Решение № 69748430, 18.10.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6455/17

Номер справи місцевого суду: 522/18290/16-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Журавльова О.Г., Кравця Ю.І.

при секретарі Ліснік Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Одеської міської радина рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради про встановлення факту проживання однією сімю зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та прийняття спадщини, за зустрічним позовом Одеської міської ради до ОСОБА_2 про встановлення спадщини відумерлою та виселення,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Одеської міської ради про встановлення факту проживання однією сімєю зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та прийняття спадщини, посилаючись на те, що після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складається з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка належала спадкодавцю на підставі договору №2000-007П купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого Одеською універсальною біржею «Витязь» 05 лютого 2000 року. Оскільки вона проживала із ОСОБА_3 у зазначеній квартирі з березня 2009 року, була повязана з нею спільним побутом, мали взаємні права та обовязки, вели спільний бюджет та спільне господарство, та враховуючи відсутність у спадкодавця ОСОБА_3 інших спадкоємців, вважає себе спадкоємцем четвертої черги. Також позивачка посилалась на те, що оскільки на час смерті ОСОБА_3 вона проживала у вищезазначеній квартирі та після її смерті залишилась проживати в ній, то фактично прийняла спадщину.

Одеська міська рада звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про встановлення спадщини відумерлою та виселення, посилаючись на те, що відсутні відомості про проживання ОСОБА_2 в квартирі, яка належала ОСОБА_3 Окрім того, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому не може вважатися особою, що проживала разом зі спадкодавцем.

На підставі вищевикладеного, Одеська міська рада просила визнати спадщину відумерлою, в звязку з тим, що інших спадкоємців на спадкове майно немає, а ОСОБА_2 висилити, як особу, що проживає без достатніх правових підстав.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги за первісним позовом в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник Одеської міської ради заперечував проти задоволення первісного позову та просив задовольнити зустрічний позов.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2017 року позов ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сімю зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та прийняття спадщини задоволений.Встановлений факт спільного проживання однією сімєю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, в період з 01 березня 2009 року по 21 жовтня 2015 року. Встановлений факт прийняття спадщини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 за ОСОБА_3, що складається з квартири за адресою: АДРЕСА_1. Відмовлено в задоволенні зустрічного позову Одеської міської ради до ОСОБА_2 про встановлення спадщини відумерлою та виселення.

Не погоджуючись з рішенням суду, Одеська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_2, позовні вимоги Одеської міської ради задовольнити, посилаючись на те, що судом неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, а також, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, які мають значення для вирішення справи.

Оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.212 ЦПК України з врахуванням положень ст.57-66 ЦПК України. Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.61 ЦПК України.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає не в повній мірі.

Статтею 11 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до вимог частини другої ст.303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Таким чином, суд, розглядаючи цивільну справу у порядку позовного провадження, повинен повно і всебічно зясувати фактичні обставини справи, однак не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог та тієї доказової бази, яка сформована за рахунок доказів, поданих до суду самими учасниками процесу.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині встановлення факту проживання однією сімєюзі спадкодавцем на час відкриття спадщини, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка ОСОБА_2 проживала спільно з ОСОБА_3 з березня 2009 року, вели спільне господарство та спільний бюджет, були повязані спільним побутом, мали взаємні права та обовязки.

З таким висновком суду, колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 21 жовтня 2015 року померла ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЖД №432789, після смерті якої відкрилась спадщина за законом, яка складається з квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Факт спільного проживання спадкодавця та позивача протягом останніх п'яти років підтверджується показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, квитанціями про сплату комунальних послуг, квитанціями про оплату товарів (побутової техніки, лікарських засобів, предметів вжитку).

Після смерті ОСОБА_3, ОСОБА_2 особисто організувала її поховання, що підтверджується свідоцтвом про поховання №020681 від 22.10.2015, договором-замовлення на організацію та проведення поховання, квитанцією про оплату послуг, повязаних із похованням ОСОБА_3.

З матеріалів справи також вбачається, що після смерті ОСОБА_3, спадкоємці за законом першої, другої та третьої черги відсутні.

11 листопада 2015 року, ОСОБА_2 було подано заяву про прийняття спадщини за законом, та приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 до спадкового реєстру внесені відомості про заведену спадкову справу №58193937 щодо спадкодавця ОСОБА_3, померлої 21 жовтня 2015 року. Проте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 було відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку з відсутністю рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту проживання однією сімєю зі спадкодавцем ОСОБА_3 протягом останніх пяти років.

З наведених підстав, суд першої інстанції зробив висновок, з яким погоджується колегія суддів, про те, що ОСОБА_2 з березня 2009 року, тобто протягом останніх п'яти років спільно проживала зі спадкодавцем ОСОБА_3, вели спільне господарство та спільний бюджет, були повязані спільним побутом, мали взаємні права та обовязки

Відповідно до ст. 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

До складу спадщини, відповідно до ст. 1218 ЦК України, входить всі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову Одеської міської ради, судом першої інстанції зроблений висновок, що задоволення первісного позову повністю виключає задоволення вимог за зустрічним позовом, оскільки відсутні підстави, на які посилається позивач за зустрічним позовом, а саме, на відсутність спадкоємців, в результаті чого спадкове майно може бути визнане відумерлим та виселення ОСОБА_2 зі спірної квартири, як особи, що не має належних правових підстав.

З таким висновком суду, колегія суддів погоджується в повній мірі.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 постійно проживала з ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, а тому, суд дійшов до висновку про те, що ОСОБА_2 прийняла спадщину після ОСОБА_3

Однак з таким висновком суду, колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до діючого цивільного законодавства, спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він мешкав разом з померлим. Для того, щоб встановити факт сумісного проживання спадкоємця зі спадкодавцем, нотаріус за місцем відкриття спадщини перевіряє в паспорті відмітку про реєстрацію проживання спадкоємця та встановлює місця реєстрації проживання померлого за довідкою органів реєстрації. Вважається, що спадкоємець прийняв спадщину через подання заяви до нотаріуса за місцем відкриття спадщини в строк, встановлений для цього законодавством, тобто шестимісячний строк.

Колегія суддів прийшла до висновку, що рішення в частині задоволення позовних вимог про встановлення факту прийняття спадщини підлягає скасуванню, з ухваленням в цієї частині нового про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги Одеської міської ради про те, що судом першої інстанції не були встановлені обставини справи, не визначено характер спірних правовідносин, а також, що суд не прийняв до уваги, що ОСОБА_2 має постійне місце реєстрації, та не була зареєстрована за місцем реєстрації спадкодавця, судом до уваги не приймаються, з тих підстав, що спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що ОСОБА_2 протягом останніх п'яти років та на момент смерті постійно, спільно проживала зі спадкодавцем ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_2, та після її смерті продовжувала там проживати.

Інші доводи апеляційної скарги також не приймаються до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги від апелянта до суду надано не було.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга Одеської міської ради підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині задоволення позовних вимог про встановлення факту прийняття спадщини підлягає скасуванню, з ухваленням нового.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Одеської міської ради задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2017 року в частині задоволення позовних вимог про встановлення факту прийняття спадщини скасувати.

Ухвалити нове.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Одеської міської ради про встановлення факту прийняття спадщини відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий________О.С. Комлева

Судді ________ О.Г. Журавльов

________Ю.І. Кравець