Постановление суда № 69303231, 19.09.2017, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/14789/17

Провадження 2/521/5094/17

УХВАЛА

Іменем україни

19 вересня 2017 року м.Одеса

Суддя Малиновського районного суду міста Одеси Целух А.П., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного нотаріусу Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовиної Л.Л., ТОВ «ІН-Фактор»,за участю третьої особи: Малиновського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управляння юстиції в Одеській області про захист прав споживача та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Приватного нотаріусу Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовиної Л.Л., ТОВ «ІН-Фактор» за участю третьої особи: Малиновського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управляння юстиції в Одеській області про захист прав споживача та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню про захист прав споживача та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України.

Так в порушення ч. 5 ст. 119 ЦПК України позивачем не надано доказів, що підтверджують сплату судового збору у розмірі встановленому Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 5 ст. 119 ЦПК України, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивач повинен сплатити судовий збір в розмірі 1% ціни позову, але не менше 640 гривень за вимогу майнового характеру та 640 гривень за вимогу немайнового характеру.

Позивачем зазначені вимоги законів не виконано і судовий збір не сплачено з посиланням на Закон України «Про захист прав споживачів», яким встановлено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Таким чином, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» суперечить положенням ст. 5 Закону України «Про судовий збір», яка не звільняє осіб, які звертаються до суду з позовами про захист прав споживачів від сплати судового збору.

Вирішуючи питання колізії норм наведених вище законів, які мають однакову юридичну силу, слід виходити з того, що в цій ситуації пріоритет повинен мати той закон, який ухвалено пізніше, а також той закон, який є спеціальним у регулюванні відносин, пов'язаних з оплатою судового збору.

Вказана правова позиція узгоджується і з практикою Верховного Суду України в питаннях сплати судового збору в справах про захист прав споживачів (ухвала від 01.03.2016 року, справа № 6-484ц16).

На підставі викладеного, керуючись ст. 119, 121 ЦПК України, суддя -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного нотаріусу Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовиної Л.Л., ТОВ «ІН-Фактор» за участю третьої особи: Малиновського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управляння юстиції в Одеській області про захист прав споживача та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - залишити без руху, запропонувавши позивачу усунути недоліки вказані в мотивувальній частині ухвали не пізніше п'яти днів з дня отримання ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: А.П.Целух

19.09.17