Постановление суда № 69669729, 10.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2017 року м. Київ К/800/23424/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Приходько І.В, Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Ігнатенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 серпня 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року

у справі №826/13685/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (надалі - ПАТ «Укрнафта» )

до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (надалі - Офіс)

про визнання протиправним та скасування рішення,-

встановив:

ПАТ «Укрнафта» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Офісу від 22.05.2015 року №1 про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.08.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 року, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, ПАТ «Укрнафта» просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.08.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 22.05.2015 року контролюючим органом відповідно до п. 32 пр. 10 р. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) прийнято рішення №1 про стягнення з ПАТ «Укрнафта» готівки в рахунок погашення податкового боргу з огляду на те, що за позивачем обліковується заборгованість перед бюджетом з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 470502563,96 грн.

Визнаючи протиправним та скасовуючи назване рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Згідно з п. 32 пр. 10 р. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) тимчасово, до 01.07.2015 року, у випадках, коли податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках, здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду за умови, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведеного законодавчого положення дає підстави для висновку про те, що стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за таких умов: виникнення податкового боргу в результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку; перевищення податковим боргом суми в 5 мільйонів гривень; відсутність зобов'язань держави щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

При цьому приписи п. 32 пр. 10 р. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вказують на необхідність відсутності зобов'язань саме держави щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, а не конкретного контролюючого органу, а також за необмеженим колом грошових зобов'язань.

Як з'ясовано судами на підставі поданих ПАТ «Укрнафта» копій податкових декларацій з податку на додану вартість, уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок та платіжних доручень, станом на 22.05.2015 року в позивача обліковувалась переплата в розмірі 360790,53 грн., що фактично контролюючим органом не заперечується.

Таким чином, з огляду на те, що на момент прийняття оскаржуваного рішення існувало зобов'язання держави щодо повернення ПАТ «Укрнафта» помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, контролюючий орган був позбавлений права на застосування в розглядуваній ситуації положень п. 32 пр. 10 р. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з метою стягнення готівкових коштів.

За наведених обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог та визнання протиправним й скасування оспорюваного рішення про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судових інстанцій.

З огляду на викладене, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ І.В. Приходько

____ Ю.І. Цвіркун