Приговор № 69824390, 25.10.2017, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/2981/15-к

Провадження № 1-кп/163/14/17

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2017 року Любомльський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Павлуся О.С.,

за участю секретаря - Костюк Р.М.,

прокурора - Шаруновича Є.В.,

захисника - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Любомль кримінальне провадження №12015030150000406 про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, що проживає ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, середньої освіти, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого, військовозобовязаного,

- у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.358 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Органом досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він, 20.10.2015 року о 11.50 години, слідуючи на вїзд в Україну з ОСОБА_3 через пункт пропуску для міжнародного автомобільного сполучення «Ягодин», що в селі Старовойтове Любомльського району Волинської області, водієм автомобіля «Міцубісі Паджеро», номер кузова НОМЕР_1, номерний знак КА-Т6501, під час паспортного контролю предявив працівникам прикордонного наряду відділу прикордонної служби «Ягодин» Луцького прикордонного загону завідомо підроблене доручення на право керування даним транспортним засобом, видане на його імя.

Дії ОСОБА_2 органами досудового слідства кваліфіковано за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документу.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судому засіданні від дачі показань відмовився, що не суперечить вимогам ст. 63Конституції України, згідно яких останній мав право не свідчити проти себе і цим правом скористався.

Дослідивши зібрані по справі докази, суд вважає, що обвинувачення ОСОБА_2 за ч.4 ст.358 КК України щодо використання завідомо підробленого документу (доручення) не знайшло свого обєктивного підтвердження з таких підстав.

Так, свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що під час здійснення візуального прикордонного контролю керованого обвинуваченим автомобіля, він виявив невідповідність позначок проходження техогляду на номерному знаку реєстраційним документам, про що негайно доповів контролеру-паспортисту ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що спілкувався з ОСОБА_2 після доповіді ОСОБА_5, як уповноваженого на проведення технічного дослідження документів, який йому повідомив, що при перевірці документів на транспортний засіб виявив достатні ознаки підробки доручення, обвинувачений при цьому помітно хвилювався. На підставі чого про виявлений факт ним було повідомлено Любомльський РВ УМВС України у Волинській області.

З висновку за результатами здійснення поглибленої перевірки документа від 20.10.2015 року, складеного ст. прапорщиком ОСОБА_5, вбачається, що в результаті здійснення поглибленої перевірки доручення на право керування т/з MITSUBISHI PAJERO, реєстраційний номер KA-T6501, виданого нотаріусом м. Eberswalde, DIRK ZIECER, 15.10.2015 року, на імя громадянина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлено, що дане доручення не дійсне у звязку з повною підробкою, оскільки печатка нотаріуса, якою завірено доручення, виготовлена за допомогою струменевого принтера, а в оригіналі має бути мастикова печатка. Таким же чином виготовлена і печатка перекладача. Оскільки дані документи специфічно скріплені, а підписи нотаріуса та перекладача виконані чорнильною ручкою, є підстави вважати, що доручення предявлялось як оригінал, а не копія.

Повідомленням про виявлення кримінального правопорушення від 20.10.2015 року вих. № 3301, підтверджується факт повідомлення відділом прикордонної служби «Рівне» Любомльський РВ УМВС України у Волинській області про те, що під час паспортного контролю в пункті пропуску для автомобільного сполучення «Ягодин» було виявлено підроблене доручення на транспротний засіб марки «Мітсубіши», реєстраційний номер KA-T6501, яке предявив громадянин ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 358 КК України.

Протоколом огляду місця події від 20.10.2015 року стверджується, що на митному посту «Ягодин» при вїзді на смугу руху «зелений коридор» виявлено автомобіль «Міцубісі Паджеро», номер кузова НОМЕР_1, номерний знак КА-Т6501, водій якого ОСОБА_2 добровільно видав техпаспорт і доручення на право керування транспортним засобом.

Письмовим дозволом ОСОБА_2 від 20.10.2015 року, підтверджується його добровільна згода на огляд автомобіля марки «Мітсубіши», реєстраційний номер KA-T6501, технічного паспорта на нього та доручення на право керування даним транспортним засобом.

Згідно з висновком експерта від 04.11.2015 року №1039 на довіреності на право керування автомобілем «Міцубісі Паджеро», номерний знак КА-Т6501 з перекладом, зображення печаток «DIRK ZIECER», «Eduard Marz» нанесені струменевим друком з використання струменево-крапельного принтера; підписи нанесені пишучим приладом кульковою ручкою.

Висновком експерта від 27.07.2017 року № 229 встановлено, що в довіреності (Vollmacht) на право керування транспортним засобом «Міцубісі Паджеро», номерний знак КА-Т6501, видане на імя ОСОБА_2, ознак зміни першочергового змісту та ознак технічної підробки підпису або його копіювання на момент дослідження не виявлено. В довіреності (Vollmacht) на право користування транспортним засобом «Міцубісі Паджеро», номерний знак КА-Т6501, видане на імя ОСОБА_2 зображення відбитку печатки «DIRK ZIECER NOTAR IN EBERSWALDE» розміщено в графі «NOTAR» - нанесено не у результаті безпосереднього контакту кліше печатки з документом. Зображення відбитку печатки нанесено за допомогою знакодрукуючого пристрою зі струменевим способом друку.

Інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби, доводиться, що протягом 2014-2015 років ОСОБА_2 66 перетинав кордон через пункти пропуску «Ягодин», «Угринів», «Доманове» в якості водія транспортного засобу, в тому числі, 27 разів на 10 різних автомобілях з іноземною реєстрацією.

Як вбачається із самого доручення з доданим перекладом, текст оригіналу виконаний друкованим способом на німецькій мові. Відповідно до змісту перекладу, цим дорученням власник автомобіля «Міцубісі Паджеро», номерний знак КА-Т 6501, «Тоскані Алессандро» довірив право керування з правом продажу автомобіля та виїзду ним за кордон ОСОБА_2. Довіреність датована 15.10.2015 року. Достовірність підпису власника завірена нотаріусом «DIRK ZIECER».

В перекладі зазначено, що текст доручення на німецькій мові містить підпис власника. Однак в самому оригіналі доручення міститься лише підпис нотаріуса. Підпис власника транспортного засобу та графи для такого підпису в оригіналі доручення відсутні.

В ході судового розгляду стороною захисту було обрано тактику, яка полягала у постановці питання про визнання доказів не допустимими, а саме: висновку за результатами здійснення поглибленої перевірки документа від 20.10.2015 року, протоколу огляду місця події від 20.10.2015 року, добровільного дозволу ОСОБА_2 на огляд автомобіля марки «Мітсубіши», реєстраційний номер KA-T6501, технічного паспорта на нього та доручення на право керування даним транспортним засобом, доручення на право керування автомобілем, витягу з ЄРДР, повідомлення про виявлення кримінального правопорушення від 20.10.2015 року вих. № 3301, постанову про проведення експертизи та висновок експерта від 04.11.2015 року № 1039, постанову слідчого про визнання предметів речовими доказами та передання їх на відповідальне зберігання, покази військовослужбовців ВПС «Рівне», однак суд вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки під час досудового слідства таких зауважень ні обвинувачений, ні його захисник не висловлювали і така їх позиції є виключно обраним способом захисту, а дані докази здобуті у встановленому законом порядку.

Таким чином, показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_6, повідомленням про виявлення кримінального правопорушення від 20.10.2015 року вих. № 3301, протоколом огляду місця події, інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби стверджено лише той факт, що 20.10.2015 року ОСОБА_2 вїхав в Україну в пункт пропуску «Ягодин» автомобілем «Міцубісі Паджеро», номерний знак КА-Т6501. Поміж цього, висновком за результатами здійснення поглибленої перевірки документа від 20.10.2015 року, висновком експерта від 04.11.2015 року №1039, висновком експерта від 27.07.2017 року № 229, самим дорученням з доданим перекладом доводиться та обставина, що предявлене ОСОБА_2 до паспортного контролю доручення на право користування автомобілем «Міцубісі Паджеро», номерний знак КА-Т6501 є підробленим.

Однак будь-який доказ, як самостійно так і всі вони в сукупності, жодним чином не вказують та не доводять того, що ОСОБА_2 було достовірно відомо про незаконне походження доручення на право керування автомобілем.

Вищевказані докази підтверджують лише факт наявності в ОСОБА_2 підробленого документу і не доводять його умислу на використання завідомо підробленого документу з огляду на наступне.

Як вбачається з інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби, ОСОБА_2 12.10.2015 року перетинав кордон через пункт пропуску «Ягодин» по напрямку виїзд та вїзд. Наступний раз 20.10.2015 року ОСОБА_2 перетнув кордон через пункт пропуску «Ягодин» по напрямку виїзд о 01.04 год та о 11.52 год прибув на вїзд в той самий пункт пропуску, керуючи автомобілем «Міцубісі Паджеро», номерний знак КА-Т6501.

Доручення на право керування з правом продажу автомобіля та виїзду ним за кордон ОСОБА_2, яке є підробленим, датоване 15.10.2015 року, тобто ОСОБА_2 в даний період часу ніяким чином не міг та не перебував за межами України, а тому його участь при складанні даного доручення жодним чином органом досудового розслідування не встановлена та не доведена. Крім того, суд звертає увагу, що будь-які підписи ОСОБА_2 на даному дорученні відсутні, що обґрунтовано виключає його можливу обізнаність з невідповідністю даного доручення.

Також, суд акцентує, що в рамках даного кримінального провадження проводилось дві технічні експертизи документу (довіреності), перша під час досудового розслідування, друга під час судового розгляду за клопотанням прокурора, оскільки на його переконання висновок експертизи проведеної під час досудового розслідування, є необґрунтованим, а тому існувала необхідність у перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження і вони не могли бути встановлені або перевірені іншим шляхом.

Таким чином, стороні обвинувачення, знадобилось проведення аж двох технічних експертиз документа, щоб встановити в чому саме полягала підробка досліджуваного документа, в свій час і військовослужбовцем ВПС «Рівне» ОСОБА_4 було залучено уповноважену службову особу підрозділу охорони державного кордону, яка є спеціалістом з поглибленої перевірки документів ОСОБА_5П для поглибленої перевірки доручення.

З огляду на вище викладене, суд бере до уваги, що обвинувачений, з огляду на відсутність необхідних знань, не міг зробити для себе однозначний висновок про невідповідність даного доручення.

Також, суд приймає до уваги той факт, що обвинувачений ОСОБА_2 добровільно надав згоду працівникам міліції на огляд керованого ним автомобіля та документів на нього, зокрема доручення на право користування, що в свою чергу свідчить про його сприяння, а неперешкоджання встановленню істини, хоча останній мав таку можливість.

Відповідно до ст. 23 КК України виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Суб'єктивна сторона використання завідомого підробленого документа, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України характеризується тільки прямим умислом, тобто особа, яка використовує підроблений документ має чітко усвідомлювати його походження.

Судом не встановлено конкретні фактичні дані, які б свідчили, що обвинувачений ОСОБА_2 ознайомлений з походженням доручення на право керування, не доведено такого факту жодним чином і стороною обвинувачення, а в обвинуваченні відсутні будь-які підтвердження того, що обвинувачений був завідомо обізнаний й усвідомлював істинне походження доручення.

Не встановлено в суді й того, в чому саме полягала обізнаність обвинуваченого у недостовірності цих відомостей, в який саме момент і в який спосіб ОСОБА_2 стало про це відомо.

Таким чином, жоден з досліджених у суді доказів, на яких ґрунтується обвинувачення, не підтверджує, що ОСОБА_2, діючи з прямим умислом, використав завідомо підроблений документ, усвідомлюючи його неправдивий характер.

Положеннями статей91,92 КПК Україниу кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Згідно статті 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цьогоКодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Стороною обвинувачення при формулюванні обвинувачення ОСОБА_2 зазначено про вчинення ним використання завідомо підробленого документа.

Мотивами вчинення злочину є збуджуючі приводи (потреби, інтереси, прагнення та ін.), що викликали у обвинуваченого рішучість вчинити діяння, заборонене кримінальним законом, за умови усвідомлення його протиправного характеру. Правильне визначення мотиву здійснюється в зв'язку із встановленням мети злочинних дій, яка є бажаним результатом, якого прагне досягти особа. Мотив і мета злочину відповідають на запитання: для чого і чому особа вчинює певну дію.

Однак, винуватість обвинуваченого у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення у суді залишились не доведеними.

Ні мотив, ні мета інкримінованих ОСОБА_2 діянь не були встановлені і органом досудового слідства, в обвинуваченні не визначені.

Слід зазначити, що використання завідомо підробленого документа відсутнє, якщо ознайомлення з його змістом відбувається всупереч волі володільця такого документа (наприклад, при затриманні особи працівники міліції вилучають у неї підроблений паспорт і вивчають його).

Відповідно до Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968 та Постанови Кабінету міністрів України№1388 від07.09.1998 для перетину кордону транспортним засобом повинна бути необхідна реєстраційна документація, в яку входять: свідоцтво про реєстрацію т/з, розпізнавальний знак автомобіля, посвідчення водія, страхування «Зелена карта» інші документи не передбачені.

Отже, при проходженні паспортного контролю, ОСОБА_2 не було необхідності предявляти доручення на право керування автомобілем, дії військовослужбовців щодо дослідження документів, які не мають ніякого відношення до паспортного контролю, є незрозумілими.

Вищенаведене дає підстави суду для висновку, що використання завідомо підробленого доручення відсутнє.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Вказані положення дублюються і у ч. 2 ст. 17 КПК України, згідно якої ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданий, якщо стороною обвинувачення не доведено винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до ч.3ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно ч. 6ст. 284 КПК України, якщо обставини передбачені п. 1, 2 частини 1 цієї статті, а це встановлення відсутності події кримінального правопорушення або відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, виявлені під час судового розгляду суд зобов'язаний ухвалити виправдувальний вирок.

На підставі п. 3 ч. 1ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 23Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990 р. всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, судзобов'язанийпостановити виправдувальний вирок, а не повертати справу на додаткове розслідування.

В рішенні ЕСПЛ у справі Вассіліоса Ставрополуса проти Греції (скарга № 35522/04, 27 вересня 2007 року п. 39), суд вважає, що на підставі принципу «in dubio pro reo» (сумніви тлумачаться на користь підсудного), який представляє собою приватне вираження принципу презумпції невинуватості, не повинно існувати ніякої якісної відмінності між виправдувальним вироком, зважаючи на відсутність доказів і виправдувальним вироком у зв'язку з констатацією безсумнівної невинуватості особи. У дійсності, виправдувальні вироки не розрізняються залежно від підстав, прийнятих до уваги в кожному окремому випадку суддею в кримінальному процесі.

Таким чином, на думку суду досудовим слідством не здобуто, не встановлено та не представлено в ході судового слідства державним обвинуваченням жодного доказу в підтвердження обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбачено ч. 4 ст. 358 КК України. Дане обвинувачення побудоване лише на припущеннях, а тому ОСОБА_2 слід виправдати за недоведеністю його вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст 358 КК України.

Цивільного позову по справі не заявлено.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Судові витрати на проведення експертизи з обвинуваченого не стягуються в звязку з його виправданням.

Запобіжний захід під час досудового розслідування не обирався, клопотання про обрання такого заходу не надходили.

Керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4ст. 358 КК України.

Виправдати ОСОБА_2 на підставі п. 2 ч.1ст. 373 КПК Україниза не доведеністю вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4ст. 358 КК України.

Речові докази:

-автомобіль «Міцубісі Паджеро», номер кузова НОМЕР_1, номерний знак КА-Т6501, який знаходиться на штраф майданчику Любомльського ВП ГУНП у Волинській області та свідоцтво про його реєстрацію, яке знаходиться при матеріалах кримінального провадження, - повернути ОСОБА_2, як законному володільцеві;

-доручення на право керування автомобілем «Міцубісі Паджеро», номер кузова НОМЕР_1, номерний знак КА-Т6501, яке знаходиться при матеріалах кримінального провадження, залишити при останніх.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Волинської області протягом 30 днів із дня його проголошення через Любомльський районний суд.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Любомльського районного суду Павлусь О.С.