Постановление суда № 69422501, 09.10.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 жовтня 2017 рокусправа № 804/536/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В. Олефіренко Н.А.

за участю секретаря судового засідання:Лащенко Р.В.

за участі представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергонафта» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2017 р. в справі № 804/536/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергонафта» до Державної податкової інспекції у Новокадацькому районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергонафта» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій з проведення документальної планової виїзної перевірки в період з 30.11.2015 р.; скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 28.12.2015 р. про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 187500 грн., в тому числі за основним платежем 150000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 37500 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач не мав права видавати наказ № 777 від 27.11.2015 р. про продовження строку перевірки через відсутність підстав, визначених пп. 82.3.1, пп. 82.3.2 п. 82.3 ст. 82 Податкового кодексу України, а тому будь-які дії відповідача по проведенню документальної планової виїзної перевірки позивача в період з 30.11.2015 р. є неправомірними, а отже є протиправним податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2017 р., постановленою без виходу до нарадчої кімнати, здійснена заміна первісного відповідача Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області належним Державною податковою інспекцією у Новокадацькому районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2017 р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції з підстав неповного зясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення про задоволення позову. Апелянт вказує на неврахування судом першої інстанції протиправності продовження терміну податкової перевірки через відсутність зазначення відповідних підстав в наказі, непослідовності позиції контролюючого органу з цього питання. Зважаючи на відсутність обєктивних підстав для продовження терміну перевірки, предметом позову фактично є дії відповідача у формі проведення виїзної перевірки поза межами приміщення ТОВ «Енергонафта», формування результатів та висновків перевірки у формі акту, проте судом першої інстанції такі обставини не досліджувались.

Також апелянт вважає необґрунтованим застосування судом першої інстанції приписів ч. 1 ст. 72 КАС України щодо відсутності необхідності доведення обставин, встановлених постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду в справі № 804/19452/14, яка набрала законної сили, оскільки встановлені цим судовим рішенням обставини фактично спростовані висновком акту перевірки № 1105/04-67-22-05/31761265 від 11.12.2015 р. щодо не встановлення порушень повноти визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість, а також податкового кредиту за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р.

Крім того, зазначає про неправомірність висновку контролюючого органу про невиконання позивачем вимог Правил технічної експлуатації нафтобаз, затверджених 28.12.1984 р. державним органом колишньої СРСР, оскільки ці правила носять локальний характер, їх дія розповсюджується на обмежене коло підприємств, до яких позивач не входить.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 04.11.2015 р. відповідачем на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77, з урахуванням пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України прийнято наказ № 732 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Енергонафта» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. тривалістю 10 робочих днів.

27.11.2015 р. наказом начальника ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська № 777 «Про продовження терміну проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Енергонафта» на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77, з урахуванням пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, враховуючи доповідну записку заступника начальника управління-начальника відділу перевірок платників податків ризикових категорій управління податкового аудиту ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 27.11.2015 р. № 25628/04-67-22-05, термін проведення перевірки продовжено на 5 робочих днів з 30.11.2015 р.

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 11.12.2015 р. № 1105/04-67-22-05/31761265 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Енергонафта» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р.», яким зафіксовано встановлене перевіркою порушення позивачем приписів п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. всього на 150000 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська 28.12.2015 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким ТОВ «Енергонафта» збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток у загальному розмірі 187500,00 грн., в тому числі за основним платежем - 150 000,00грн., за штрафними санкціями - 37500,00 грн.

Проаналізувавши підстави, визначені пп. 1.2.4 наказу Державної фіскальної служби України № 22 від 13.07.2014 р. «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків», для продовження терміну перевірки, судом першої інстанції зазначено, що контролюючий орган наділений повноваженнями на продовження терміну проведення перевірки на підставі доповідної записки керівника підрозділу органу ДФС, який здійснював (очолював) таку перевірку з викладенням підстав та причин необхідності такого продовження.

Дослідивши доповідну записку заступника начальника управління начальника відділу перевірок платників податків ризикових категорій управління податкового аудиту ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 27.11.2015 р., за змістом якої підставою для продовження терміну перевірки є проведення платником значного обсягу операцій у перевіряємому періоді, необхідність забезпечення якісного проведення документальної планової виїзної перевірки, суд першої інстанції дійшов висновку, що її зміст містить обґрунтовані причини для продовження терміну проведення такої перевірки, а отже, дії відповідача з продовження терміну проведення перевірки позивача, яка продовжена за наказом № 777 від 27.11.2015 р., є правомірними та узгоджуються з приписами ст. 82 Податкового кодексу України та наказу Державної фіскальної служби України № 22 від 31.07.2014 р.

Крім того, виходячи з приписів ч. 1 ст. 72 КАС України, суд першої інстанції вважав доведеним не підтвердження фактичного здійснення господарських операцій за договором від 22.07.2014 р. № ОЛ-2207/14 з ПП «Олімп», у звязку з чим дійшов висновку про правомірність збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням.

Колегія суддів вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом апеляційної встановлено, що наказом № 732 від 04.11.2015 р. начальника ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77, з урахуванням пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіку проведення документальних планових перевірок ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська на 4 квартал 2015 р., затвердженого ДФС України, призначено проведення з 16.11.2015 р. документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Енергофанта» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. тривалістю 10 робочих днів (а.с. 8).

Наказом № 777 від 27.11.2015 р. на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77, з урахуванням пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України., враховуючи доповідну записку заступника начальника управління начальника відділу перевірок платників податків ризикових категорій управління податкового аудиту ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ОСОБА_3 від 27.11.2015 р. № 25628/04-67-22-05, з метою якісного проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Енергонафта», продовжено термін проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Енергонафта» на 5 робочих днів з 30.11.2015 р. (а.с. 9).

За наслідками перевірки контролюючим органом складено акт про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Енергонафта» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. № 1105/04-67-22-05/31761265 від 11.12.2015 р., за висновками якого встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. всього на суму 150000 грн. (а.с. 10-35).

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 28.12.2015 р., яким ТОВ «Енегонафта» збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 187500 грн., в тому числі за основним платежем 150000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 37500 грн. (а.с. 45).

Предметом доказування в цій справі є правомірність дій контролюючого органу з проведення документальної планової виїзної перевірки позивача, починаючи з 30.11.2015 р., тобто після продовження терміну перевірки, а також правомірність збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1.

За приписами пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п. 77.1, п. 77.2 ст. 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Приписами п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України встановлено, що про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Як встановлено п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника контролюючого органу не більше як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємства не більше як на 5 робочих днів, інших платників - не більш як на 10 робочих днів.

За змістом пп. 1.2.4 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної фіскальної служби України № 22 від 31.07.2014 р., продовження проведення перевірки розпочинається у перший робочий день за останнім робочим днем здійснення перевірки, зазначеним у направленні на перевірку. Наказ про продовження перевірки видається у ході проведення перевірки для недопущення перерви між датою закінчення перевірки згідно з першим направленням та датою продовження перевірки, зазначеною у відповідному наказі, на підставі доповідної записки керівника підрозділу органу державної фіскальної служби, який здійснював (очолював) таку перевірку, з викладенням підстав та причин необхідності такого продовження.

В розглядуваному випадку продовження терміну планової перевірки здійснено наказом № 777 від 27.11.2015 р. на підставі доповідної записки заступника начальника управління начальника відділу перевірок платників податків ризикових категорій управління податкового аудиту ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 27.11.2015 р. (а.с. 135), в якій зазначено про необхідність продовження терміну перевірки через значний обсяг операцій платника податків у перевіряємому періоді.

Тобто, контролюючими органом при продовженні терміну податкової перевірки дотримана процедура, визначена п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, Методичними рекомендаціями щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затвердженими наказом Державної фіскальної служби України № 22 від 31.07.2014 р., у звязку з чим відсутні підстави вважати дії контролюючого органу з проведення перевірки саме після 30.11.2015 р. протиправними.

При цьому судова колегія вказує на не оскарження платником податків наказу про продовження терміну перевірки № 777 від 27.11.2015 р.

Як зазначено вище, за наслідками перевірки контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 збільшено позивачу суму грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 150000 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 37500 грн. Підставою збільшення суми грошового зобовязання є висновок контролюючого органу про завищення витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток, через нереальність здійснення позивачем господарських операцій з ПП «Олімп».

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що 22.07.2014 р. ТОВ «Енергонафта» як замовником укладено з ПП «Олімп» як підрядником договір № ОЛ-220714, предметом якого є роботи з очищення резервуарів (а.с. 47). Позивачем підтверджується фактичне виконання робіт за договором підряду актами здачі-прийняття робіт (надання-послуг) від 31.07.2014 р. (а.с. 48-49).

Саме за наслідками цієї господарської операції позивачем сформовано витрати, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток, а саме віднесено до складу таких витрат суму в розмірі 150000 грн. за 2014 рік.

Спірні господарські операції позивача з ПП «Олімп» саме за договором № ОЛ-220714 від 22.07.2014 р. були предметом судового розгляді в справі № 804/19452/14.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2015 р. в справі № 804/19452/14, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016 р., відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Енергонафта» до ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 14.11.2014 р. про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на 166667 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 83333,50 грн.

Вказаним судовим рішенням встановлена нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Олімп» за договором № ОЛ-220714 від 22.07.2014 р. у 2014 р. відповідно до актів виконаних робіт від 31.07.2014 р. та неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додана вартість, сплачених позивачем на користь ПП «Олімп».

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки судовим рішенням, що набрало законної сили, встановлена нереальність спірних господарських операцій між позивачем та ПП «Олімп» у 2014 р. за договором № ОЛ-220714 від 22.07.2014 р. у 2014 р. відповідно до актів виконаних робіт від 31.07.2014 р., вважається доведеним нереальність здійснення позивачем спірних господарських операцій.

Статтею 134 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності згідно з пп. 138.1.1 включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; 138.2. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Оскільки є доведеним нереальність здійснення позивачем господарських операцій, за наслідками якого сформовано витрати, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування, є обґрунтованим збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на прибуток спірним податковим повідомлення-рішенням.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі.

Щодо неврахування судом першої інстанції протиправності продовження терміну податкової перевірки через відсутність зазначення відповідних підстав в наказі, непослідовності позиції контролюючого органу з цього питання колегія суддів вказує на наступне.

Судом апеляційної інстанції вище обґрунтовано правомірність продовження терміну перевірку наказом № 777 від 27.11.2015 р., в якому зазначено підстави продовження терміну перевірки наявність доповідної записки, саме в якій обґрунтовано необхідність продовження терміну перевірки.

Доводи апелянта про те, що зважаючи на відсутність обєктивних підстав для продовження терміну перевірки, предметом позову фактично є дії відповідача у формі проведення виїзної перевірки поза межами приміщення ТОВ «Енергонафта», формування результатів та висновків перевірки у формі акту, проте судом першої інстанції такі обставини не досліджувались є безпідставними, оскільки зазначене виходить за межі як предмету, так й підстав позову.

Щодо необґрунтованості застосування судом першої інстанції приписів ч. 1 ст. 72 КАС України в частині відсутності необхідності доведення обставин, встановлених постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду в справі № 804/19452/14, яка набрала законної сили, оскільки встановлені цим судовим рішенням обставини фактично спростовані висновком акту перевірки № 1105/04-67-22-05/31761265 від 11.12.2015 р. щодо не встановлення порушень повноти визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість, а також податкового кредиту, за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. судова колегія вказує на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За приписами статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відтак, оскільки обставини, встановлені судовими рішеннями в справі № 804/19452/14, не можуть оспорюватися при розгляді інших справ за участю тих самих сторін, судом першої інстанції цілком обґрунтовано застосовано до розглядуваних правовідносин приписів ч. 1 ст. 72 КАС України, оскільки постановою суду в справі № 804/19452/14, яка набрала законної сили, встановлені обставини, які є преюдиціальними по відношенню до правовідносин, що предметом оскарження в цій справі.

Також є безпідставними посилання на неправомірність висновку контролюючого органу про невиконання позивачем вимог Правил технічної експлуатації нафтобаз, затверджених 28.12.1984 р. державним органом колишньої СРСР, оскільки ці правила носять локальний характер, їх дія розповсюджується на обмежене коло підприємств, до яких позивач не входить, оскільки підставою для збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток є висновок контролюючого органу про нереальність здійснення господарських операцій, а не недотримання правил експлуатації нафтобази.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергонафта» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2017 р. в справі № 804/536/16 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2017 р. в справі № 804/536/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергонафта» до Державної податкової інспекції у Новокадацькому районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 10.10.2017 р.

Головуючий:В.А. Шальєва

Суддя:С.В. Білак

Суддя:Н.А. Олефіренко