Решение № 69816145, 18.09.2017, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/2693/17

Провадження №2/463/1393/17

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2017 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Шеремети Г.І.

при секретарі с/з ОСОБА_1

за участю представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди, суд, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнив, остаточно просив стягнути з відповідача на його користь пеню в розмірі 6207,12 грн., 3% річних в розмірі 452,00 грн. за період з 01.07.2015 року до 06.12.2016 року, інфляційні втрати в розмірі 1563,14 грн. за період з 01.06.2015 року до 06.12.2016 року, всього 8222,26 грн. А також судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн. та судового збору в розмірі 640 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що 12.04.2014 року близько 10 год. 00 хв. на вул.Б.Хмельницького, 172 у м.Львові відбулась дорожньо-транспортна пригода (страховий випадок) за участю транспортного засобу «Mitsubishi Pajero» д.н. НОМЕР_1 під керуванням позивача, та транспортного засобу «ГАЗ 2705-222» д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 Оскільки обидва транспортні засоби були забезпеченими, травмовані та загиблі особи відсутні, а жоден з водіїв не перебував у стані алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння останні вирішили спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол). У відповідності до обставин настання ДТП та враховуючи Правила дорожнього руху водії дійшли висновку, що винуватцем вказаного ДТП являється водій транспортного засобу «ГАЗ 2705-222» д.н. НОМЕР_2 ОСОБА_5, а тому враховуючи, що цивільно-правова відповідальність останнього застрахована відповідачем, то саме останній зобовязаний був виплатити позивачу страхове відшкодування. На виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач повідомив відповідача про ДТП та надав для огляду свій автомобіль для визначення вартості відновлювального ремонту. Проте, листом №12/1891 від 18.08.2014 року позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування з тих підстав, що його страховий поліс АІ/0878860 є нечинним, а тому учасники ДТП не мали права складати повідомлення про ДТП.

У звязку з цим, рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 03.08.2015 року вирішено стягнути з ОСОБА_4 з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" на користь позивача 10490,81 грн. страхового відшкодування, 5310,86 грн. інфляційних втрат за період з 26.09.2014 року по 31.05.2015 року, 3372,57 грн. пені за період з 26.09.2014 року по 30.06.2015 року, 239,71 грн. три відсотки річних за період з 26.09.2014 року по 30.06.2015 року, а також 243,60 грн. судового збору.

Оскільки встановлений законом та підтверджений рішенням суду обовязок по виплаті страхового відшкодування був виконаний відповідачем лише 07.12.2016 року, так як в цей день кошти було фактично перераховано на картковий рахунок позивача, то останній звернувся до суду в порядку вимог ст.ст.625,992 ЦК України із вимогою про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат за своєчасне виконання зобовязання по виплаті страхового відшкодування, яку просить задоволити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, передбачених в позові.

Представник відповідача у судове засідання з розгляду даної справи не зявився із невідомих причин, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Клопотань про розгляд справи у його відсутність не подавав. Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі матеріалів та постановити зі згоди представника позивача заочне рішення.

Заслухавши думку представника позивача, оглянувши матеріали справи та долучені до неї письмові документи, з'ясувавши обставини справи та постановляючи рішення відповідно до вимог ст.ст.215,225,226 ЦПК України, суд вважає, що позов слід задоволити частково виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.04.2014 року близько 10 год. 00 хв. на вул.Б.Хмельницького, 172 у м.Львові відбулась дорожньо-транспортна пригода (страховий випадок) за участю транспортного засобу «Mitsubishi Pajero» д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, та транспортного засобу «ГАЗ 2705-222» д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5

У відповідності до складеного водіями на підставі ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол), винуватцем вказаного ДТП являється водій транспортного засобу «ГАЗ 2705-222» д.н. НОМЕР_2 ОСОБА_5.

Так як цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_5 була застрахована відповідачем, то саме останній зобовязаний був виплатити позивачу страхове відшкодування за спричинену шкоду.

На виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач ОСОБА_3 повідомив відповідача про ДТП та надав для огляду свій автомобіль для визначення вартості відновлювального ремонту. Проте, листом №12/1891 від 18.08.2014 року позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування з тих підстав, що його страховий поліс АІ/0878860 є нечинним, а тому учасники ДТП не мали права складати повідомлення про ДТП.

У звязку з чим, рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 03.08.2015 року, яке залишено в силі ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 22.09.2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 22.12.2016 року, вирішено стягнути з ОСОБА_4 з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" на користь позивача 10490,81 грн. страхового відшкодування, 5310,86 грн. інфляційних втрат за період з 26.09.2014 року по 31.05.2015 року, 3372,57 грн. пені за період з 26.09.2014 року по 30.06.2015 року, 239,71 грн. три відсотки річних за період з 26.09.2014 року по 30.06.2015 року, а також 243,60 грн. судового збору (а.с.10-17).

Свого законодавчо встановленого та підтвердженого рішенням суду обовязку по виплаті страхового відшкодування відповідач ОСОБА_4 з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» своєчасно не виконав, так як кошти було фактично перераховано на картковий рахунок позивача лише 07.12.2016 року, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією виписки по картковому рахунку від 24.05.2017 року (а.с.18).

Одним із законодавчо передбачених в ст.546 ЦК України способів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1,3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до положень ст..992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Згідно п.36.5 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Зважаючи на те, що відповідач несвоєчасно виконав грошове зобовязання по виплаті позивачу ОСОБА_3 страхового відшкодування, то останній набув право на стягнення з ТзДВ СК «Альфа-Гарант» на свою користь відповідну суму пені. Однак, поряд з цим суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь пені в розмірі 6207,12 грн. підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви та долученого до неї розрахунку заявлена позивачем сума пені в розмірі 6207,12 грн. розрахована за період з 01.07.2015 року до 06.12.2016 року, тобто більше ніж за 1 рік, що суперечить положенням ст.258 ЦК України.

А відтак суд вважає за необхідне здійснити перерахунок заявленої вимоги про стягнення пені в межах строку, передбаченого ст.258 ЦК України, та вважає, що така має бути стягнута за останні 12 місяців перед зверненням позивача до суду. Так як позивач звернувся до суду з позовом 31.05.2017 року, то пеня має стягуватися за період з 30.05.2016 року по 30.05.2017 року включно. Таким чином розмір пені, який підлягає до стягнення з відповідача за вказаний період, становить 2829,63 грн.

Розрахунок пені здійснювався за формулою: сума боргу (10490,81 грн.)/ 100%* подвійну облікову ставку НБУ за відповідний період/ 365 днів* кількість днів прострочення у періоді.

Період 30.05.2016 року 23.06.2016 року: ставка НБУ - 18%; кількість днів прострочення 25; розмір пені - 229,94 грн.

Період 24.06.2016 року 28.07.2016 року: ставка НБУ 16,5%; кількість днів прострочення 35; розмір пені 331,97 грн.

Період 29.07.2016 року 15.09.2016 року: ставка НБУ 15,5%; кількість днів прострочення 49; розмір пені 436,56 грн.

Період 16.09.2016 року 27.10.2016 року: ставка НБУ - 15%; кількість днів прострочення 42; розмір пені 362,15 грн.

Період 28.10.2016 року 08.12.2016 року: ставка НБУ - 14%; кількість днів прострочення 42; розмір пені 338,01 грн.

Період 09.12.2016 року 26.01.2017 року: ставка НБУ - 14%; кількість днів прострочення 49; розмір пені 394,34 грн.

Період 27.01.2017 року 02.03.2017 року: ставка НБУ - 14%; кількість днів прострочення 7; розмір пені 56,33 грн.

Період 03.03.2017 року 13.04.2017 року: ставка НБУ - 14%; кількість днів прострочення 42; розмір пені 338,01 грн.

Період 14.04.2017 року 25.05.2017 року: ставка НБУ - 13%; кількість днів прострочення 41; розмір пені 306,39 грн.

Період 26.05.2017 року 30.05.2017 року: ставка НБУ 12,5%; кількість днів прострочення 5; розмір пені 35,93 грн.

Разом 2829,63 грн. (229,94 грн.+ 331,97 грн.+ 436,56 грн.+ 362,15 грн.+ 338,01 грн.+ 394,34 грн.+ 56,33 грн.+ 338,01 грн.+ 306,39 грн.+35,93 грн.).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.21 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавста при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625ЦК України).

У відповідності до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові №6-927цс16 від 01.06.2016 року, правовідносини, які склалися між сторонами у справі на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту, є грошовим зобовязанням. Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобовязань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобовязання.

Оскільки відповідач прострочив виконання основного грошового зобовязання у вигляді виплати позивачу страхового відшкодування, то до такого слід застосувати санкції, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України, та стягнути з ОСОБА_4 з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" на користь ОСОБА_3 3% річних в розмірі 452,00 грн. за період з 01.07.2015 року до 06.12.2016 року та інфляційні втрати в розмірі 1563,14 грн. за період з 01.06.2015 року до 06.12.2016 року. Суд надає віри вказаним сумам, оскільки такі розраховано у відповідності до долученого до матеріалів справи розрахунку (а.с.19-21) та перевірено судом в судовому засіданні.

У відповідності до вимог ст..88 ЦПК України, суд вважає за необхідне вирішити питання про розподіл судових витрат. Оскільки позов задоволено частково, то з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати у розмірі, розрахованому відповідно до частки задоволених вимог. Так як позов задоволена на 59%, то з відповідача на користь позивача слід стягнути 1770,00 грн. витрат на правову допомогу та 377,60 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60,88, 212-215,224-226,294 ЦПК України, ст.ст.15,16,549,625,992 ЦК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (Ідентифікаційний код юридичної особи 32382598) на користь ОСОБА_3 (персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 2829 (дві тисячі вісімсот двадцять девять) грн. 63 (шістдесят три) коп. пені; 452 (чотириста пятдесят дві) грн.. 00 коп. - 3% річних за період з 01.07.2015 року до 06.12.2016 року; 1563 (одна тисяча пятсот шістдесят три) грн. 14 (чотирнадцять) коп. - інфляційних втрат за період з 01.06.2015 року до 06.12.2016 року, всього 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 77 (сімдесят сім) коп.

В решті вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (Ідентифікаційний код юридичної особи 32382598) на користь ОСОБА_3 (персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 1770 (одна тисяча сімсот сімдесят) грн.. 00 коп. витрат, здійснених позивачем на оплату правової допомоги.

Стягнути з ОСОБА_4 з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (Ідентифікаційний код юридичної особи 32382598) на користь ОСОБА_3 (персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 377 (триста сімдесят сім) грн.. 60 (шістдесят) коп. судового збору, сплаченого останнім при поданні позову.

На рішення суду відповідачем може бути подана заява про перегляд заочного рішення в порядку і строки передбачені ст. 228 ЦПК України.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області в порядку і строки передбаченіст.ст. 294,296 ЦПК України.

Суддя: Шеремета Г. І.