Решение № 6941298, 30.11.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.09                                                                                           Справа№ 27/143

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинівський склозавод», смт. Малинівка Чугуївського району Харківської області,

до відповідача Приватного підприємства «Аматі», м. Буськ Львівської області

про стягнення 216361,45 грн. заборгованості

суддя Судова-Хомюк Н.М.

Представники:

Від позивача: Рісний М.Б. –представник (довіреність б/н від 23.11.2009 р.),

Від відповідача: не з’явився.

Суть спору: позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Малинівський склозавод», смт. Малинівка Чугуївського району Харківської області, до Приватного підприємства «Аматі», м. Буськ Львівської області, про стягнення 216361,45 грн. заборгованості із відшкодуванням судових витрат за рахунок відповідача.

.

30.12.2009 р. представник позивача з’явився у судове засідання, позовні вимоги підтримав повністю. Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, у встановленому законом порядку проти позову не заперечив.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Відповідно до укладеного 19 серпня 2008 року договору № 19/08 Товариство з обмеженою відповідальністю «Малинівський склозавод» (продавець за договором) зобов’язується передавати у власність Приватного підприємства «АМАТІ»(покупця за договором) склопродукцію (п. 1.1. договору), а покупець зобов’язаний прийняти і оплатити товар на умовах, передбачених даним договором (п. 1.2. Договору). Згідно п. 1.3. договору асортимент, ціна, кількість і загальна вартість товару вказуються сторонами в додатках до цього договору, які є його невід’ємною частиною.

15 червня 2009 року сторонами підписана специфікація № 3 до вказаного договору, згідно якої сторони погодили, що оплата товару, що поставлятиметься протягом червня –липня 2009 року, буде здійснюватись покупцем протягом 2 банківських днів з моменту здійснення поставки товару. Моментом поставки товару сторони визнають дату підписання видаткових накладних на кожну партію товару (п. 3 специфікації № 3 від 15.06.2009 р.)

Протягом червня –липня 2009 року позивачем на користь відповідача були здійснені поставки товару на загальну суму 207018,95 грн. Факт здійснення поставок підтверджується представленими позивачем видатковими накладними № 2015 від 25.06.2009 р. на суму 41403,79 грн., № 2017 від 25.06.2009 р. на суму 41403,79 грн., № 2107 від 03.07.2009 р. на суму 41403,79 грн., № 2108 від 03.07.2009 р. на суму 41403,79 грн., № 2109 від 03.07.2009 р. на суму 41403,79 грн. Отримання товару згідно вказаних накладних здійснювалось уповноваженою особою відповідача Доморад В.Ф. на підставі довіреності серії ЯОЧ № 913092 від 15.06.2009 р.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. (ст. 612 ЦК України, ст. 220 ГК України).

Всупереч викладеному, відповідачем не проведено оплати за поставлений на його користь товар. Позивач з метою врегулювання спору звернувся до відповідача з претензією № 549 від 05.08.2009 р. з вимогою погасити вказану суму заборгованості, однак відповідач залишив дану претензію без відповіді та без задоволення.

Таким чином, станом на день розгляду справи судом заборгованість відповідача перед позивачем становить 207018,95 грн.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

У ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналогічний припис передбачено й ст. 218 ГК України, відповідно до якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно п. 4 специфікації № 3 від 15.06.2009 р. до договору, у випадку порушення терміну оплати заборгованості, відповідач зобов’язаний сплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати Товару. Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 9342,50 грн.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У зв’язку з цим, суд вважає, що позов є обґрунтованим і підлягає до задоволення у повному обсязі.

Судові витрати слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, а також ст. 509, 526, 530 ЦК України та ст. ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, п.1-1, 4 ч. 1 ст. 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «АМАТІ» (80500, Львівська область, м. Буськ, м-н Незалежності, 17, р/р 2600063929 у ЗАТ «Райффайзен Банк Аваль»Буське відділення, МФО 380805; КОД ЄДРПОУ 34107414) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинівський склозавод»(63525, Харківська область, Чугуївський район, смт. Малинівка, вул. Соїча, буд. 5. П/р 26005002320837 у АТ «ОТП Банк»в м. Київ, МФО 300528; ЄДРПОУ 32858847) 207018,95 грн. основного боргу, 9342,50 грн. пені, 2163,62 грн. сплаченого державного мита, 236,00 грн. інформаційно-технічних послуг.

Наказ видати згідно із ст. 116 ГПК України.

Суддя