Решение № 6973773, 08.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.12.09 р.                     Справа № 7/233                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р. Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Харківгаз” м. Харків

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „РосУкрОйл” м.Донецьк

Предмет спору: стягнення заборгованості – 16 343, 66 грн., пеню – 8 825, 58 грн., інфляційні нарахування – 179, 78 грн., 3 %річних – 144, 74 грн., штраф – 1 144, 06 грн.

За участю представників:

від позивача: Руднєва І.С. – дов.

від відповідача: не з’явився

У судовому засіданні 11.11.2009р. оголошено перерву до 24.11.2009р. в порядку ст.77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:                     

ВАТ „Харківгаз” м. Харків звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ „РосУкрОйл” м.Донецьк про стягнення заборгованості – 16 343, 66 грн., пеню – 8 825, 58 грн., інфляційні нарахування – 179, 78 грн., 3 %річних – 144, 74 грн., штраф – 1 144, 06 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір на постачання природного газу промисловим та комунально-побутовим споживачам №10п-163гк від 25.12.2008р.; акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2009р., від 29.05.2009р.

В поясненнях №4210 від 10.11.2009р. позивач зазначив, що цільова надбавка, заявлена до стягнення, є складовою ціни на газ, а ціни (тарифи, ставки, тощо) на газ встановлюються та регулюються у відповідності до приписів чинного законодавства. Позивач вказав, що відповідачем раніше дійсно сплачена вартість спожитого газу у січні 2009р. та штрафні санкції без урахування суми спірної цільової надбавки, вважає заперечення відповідача необґрунтованими.

В додаткових поясненнях №4918 від 27.11.2009р. позивач зазначив, що до подання позову до суду, позивач неодноразово звертався до відповідача з повідомленням про необхідність сплатити вартість цільової надбавки до тарифу на природний газ (12%), в підтвердження чого надав відповідні листи.

У відзиві №01-390 від 27.10.2009р. відповідач позовні вимоги заперечив, посилаючись на той факт, що вартість отриманого за спірним договором природного газу за січень 2009р. сплачена, що сторони розрахувались по спірному договору у повному обсязі, а також на те, що у позивача не має правових підстав для зміни ціни на газ, оскільки договір виконано обома сторонами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір на постачання природного газу промисловим та комунально-побутовим споживачам №10п-163гк від 25.12.2008р. (далі по тексту Договір).

Відповідно до п.11.1 Договору, даний договір набуває чинності з 01.01.2009р. і діє в частині поставки до 31.12.2009р., а в частині проведення розрахунків за газ – до повної сплати.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірної суми сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до п.1.1 Договору, постачальник (позивач) зобов’язується передати у власність споживача (відповідача) природний газ, а споживач зобов’язується прийняти та оплатити природний газ (далі-газ) на умовах даного Договору.

Кількість та якість газу, який постачається, обумовлений сторонами в розділі 2 Договору.

Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється до 10 числа наступного за місяцем, в якому здійснювалось постачання газу (п.5.1 Договору).

Дослідивши вказаний договір, суд дійшов висновку, що за правовою природою він фактично є договором поставки.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 632 зазначеного кодексу, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно п. 4.1 Договору, вартість 1000 куб.м. природного газу на момент укладання Договору складає 1755, 19 грн. (одна тисяча сімсот п’ятдесят п’ять гривень 19 коп.), в тому числі:вартість газу – 1152,00 грн., крім того витрати, пов’язані з реалізацією газу НАК „Нафтогаз України” – 121,00 грн., крім того цільова надбавка до тарифу на природний газ (12%) – 152,76 грн., крім того тариф на постачання природного газу за регульованим тарифом – 30,50 грн., крім того вартість транспортування газу магістральними мережами ДК „Укртрансгаз” та/або ДК „Укргазвидобування” ВАТ „Укрнафта” – 6.40 грн., крім того ПДВ (20%) – 292,53 грн.

Ціна на газ, тарифи на постачання, транспортування газу магістральними трубопроводами та витрати на реалізацію газу НАК „Нафтобаз України” визначені відповідно до п.4.1 Договору, можуть змінюватись у разі прийняття уповноваженими органами відповідних нормативних актів, а також у разі зниження середньомісячного офіційного курсу гривні до долара США, встановленого національним банком України на 01 листопада 2008р. більш як на 5 відсотків, ціна газу на наступний місяць визначається в порядку передбаченому Кабінетом Міністрів України від 30.10.2008р. №998. Нова вартість вступає в силу з моменту, визначеному у відповідних нормативних актах та приймається сторонами до виконання без складання додаткової угоди, про що постачальник письмово інформує споживача. У разі зміни ціни на газ, тарифів на постачання, транспортування газу магістральними газопроводами та розміру витрат на реалізацію газу НАК „Нафтобаз України” сторонами в обов’язковому порядку з моменту, визначеному у відповідних нормативних актах, здійснюється перерахунок за спожитий газ за новими цінами та тарифами. (п.4.2 Договору.).

У п. 4.3 Договору сторонами передбачено, що загальна сума даного договору складається з сум вартості місячних обсягів поставок природного газу, зазначених у п.12 даного договору. Загальна сума договору може змінюватись в залежності від вартості газу та наданих послуг з постачання та транспортування газу.

Позивач свої зобов’язання за Договором у січні 2009р. виконав належним чином, поставив відповідачу газ, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі двосторонніми актами приймання – передачі за вказаний період. Зазначений спожитий газ відповідач оплатив позивачу платіжними дорученнями № 523 від 14.04.2009р. та № 9556 від 27.04.2009р., що також підтверджено представниками обох сторін у судовому засіданні.

Постановою НКРЕ України від 29.01.2009р. №57 „Про затвердження граничних рівнів цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на 2009 рік” затверджено граничний рівень ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на 2009 рік без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання на рівні 2020,25 грн. за 1000 м3.

Постановою Кабінету міністрів України від 27.12.2008р. № 1161 „Про внесення змін до пункту 1 Порядку внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ” у Порядок внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 11.06.2005р. №442, внесено зміни, згідно з якими на обсяги природного газу, що поставляються для бюджетних організацій та установ, промислових та інших суб’єктів господарювання та їх відокремлених підрозділів, що використовують природний газ, збір справляється за нульовою ставкою. Тобто зазначеною Постановою змінилась цільова надбавка до тарифу на природний газ з 12% на 0%.

У відповідності до приписів ст.57 Конституції України, ст.55 Закону України „Про Кабінет Міністрів України”, п.п.1, 5 Указу Президента України „Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності” від 10 червня 1997 року N503, роз’яснення Міністерства юстиції України від 20.03.2009р. №2289-04-09-20, постанови Кабінету Міністрів України повинні бути доведені до відома громадян та вони, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

Таким чином, постанова Кабінету міністрів України від 27.12.2008р. № 1161 „Про внесення змін до пункту 1 Порядку внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ” набрала чинності з дня її опублікування – 13.01.2009р. (Урядовий кур’єр №3 від 13.01.2009р.), а зміни стосовно визначення вартості газу у січні 2009р., передбаченої пунктом 4.1 Договору, повинні бути внесені сторонами у Договір саме з урахуванням дати набрання чинності цієї постанови

З матеріалів справи, у тому числі з умов Договору, який підписаний обома сторонами без зауважень та скріплений печатками обох підприємств, вбачається, що ціна на газ, тарифи на постачання, транспортування газу магістральними трубопроводами та витрати на реалізацію газу НАК „Нафтогаз України”, визначені відповідно до п.4.1 Договору, можуть змінюватись у разі прийняття уповноваженими органами відповідних нормативних актів. У разі зміни ціни на газ, тарифів на постачання, транспортування газу магістральними газопроводами та розміру витрат на реалізацію газу НАК „Нафтобаз України” сторонами в обов’язковому порядку з моменту, визначеному у відповідних нормативних актах, здійснюється перерахунок за спожитий газ за новими цінами та тарифами (п.4.2 Договору).

Отже, у випадку зміни ціни, тарифу чи порядку розрахунків за газ, нові ціни чи порядок розрахунків є обов’язковими для сторін за даним Договором та не потребують додаткового узгодження сторін.

Таким чином, вартість 1000,0 куб.м природного газу з 01.01.2009р. по 12.01.2009р. складає 2 020, 25 грн., цільова надбавка до тарифу на газ (12%) складає 242, 43 грн.

29.05.2009р. сторонами складений двосторонній акт приймання-передачі природного газу від 29.05.2009р. із зазначенням, що з 01.01.2009р. по 12.01.2009р. споживач прийняв 56, 180 тис.куб.м. природного газу, з 13.01.2009р. по 31.01.2009р. – 50, 405 тис.куб.м. природного газу. Зазначений акт підписаний обома сторонами без зауважень та скріплений печатками обох підприємств.

У зв’язку з наведеним вище, позивач звернувся до відповідача з листом №2054 від 20.05.2009р. про проведення розрахунків за договором №10П-163ГК від 25.12.2008р. з урахуванням вищезазначених змін у чинному законодавстві.

У відповідь на вказаний лист, позивачем отримано лист №01-262 від 02.07.2009р. від відповідача про відмову перераховувати будь-які суми за спірним договором.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до ТОВ „РосУкрОйл” з вимогою №2900 від 29.07.2009р. про проведення оплати вартості цільової надбавки до тарифу на природний газ (12%) у розмірі 16343, 66 грн. за період з 01.01.2009р. по 12.01.2009р., що виникла на підставі вище перелічених змін чинного законодавства в сфері регулювання цін на природний газ.

Листом №01-305 від 05.08.2009р. відповідач відмовив позивачу у сплаті зазначеної суми у вимозі №2900 (16343, 66 грн.), зазначив, що ним направлений лист до Міністерства Юстиції України стосовно набрання чинності постановою НКРЕ України №57 від 29.01.2009р.

До теперішнього часу відповідачем не сплачена вартість цільової надбавки до тарифу на природний газ (12%) у розмірі 16343, 66 грн. за період з 01.01.2009р. по 12.01.2009р., у зв’язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути її в примусовому порядку.

Відповідач вимоги заперечив, посилаючись на той факт, що постанова НКРЕ України набрала чинності лише 29.01.2009р., а отже і ціна на природний газ змінилась лише з 29.01.2009р.

Зазначені заперечення відповідача судом до уваги не приймаються з огляду на наступне:

- постанови НКРЕ України, відповідно до п.13 Положення „Про Національну комісію регулювання електроенергетики України” (в редакції, що діяла на час прийняття постанови НКРЕ України №57 від 29.01.2009р.) затвердженого Указом Президента України від 14 березня 1995 року N 213/95 (в редакції Указу Президента України від 21 квітня 1998 року N 335/98), комісія в межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства приймає рішення у вигляді постанов і розпоряджень. Рішення Комісії, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, які здійснюють діяльність на оптовому ринку електроенергії, ринках газу, нафти та нафтопродуктів.

- виходячи із вищевикладеного, граничний рівень цін на природний газ для установ, організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання, встановлено Національною комісією регулювання електроенергетики України на 2009 рік, який починається з 01.01.2009р. та закінчується 31.12.2009р., тобто, встановлений граничний рівень цін на природний газ застосовується з 1 січня 2009 року;

- в тексті самої постанови НКРЕ №57 від 29.01.2009р. та в інших нормативно-правових документах не міститься жодного посилання на той факт, що ціни на природний газ, затверджені цією постановою, повинні діяти з 29.01.2009р.;

- згідно вищенаведеного висновку суду, вартість 1000,0 куб.м природного газу з 01.01.2009р. по 12.01.2009р. складає 2 020, 25 грн., цільова надбавка до тарифу на газ (12%) складає 242, 43 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 16 343, 66 грн. цільової надбавки (12%) за період з 01.01.2009р. по 12.01.2009р., яка передбачена п.4.1 Договору, та скасована Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2008р. №1161, підлягають задоволенню, оскільки вказана постанова набрала чинності з дня публікації 13.01.2009р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов’язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов’язання.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов’язання виникають нові додаткові зобов’язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно такі додаткові зобов’язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов’язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов’язання.

На підставі викладеного, позивач, посилаючись на несплату відповідачем у встановленому Договором порядку цільової надбавки, просить стягнути з відповідача за період з 01.06.2009р. по 16.09.2009р. 3% річних у сумі 144, 74 грн., інфляційні у сумі 179,78 грн.

Відповідач вимоги в частині стягнення з нього штрафних санкцій у вигляді інфляційних та 3% річних заперечив.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки у відповідача за зазначений вище період значилась заборгованість перед позивачем по сплаті цільової надбавки. Також судом не приймаються до уваги посилання відповідача на той факт, що індекс інфляції та 3% річних є штрафними санкціями, оскільки індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв’язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов’язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов’язань, а не штрафною санкцією. Таким чином, грошовими зобов’язаннями відповідача перед позивачем є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних.

До того, ж сторони в самому договорі визначили обов’язок споживача оплачувати відповідачу 3% річних та інфляційні у разі прострочення грошового зобов’язання за Договором.

Відповідно до п.7.2 Договору, в разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий природний газ у строки, зазначені у п. 5.1 Договору: „споживач сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення...”.

Інфляційні нараховані позивачем у відповідності до приписів чинного законодавства, розрахунок цих сум здійснений арифметично вірно.

3 % річних перераховані судом, складають 145, 08 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 144, 78 грн., що не суперечить приписам чинного законодавства.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 144, 74 грн. та інфляційних у сумі 179, 78 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.7.2 Договору, в разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий природний газ у строки, зазначені у п. 5.1 Договору, спожива сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості. Пеня нараховується починаючи з 11 числа місяця, наступного за звітним.

Позивач просить стягнути з відповідача 7% штрафу у сумі 1144, 06 грн. та пеню у сумі 8825, 58 грн. з 01.06.2009р. по 16.09.2009р., застосовуючи при розрахунку пені 0,5%.

Відповідач проти стягнення з нього штрафних санкцій заперечив, посилаючись на той факт, що сторонами не узгоджений термін оплати цільової надбавки на природний газ.

Заперечення відповідача проти стягнення штрафних санкцій, з посиланням на не встановлення сторонами терміну сплати 12% цільової надбавки судом до уваги не приймається з огляду на пункти 4.1, 5.1, 6.1.8 Договору.

Разом з цим, згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У зв’язку з наведеним, судом перераховані сума пені із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ України, а також сума штрафу, які відповідно складають:

7% штрафу – 1144, 06 грн.

пеня – 1050, 70 грн.

Таким чином, вимоги в частині стягнення з відповідача 7% штрафу підлягають задоволенню у повному обсязі у сумі 1144, 06 грн., пені – частково у сумі 1050, 70 грн.

Вимоги щодо стягнення з відповідача пені в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв’язку з необґрунтованістю та безпідставністю заявлення.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.ст. 57, 129 Конституції України, ст.ст.526, 527, 549, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, Закону України „Про Кабінет Міністрів України” від 16 травня 2008 року N 279, Указу Президента України „Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності” від 10 червня 1997 року N503, Роз’яснення Міністерства юстиції Україіни від 20.03.2009р. №2289-04-09-20, Положення „Про Національну комісію регулювання електроенергетики України” (в редакції, що діяла на час прийняття постанови НКРЕ України №57 від 29.01.2009р.) затвердженого Указом Президента України від 14 березня 1995 року N 213/95 (в редакції Указу Президента України від 21 квітня 1998 року N 335/98), Постанови НКРЕ України від 29.01.2009р. №57 „Про затвердження граничних рівнів цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на 2009 рік”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Харківгаз” м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю „РосУкрОйл” м.Донецьк про стягнення заборгованості – 16 343, 66 грн., пеню – 8 825, 58 грн., інфляційні нарахування – 179, 78 грн., 3 %річних – 144, 74 грн., штраф – 1 144, 06 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „РосУкрОйл” 83086, м.Донецьк, вул.Артема, 4-г, ЄДРПОУ 32208910, п/р 26006301003846 в Донецькій філії ВАТ „ВТБ Банк”, МФО 335571) на користь Відкритого акціонерного товариства „Харківгаз” (61022, м.Харків, Держпром, 4 під’їзд, 3 поверх, ЄДРПОУ 03359500, р/р 26009240 у ПАТ „Мегабанк” м.Харків, МФО 351629) заборгованість – 16 343, 66 грн., пеню – 1050, 70 грн., інфляційні нарахування – 179, 78 грн., 3 %річних – 144, 74 грн., штраф – 1 144, 06 грн., державне мито – 187, 03 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 165, 70 грн.

В залишковій частині вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя