№ 6931957, 08.10.2009, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

08.10.2009 р. № 2а - 4366/09/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельник О.М. при секретарі судового засідання Янєв Ю.К. розглянувши адміністративну справу

за позовомВійськового прокурора Миколаївського гарнізону, вул. Нікольська, 18-а, м. Миколаїв, 54000 в інтересахОСОБА_1, АДРЕСА_1 доВійськової частини А0224, пр-т Героїв Сталінграду, 72, м. Миколаїв, 54025 провиплату грошової компенсації за не отримане речове майно в сумі 1644,40 грн. , за участю представників:

за участю прокурора Іващенко С.М. дов. №045 від 28.11.2008.

від позивача: Ляшов О.М. паспорт КЕ 206834 виданий Котовським МРВ УМВСУ в Одеській області 25.03.1996 року.

від відповідача: не зявився

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином відповідно до ч.5 ст. 107 КАС України, за юридичною адресою, але своїх заперечень проти позову та відповідних доказів, запропонованих в ухвалі суду від 21.08.2009 р., не надав, представник в судове засідання без поважних причин не зявився. Прокурор та позивач заявили клопотання про відмову від здійснення звукозапису, в звязку з відсутністю технічної можливості - суд задовольнив заявлене клопотання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, прокурора суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності відповідача по виплаті грошової компенсації за не отримане речове майно на загальну суму 1644,40 грн., що підлягає видачі.

Під час розгляду справи, представник позивача та позивач підтримали доводи, викладені у адміністративному позові. При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

Позивач, ОСОБА_1, проходив військову службу в військовій частині А-0224 та перебував на речовому забезпеченні у військової частини А-0224 до 26.09.2008 року.

Згідно наказу № 372 від 10.07.2008 року Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (а.с.5) та наказу № 220 від 26.09.2008 командира військової частини А0224 (а.с.6) він був звільнений з військової служби у запас за п.63, підп. “а” після закінчення строку контракту з правом носіння військової форми одягу та направлений для зарахування на військовий облік до Центрально-Миколаївського обєднаного районного військового комісаріату м. Миколаєва.

При звільненні ОСОБА_1, відповідачем було видано довідку-розрахунок № 37 від 26.09.2008 року на отримання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає до видачі на момент звільнення з військової служби в сумі 1644,40 грн.(а.с.7).

Згідно довідки з військової частини А0224 від 04.02.2009 року за бухгалтерським обліком, станом на 30.01.2009 року, заборгованість перед позивачем по компенсації за не отримане речове майно складає 1644,40 грн. (а.с.8).

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Відповідно до ч.2 ст.16 Закону України “Про Збройні Сили України” військовослужбовцям гарантується одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України.

Право на отримання військовослужбовцями речового забезпечення передбачено ч.1 ст.9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011 (далі Закон №2011).

Відповідно до п.2 ст.91 Закону №2011, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них. Дію зазначеної норми, а саме пункт 2 статті 91 було призупинено з 11.03.2000 в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них на підставі Закону України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”від 17.02.2000 №1459.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 зміни щодо призупинення дії п.2 ст.91 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” визнано неконституційними.

З цього ж приводу практика Європейського Суду з прав людини базується на тому, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Аргументи щодо обмеження бюджетних асигнувань не приймаються, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань (рішення у справі “Кечко проти України”, №63134/00, пар.23, 26).

Враховуючи, що після звільнення з військової служби належного речового майна та його компенсації позивач не отримував, незважаючи на неодноразові звернення, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача по виплаті позивачу грошової компенсації та видачі речового майна є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.11, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу Адміністративного Судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним рішення відповідача по не виплаті позивачу заборгованності за неотримане речове майно.

3. Стягнути з Військової частини А-0224, (проспект Героїв Сталінграду, 72, м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 08489704), на користь ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1), грошову компенсацію за не отримане речове майно на загальну суму 1644,40 грн.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя О.М. Мельник