Постановление суда № 69699085, 18.10.2017, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді Боймиструка С.В., суддів: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М..

секретар судового засідання Пиляй І.С.,

з участю ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 19 липня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей Костопільської РДА про усунення перешкод у спілкуванні з внуком, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 19 липня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей Костопільської РДА про усунення перешкод у спілкуванні з внуком відмовлено.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального права.

Зазначає, що судом першої інстанції не дотримано вимог ст. 212 ЦПК України, а саме судом фактично наперед визначено пояснення відповідачів, як такі, що мають встановлене значення.

Вказує на те, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції покликається лише на припущення, які нічим не підтверджені і базуються на поясненнях відповідачів. Крім того, не надано вірну оцінку спірним правовідносинам та надано перевагу доводам сторони відповідача, не надавши належної та об'єктивної оцінки доказам позивача.

Покликаючись на викладені обставини, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

ОСОБА_1 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 завчасно були повідомлені про час і місце розгляду справи, однак до суду не з'явилися та причин неявки не повідомили, а тому колегія суддів вважає за можливе провести розгляд справи за їх відсутності.

Третя особа Служба у справах дітей Костопільської РДА подала заяву про підтримку свого висновку, щодо недоцільності участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з внуком ОСОБА_4 та просила провести розгляд справи за відсутності їх представника.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при наявності неприязних відносин позивача з відповідачем ОСОБА_2, відсутності компромісу у їх спілкуванні та зважаючи на те, що сам позивач, жодних дій, щодо можливості побачення з внуком та врегулювання вказаного питання мирним шляхом, не вчиняв, відповідач ОСОБА_3, батько малолітнього, заперечує проти зустрічей та спілкування його сина ОСОБА_4 з позивачем ОСОБА_1, вважаючи, що це негативно впливає на дитину, враховуючи інтереси малолітньої дитини, яка не знає позивача, відсутність особистої прихильності малолітнього ОСОБА_4 до діда, та прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Такий висновок відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є батьком відповідача ОСОБА_2.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають у шлюбі. Від спільного подружнього життя у відповідачів по справі є малолітня дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4).

Позивач ОСОБА_1 є дідом ОСОБА_4(а.с.5).

Відповідно до ст.257, 263 СК України, позивач ОСОБА_1, як дід малолітнього ОСОБА_4 має право спілкуватися зі своїм внуком, брати участь у його вихованні. Батьки не мають права перешкоджати у здійсненні ним своїх прав щодо виховання внука.

Оскільки ОСОБА_1 вважає, що батьками дитини чиняться йому перешкоди у спілкуванні з внуком, то він звернувся до суду за вирішенням спору відповідно до ст. 159 СК України за якою, суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Відповідно до ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підстави своїх вимог.

Як вбачається із письмових поясненнях відповідачів, вони проти спілкування позивача із внуком, оскільки останній не підтримував та не підтримує родинних стосунків із внуком, не цікавиться його життям, вперше побачив внука тільки восени 2016 року та позивач жодного разу не намагався врегулювати це питання мирним шляхом. Крім того, дитина не знає позивача, та в міру свого віку, боїться останнього і після відвідування малолітнім служби у справах дітей Костопільської РДА, боїться ходити до школи, оскільки може зустріти ОСОБА_1

З висновку органу опіки та піклування від 03.07.2017р. № 2053/01-31/17 вбачається, що малолітній ОСОБА_4 проживає зі своїми батьками, є учнем 3 класу Костопільської загальноосвітньої школи - комплекс І - III ступенів № 6. Із його слів з'ясовано, що малолітній не бажає спілкуватись зі своїм дідом, не знає як його звати, де він проживає. Дід ніколи його не відвідував удома, не цікавився його навчанням та захопленнями, ніколи не приходив у навчальний заклад, на родинні свята. Як вбачається із даного висновку орган опіки та піклування вважає недоцільним участь ОСОБА_1 у вихованні внука ОСОБА_4. (а.с.109,118)

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те,що позивачем не надано будь-яких даних про те, що відповідачі чинять йому перешкоди у побаченнях та спілкуванні з онуком, не надано ним і доказів про те, що він звертався з цього приводу до правоохоронних органів, до органів опіки та піклування, батьків дитини для встановлення періодичності та часу відвідувань. Відповідач ОСОБА_2 підтвердила у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи той факт, що вона особисто здійснювала заходи на примирення із позивачем та надання можливості позивачу познайомитися та зблизитися із онуком.

Також, відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі Конвенція), в усіх діях, щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Разом з тим згідно з положеннями ст.3 ч.1 Конвенції про права дитини, ст.7, ч.ч.7, 8 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен керуватися максимально можливим урахуванням інтересів дитини, яка має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння; вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості (принцип 6).

Колегія суддів не ставить під сумнів право позивача за захистом якого він звернувся, однак його право не є абсолютним.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 Сімейного кодексу України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Крім того, права діда не мають порушувати інтереси дитини.

За таких обставин, суд першої інстанції дотримавшись вимог норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає,

Керуючись ст.ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313-315, 317, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 19 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: С.В. Боймиструк

Судді: С.О. Гордійчук

Н.М. Ковальчук