Окрема думка судді № 69597935, 12.10.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

ОКРЕМА ДУМКА

судді апеляційного суду Кіровоградської області Письменного О.А.

у цивільній справі 22-ц/781/1689/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 18 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно

12.10.2017 року

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 18 травня 2017 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно задоволено частково. В порядку спадкування за законом першої черги, після смерті ОСОБА_3, визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частку земельної ділянки.

12.10.2017 року колегією суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі суддів Письменного О.А., Голованя А.М. та Мурашка С.І. рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 18 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 залишено без змін.

На підставі ст.375 ЦПК України вважаю за необхідне висловити окрему думку стосовно даного судового рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання за ОСОБА_2 права власності на спадкову земельну ділянку після померлої ОСОБА_3, позивач посилався на відсутність правовстановлюючого документа на спадкову землю, і як наслідок, неможливість нотаріального оформлення спадщини на спадкоємця.

Задовольняючи частково позов, суд, встановивши наявність іншого спадкоємця за заповітом - ОСОБА_1, якому померла заповіла все своє майно, послався на необхідність визнання за ОСОБА_2 права власності на ? частку земельної ділянки, як такого, що має право на обов'язкову частку в спадщині, у відповідності до ст. 1241 ЦК України.

Не заперечуючи право ОСОБА_2 на обов'язкову частку в спадщині, вважаю за необхідне заперечити проти такого рішення суду з наступних підстав.

Згідно зі ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Це положення процесуального закону надає зацікавленій особі право процесуальної ініціативи порушити справу в суді.

Відповідно до принципу диспозитивності сторони в будь-якій стадії процесу можуть вільно здійснювати процесуальні права: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги; одержувати копії рішень, ухвал, постанов, інших документів, доданих до справи; брати участь у судових засіданнях, заявляти клопотання і відводи і т.д. (ст. 27 ЦПК України).

Диспозитивністю характеризуються права позивача, що надають йому можливість протягом усього розгляду справи змінити предмет чи підставу позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, а відповідачу - визнати позов повністю чи частково (ст. 31 ЦПК України).

Принцип диспозитивності сторін в цивільному невіддільний від принципу змагальності сторін.

Зокрема, згідно зі ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, установлених ЦПК України.

Обов'язок по доведенню фактичних обставин, що мають значення для справи, повною мірою покладається на сторони, а суд може за їхнім клопотанням сприяти в отриманні доказів шляхом їх витребування, у випадку виникнення складностей в цьому. При цьому суд не вправі на власний розсуд змінювати предмет та підставу позову, збирати докази чи іншим способом впливати на рівність прав і обов'язків сторін.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 за весь час судового розгляду не скористався правом зміни предмету і підстав позову, та не заявляв вимог про визнання за ним права власності на обов'язкову частку в спадщині після померлої ОСОБА_3

З огляду на вказане, суд першої інстанції не вправі був самостійно змінювати предмет та підстави позову, застосовувати для вирішення справи ст. 1241 ЦК України, на підставі якої позов не заявлявся, чим порушив вимоги ст.ст 10,11 ЦПК України.

Крім того, суд не врахував, що для визначення обов'язкової частки в спадщині необхідно встановити весь обсяг спадкового майна, що не було зроблено судом, тоді як в судовому засіданні апеляційного суду встановлено, що спірна земельна ділянка є лише частиною спадщини.

Суддя О.А.Письменний