Постановление суда № 69725421, 04.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ОКРЕМА ДУМКА

04 жовтня 2017 року Справа № 909/399/14

Постановою Вищого господарського суду України від 04.10.2017 року у справі № 909/399/14 колегією суддів у складі: Полякова Б.М.- головуючий, Куровського С.В., Погребняка В.Я. касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (далі - ТОВ "Карпатнафтохім") та Приватного акціонерного товариства "Лукор" (далі - ПрАТ "Лукор", відповідач) задоволено. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2017 року у справі № 909/399/14 скасовано.

Прийнято нове рішення, яким в позові першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до відповідача ПрАТ "Лукор", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонд державного майна України; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Відкрите акціонерне товариство "Оріана" (далі - ВАТ "Оріана"); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ТОВ "Карпатнафтохім" про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів ПрАТ "Лукор" від 15.11.2013 року та рішень позачергових зборів учасників вказаного товариства від 17.01.2014 року відмовлено.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що в порушення вимог ст.ст. 1, 29 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), ст. 361 Закону України "Про прокуратуру" суди попередніх інстанцій безпідставно дійшли висновків про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора, оскільки прокурором подано позов в інтересах особи, права та інтереси якої безпосередньо не порушено внаслідок прийняття оскаржуваних рішень загальних зборів відповідача, тобто, Кабінет Міністрів України є неналежним позивачем у даному спорі.

Відповідно до ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально - більшістю голосів суддів.

Жодний із суддів не має права утримуватися від голосування. Головуючий суддя голосує останнім.

Суддя, не згодний із рішенням більшості складу колегії суддів, зобов'язаний підписати процесуальний документ і має право викласти письмово свою окрему думку, яка долучається до справи, але не оголошується

Мною, суддею Погребняком В.Я., при прийнятті зазначеної постанови Вищого господарського суду України 04.10.2017 року було висловлено окрему думку, суть якої полягає в такому:

Як вбачається з матеріалів справи, перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ПрАТ "Лукор" про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів відповідача від 17.01.2014 року та від 15.11.2013 року (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог), мотивуючи позов тим, що представник одного з акціонерів відповідача - ВАТ "Оріана", керуючий санацією Телитченко А.О. не мав повноважень представляти ВАТ "Оріана" на спірних загальних зборах акціонерів у зв'язку з чим мало місце порушення порядку скликання зборів акціонерів. Крім того, на спірних зборах прийняті рішення про відчуження майна відповідача та його подальшу ліквідацію, що має наслідком знецінення та втрату основного активу ВАТ "Оріана" - корпоративних прав у ПрАТ "Лукор".

Справа № 909/399/14 перебуває на розгляді в судах усіх інстанцій тривалий час і судами розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2014 року у справі № 909/399/14, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.08.2014 року, у позові відмовлено повністю, з огляду на відсутність порушення порядку скликання зборів акціонерів відповідача, оскільки відповідно до положень ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство) керуючий санацією ВАТ "Оріана" виконував повноваження керівника боржника на підставі судового рішення у справі про банкрутство і в силу особливостей процедури банкрутства повноваження керуючого санацією не можуть бути обмежені статутом юридичної особи.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.11.2014 року рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2014 року у справі № 909/399/14 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.08.2014 року скасовано, справу № 909/399/14 передано на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області. Суд касаційної інстанції вказав на неналежне дослідження судами змісту прийнятих на загальних зборах акціонерів приватного акціонерного товариства "Лукор" від 17.01.2014 року та 15.11.2013 року рішень, які були предметом позовних вимог, оскільки суди взагалі не досліджували, яке саме майно відповідача було відчужено, його обсяг та вартість, а також чи здійснено оплату вартості цього майна з боку його набувача та в якій сумі.

При новому розгляді справи рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 22.03.2016 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.05.2016 року, відмовлено в задоволені позову першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до відповідача - ПрАТ "Лукор" про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів від 17.01.2014 року та від 15.11.2013 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.09.2016 року вказані судові рішення скасовані, справу № 909/399/14 передано на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області. При цьому підставою скасування прийнятих у справі судових рішень судів попередніх інстанцій вказано невиконання судами попередніх інстанцій при новому розгляді справи обов'язкових вказівок суду касаційної інстанції, викладених в постанові від 12.11.2014 року.

При другому повторному новому розгляді справи, рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2016 року залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2017 року, позов задоволено. Визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ПрАТ "Лукор" від 15.11.2013 року та від 17.01.2014 року. Рішення мотивовано тим, що відчуження на підставі спірних рішень загальних зборів внесеного майна, внесеного ВАТ "Оріана" до статутного фонду ПрАТ "Лукор" призводить до знецінення основного активу ВАТ "Оріана" - корпоративних прав у ПрАТ "Лукор", що фактично унеможливлює відновлення платоспроможності боржника в процедурі банкрутства. Отже, керуючий санацією ВАТ "Оріана", голосуючи на спірних загальних зборах акціонерів, хоча і діяв в межах наданих йому повноважень, проте всупереч майновим інтересам боржника, а отже в порушення вимог ч. 6 ст.31 Закону банкрутство.

Водночас, у справі № Б-7-11/283-13/143-23/19 про банкрутство ВАТ "Оріана", ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 08.06.2016 року, зокрема, затверджено план санації ВАТ "Оріана".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2017 року у справі № Б-7-11/283-13/143-23/19 апеляційні скарги першого заступника прокурора Івано-Франківської області, Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області та Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 08.06.2016 року у справі № Б-7-11/283-13/143-23/19 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.07.2017 року касаційні скарги заступника прокурора Львівської області, Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" та Калуської ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області залишено без задоволення.

Ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 08.06.2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2017 року у справі № Б-7-11/283-13/143-23/19 залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, при другому повторному новому розгляді справи № 909/399/14 господарський суд Івано-Франківської області у своєму рішенні від 24.11.2016 року та Львівський апеляційний господарський суд у постанові від 30.03.2017 року здійснили припущення, що питання про подальше використання основного активу боржника - корпоративних прав у ПрАТ "Лукор" в обов'язковому порядку підлягає до включення у план санації ВАТ "Оріана" і може вирішуватись тільки на його підставі.

При цьому, суди попередніх інстанцій, поставившись з певним формалізмом до вказівок суду касаційної інстанції у постановах від 12.11.2014 року та 21.09.2016 року, не встановили правового та причинно-наслідкового зв'язку між заходами, передбаченими планом санації ВАТ "Оріана", затвердженого господарським судом та предметом спору у справі № 909/399/14, оскільки належної правової оцінки змісту плану санації наведені судові акти не містять.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі.

Обов'язок оперативного, без надмірного затягування, здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Вищий господарський суд України, згідно з ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України перевіряє матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Слід звернути увагу, що провадження у даній справі № 909/399/14 року триває більше трьох років - з квітня 2014 року, дана справа двічі передавалась судом касаційної інстанції на новий розгляд до суду першої інстанції, отже, подібна практика щодо невиконання вказівок суду вищої інстанції зашкодила судам нижчих інстанцій ефективно здійснити правосуддя, у даному випадку та призвела до надмірного затягування судового процесу, що порушує права його учасників та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно права кожного на розгляд справи упродовж розумного строку.

Слід визнати, що і під час другого повторного розгляду справи суди попередніх інстанцій не виконали повною мірою вказівки, що мстилися у постановах суду касаційної інстанції, що є порушенням вимог ст.111-12 ГПК України; а також не дотрималися вимог ст.43 ГПК України про всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Водночас, не дивлячись на мою вищевикладену позицію, направлення даної справи на новий розгляд втретє, зважаючи на доцільність оперативного вирішення господарських спорів, вважаю неприйнятним та таким, що призведе до безпідставного затягування господарської справи, невиправданого здорожчання судових процесів і в кінцевому результаті - порушення права сторін на судовий захист.

Суддя

Вищого господарського суду України Погребняк В.Я.