Решение № 6943390, 19.11.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2009 р. Справа № 59/111-09

вх. № 3892/4-59

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя Бринцев О.В.

суддя Рильова В.В.

суддя Суярко Т.Д.

при секретарі судовогозасідання Малахова О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача 1 - ОСОБА_1, особисто;

відповідача 2 - ОСОБА_2, особисто;

3-ї особи - не з"явився;

розглянувши справу за позовом

Підприємства Харківської облспоживспілки "Зміївський ринок", м.Зміїв 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, м. Мерефа;

до

відповідача-1: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с.Комосомольский;

відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Комсомольский;

про звільнення та передачу торгових місць, знесеня самовільно збудованої споруди

ВСТАНОВИЛА:

19.05.2009р. позивач ПХО “Зміївський ринок” звернувся до господарського суду Харківської області. В уточненій позовній заяві (вх.№24428 від 12.10.2008р.) позивач просить суд зобовязати відповідача-1 ФОП ОСОБА_1 звільнити торгові місця НОМЕР_2, НОМЕР_3 на території ринку ПХО "Зміївський ринок" (Харківська область, Зміївський район, смт. Комсомольське, вул. Сергія Закори, 7) від належного відповідачу-1 майна та обладнання, передати торгове місце №НОМЕР_3 позивачеві; примусово знести самовільно збудовану споруду з металевих конструкцій (металевий кіоск) площею 7,2 м.2, розташовану на території ринку належного позивачеві, торгівельні місця НОМЕР_2, НОМЕР_3. Відносно Відповідача-2 позивач просить суд винести рішення, яким примусово знести самовільно збудовану споруду з металевих конструкцій (металевий кіоск) площею 7,2 м.2, розташовану на території ринку належного позивачеві, торгівельні місця НОМЕР_2,НОМЕР_3.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог ст.ст. 11, 13, 376, 1212 ЦК України. Стверджує, що відповідачі самочинно збудували споруду на території ринку, належній позивачеві і самовільно використовують її для здійснення торгівельної діяльності. Крім того позивач посилається на ст.ст. 152, 158 ЗК України вважаючи порушеними його права як користувача відповідною земельною ділянкою.

Представник позивача в судових засіданнях, в яких він брав участь, підтримує позовні вимоги в повному обсязі. В судове засідання, призначене на 16.11.2009р. позивач не зявився, витребуваних ухвалою від 28.10.2009р. документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином про, що свідчить особистий підпис представник на відповідному повідомленні (т.ІІІ а.с.28) Натомість відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке залишається судом без задоволення.

На думку судової колегії обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів, достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, розгляд справи неодноразово відкладався для надання можливості усім учасникам судового процесу ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Судова колегія також зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав і людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ФОП ОСОБА_3 правом на участь представника у судовому засіданні не скористалася, причину неявки не повідомила. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за належною адресою. Надала письмові поясненя в яких повідомила суд про підтримку нею позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач-1 проти задоволення позову заперечує. Надав доповнення до відзиву та документи для долучення до матеріалів справи. У відзиві на позовну заяву та в доповненнях до нього стверджує, що він (відповідач-1) не здійснював будівництво спірного обєкту. Вказує, що він користується торгівельним місцем на ринку наданим йому у користування ФОП ОСОБА_2 Вважає, що торгівельну діяльність здійснює на ринку на законних підставах на підставі реєстрації відповідача-1 як фізичної особи підприємця і сплати ринкового збору. На підтвердження цього надав докази, які долучені судом до матеріалів справи.

Відповідач-2 проти задоволення позову заперечує. Надав доповнення до відзиву, які долучаються до матеріалів справи. Заперечуючи проти позову ФОП ОСОБА_2 вказує, що ним у 1998 році з дозволу тодішнього директора ринку було встановлено на території ринку металевий стіл, переобладнаний згодом у закритий стіл. Частину цього столу третя особа використовує для ведення власної господарської діяльності, частину передав у користування відповідачеві ФОП ОСОБА_1 для ведення нею своєї господарської діяльності. Вважає, що торгівельну діяльність здійснює на ринку на законних підставах на підставі реєстрації її як фізичної особи підприємця і сплати ринкового збору. На підтвердження цього надав докази, які долучені судом до матеріалів справи.

Відповідач-1, відповідач-2 заявили сумісне клопотання про витребування доказів. Це клопотання про витребування доказів судом залишається без задоволення з таких підстав. Згідно положень ст. 38 ГПК України сторона, прокурор, які порушують клопотання перед господарським судом про витребування доказів, повинні докладно зазначити: який доказ вимагається, підстави, з яких вони вважають, що ці докази має підприємство чи організація, і обставини, які можуть підтвердити ці докази.

Відповідно цьому, з урахуванням матеріалів справи, а також висловлених в судовому засіданні думок сторін, суд відхиляє клопотання про витребування доказів, як необґрунтоване. Так, в клопотанні не зазначено, які саме конкретні документи (найменування, номер, дата) маються на увазі, не вказано які саме обставини, можуть підтвердити відповідні документи, а також яке значення для правильного вирішення цієї справи мають відповідні обставини. Тобто заявниками клопотання не обґрунтовано, що витребувані ним докази відносяться до предмету доказування і відповідають принципу допустимості доказів (господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи ст. 34 ГПК України).

Крім того, суд зазначає, що покладення судом за ініціативою однієї сторони обовязку на іншу сторону щодо надання доказів на підтвердження своєї позиції є таким, що суперечить принципу змагальності ст.ст. 4-3, 33 ГПК України. Згідно положень цих норм судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, у заявника клопотання і у суду відсутні правові підстави для спонукання однієї сторони подати докази на підтвердження своєї позиції, або позиції противної сторони. Сторони компетентні самостійно вирішити це питання, і самостійно несуть ризик недостатності поданих ними доказів.

В судовому засіданні було оголошено перерву з 16.11.2009р. до 12 год. 00 хв. 19.11.2009р. для виготовлення повного тексту рішення.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Підприємство Харківської облспоживспілки "Зміївський ринок" (позивач по справі) є правонаступником Спільного підприємства "Зміївський ринок", що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками статистики про включення позивача до ЄДРПОУ (т.І. а.с. 16, 17), статутом позивача та свідоцтвом про державну реєстрацію підприємства (т.І. а.с. 92-99).

Позивачу на підставі Рішення Комсомольської селищної ради від 03.09.1997р. № 225 на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 0,40 га в смт. Комсомольське Зміївського району Харківської області для обслуговування будівель та споруд ринку, що підтверджується наявним в матеріалах справи Державним актом на право постійного користування землею НОМЕР_4, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 91 від 03.12.1997р.

Наявні в матеріалах справи акти перевірок дотримання позивачем вимог земельного законодавства від 22.09.2008р. та 04.06.2009р. свідчать про відсутність порушень земельного законодавства позивачем.

01.01.2009р. між позивачем та ФОП ОСОБА_3 (3-я особа на стороні позивача) був укладений договір суборенди, відповідно до п. 1.1. якого позивач передав 3-ій особі у тимчасове платне користування обладнаний торгівельний майданчик та розміщені на ньому основні засоби (кіоски, палатки, павільйони, будівлі) на території позивача, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3.

З наданих в судовому засіданні пояснень представників сторін та з відзиву на позов відповідача-2 вбачається, що ФОП ОСОБА_2 у 1998 році з дозволу тодішнього директора ринку було встановлено на території ринку металевий стіл, переобладнаний згодом у закритий стіл (кіоск) площею 7,2 м2.

Згідно наявного в матеріалах справи план-схеми розміщення торгівельних місць на ринку в даному кіоску розташовані торгові місця НОМЕР_2, НОМЕР_3.

З наданих в судовому засіданні пояснень представників сторін та з інших матеріалів справи (актів від 03.02.2009р., 03.03.2009р. та 01.04.2009р., складених комісією у складі головного бухгалтера позивача, економіста та контролера торгівельних місць позивача) вбачається, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично займають торгівельні місця НОМЕР_2, НОМЕР_3 і користуються ними для ведення торговельної діяльності.

За користування зазначеними торговими місцями відповідачами сплачується, а позивачем приймається ринковий збір окремо за кожний день здійснення торгівлі з кожного торгового місця, що підтверджується відповідними фіскальними чеками ПХО «Зміївський рнок» (т.ІІ. а.с. 16-20) та поясненнями сторін.

03.05.2004р. між позивачем та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір на розміщення торгівельного лотка (кіоску) на Зміївському ринку НОМЕР_5. Відповідно умов цього договору відповідачеві-2 позивачем було надано місце площею 7,2 м2 для розміщення торгового лотка (кіоску) (т. ІІ а.с. 16). Договір укладений на період з 03.03.2004р. по 31.12.2004р.

Станом на момент звернення з позовом інших договорів, які б підтверджували право відповідачів на зайняття цих торгових місць (договорів користування, договорів на розміщення торгового місця, договорів оренди земельної ділянки чи договорів оренди споруди, договорів бронювання торгових місць тощо), між позивачем та відповідачами не укладалось. Цей факт достовірно встановлений матеріалами справи і не заперечується відповідачами.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Позовні вимоги позивача по відношенню до відповідача-1 про примусове знесення самовільно збудованої споруди з металевих конструкцій (металевий кіоск) площею 7,2 м.2, розташовану на території ринку належного позивачеві, торгівельні місця НОМЕР_2,НОМЕР_3 задоволенню не підлягають з огляду на те, що відповідач-1 є неналежним відповідачем по цих вимогах. Матеріалами справи та поясненнями учасників судового процесу встановлено, що встановлення відповідної споруди було здійснено не відповідачем-1, а відповідачем-2. Цей факт не заперечується представником позивача і не спростовується матеріалами справи. Отже саме відповідач-2 є належним відповідачем по цих вимогах.

Вирішуючи по суті питання про задоволення цих вимог по відношенню до відповідача-2 суд виходить з такого.

Згідно ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За змістом зазначеної норми вбачається, що положення даної статті Закону можуть бути застосовані лише до обєктів нерухомого майна.

Відповідно ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Натомість кіоск до нерухомих речей не відноситься. Кіоск, згідно Правил торгівлі на ринках селища Комсомольске, затверджених Рішенням ХХХVІ сесії Комсомольської селищної ради ІV скликання від 31.01.2006р. (т.І. а.с. 81-90), це обєкт дрібно роздрібної торгової мережі стаціонарного типу, некапітальної забудови, який займає відокремлене приміщення для організації продажу товарів без доступу в нього покупців. Це визначення узгоджується з іншими визначеннями кіоску, як некапітальної споруди (тобто рухомої речі), котрі містяться в чинному законодавстві України. Зокрема, кіоск - це торговельний об'єкт для організації роздрібного продажу товарів, який має постійне просторове місцезнаходження, займає окрему закриту споруду некапітального типу на одне робоче місце без торговельної зали для покупців та додаткової площі для розміщення запасу товарів (Міністерство з питань надзвичайних ситуацій, Наказ "Про затвердження Правил пожежної безпеки на ринках України" від 17.01.2005 N 30). Кіоск (ятка) різновид об'єкта напівстаціонарної роздрібної торгівлі, що займає відокремлене приміщення легкої конструкції, як правило, без торгового залу та має просте обладнання (Держкомстат, Наказ "Про затвердження Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень стосовно торгової мережі та мережі ресторанного господарства" від 24.10.2005 N327). Кіоск це об'єкт дрібнороздрібної торговельної мережі стаціонарного типу, некапітальної забудови, який займає відокремлене приміщення для організації продажу товарів без доступу в нього покупців (Міська рада, Рішення "Про затвердження Правил торгівлі на ринках м. Харкова" від 26.02.2003 N 18/03).

Позивачем, всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) не надано доказів того, що встановлений відповідачем-2 спірний кіоск є обєктом нерухомості.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 376 ЦК України (самочинне будівництво).

Одночасно колегія суддів зазначає, що позивачем порушені вимоги ухвали господарського суду Харківської області від 28.10.2009р. і взагалі не надано суду витребувану проектну документацію щодо функціонального планування території ринку, розміщення приміщень, торговельних місць і обєктів, їх кількості і розміру узгоджується з територіальними установами державної санітарно-епідеміологічної служби, ветеринарної медицини, пожежного нагляду, органами містобудування та архітектури, Державтоінспекції, необхідність існування якої передбачена п. 4.1. розділу 4 Правил торгівлі на ринках селища Комсомольське, затверджених Рішенням ХХХVІ сесії Комсомольської селищної ради ІV скликання від 31.01.2006р. Неподання позивачем цієї документації означає недоведеність та безпідставність тверджень позивача про невідповідність встановленого відповідачем-2 кіоску визначеним нею вимогам.

Приходячи до висновку про те, що в даному разі між учасниками господарського спору склалися не відносини з самочинного будівництва судова колегія враховує, що спірний кіоск був розміщений на території позивача не самовільно, а з його, позивача дозволу. Цей факт підтверджується наявним в матеріалах справі укладеним між позивачем та відповідачем-2 Договором на розміщення торгівельного лотка (кіоску) на Зміївському ринку від 03.03.2004р. НОМЕР_5 (т.ІІ а.с. 16).

Згідно ч.1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

З урахуванням цитованих норм чинного законодавства України суд приходить до висновку про те, що укладений між позивачем та відповідачем-2 Договір на розміщення торгівельного лотка (кіоску) на Зміївському ринку від 03.03.2004р. НОМЕР_5 прямо не передбачений актами чинного законодавства і являє собою змішаний договір, який містить в собі елементи договору бронювання торгового місця та договору найму (оренди). Про наявність елементів договору бронювання (існування якого передбачене п. 19 Правил торгівлі на ринку, затверджених наказом Мінекономіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002р. № 57/188/84/105) свідчить п.1 обовязків підприємця «забронювати місце виділене під кіоск (лоток)». Про наявність елементів оренди свідчить основна суть договору (передача майна в користування за плату на визначений строк), а також використовувана в договорі термінологія «орендар», «орендна плата» тощо).

Згідно ч. 2 ст. 628 ЦК України до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Таким чином, до відносин, що склалася між позивачем і відповідачем-2 у звязку з укладенням ними Договору на розміщення торгівельного лотка (кіоску) на Зміївському ринку від 03.03.2004р. НОМЕР_5 в повній мірі застосовуються положення ст.ст. 759-786 ЦК України, 283-292 ГК України, які регулюють відносини найму (оренди).

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 764 ЦК України). Цим положенням ЦК України кореспондують положення ч.4 ст. 284 ГК України відповідно до яких у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Договір на розміщення торгівельного лотка (кіоску) на Зміївському ринку від 03.03.2004р. НОМЕР_5 був укладений на строк з 03.03.2004р. по 31.12.2004р. тобто на 304 дні. Матеріали справи та пояснення сторін свідчать, що відповідач-2 після закінчення вказаного строку і до цього часу продовжує користуватись орендованим майном. Доказів вручення позивачем відповідачеві вимог про розірвання договору у встановлений законом строк (на протязі місяця після закінчення першого (і кожного наступного) строку дії договору) матеріали справи не містять.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку про те, що строк дії Договору на розміщення торгівельного лотка (кіоску) на Зміївському ринку від 03.03.2004р. НОМЕР_5 був подовжений спочатку на строк з 01.01.2005р. по 31.10.2005р. потім на послідовно на той самий термін на наступні періоди і в кінцевому підсумку до 03.02.2010р. Отже станом на даний час вказаний договір є таким, що діє.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Викладене означає, що позовні вимоги позивача предявлені до відповідача про примусове знесення самовільно збудованої споруди з металевих конструкцій (металевий кіоск) площею 7,2 м.2, розташовану на території ринку належного позивачеві, торгівельні місця НОМЕР_2,НОМЕР_3 є такими, що суперечать умовам чинного Договору на розміщення торгівельного лотка (кіоску) на Зміївському ринку від 03.03.2004р. НОМЕР_5, а отже і положенням ст.ст. 525, 526, 629, 759-786 ЦК України, 283-292 ГК України, тому є незаконними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи по суті позовні вимоги ПХО «Зміївський ринок» про зобовязання відповідача-1 ФОП ОСОБА_1 звільнити торгові місця НОМЕР_2, НОМЕР_3 на території ринку ПХО "Зміївський ринок" (Харківська область, Зміївський район, смт. Комсомольське, вул. Сергія Закори, 7) від належного відповідачу-1 майна та обладнання, передати торгове місце №НОМЕР_3 позивачеві суд враховує наступне.

Відповідач-1, як свідчать матеріали та пояснення учасників судового процесу справи займає ці місця без наявності укладених з позивачем договорів, на підставі угоди, досягнутої з відповідачем-2. Останній, як було встановлено вище, користується цими місцями на підставі Договору на розміщення торгівельного лотка (кіоску) на Зміївському ринку від 03.03.2004р. НОМЕР_5 укладеного з позивачем.

Такі відносини підпадають під визначення піднайму (ст. 761 ЦК України). Відповідно ч.1 ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором на розміщення торгівельного лотка (кіоску) на Зміївському ринку від 03.03.2004р. НОМЕР_5 такого права відповідачеві-2 не надано. Відсутні докази наявності такої згоди і в інших матеріалах справи. Не міститься таке право нормативних актах, що регулюють дані правовідносини. Більш того, відповідно п. 24. названих вище Правил торгівлі на ринках (затверджених наказом Мінекономіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002р. № 57/188/84/105) передача торговельного місця та документів про сплату ринкового збору й послуги ринку третім особам забороняється.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача-1 правових підстав для знаходження його, відповідача-1, майна на торгових місцях, переданих в оренду відповідачеві-2 і для ведення відповідачем-1 власної торгової діяльності з використанням зазначених місць, переданих в оренду позивачем Відповідачеві-2.

Відповідно, викладене означає наявність порушень з боку відповідача-1 вимог ч.1 ст. 774 ЦК України, п. 24. Правил торгівлі на ринках (затв. наказом від 26.02.2002р. № 57/188/84/105) та прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Згідно ст. 391 ЦК України (захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння) власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно абз.2 ч.2 ст.16 ЦК України ч.2 ст.20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом. Відповідно п.5 ч.2 ст. 16 ЦК України та ч.2 ст.20 ГК України належним способом захисту порушеного права в даному разі є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі). Таким обовязком в даному разі є обовязок кожної особи, в т.ч. відповідача-1, утримуватись від порушення прав власника майна та його орендодавця, в даному разі позивача.

На підставі викладеного судова колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині зобовязання відповідача-1 ФОП ОСОБА_1 звільнити торгові місця НОМЕР_2, НОМЕР_3 на території ринку ПХО "Зміївський ринок" (Харківська область, Зміївський район, смт. Комсомольське, вул. Сергія Закори, 7) від належного відповідачу-1 майна та обладнання є законними і обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

В частині зобовязання передати торгове місце №НОМЕР_3 позивачеві позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на те, що торгові місця НОМЕР_2, НОМЕР_3 на території ринку ПХО "Зміївський ринок" знаходяться в користуванні відповідача-2 на підставі Договору на розміщення торгівельного лотка (кіоску) на Зміївському ринку від 03.03.2004р. НОМЕР_5. Підстав для дострокового припинення цього користування наразі, як було встановлено вище, не вбачається.

Доводи відповідача-1 про те, що факт сплати ним ринкового збору є достатньою підставою для ведення торгівлі із використанням спірних торгових місць судовою колегією відхиляються.

Пунктами 18, 23 Правил торгівлі на ринках (затв. наказом від 26.02.2002р. № 57/188/84/105) передбачено наступне. За право займання торговельного місця на ринку справляється ринковий збір у порядку, визначеному законодавством. Продавці на ринках зобов'язані сплатити ринковий збір до початку торгівлі. При справлянні ринкового збору початком торгівлі вважається час, що настає через дві години з початку роботи ринку. Після закінчення двох годин від початку роботи ринку ринковий збір сплачується продавцем до зайняття торговельного місця.

Тобто, зазначає колегія суддів, сплата ринкового збору дає право відповідній особі на здійснення торгової діяльності на ринку протягом відповідного часу роботи ринку у конкретний, визначений під час платежу, день.

Підставою для зайняття (бронювання, користування, оренду тощо) торгових місць сплата ринкового збору не дає. Для цього повинні існувати додаткові умови, а саме ті котрі, передбачені п.п. 8-20 Правил торгівлі на ринках (затв. наказом від 26.02.2002р. № 57/188/84/105), а саме відповідна письмова угода. Відсутність такої угоди унеможливлює користування відповідним торговим місцем в строк більший ніж один робочий день ринку.

Разом з тим, судова колегія зауважує, що факт прийняття позивачем від відповідача-1 ринкового збору не є доказом укладення такого строкового договору. Цей факт лише означає досягнення згоди між сторонами про надання позивачем права на використання торгового місця у один конкретний, визначеній у відповідному фіскальному чеку, день.

При цьому дослідження обставин справи приводить колегію суддів до висновку про те, що укладення таких одноразових угод, відбувається у відповідності до ст. 633 ЦК України (публічний договір). Згідно її положень публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.

Тобто, в даному разі позивач, зобовязаний, в разі наявності підстав визначених ст. 633 ЦК України, надавати відповідачеві-1 (як і кожній іншій особі, яка до нього звернеться в установленому порядку) відповідну послугу надання в користування торгового місця на протязі відповідного робочого дня ринку.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача-1 в частині задоволених вимог, в решті на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 14, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 181, 376, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія -

ВИРІШИЛА:

Позов задовольнити частково.

Зобовязати Фізичну особу підприємця ОСОБА_1 (63460, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) звільнити торгові місця НОМЕР_2, НОМЕР_3 на території ринку Підприємства Харківської облспоживспілки "Зміївський ринок" (63404, Харківська область, Зміївський район, м. Зміїв, вул. Зміївська, 15, п/р 2600500009114 у Райффайзен банку Аваль, МФО 350589, код ЄДРПОУ 01563308) за адресою Харківська область, Зміївський район, смт. Комсомольське, вул. Сергія Закори, 7, від належного ОСОБА_1 майна та обладнання.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (63460, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Підприємства Харківської облспоживспілки "Зміївський ринок" (63404, Харківська область, Зміївський район, м. Зміїв, вул. Зміївська, 15, п/р 2600500009114 у Райффайзен банку Аваль, МФО 350589, код ЄДРПОУ 01563308) 85,00грн. державного мита та 156,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог по відношенню до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, а саме вимог про примусове знесення самовільно збудованої споруди, та вимог про зобовязання передати торгове місце №НОМЕР_3 Підприємству Харківської облспоживспілки "Зміївський ринок" відмовити.

В задоволенні позовних вимог по відношенню до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відмовити повністю.

Головуючий суддя Бринцев О.В.

суддя Рильова В.В.

суддя Суярко Т.Д.

/Справа №59/111-09

Повний текст рішення підписано 19.11.2009р./

і оголошено