Решение № 69803070, 24.10.2017, Соснівський районний суд м. Черкас

Рішення

Іменем України

Справа № 712/11244/17

Провадження 2/712/2588/17

24 жовтня 2017 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді МАРЦІШЕВСЬКОЇ О.М.

при секретарі Олефіренко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" ЧМР звернувся до суду з позовом до відповідачів про солідарне стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 23160,65 грн., в обгрунтування своїх вимог вказує, що позивачем здійснюється надання населенню послуг із забезпечення тепловою енергією для потреб опалення та гарячого водопостачання.Станом на 01.04.2017 року заборгованість відповідачів по квартирі № 28, по вул. Мечнікова,6в м. Черкаси становить21589,93 грн., дії відповідача наносять шкоду підприємству. Просить стягнути з відповідачів борг в сумі21589,93 грн., інфляційні збитки в сумі 1308,03 грн., 262,69 грн. - 3% річних та судові витрати.

В судове засідання представник позивача звернувся з заявою про розгляд позову в його відстуність позовні вимоги підтримав, не заперечував проти постановлення зачоного рішення у справі.

Відповідачі в судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та обставини справи, які регулюються нормами цивільного та житлового законодавства.

Судом встановлено, що позивач відповідно до ст. 21 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» забезпечує надання населенню послуг по забезпеченню тепловою енергією населення, організацій та підприємств всіх форм власності.

Відповідно до оборотної відомості нарахувань і оплат по особовому рахунку №58222021 заборгованість за житлово комунальні послуги за період з квітня 2014 року по квітень 2017 року по квартирі АДРЕСА_1 становить 21589,93 грн.

Суд виходить з того, що з моменту надання послуг по забезпеченню відповідача житлово-комунальними послугами в силу ст. 11 ЦК України у них виникли правовідносини з підприємством, які полягають у певній поведінці їх субєктів і яка закріплена державою в законах і інших нормативно-правових актах.Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином та у встановлений термін. Невиконання вимог щодо оплати за житлово-комунальні послуги відповідач порушує інтереси підприємства і держави.

Відповідно до ст. 67 ЖК України та ст. 32 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» плата за комунальні послуги нараховується щомісячно, а її розмір розраховується за затвердженими в установленому порядку тарифами та відповідно до показань приладів обліку або за встановленими нормами. Відповідно до ст. ст.67,68 Житлового Кодексу України, ст.20 Закону «Про житлово-комунальні послуги», власник, квартиронаймач зобовязаний щомісячно вносити квартирну плату (витрати на послуги з утримання будинку) згідно затверджених у встановленому законом порядку тарифів.

Статтями 20,21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обовязки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно з законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обовязком споживача - є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обовязок, а не право споживача таких послуг. Верховний Суд України при розгляді 10 жовтня 2012 року справи № 6-110 цс 12 зробив правовий висновок про те, що відповідно до змісту статті 627 ЦК України свобода договорів не є безмежною і у випадках, передбачених актами цивільного законодавства, особа зобовязана укласти відповідний договір. Такий випадок, зокрема, передбачено пунктом 1 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно до якого споживач зобовязаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані на законі та підлягають до задоволення, оскільки відповідачі являються споживачами житлово-комунальних послуг, надання яких забезпечується за рахунок позивача, відповідачка не відмовлялась від надання по квартирі житлово-комунальних послуг, не зверталась з претензіями щодо неналежної якості даних послуг, тобто сторони протягом періоду виникнення боргу перебували у фактичних договірних відносинах,тому до стягнення з відповідачів підлягає борг в сумі 21 589,93 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦПК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачами прострочене грошове зобовязання по сплаті коштів за водопостачання та водовідведення, які повинні вноситися за затвердженими тарифами щомісяця, в зв'язку з чим з відповідачів підлягає до стягнення заборгованість з урахуванням на підставі ст.625 ЦК України 262,69 грн. 3% річних, 1308,03 грн. інфляційних збитків, всього 1570,72 грн. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржників за користування утримуваними ними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція надана Верховним Судом України 30 жовтня 2013 року при розгляді справи № 6-59цс13.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує понесені іншою стороною судові витрати, тому до стягнення з відповідачів на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 1600,00 грн. Зі згоди представника позивача суд ухвалює заочне рішення у справі, що передбачено ст.224 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11,57,60,88,212-215, 224, 226ЦПК України, ст.ст. 64,67,68 ЖК України, ст.ст.11, 526,530ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 23160,65 грн., судові витрати в сумі 1600,00 грн., всього стягнути 24 760,65 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його постановив, за заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня постановлення рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції на протязі 10 днів , відповідачем - у випадку залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

ГОЛОВУЮЧИЙ: