Постановление суда № 69339963, 28.09.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/5260/17 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 645/747/16-ц Іващенко С.О.

Категорія: договірні Доповідач - Швецова Л.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2017 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: Швецової Л.А.,

Суддів: Котелевець А.В., Піддубного Р.М.,

За участі секретаря: Кучер Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25 липня 2017 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ліквідатора Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 - ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус Харківського міського нотаріально округу Салига Наталія Анатоліївна про визнання добросовісним набувачем, про визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ліквідатора ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ТОВ «Кей-Колект», треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус ХМНО Салига Н.А., про визнання добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1, в якому просила відновити її порушене право визнанням за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1 та відновленням державної реєстрації права власності на цю квартиру, скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що квартира АДРЕСА_1 була набута нею згідно договору купівлі-продажу квартири від 28 грудня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Салигою Н.А., ОСОБА_5, як продавець, передала їй у власність спірну квартиру, за що вона сплатила ОСОБА_5 327100,00 грн. Нотаріус посвідчила, що під забороною (арештом) згідно з Витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 28 грудня 2011 року вказана квартира не перебуває. Згідно з Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 28 грудня 2011 року квартира у податковій заставі не перебуває. 29 грудня 2011 року вона зареєструвала право власності на цю квартиру в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації». Вищевказана квартира належала продавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири посвідченого приватним нотаріусом Салигою Н.А. 13 грудня 2011 року за реєстровим №3488, протоколу №2 проведення аукціону від 09 грудня 2011 року на Товарній біржі «Всеукраїнський торгівельний центр». 8 лютого 2016 року вона отримала лист, в якому містилась ухвала Господарського суду Харківської області від 2.02.2016 року, згідно з якою договір купівлі-продажу спірної квартири з аукціону Торгової біржі по якому ОСОБА_5 купила квартиру, визнаний недійсним відповідно ухвали Господарського суду Харківської області від 16.10.2013 року по справі про банкрутство ФО-П ОСОБА_3, тому що квартира знаходилася з 2007 року по теперішній час під іпотекою та ОСОБА_3 не мав права без погодження з іпотекодержателем ТОВ «УкрСиббанк» продавати це майно з аукціонних торгів. Ухвалою Господарського суду від 19 квітня 2016 року спірна квартира витребувана з її володіння та передана ліквідатору ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та скасована державна реєстрація за нею, як попереднім власником на цю квартиру. Правонаступником АКІБ «УкрСиббанк» в частині взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3 є ТОВ «Кей-Колект». Але на день коли була здійснена угода купівлі-продажу спірної квартири між позивачкою та ОСОБА_5, не тільки вона, але й ОСОБА_5 не могли знати і передбачати, що квартира знаходиться під іпотекою.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25 липня 2017 року провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ліквідатора ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ТОВ «Кей-Колект», треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус ХМНО Салига Н.А., про визнання добросовісним набувачем, про визнання права власності - закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, у зв'язку з тим, що справа не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства.

Не погодившись із вказаною вище ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_2 звернулась на цю ухвалу з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та справу направити на розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи свої апеляційні доводи, апелянт зазначила, що ніякого відношення до банкрутства ФОП ОСОБА_3 не має, майнових вимог до ОСОБА_3, його ліквідатора та інших осіб вона не заявляла, правочинів з боржником укладала, крім цього з позовом, щодо визнання договору іпотеки або договору купівлі-продажу недійсним не зверталась, тому вважає, що суд першої інстанції помилково постановив оскаржувану ухвалу.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Закриваючи провадження по справі суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги щодо визнання права власності на майно, що належить фізичній особі-підприємцю, відносно якого відкрито провадження у справі про банкрутство не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, натомість підлягають розгляду господарським судом.

Однак, погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання добросовісним набувачем та про визнання права власностіна квартиру АДРЕСА_1.

Так, згідно п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ст.15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (зокрема іноземці), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

При цьому категорії справ, підвідомчі господарським судам, визначено ст.12 ГПК України.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції з 19.01.2013 року внесено доповнення до статті 16 ГПК України частиною такого змісту: "справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини 1 статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство", а також доповнено частину 1 статті 12 пунктом 7 про підвідомчість господарським судам справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство. Перелік таких майнових вимог законодавцем не обмежено, однак передбачено винятки щодо спорів, пов'язаних з визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів) за позовом контролюючих органів, визначених Податковим кодексом України.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП «Чупрій» було визнано банкрутом на підставі Постанови господарського суду Харківської області від 12.10.2009 року.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08 серпня 2016 року було відмовлено в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 в скасуванні ухвали Господарського суду Харківської області від 19.04.2016 року про визнання фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 банкрутом з тих підстав, що визнання особи добросовісним набувачем квартири не відноситься до виключної підсудності судів господарського юрисдикції.

У зв'язку з тим, що позивач не ставить питання щодо визнання правочинів недійсними, судова колегія приходить до висновку, що правовідносини, стосовно яких вирішується спір, повинні розглядатися в порядку ЦПК України, оскільки, не стосуються питання недійсності правочину.

На підставі вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку, що ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 2 ст. 307, п.п.3,4 ст.311, ст.ст. 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25 липня 2017 року- скасувати.

Справу направити до районного суду для продовження розгляду по суті.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: