Решение № 69639646, 12.10.2017, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/10952/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2017 року

Рiвненський мiський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Тимощука О.Я.,

при секретарі Михайленко О.С.,

за участю представника позивача адвоката ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в мiстi Рiвне цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ "Рівнеазот" про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до Приватного Акціонерного Товариства «Рівнеазот» (далі - Відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену суму заробітної плати у розмірі 25277,88 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 7938,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що він з 1996 року працював в ПАТ "РІВНЕАЗОТ" на посаді апаратника гідрування.

13 травня 2017 року відповідно до наказу № 1333-ВК від 10.05.2017 року був звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв»язку з невиконанням власником законодавства про працю.

Після звільнення йому не була виплачена заборгованість із заробітної плати у розмірі 25277,88 грн., хоча вказана заборгованість підлягала виплаті в день звільнення. На час звернення з позовом до суду вказана заборгованість йому не виплачена, у зв'язку з чим він має право на дану нараховану, але невиплачену суму заробітної плати та на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Позивач в судове засідання не з»явився, повідомлявся про час та дату розгляду справи належним чином. 02.10.2017 року через канцелярію Рівненського міського суду Рівненської області подав заяву про розгляд справи у його відсутність за участю його представника адвоката ОСОБА_1, позовні вимоги підтримує повністю, просить суд їх задоволити.

Представник позивача адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 нараховану, але не виплачену суму заробітної плати у розмірі 25277,88 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 20524,78 грн. Збільшені позовні вимоги ОСОБА_3 підтримав повністю, просить суд їх задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні збільшені позовні вимоги визнав частково, покликаючись на ту обставину, що вини ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" у невиплатіналежних звільненому працівникові сум немає, оскільки ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" не отримало всіх належних сум за надані послуги від РОВКП «Рівнеобводоканал». Крім того, з 07 березня 2017 року на підприємстві повністю обмежили поставку природного газу, не давши змоги виробити продукцію. Вважає, що ПрАТ "РІВНЕАЗОТ", порушуючи строкирозрахунку із звільненими працівниками діє у стані крайньоїнеобхідності, а тому на підставіч. 2 ст. 1171 ЦК України просить суд звільнити ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" від відшкодуванняшкоди заподіяної затримкою розрахунку при звільненні позивача в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач з 1996 року працював в ПАТ "РІВНЕАЗОТ" на посаді апаратника гідрування.

13 травня 2017 року відповідно до наказу № 1333-ВК від 10.05.2017 року був звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв»язку з невиконанням власником законодавства про працю (а.с. 11).

На день звільнення у відповідача перед позивачем виникла заборгованість із заробітної плати у розмірі 25277,88 грн., що підтверджується довідкою про суми, які належать до виплати при звільненні від 03 жовтня 2017 року № 1966 (а.с. 4).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР працівник має право на оплату праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно з частиною першою статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно частини першої статті 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Частиною першою статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

З викладеного вище вбачається, що відповідач, який в день звільнення позивача не здійснив виплату останньому заборгованої заробітної плати, порушив вимоги законодавства щодо своєчасної виплати нарахованої заробітної плати. На час розгляду справи судом відомості про виплату позивачу заборгованої заробітної плати також відсутні і в судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що заборгованість на час розгляду справи позивачу не виплачена.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати у розмірі 25 277,88 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені в статті 116 цього Кодексу, тобто в день звільнення, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи те, що відповідач на час звільнення позивача не здійснив з ним остаточний розрахунок по заробітній платі і розмір такої заборгованості сторонами не оспорюється, що підтверджується довідкою відповідача про розмір заборгованості із заробітної плати перед позивачем, суд приходить до висновку що відповідач зобов'язаний сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 14 травня 2017 року, тобто з дня, наступного за днем звільнення, по 12 жовтня 2017 року, на день ухвалення рішення суду.

Вирішуючи питання про розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, суд виходить з того, що відповідно пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Вирішуючи питання про розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, суд виходить з того, що відповідно пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі Порядок) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 8 цього Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як слідує з розрахунку середньомісячного заробітку за затримку виплати розрахункових, оголошеного в судовому засіданні представником позивача, середньоденна заробітна плата позивача становить 193,63 грн. Вказаний розмір середньоденної заробітної плати визнаний представником відповідача в судовому засіданні, а тому дана обставина в силу положень частини першої статті 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

В періоді, за який позивач просить стягнути середній заробіток, кількість робочих днів становить 106 і включає в себе 13 робочих дні за травень 2017 року, 20 робочих дні за червень 2017 року, 21 робочий день за липень 2017 року, 22 робочих днів за серпень 2017 року, 21 робочий день за вересень 2017 року, та 09 робочих дні за жовтень 2017 року.

Оскільки середньоденна заробітна плата позивача становить 193,63 грн., то розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає виплаті позивачу за період з 15 травня 2017 року по 12 жовтня 2017 року включно становить 20 524 грн. 78 коп. (193,63 грн. х 106 днів), і саме така сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 20 524 грн. 78 коп. підлягають задоволенню повністю.

Доводи представника відповідача про відсутність вини відповідача щодо несвоєчасного виконання своїх зобов'язань по виплаті заробітної плати перед позивачем та про те, що шкода позивачу була заподіяна в стані крайньої суд вважає безпідставними.

Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Таким чином, закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що належать йому; у разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що не проведення розрахунку з працівником у день звільнення є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Таке ж роз'яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.

Відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Зазначена правова позиція, яку відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України має враховувати суд при застосуванні таких норм права, викладена Верховним Судом України в постанові від 2 липня 2014 року у справі №6-76 цс 14, в постанові від 3 липня 2013 р. у справі № 6-64цс13, в постанові від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-39цс11, в постанові від 21 листопада 2011 р. у справі № 6-60цс11.

З огляду на викладене, недоотримання всіх належних сум за надані послуги від РОВКП «Рівнеобводоканал», обмеження на підприємстві поставки природного газу, що не дало змоги виробити продукцію не може свідчити про відсутність вини роботодавця в невиплаті працівникові належних коштів і не є підставою для звільнення роботодавця від обов'язку сплатити зазначені кошти.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір, від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати.

Аналізуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що судові витрати необхідно стягнути з відповідача.

Керуючись статтями 47, 115, 116, 117 Кодексу законів про працю України, статтями 2, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р I Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до ПАТ "Рівнеазот" про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Приватного Акціонерного Товариства «Рівнеазот» (код ЄДРПОУ - 05607824) на користь ОСОБА_3 нараховану, але не виплачену суму заробітної плати у розмірі 25 277 (двадцять п»ять тисяч двісті сімдесят сім) гривень 88 копійки та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 14 травня 2017 року по 12 жовтня 2017 року включно в розмірі 20 524 (двадцять тисяч п»ятсот двадцять чотири) гривень 78 копійок.

Стягнути з Приватного Акціонерного Товариства «Рівнеазот» (код ЄДРПОУ - 05607824) в дохід держави судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляцiйного суду Рівненської області через Рiвненський мiський суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Рівненського

міського суду ОСОБА_4