійному розмірі на всю суму заборгованості на підставі наказу №СП-2014-6635230 від 02 квітня 2014 року, тобто підвищення в два рази процентної ставки на прострочену заборгованість також було здійснено позивачем в односторонньому порядку.

Право змінювати розмір процентів за кредитним договором представником позивача обґрунтовується положеннями пункту 1.1.3.2.3 Умов, яким передбачено можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід'ємних частин договору.

З цього приводу суд враховує правову позицію Верховну Суду України, висловлену у постанові від 19 грудня 2012 року, винесеній за результатами розгляду справи №6-144цс12, відповідно до якої якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням встановленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним, за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Закону України від 12 грудня 2008 року №661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», тобто до 09 січня 2009 року.

Також суд зазначає, що частиною першою статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частиною третьою статті 1056-1 ЦК України визначено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Як з'ясовано, хоча чинним законодавством і передбачено можливість визначення у кредитному договорі змінюваної процентної ставки, однак у кредитному договорі, укладеному між позивачем та відповідачкою, лише вказано на право позивача в односторонньому порядку змінювати умови договору, зокрема й процентної ставки. При цьому у договорі не визначено періодичність зміни процентної ставки, порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосування індексу, що має бути також погоджений сторонами і вимоги до якого визначені у частині п'ятій статті 1056-1 ЦК України.

Також договір не містять умов, які б дозволяли точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору.

Крім того суд враховує, що згідно вимог закону саме на кредитодавця покладається обов'язок письмово повідомляти позичальника та інших зобов'язаних осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати з якої застосовуватиметься нова ставка.

З викладеного вище висновується, що позивач не мав права підвищувати в односторонньому порядку процентну ставку за кредитним договором, укладеним між ним та відповідачкою, та здійснювати нарахування процентів у такому розмірі, відповідно їх нарахування за вказаним договором має здійснюватися виходячи з процентної ставки, яка була визначена на час укладення договору і діяла до їх підвищення в односторонньому порядку позивачем, а саме у розмірі 30% річних, без стягнення їх у подвійному розмірі на прострочену суму заборгованості, тобто нарахування процентів має здійснюватися за формулою, яка діяла до квітня 2014 року.

Відповідачка згідно розрахунку представника позивача станом на 31 серпня 2014 року мала заборгованість за кредитним договором у розмірі 3 679 грн. 05 коп. - за тілом кредиту та 453 грн. 15 коп. - за процентами.

У подальшому проценти нараховувалися наступним чином:

- за період з 01 вересня по 23 вересня 2014 року при заборгованості за тілом кредиту - 3 679 грн. 05 коп. було нараховано проценти за ставкою 34,8%;

- за період з 24 вересня по 30 жовтня 2014 року при заборгованості за тілом кредиту - 3 672 грн. 62 коп. було нараховано проценти за ставкою 34,8%;

- за період з 31 жовтня по 29 листопада 2014 року при заборгованості за тілом кредиту - 3 596 грн. 53 коп. було нараховано проценти за ставкою 34,8%;

- за період з 30 листопада 2014 року по 31 серпня 2017 року при заборгованості за тілом кредиту - 3 516 грн. 56 коп. було нараховано проценти за ставками 34,8% та 43,2%.

Загалом за період з 01 вересня 2014 року по 31 серпня 2017 року проценти були нараховані у розмірі 39 212 грн. 48 коп. (30 665 грн. 63 коп. - 453 грн. 15 коп.). При цьому відповідачка сплатила в якості процентів за вказаний період 689 грн. 19 коп. (442 грн. 99 коп. + 2 грн. 26 коп. + 123 грн. 91 коп. + 120 грн. 03 коп.).

З розміром процентів, нарахованих позивачем за кредитним договором станом на 31 серпня 2014 року у сумі 453 грн. 15 коп., суд погоджується і вважає його обґрунтованим і таким, що відповідає умовам вказаного договору.

Водночас, виходячи з розміру процентної ставки 30% річних, яка діяла до 01 вересня 2014 року і має застосовуватися за даним договором, сум заборгованості, періоду її існування з 01 вересня 2014 року по 31 серпня 2017 року, беручи до уваги положення пункту 2.1.1.12.6 Умов про те, що проценти за користування кредитом визначають з розрахунку 360 календарних днів на рік, сума нарахованих процентів загалом має становити 3 212 грн. 74 коп. (70 грн. 52 коп. + 110 грн. 18 коп. + 86 грн. 92 коп.+2 945 грн. 12 коп.), зокрема:

- за період з 01 вересня по 23 вересня 2014 року - 70 грн. 52 коп. (3 679 грн. 05 коп. х 30% х 23 / 360);

- за період з 24 вересня по 30 жовтня 2014 року -110 грн. 18 коп. (3 672 грн. 62 коп. х 30% х 36 / 360);

- за період з 31 жовтня по 29 листопада 2014 року - 86 грн. 92 коп. (3 596 грн. 53 коп. х 30% х 29 / 360);

- за період з 30 листопада 2014 року по 31 серпня 2017 року - 2 945 грн. 12 коп. (3 516 грн. 56 коп. х 30% х 1 005 / 360).

Отже, загальна сума процентів за кредитним договором станом на 31 серпня 2017 року має становити 3 665 грн. 89 коп. (3 212 грн. 74 коп. + 453 грн. 15 коп.).

За таких обставин суд приходить до висновку, що з урахування сплачених відповідачкою процентів за період з 01 вересня 2014 року по 31 серпня 2017 року, з останньої на користь позивача в якості заборгованості за процентами підлягає стягненню 2 976 грн. 70 коп. (3 665 грн. 89 коп. - 689 грн. 19 коп.). Відповідно в цій частині позов підлягає задоволенню частково.

Стосовно стягнення з відповідачки на користь позивача пені у розмірі 3 200 грн. 00 коп., яка нарахована за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитним договором, суд зазначає, що згідно статті 549 ЦК України пеня є різновидом неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Беручи до уваги період порушення відповідачкою свого грошового зобов'язання за кредитним договором суд погоджується з доводами представника позивача щодо обґрунтованості нарахування відповідачці пені.

Водночас позивачкою подано письмову заяву про застосування до вимог про стягнення пені строків позовної давності.

Суд враховує, що згідно пункту 1 частини другої статті 257 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

При цьому частиною четвертою статті 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

Зважаючи на викладене вище суд приходить до висновку про необхідність застосування строків позовної давності до вимог позивача про стягнення пені і відповідно вважає за необхідне стягнути її за один рік, що передує зверненню до суду з позовом, тобто за період з 14 вересня 2016 року по 13 вересня 2017 року, у розмірі 1 200 грн. 00 коп., при цьому в стягненні пені, нарахованої до 14 вересня 2016 року необхідно відмовити у зв'язку із закінченням строків позовної давності. Отже, дана позовна вимога підлягає задоволенню частково.

З приводу вказаних у розрахунку штрафів, нарахованих у зв'язку з несплатою відповідачкою щомісячних платежів на загальну суму 2 369 грн. 11 коп., суд зазначає, що за порушення строків погашення заборгованості відповідачці нараховано пеню.

Відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за кредитним договором - свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те ж саме порушення.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі №6-2003цс15 і має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні відповідних норм права.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що вимога про стягнення штрафів на загальну суму 2 369 грн. 11 коп. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Отже, загальна сума заборгованості, з урахування тіла кредиту, процентів та пені, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача за кредитним договором, укладеним між ними 05 січня 2011 року, становить 7 693 грн. 26 коп. (3 516 грн. 56 коп. + 2 976 грн. 70 коп. + 1 200 грн. 00 коп.). Відповідно позов підлягає задоволенню частково.

Згідно частини першої статті 88 ЦПК України, зважаючи на необхідність задоволення позову частково, з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 309 грн. 66 коп. (7 693 грн. 26 коп. х 1 600 грн. 00 коп. / 39 751 грн. 30 коп.).

На підставі викладеного, керуючись статтями 526, 530, 610, 611, 625, 634, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, статтями 2, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р I Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», (адреса реєстрації: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором від 05 січня 2011 року у розмірі 7 693 (сім тисяч шістсот дев'яносто три) гривні 26 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судові витрати у розмірі 309 (триста дев'ять) гривень 66 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В. Чепурко

Повне рішення складено 30 жовтня 2017 року.