№ 69168346, 26.09.2017, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 р.м. ХерсонСправа № 821/991/17

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Войтовича І.І.,

при секретарі: Мельник О.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

третьої особи - ОСОБА_2,

представники відповідачів та третьої особи Київського міського клінічного бюро судово - медичної експертизи - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Міністерства оборони України до ОСОБА_3 міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, ОСОБА_4 Військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, треті особи - Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи, ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень,

встановив:

Міністерство оборони України (далі - позивач) звернулося з адміністративним позовом до ОСОБА_3 медико-соціальної експертної комісії (далі - відповідач-1, ОСОБА_3 МСЕК), ОСОБА_4 Військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, (далі - відповідач-2), треті особи: Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи, ОСОБА_2, в якому просить: визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_3 міжрайонної медико - соціальної експертної комісії, в тій частині, якою встановлена причина інвалідності громадянина ОСОБА_2, яка зазначена в графі 9 довідки до акта огляду медико - соціальної експертної комісії серія 12ААА №023231 "поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії"; визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_4 військово - лікарської комісії Міністерства оборони України, яким встановлено причинний зв'язок поранення у ОСОБА_2 - протокол №950 від 19.03.2015 року, згідно з яким - "поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення, прийняте ОСОБА_3 МСЕК, в частині встановлення інвалідності ОСОБА_2, яка зазначена в графі 9 довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААА № 023231 від 01.10.2015 р. - "поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії" є неправомірним та безпідставним, оскільки при його прийнятті допущено порушення вимог чинного законодавства. Зокрема, дії по встановленню причинного зв'язку поранень (контузії) та захворювання у колишнього військовослужбовця ОСОБА_2, суперечать п.п.1, 5, пп.1 п.11, п.14 Положення про медико-соціальну експертизу, п.п.1.3, 1.6, 1.9 та 1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності № 561, п.12 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, оскільки висновок про причину інвалідності ОСОБА_2, яка зазначена в графі 9 довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААА № 023231 від 01.10.2015 р. - "поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії", ґрунтується виключно на усних свідченнях (словах) зацікавленої особи - ОСОБА_2, та на припущеннях посадових осіб ОСОБА_3 МСЕК. Причинний зв'язок поранення (контузії), з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, було встановлено взагалі без жодного документа, що підтверджує факт отримання поранення. Комісією не встановлено жодної конкретної обставини щодо часу, місця чи обставин отримання поранення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити. Додатково, звертаючи увагу на обов'язок МСЕК вивчати документи, що подаються під час огляду особи, зазначив, що ОСОБА_3 МСЕК при огляді громадянина ОСОБА_2, повинна була дослідити, проаналізувати та зробити певні висновки по кожному наданому документу, а також встановити саме ту причину інвалідності, яка має місце у ОСОБА_2 Формальний розгляд наданого до МСЕК пакету документів, без дослідження їх змісту та суті є неприпустимим. ОСОБА_3 МСЕК "вивчено" Висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 12.03.2015 р. № 435/Ж та, похідний від нього витяг з протоколу ОСОБА_4 військово-лікарської комісії № 950 від 19.03.2015 р., з яких вбачається лише факт наявності у ОСОБА_2, відповідних захворювань та факт проходження ним військової служби в певний період в Афганістані, що ніким не заперечувалось. Факт отримання ОСОБА_2 поранення не підтверджується жодним документом, такі документи відсутні взагалі, а припущення про можливе поранення зроблене експертом на підставі усних свідчень самого ОСОБА_2 Крім того, пояснив, що встановлення причинного зв'язку інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов'язків військової служби повинно здійснюватись виключно на підставі документів, які доводять достовірність факту отримання поранення (захворювання) та які зазначені в п.п.21.8, 21.18 та 21.19 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, при цьому виключена можливість такого висновку на підставі припущень. Вважає, що висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 12.03.2015 р. № 435/Ж містить лише припущення експерта про строк виникнення рубців, на підставі усних свідчень самого ОСОБА_2,, при цьому, факт отримання останнім поранення не підтверджується жодним документом. А тому, рішення ОСОБА_3 МСЕК в частині встановлення причини інвалідності ОСОБА_2, яка зазначена в графі 9 довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААА № 023231 - "поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії", є незаконним та має бути скасованим.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив.

Представник відповідача ОСОБА_4 Військово-лікарської комісії Міністерства оборони України в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними у справі доказами.

Представник відповідача ОСОБА_3 медико-соціальної експертної комісії подав суду клопотання про розгляд справи без його участі. Також, подав до суду заперечення на адміністративний позов з якого вбачається, що проти задоволення позову заперечує, з підстав, вказаних у письмових запереченнях.

Представник третьої особи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи в судове засідання не з'явився. Подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі. При вирішенні даної справи покладається на розсуд суду.

Заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що третя особа ОСОБА_2 є колишнім військовослужбовцем, учасником бойових дій відповідно до посвідчення серії АБ № 485359, виданого ОСОБА_3 РВК 12.03.2008 р.

ОСОБА_3 МСЕК рішенням від 01.10.2015 р. встановлено ОСОБА_2 ІІІ групу інвалідності та визначено її причину як "поранення (контузія) та захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії", про що складено акт огляду медико-соціальною експертною комісією від 01.10.2015 р. № 776/7 та видано виписку з акту огляду і довідку до акту серії 12ААА № 023231.

Вказане рішення, виходячи зі змісту акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 01.10.2015 р. № 776/7, прийняте на підставі, зокрема: витягу з протоколу № 950 від 19.03.2015 р. засідання ОСОБА_4 військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв; висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 12.03.2015 р. № 435/Ж; посвідчення учасника бойових дій серії АБ № 485359, виданого ОСОБА_3 районним військовим комісаріатом 12.03.2008 р.

Позивач вважає протиправним рішення ОСОБА_3 МСЕК в частині встановлення ОСОБА_2 такої причини інвалідності, як "поранення (контузія) та захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії", посилаючись на те, що його прийнято необґрунтовано, тобто без наявності необхідних і належних документів, які б підтверджували факт отримання третьою особою поранення (контузії) та її причинний зв'язок з виконанням обов'язків військової служби, а також на порушення відповідачем-1 установленої нормативно-правовими актами процедуру проведення медико-соціальної експертизи.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини виникли у сфері проведення медико-соціальної експертизи з приводу встановлення відповідачем-1 третій особі групи інвалідності, причини і часу її настання та регулюються, зокрема, такими нормативно-правовими актами: Основами законодавства України про охорону здоров'я, Законами України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", "Про реабілітацію інвалідів в Україні", постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1317 "Питання медико-соціальної експертизи", Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 р. № 561 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 р. за № 1295/20033, наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2012 р. № 577 "Про затвердження форм первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.09.2012 р. за № 1504/21816.

Так, відповідно до ст.69 Основ законодавства України про охорону здоров'я експертиза стійкого розладу функцій організму здійснюється медико-соціальними експертними комісіями, які встановлюють ступінь та причину інвалідності, складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації інваліда, в якій визначають реабілітаційні заходи відповідно до Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні". Порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" передбачено, що медико-соціальна експертиза - це визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

Аналогічно у ст.3 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій інвалідів.

На виконання цих правових норм постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1317 "Питання медико-соціальної експертизи" затверджені Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Саме цими Положеннями визначено процедуру проведення медико-соціальної експертизи.

Згідно із п.п.4, 5, 11, 15-20, 24 Положення про медико-соціальну експертизу, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у м.Києві та Севастополі (далі - центральні міські); міські, міжрайонні, районні.

Комісії у своїй роботі керуються Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами відповідних державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини у зазначеній сфері, та цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань медико-соціальної експертизи.

Міські, міжрайонні, районні комісії визначають, зокрема, ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.

Комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після пред'явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я.

Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

За наявності заперечень представників фондів соціального страхування комісія направляє особу, що звернулася для встановлення інвалідності, на додаткове медичне обстеження, яке проводиться без урахування висновку попередньої лікарсько-консультативної комісії. Остаточне рішення приймається комісією за результатами додаткового медичного обстеження, обсяги якого визначаються комісією з урахуванням характеру та важкості захворювання.

Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Комісія видає особі, яку визнано інвалідом або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому інвалід перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги. Форма документів, що використовується у роботі комісій, затверджується МОЗ.

Відповідно до п.п.3, 7, 12, 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для проведення медико-соціальної експертизи, протягом п'яти робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії та приймає рішення про наявність чи відсутність інвалідності.

Причинний зв'язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов'язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).

Особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров'я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Причинами інвалідності, зокрема, є поранення, контузії, каліцтва, захворювання:

- одержані під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язані з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, що визнані такими згідно із законодавством, в районі воєнних дій на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю у бойових діях у мирний час;

- пов'язані з участю у бойових діях та перебуванням на території інших держав.

Згідно із п.п.1.9, 1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 р. № 561 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 р. за № 1295/20033, огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, проводиться згідно з Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317. При огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Аналізуючи вказані правові норми, суд приходить до висновку, що встановлення органами медико-соціальної експертизи групи інвалідності з причин, які пов'язані з участю особи у бойових діях та перебуванням на території інших держав, відбувається з певними особливостями на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання), після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів та за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

При цьому затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1317 Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, а також затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 р. № 561 Інструкція про встановлення груп інвалідності не містять переліку конкретно визначених "інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання)", як і не містять імперативного припису про те, що ці інші документи обов'язково повинні додаватись та враховуватись до виданих військово-лікувальними закладами документів.

У зв'язку з цим слід звернути увагу на те, що установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть, згідно із ст.2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та п.п.1.1-1.3 затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 р. № 402 та зареєстрованого за № 1109/15800 "Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" є одним з основних завдань військово-лікарської експертизи, яка здійснюється визначеними у главі 2 розділу І вказаного Положення органами військово-лікарської експертизи, в тому числі й ОСОБА_4 військово-лікарською комісією.

Порядок встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України визначений главою 21 розділу ІІ затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 р. № 402 "Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України".

Відповідно до пп."г" п.21.5, п.п.21.7, 21.8, 21.21 глави 21 розділу ІІ вказаного Положення, постанови військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються, зокрема, в таких формулюваннях, як "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 р. № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Зазначена постанова приймається також, коли наявне захворювання за зазначений період служби досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби. Постанова в такому формулюванні приймається при хронічних, повільно прогресуючих захворюваннях, за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з країни, де велись бойові дії, або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести початок захворювання на період участі в бойових діях.

Постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) військово-лікарську комісію, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд військово-лікарською комісією копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров'я Збройних Сил України).

При медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, військово-лікарською комісією можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи).

За наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Однак вказане Положення не є тим нормативно-правовим актом, який безпосередньо регулює діяльність органів медико-соціальної експертизи при вирішенні питань щодо встановлення групи інвалідності.

На думку суду, при вирішенні спірного питання відповідач-1 правомірно керувався витягом з протоколу № 950 від 19.03.2015 р. засідання ОСОБА_4 військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв; висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 12.03.2015 р. № 435/Ж; посвідченням АБ № 485359, виданого ОСОБА_3 РВК 12.03.2008 р., оскільки вони у своїй сукупності є тими документами, які передбачені п.12 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1317, з урахуванням приписів пп."г" п.21.5, п.п.21.7, 21.8, 21.21 глави 21 розділу ІІ затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 р. № 402 "Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України".

Враховуючи визначені Законом України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" та постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1317 завдання медико-соціальної експертизи і повноваження органів, які її здійснюють, відповідачі при вирішенні спірного питання був обтяжений обов'язком прийняти та врахувати викладені у вищезазначених документах висновки та обставини.

Також слід звернути увагу на те, що відповідно до п.п.1.10, 1.12 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 р. № 561 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 р. за № 1295/20033, при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії. Датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (у відсотках) вважається день надходження до комісії документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем -1 було здійснено огляд ОСОБА_2 та досліджено відповідні документи, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм; здійснено обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження.

Крім того, складені відповідачем-1 документи (акт огляду медико-соціальною експертною комісією від 01.10.2015 р. № 776/7, виписка з акту огляду і довідка до акту серії 12ААА № 023231) відповідають за формою та змістом вимогам наказу Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2012 р. № 577 "Про затвердження форм первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.09.2012 р. за № 1508/21820.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскарженого рішення відповідач-1 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, зокрема з дотриманням порядку проведення медико-соціальної експертизи, визначеної Основами законодавства України про охорону здоров'я, Законами України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", "Про реабілітацію інвалідів в Україні", постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1317 "Питання медико-соціальної експертизи", Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 р. № 561 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 р. за № 1295/20033, наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2012 р. № 577 "Про затвердження форм первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.09.2012 р. за № 1504/21816.

У зв'язку з цим суд також зазначає, що відповідно до ст.ст.2, 3 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Статтею 17 КАС України визначено юрисдикцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ.

Так, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; спори фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за виключенням спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю.

З огляду на положення ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.8, 55 Конституції України, ст.6 КАС України кожен має право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

Як зазначено в абз.10 п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Однак позивачем в ході судового розгляду не зазначено, які саме його права порушені оскарженими рішеннями відповідача-1 та відповідача -2 і не доведено обставин їх порушення.

З огляду на викладене суд вважає позовні вимоги Міністерства оборони України необґрунтованими, а тому з урахуванням висновку суду щодо правомірності оскарженого рішення ОСОБА_3 МСЕК та ОСОБА_4 Військово-лікарської комісії Міністерства оборони України у їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28 вересня 2017 р.

Суддя Войтович І.І.

кат. 10