№ 69463547, 06.10.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про визнання незаконним рішення приватного нотаріуса, -

ВСТАНОВИВ:

19.04.2017р. ОСОБА_3 звернувся з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» та просить визнати незаконним рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 13093883 щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису №5684837 (спеціальний розділ) про іпотекодержателя об’єкту іпотеки – квартири АДРЕСА_1 – Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк».

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17.11.2006р. між позивачем та ВАТ «Кредитпромбанк» був укладений кредитний договір №33/34/06-НВсклн та договір іпотеки нерухомого майна, які були посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, об’єктом іпотеки є – квартира АДРЕСА_2. У квітні 2017р. позивачеві стало відомо, що права вимоги за вказаним вище договором іпотеки були передані від ВАТ «Кредитпромбанк» до ПАТ «Дельта Банк», при цьому, жодної інформації про відступлення права вимоги за кредитним договором чи передачу прав іпотеки від ПАТ «Кредитпромбанк» до ПАТ «Дельта Банк» позивач не отримував. Інформацію про зміну іпотекодержателя вказаної квартири, яка належить позивачеві, зареєстрована на ПАТ «Дельта Банк» 16.05.2014р. відповідачем – приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 згідно рішення індексний номер 13093883, номер запису про іпотеку 5684837 (спеціальний розділ). Позивач зазначає, що підставою для виникнення іпотеки визначено лише іпотечний договір від 17.11.2006р. посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8 реєстраційний №2271, проте жодні зміни до вказаного договору іпотеки від 17.11.2006р. не вносились, єдиним іпотекодержателем за вказаним договором позивач вважає лише ВАТ «Кредитпромбанк». Також позивач посилається і на те,що згідно ч.1,2 ст.513 ЦК України правочин щодо зміни кредитора вчиняються у такий спосіб як і договір у письмовій формі, який підлягає державній реєстрації, а враховуючи викладені у інформаційній довідці підстави для внесення нового іпотекодержателя – ПАТ «Дельта Банк», у позивача є сумніви щодо існування посвідченого договору щодо зміни кредитора в укладеному позивачем іпотечному договорі від 17.11.2006р. щодо передання в іпотеку квартири АДРЕСА_3. Позивач вважає, що подані ПАТ «Дельта Банк» відповідачеві документи не давали змоги встановити нового кредитора – іпотекодержателя вказаної вище квартири, а реєстрація прав нового кредитора в іпотечному договорі проведена з порушенням п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон №1952). Окрім того, позивач вказує і на те, що договір купівлі-продажу прав вимоги від 20.05.2013р. було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, а запис про реєстрацію нового іпотекодержателя внесено іншим нотаріусом – ОСОБА_7, який не посвідчував жодного з вищевказаних договорів у порушення вимог абзацу 5 ч.5 ст.3, п.5-5 ч.1 ст.24 Закону №1952 та заяву було подано не до того нотаріуса, який вчинив таку дію.

Позивач та його представники у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник третьої особи у судовому засіданні проти позову заперечував, в усних поясненнях та у письмових запереченнях просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що 17.11.2006р. між ВАТ «Кредитпромбанк» та позивачем був укладений кредитний договір № 33/34/06-НВсклн згідно якого Банк відкрив позивачеві як позичальнику кредитну лінію у межах 76000 доларів США ( на купівлю квартири) з розрахунку 12,5% річних на строк з 17.11.2006р. по 14.11.2031р., при цьому, з метою забезпечення зобов’язання за вказаним укладеним договором між Банком та позивачем був також укладений іпотечний договір №33/34/101/06-НВсклн від 17.11.2006р., який був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8 та зареєстрований у реєстрі за № 2271, предметом іпотеки за вказаним договором є квартира АДРЕСА_4. Одночасно з укладенням вказаних договорів приватним нотаріусом ОСОБА_8 було накладено заборону на відчуження даної квартири та до Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон були внесені відповідні записи на користь іпотекодержателя – ВАТ «Кредитпромбанк». 20.05.2013р. між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрований у реєстрі за №1134 у зв’язку з чим згідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні, при цьому, боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною, а у відповідності до ст. 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця та правочин про відступлення права за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Отже, з урахуванням діючого законодавства та згідно до вимог вказаного договору купівлі-продажу прав вимоги від 20.05.2013р., який посвідчений нотаріально, до ПАТ «Дельта Банк» як до нового кредитора перейшли права первісного кредитора у зобов’язанні у обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі по кредитному договору №33/34/06-НВсклн та іпотечному договору №33/34/101/06-НВсклн від 17.11.2006р. На думку представника третьої особи відбулася лише зміна особи іпотекодержателя та сутність зобов’язання залишилася незмінною, а тому твердження позивача про необхідність внесення змін до іпотечного договору з метою зміни сторони у зобов’язанні є помилковим. При цьому, про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов’язанням іпотекодержателя та зміну кредитора на ПАТ «Дельта Банк», останній 06.07.2013р. повідомив позичальників, у тому числі і позивача, що підтверджується відповідним списком згрупованих рекомендованих повідомлень та фіскальним чеком «Укрпошта». Щодо реєстрації змін обтяження нерухомого майна за рішенням відповідача від 16.05.2014р., то третя особа вказує на те, що згідно абзацу 2 пункту 7 ст.3 Закону №1952 передбачено, що державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться незалежно від місця розташування об’єкта нерухомого майна та згідно до постанови Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013р. якою затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а тому вважає безпідставними припущення та сумніви позивача щодо існування нотаріального посвідчення договору про відступлення права між ВАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» на підставі якого здійснювалося внесення змін до умов обтяжень. Щодо посилань позивача про необхідність державної реєстрації зміни іпотекодержателя на ПАТ «Дельта Банк» лише тим нотаріусом, який здійснював державну реєстрацію прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, то представник третьої особи вказує на те,що такі твердження є безпідставними, оскільки нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу прав вимоги не є нотаріальною дією з нерухомим майном відповідно до ст.54 Закону України «Про нотаріат», адже ця дія не є відчуженням нерухомого майна, не іпотека нерухомого майна та згідно абзацу 2 пункту 7 ст.3 Закону №1952 державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться незалежно від місця розташування об’єкта нерухомого майна.

Відповідач в судове засідання не з’явився без поважних причин, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином 29.09.2017р., що підтверджується наявною в матеріалах справи телефонограмою та електронним звітом (а.с.126-127).

У відповідності до вимог ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Також і за приписами ч.6 ст.71 вищенаведеного Кодексу, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Враховуючи наведене, належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, неявки відповідача у судові засідання, не надання відповідачем витребуваних доказів та не повідомлення про причини неявок та причини не надання витребуваних судом документів, строки розгляду і вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у справі доказами у відповідності до вимог ч.6 ст.71, ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 06.10.2017р.

У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини у даній справі.

17.11.2006р. між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №33/34/06-НВсклн, за яким Банк відкрив ОСОБА_3 як позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в межах загальної суми 76000,00 доларів США ( на купівлю квартири) з розрахунку 12,5% річних на строк з 17.11.2006р. по 14.11.2031р. (а.с.24-27).

З метою забезпечення зобов’язань за кредитним договором, 17.11.2006р. між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 був укладений іпотечний договір за №33/34/101/06-НВсклн, за яким предметом іпотеки стала квартира АДРЕСА_5 (а.с.28-31).

Вищевказані договори були посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстровані в реєстрі за №2271, №2272, а також до Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон на відчуження нерухомого майна були внесені записи про обтяження нерухомого майно та заборону відчуження нерухомого майна на користь обтяжувача (іпотекодержателя) ВАТ «Кредитпромбанк» (а.с.24-31).

20.05.2013р. між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами якого до ПАТ «Дельта Банк» як до нового кредитора перейшли права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі і по кредитному договору №33/34/06-НВсклн та іпотечному договору №33/34/101/06-НВсклн від 17.11.2006р., що підтверджується копією договору, копією акту приймання-передачі прав та додатку до вказаного акту приймання-передачі (а.с.32-36, 129-131).

Вказаний договір купівлі-продажу прав вимоги був посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрований у реєстрі за №1134 (а.с.32-36).

16.05.2014р. на підставі заяви ПАТ «Дельта Банк» та доданої до неї договору купівлі-продажу прав вимоги від 20.05.2013р. разом із актом приймання-передачі та додатком до цього акту були подані для Державної реєстрації змін умов обтяження нерухомого майна та Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про іпотекодержателя об’єкту іпотеки – квартири АДРЕСА_6 – ПАТ «Дельта Банк», що підтверджується копією інформаційної довідки від 08.04.2017р. (а.с.7-9).

Позивач просить визнати незаконним рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 13093883 щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису №5684837 (спеціальний розділ) про іпотекодержателя об’єкту іпотеки – квартири АДРЕСА_6 – Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» посилаючись на те, що відповідачем при проведенні державної реєстрації нового іпотекодержателя – ПАТ «Дельта Банк» були порушені вимоги абзацу 5 ч.5 ст.3, п.5-5, п.4 ч.1 ст.24 Закону №1952.

Заслухавши представників сторін, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відсутність обгрунтованих правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень визначаються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004р. № 1952-ІУ ( далі – Закон №1952), а також Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013р. (далі – Порядок №868) у редакції чинній на момент проведення реєстраційних дій станом на 16.05.2014р.

Статтею 2 вказаного Закону №1952 визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно ( далі – державна реєстрація прав) – офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; обтяження – заборона розпорядження та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

У відповідності до вимог ч.1 ст.3 Закону №1952 державна реєстрація прав є обов’язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяжень підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень – ч.2 ст.3 Закону №1952.

За приписами ч.5 ст.3 Закону №1952 державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов’язаний надати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

Абзацами 2 та 3 ч.5 ст.3 вказаного Закону №1952 передбачено, що державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія.

Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Разом з тим, абзацами 1 та 2 ч.7 ст.3 Закону №1952 встановлено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об’єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав, крім випадків, установлених абзацами другим і третім частини п’ятої цієї статті.

Державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться незалежно від місця розташування об’єкта нерухомого майна.

У відповідності до вимог п.5-5, п.4 ч.1 ст.24 Закону №1952 у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, зокрема, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію.

За п.15 Порядку №868 передбачено, що під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов’язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3)відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов’язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Згідно п.67 вказаного Порядку №868 для проведення державної реєстрації відступлення прав за іпотечним договором заявник також подає укладений в установленому законом порядку договір, відповідно до якого відбувається відступлення прав.

У відповідності до п.п.3, 5 п.75 Порядку №868 було передбачено, що документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, є визначений законодавством документ, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна; договір, укладений у порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно чи його дублікат.

Аналіз вищенаведених норм законодавства, чинних у редакції на момент вчинення відповідачем реєстраційних дій 16.05.2014р., свідчить про те, що проведення державної реєстрації як обтяження речових прав, так і відступлення прав за іпотечним договором здійснюється незалежно від місця розташування об’єкта нерухомого майна у відповідності до вимог абзацу 2 п.7 ст.3 Закону №1952 а, відповідно, і державний реєстратор ( нотаріус), який не посвідчував кредитний та іпотечний договори наділений повноваженнями реєстрації договорів про відступлення права вимоги та внесення до реєстру змін умов обтяження, зміни кредитора (іпотекодержателя) на підставі нотаріально засвідченого договору купівлі-продажу прав вимоги, оскільки договір про відступлення права вимоги (договір купівлі-продажу прав вимоги) не є нотаріальною дією з нерухомим майном, оскільки, у даному випадку, не відбувається переходу права власності на нерухоме майно, а лише відбувається зміна кредитора (іпотекодержателя). При цьому, для проведення державної реєстрації переходу відступлення прав вимоги обтяжень речових прав на нерухоме майно слід надати, зокрема, визначений законодавством документ, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна; договір, укладений у порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно чи його дублікат.

Як свідчать матеріали справи,копії яких були надані на вимогу суду представником третьої особи, відповідачем було прийнято 16.05.2014р. рішення щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про іпотекодержателя об’єкта іпотеки – квартири АДРЕСА_7 – Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 20.05.2013р., укладеного між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк», який було нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрований у Реєстрі за №1134 (а.с.32-35).

При цьому, зі змісту копії акту приймання-передачі прав вимоги до договору купівлі-продажу прав вимоги від 20.05.2013р. та копії додатку до вказаного акту приймання-передачі прав вимоги, які є невід’ємною частиною вказаного договору, ПАТ «Кредитпромбанком» було передано право вимоги і за кредитним та іпотечним договором, укладених з позивачем, а саме: у т.ч. і за кредитним договором №33/34/06-НВсклн, за іпотечним договором №33/34/101/06-НВсклн від 17.11.2006р. (а.с.35-36, 129-131).

У ході судового розгляду справи представник третьої особи підтвердила факт подання 16.05.2014р. відповідачеві для проведення державної реєстрації права переходу права обтяження (відступлення права вимоги за іпотечним договором) договору купівлі-продажу прав вимоги від 20.05.2013р. разом із актом приймання-передачі прав вимоги до вказаного договору та додатку до вказаного акту приймання-передачі прав вимоги, які є невід’ємною частиною договору, при цьому, представник третьої особи зазначила, що договір купівлі-продажу права вимоги від 20.05.2013р. був посвідчений нотаріально у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідно до діючого на той момент вищенаведеного чинного законодавства нотаріус, як державний реєстратор, у даному випадку, відповідач у справі, був наділений повноваженнями внесення до Реєстру змін умов обтяження нерухомого майна, незалежно від місця розташування такого нерухомого майна у відповідності до вимог абзацу 2 пункту 7 ст.3 Закону №1952, у тому числі і за договором купівлі-продажу прав вимоги від 20.05.2013р. (відступлення права вимоги за іпотечним договором), з огляду на те, що відступлення прав вимоги за іпотечним договором підтверджується правочином, який посвідчено нотаріально та підлягає державній реєстрації і є належним документом, який підтверджує перехід інших речових прав на нерухоме майно, зміну/заміну іпотекодержателя/обтяжувача та є підставою для внесення таких відомостей щодо відступлення права вимоги за іпотечним договором за яким відбувається зміна іпотекодержателя до відповідного Реєстру, а тому, на думку суду, у відповідача були відсутні підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, наведених позивачем у позові, а саме: за п.п.5-5, п.4 ст.24 Закону №1952.

З огляду на надану представником третьої особи копію договору купівлі-продажу прав вимоги від 20.05.2013р. разом із актом приймання-передачі прав вимоги та додатку до вказаного акту за яким права вимоги за кредитним та іпотечним договорами від 17.11.2006р. перешли від ПАТ «Кредитпромбанк» до ПАТ «Дельта Банк», який нотаріально посвідчений, суд вважає сумніви позивача щодо наявності такого укладеного договору спростованими вказаними копіями документів (а.с.32-35, 129-131).

При цьому, суд виходить із того, що внесення запису відповідачем про зміну іпотекодержателя з ПАТ «Кредитпромбанк» на ПАТ «Дельта Банк» жодним чином не порушує прав і інтересів позивача і не впливає на його права та обов’язки щодо повернення коштів за кредитним договором від 17.11.2006р. з урахуванням того, що з аналізу ст.ст.512,513, 514 ЦК України видно, що зміна кредитора у зобов’язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються, при цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні у обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та позичальник (боржник) не приймає ніякої участі у його підписанні та не є стороною такого договору, а за приписами ст.24 Закону України «Про іпотеку» у редакції, станом на момент укладення договору від 20.05.2013р., було встановлено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця та іпотеко держатель зобов’язаний письмово у п’ятиденний строк повідомити боржника про відступлення права за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов’язанням.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи документів, третьою особою як новим іпотекодержателем було виконано вимоги вказаної ст.24 Закону України «Про іпотеку» та на адресу позивача надіслано відповідне повідомлення (а.с.44-45).

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Частина ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, і ч.1 ст. 71 вказаного вище Кодексу, покладає обов’язок позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Так, позивачем та його представниками у ході судового розгляду справи не було надано жодних доказів та не наведено жодних підстав, які б свідчили про порушення відповідачем 16.05.2014р. під час внесення до Реєстру запису про іпотекодержателя об’єкту іпотеки – квартири АДРЕСА_6 – Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» з урахуванням обставин, встановлених при розгляді даної справи.

Також слід зазначити, що доводи представників позивача про те, що договір купівлі-продажу прав вимоги не містить посилань на відступлення прав вимоги саме за кредитним та іпотечним договором, які укладені з позивачем є безпідставними, оскільки спростовуються наданими представником третьої особи актом приймання-передачі прав вимоги та додатком до акту, які є невід’ємною частиною договору, та додаток до акту містить посилання на передачу прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами від 17.11.2006р., які були укладені у тому числі і з позивачем.

Судом не можуть бути прийняті та покладені в основу даного судового рішення у адміністративній справі посилання представників позивача на невідповідність укладеного договору купівлі-продажу прав вимоги вимогам цивільного законодавства та на те, що жодні зміни до договору іпотеки від 17.11.2006р. не вносились з урахуванням того, що вказаний договір купівлі-продажу прав вимоги від 20.05.2013р. не оспорювався позивачем у встановленому законодавством порядку згідно до вимог цивільного законодавства та є чинним і порядок його укладення та умови цього договору не підлягають оцінці судом у порядку адміністративного судочинства України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що представником третьої особи у ході судового розгляду справи було надано достатньо доказів, які свідчать про правомірність та законність прийнятого відповідачем рішення 16.05.2014р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно індексний номер 13093883 щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису №5684837 (спеціальний розділ) про іпотекодержателя об’єкту іпотеки – квартири АДРЕСА_8 – Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк».

Згідно зі ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги викладене та перевіривши дії відповідача з приводу правомірності та законності прийняття вищевказаного рішення та проведення реєстраційних дій із внесення до Державного реєстру прав запису про іпотекодержателя – ПАТ «Дельта Банк», суд приходить до висновку про те, що вказане вище рішення та дії з внесення відповідного вищезазначеного запису до Державного реєстру відповідачем вчинено у межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За викладеного, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд виходить із того, що у разі ухвалення рішення на користь суб’єкта владних повноважень, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122,128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про визнання незаконним рішення приватного нотаріуса – відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений -11.10.2017р.