№ 69515527, 09.10.2017, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 жовтня 2017 р. Справа № 802/1072/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни

представника позивача: Супруна М.І., Томенка Р.В.

представника відповідача: Волошенюк Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Комунального підприємства "Гніваньводопостач"

до: Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось комунальне підприємство "Гніваньводопостач" (далі - позивач, КП "Гніваньводопостач") до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Вінницькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

У позовній заяві позивач просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення №0007061306 від 19.04.2017 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, за результатами документальної планової виїзної перевірки КП "Гніваньводопостач" з питань дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, правильності нарахування обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за період з 01.01.2011 року по 31.12.2016 року ГУ ДФС у Вінницькій області прийнято Акт від 04.04.2017 року №173/13-03/36242300. На підставі Акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0007061306 від 19.04.2017 року.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити на підставі та в межах заявлених позовних вимог.

Представник відповідача проти позову заперечувала, просила відмовити в його задоволенні, посилаючись на обґрунтування письмових заперечень.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов слід задовольнити повністю, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що КП "Гніваньводопостач" взято на податковий облік 23.10.2008 року за №3150 та перебуває на обліку в Тиврівському відділенні Віннницької ОДПІ.

Так, на підставі направлення виданого ГУ ДФС у Вінницькій області №392 від 13.03.2017 року, Кіт Світланою Михайлівною, головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, згідно із ст. 20, п.77.2 ст. 77, п.82.1 ст. 82 ПК України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання та на виконання наказу ГУ ДФС у Вінницькій області від 01.03.2017 року №263 проведена документальна планова виїзна перевірка КП "Гніваньводопостач" з питань дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, правильності нарахування обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за період з 01.01.2011 року по 31.12.2016 року.

Вказаною перевіркою встановлено наступні порушення відповідно до висновків:

- пп. 168.1.2, пп.168.1.5 п.168.1 ст. 168. п.176.1 "е" ст.176, п.176.2 "а" ст.176 ПКУ від 02.12.2010 року, а саме: несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року у загальній сумі 271594,78 грн., у тому числі: несвоєчасно перераховано залишок податку станом 01.01.2014 року, у сумі 271594,78 грн.;

- пп.168.1.2, пп. 168.1.5 п.168.1 ст.168, п.176.1 "е" ст.176, п.176.2 "а"ст.176 ПКУ від 02.12.2010 року, у результаті чого не сплачено податок на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року у загальній сумі 638996,75 грн., в тому числі по звітних періодах: залишок податку станом 01.01.2014 року, який не сплачено на дату підписання акту перевірки - у сумі 45933,08 грн.; за 2014 рік - у сумі 167060,53 грн., у тому числі: - січень 2014 року - 9460,83 грн., лютий 2014 року - 12822,67 грн., березень 2014 року - 13609,16 грн., квітень 2014 року - 13455,74 грн., травень 2014 року - 12752,56 грн., червень 2014 року - 13132,58 грн., липень 2014 року - 15070,59 грн., серпень 2014 року - 13518,62 грн., вересень 2014 року - 14486,87 грн., жовтень 2014 року - 18267,45 грн., листопад 2014 року - 15714,75 грн., грудень 2014 року - 14765,71 грн.; за 2015 рік - у сумі 185107,06 грн., у тому числі: - січень 2015 року - 14385,63 грн., лютий 2015 року - 13724,64 грн., березень 2015 року - 14217,97 грн., квітень 2015 року - 16182,76 грн., травень 2015 року - 16686,76 грн., червень 2015 року - 18142,76 грн., липень 2015 року - 19278,33 грн., серпень 2015 року - 16083,74 грн., вересень 2015 року - 10983,50 грн., жовтень 2015 року - 13652,27 грн., листопад 2015 року - 15032,24 грн., грудень 2015 року - 16736,16 грн.; за 2016 рік - у сумі 240896,08 грн., у тому числі: - січень 2016 року - 19498,68 грн., лютий 2016 року - 21458,46 грн., березень 2016 року - 21890,58 грн., квітень 2016 року - 24348,92 грн., травень 2016 року - 21242,34 грн., червень 2016 року - 21561,96 грн., липень 2016 року - 24562,79 грн., серпень 2016 року - 21274,96 грн., вересень 2016 року - 20065,55 грн., жовтень 2016 року - 11028,46 грн., листопад 2016 року - 11222,45 грн., грудень 2016 року - 22740,93 грн..

На підставі Акту від 04.04.2017 року №173/13-03/36242300 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0007061306 від 19.04.2017 року.

Визначаючись щодо правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішення, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Положеннями ст. 21 ПК України визначені обов'язки органів фіскальної служби, серед яких обов'язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Отже, органи фіскальної служби та їх посадові особи при прийнятті рішень, у т.ч. наказів про проведення позапланової перевірки, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений ПК України.

Щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 24.04.2015 №0028481702.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (підпункт 162.1.1); фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні (підпункт 162.1.2); податковий агент (підпункт 162.1.3).

Так, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV цього Кодексу (п.14.1.180 ст.14).

КП "Гніваньводопостач" є податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб і в розумінні ст.162 ПК України та водночас платником податку на доходи фізичних осіб.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету регламентує ст. 168 ПК України, п. 168.1, якої передбачає порядок оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

Відповідно до пп. 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (пп. 168.1.5 пункту 168.1 ст.168 ПК України).

Так, судом встановлено та підтверджується Актом від 04.04.2017 року №173/13-03/36242300, що перевіркою достовірності та повноти включення доходів до складу загального місячного (річного) оподаткованого доходу, правильності визначення бази оподаткування, правильності застосування до бази оподаткування розміру ставок податку порушень не встановлено (пп. 3.2.2. п. 3.2. Розділ 3).

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету (п. 54.2 ст. 54 ПК України).

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом (п 57.1 ст. 57 ПК України), тобто у строки вказані у ст. 168 ПК України.

Таким чином, положення ПК України чітко визначають момент узгодження грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб та строки перерахування податку до бюджету. У разі несплати сум узгоджених грошових зобов'язань у строки, встановленні податковим законодавством, вони набувають статусу податкового боргу і платник податків несе відповідальність у вигляді штрафу за порушення строків перерахування податку.

Як вбачається з наданих суду документів, КП "Гніваньводопостач" як податковим агентом у перевіряємий період своєчасно нараховано та утримано (при виплаті доходу працівникам у вигляді заробітної плати) податок на доходи фізичних осіб, проте, було допущено несвоєчасне перерахування його до бюджету. Зазначене не заперечується сторонами.

Тобто, доводи податкового органу в частині встановлення порушення про несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб підтверджуються.

Відповідно до п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Таким чином, статтею 127 ПК встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не відповідно до часу затримки такої несплати (як передбачено статтею 126 ПК), а залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Як вбачається з матеріалів справи, до позивача застосовано норми положень ст. 127 ПК України за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати по КП "Гніваньводопостач" та нараховано штрафні санкції.

Обов'язок сплачувати податкове зобов'язання до виплати доходу передбачений ст. 168 ПК України. За загальним порядком, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом (п.168.1.2). Проте, згідно п.168.1.5 (в редакції Закону України від 07.07.2011 № 3609-VI «Про внесення змін до ПК України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм ПК України»), якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що податок, який підлягає утриманню з нарахованого, але не виплаченого (не наданого) доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки для місячного податкового періоду, тобто 10 календарних днів для сплати податкового зобов'язання, які починають розраховуватись після 20 числа (як граничного строку, передбаченого ПК України для подання місячної податкової декларації), незалежно від того, чи передбачено подання самої декларації.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02.02.2017 року у справі №К/800/31809/16.

Відповідно до п.57.1 ст. 57 ПК України, податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Пунктом 176.2 ст. 176 ПК України передбачено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Згідно п.126.1 ст. 126 ПК України, у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Положення статті 126 ПК України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Таким чином, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК України.

Пунктом 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За приписами пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Водночас, відповідно до вимог п.86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень податкового чи іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, складається акт.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що факт порушення податкового законодавства може бути встановлений не інакше, як за результатами перевірки платника податків, які оформлюються актом.

Таким чином, підвищені розміри штрафних санкцій, передбачені ст. 127 Податкового кодексу України за повторне, протягом 1095 днів, не утримання та не перерахування платником податків до бюджету податку на доходи фізичних осіб, застосовується лише в разі повторного виявлення податковим органом таким податкових порушень, що встановлюється та фіксується актом.

Однак, суд звертає увагу, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням до товариства вперше застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі ст. 127 ПК України.

Однак, відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення визначено розмір штрафу на підставі ст. 127 ПК України, тобто за ненарахування, неутримання та/або несплату податку на доходи фізичних осіб взагалі.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у зв'язку з неправомірним застосуванням відповідачем статті 127 ПК України при притягненні платника до відповідальності.

В контексті вищезазначеного, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Щодо протиправності дій по нарахуванню пені за несвоєчасну сплату податку.

Разом з тим, відповідач нарахував позивачу пеню в розмірі 308311.59 грн. за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.

Так, згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання

Згідно п. 101.1 ст.101 Кодексу списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Згідно п.п.101.2.3 п. 101.2 цієї статті під терміном "безнадійний" розуміється податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

Згідно п. 102.1 ст.102 Кодексу контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Акт перевірки складений 04.04.2017, а тому станом на день розгляду справи будь-який податковий борг, нарахований до 05.04.2014 включно є безнадійним.

Проте, як вбачається з акту перевірки відповідачі нарахували пеню з 01.01.2014, тобто поза межами встановленого п.102.1 ст.102 ПК України строку.

Провівши системний аналіз норм чинного законодавства та дослідивши обставини справи в повному обсязі суд прийшов до переконання, що в даній справі з боку позивача має місце лише несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 10.11.2015 в справі № 21/2919а15.

Більше того, наслідком встановлення судом невідповідності рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта протиправним, при умові, що може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) таку невідповідність. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, приймаючи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Вказана позиція узгоджується із позицією Верховного суду України, викладеній у постанові від 05.12.2006 року.

Така позиція суду, щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, повністю узгоджується із позицією Верховного суду України, викладеною в постанові Пленуму ВСУ від 24.10.2008 року за № 13, згідно яких суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень; із позицією Європейського суду з прав людини викладеною у рішеннях по справах: «Класс та інші проти Німеччини» від 6 вересня 1978 року, «Фадєєва проти Росії» (Заява N 55723/00), Страсбург, від 9 червня 2005 року, «Кумпене і Мазере проти Румунії» (Заява N 33348/96), Страсбург, від 17 грудня 2004 року, «Єрузалем проти Австрії», (Заява N 26958/95), Страсбург, від 27 лютого 2001 року, «Реквеньї проти Угорщини», (Case of Rekvenyi v. Hungary), (Заява N 25390/94), Страсбург, від 20 травня 1999 року, згідно яких завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1-2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 86 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, про наявність підстав для задоволення адміністративного позову ТОВ КП "Гніваньводопостач" у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області від 19.04.2017 за № 0007061306.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Чернюк Алла Юріївна