№ 69060985, 20.09.2017, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 вересня 2017 р.Р і в н е 817/1205/1715год. 26хв.

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Климчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2,

відповідача: представник ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т АН О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він здійснює підприємницьку діяльність за КВЕД 59.14 демонстрація фільмів та перебуває на 3 групі оподаткування, отримує дохід за продаж квитків для відвідування культурно-видовищного закладу. Перед тим як зайнятися підприємницькою діяльністю у даній сфері, позивачем було направлено звернення до ГУ ДФС у Рівненській області та ДФС України щодо необхідності використовувати у господарській діяльності реєстратор розрахункових операцій. 21.11.2016 року листом ДФС України його було повідомлено про наявність права не застосовувати РРО і позивач скористався таким правом. Однак, 21.07.2017 року відповідачем було проведено перевірку господарської діяльності позивача та встановлено порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». На підставі висновків акту перевірки було винесене податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій. Позивач не погоджується із викладеними в акті перевірки висновками та прийнятим на його основі податковим повідомленням-рішенням, оскільки вважає, що відповідач неправомірно не взяв до уваги його пояснення та лист-розяснення ДФС України та в порушення норм податкового законодавства застосував штрафні санкції. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Одночасно представник позивача звернув увагу на те, що Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є спеціальним у сфері застосування РРО і статтею 9 вказаного Закону встановлено, зокрема, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів із застосуванням бланків суворого обліку на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, а також при продажу білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу Державним казначейством України, та квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів. Тобто, як стверджує представник позивача, навіть за відсутності розяснення ДФС України, позивач має право не застосовувати РРО на підставі вказаної норми.

Відповідач подав до суду письмові заперечення в яких позовні вимоги не визнає та зазначає, що дійсно у позивача в липні 2017 була проведена фактична перевірка в ході якої встановлено, що позивачем при продажу квитка на кінофільм не виданий фіскальний чек, тобто вказана операція не проведена через РРО, оскільки останній відсутній. При цьому відповідач зауважує, що згідно Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» позивач має право не застосовувати РРО при даній господарській діяльності, однак, так як позивач у календарному році перевищив обсяги доходу понад 1000000грн., то у відповідності до норм податкового законодавства застосування РРО для платника єдиного податку є обовязковим. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Позивач з 07.08.2015 є платником єдиного податку 2 групи з основним видом діяльності 59.14 Демонстрація кінофільмів. Вказане визнається сторонами та підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

04.10.2016 позивач звернувся до Головного управління ДФС у Рівненській області та Державної фіскальної служби України з приводу надання розяснення чи потрібно йому, як підприємцю 3 групи, що сплачує єдиний податок, при перевищенні обороту 1млн.грн. застосовувати касовий апарат з наступного кварталу та встановлювати РРО.

21.11.2016 ДФС України надало відповідь позивачу листом «Про розгляд звернення» №12420/М/99-99-14-05-01-14, із якого слідує, що при продажу квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів субєкт господарювання має право не застосовувати РРО.

21.07.2017 року посадовими особами Головного управління ДФС Рівненської області була проведена фактична перевірка ФОП ОСОБА_4, за результатами якої складений акт №542/17.00.14.04.13/НОМЕР_1 від 21.07.2017 року.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем: пп. 1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та п.296.10 ст.296 Податкового Кодексу України, а саме: при покупці квитка на кінофільм господарська операція не проведена через РРО, при тому, що ФОП ОСОБА_4 згідно поданої декларації перевищено обсяги доходів, передбачених п.296.10. ст.296 Податкового Кодексу України.

За наслідками висновку акту перевірки, відповідачем 02.08.2017 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0005171404, яким до позивача застосована штрафна санкція в сумі 1грн.

Посилання представника позивача на те, що позивач має право не застосовувати РРО на підставі Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки останній є спеціальним у сфері застосування РРО є помилковими з огляду на наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначена, Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», № 265/95, 06.07.1995. Його дія поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Дійсно, відповідно до п.4 ст.9 зазначеного Закону, реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, а також при продажу білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів.

Разом з тим, сфера дії Податкового Кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі по тексту ПК України) згідно із пп.1.1 ст.1 поширюється на відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів і визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та встановлює порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст.3 ПК України, податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Пунктом 296.10 статті 296 ПК України встановлено, що реєстратори розрахункових операцій не застосовуються платниками єдиного податку: першої групи; другої і третьої груп (фізичні особи - підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень. У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1000000 гривень застосування реєстратора розрахункових операцій для такого платника єдиного податку є обовязковим. Застосування реєстратора розрахункових операцій розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом реєстрації субєкта господарювання як платника єдиного податку.

Із аналізу правових норм вбачається, що застосування реєстраторів розрахункових операцій є обовязковим для платників єдиного податку у разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1000000 гривень.

В судовому засіданні, згідно наданої копії декларації позивача про доходи за 2016 рік встановлено, що обсяг доходу складає 4623438,97грн.

Отже, позивачем перевищені обсяги доходів, встановлені п.296.10 ПК України, а відтак застосування РРО є обовязковим згідно приписів вказаної норми права.

Однак суд не погоджується із прийнятим податковим повідомленням-рішенням відповідача з огляду на таке.

Відповідно до ст.52 ПК України (в редакції станом на час звернення позивача за розясненнями до ДФС України та станом на час отримання відповіді), за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Консультації, крім узагальнюючих, надаються: в усній формі - контролюючими органами; у письмовій або електронній формі - контролюючими органами в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональними територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, та підлягають обов'язковому розміщенню на сайті контролюючого органу, який надав консультацію, протягом 10 календарних днів після дня їх надання без зазначення найменування (прізвища, ім'я, по батькові) платника податків та його податкової адреси.

Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, проводить періодичне узагальнення податкових консультацій, які стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов'язань, та затверджує наказом узагальнюючі податкові консультації, які підлягають оприлюдненню, у тому числі на офіційному веб-сайті цього органу, протягом 5 календарних днів.

Згідно із нормами пункту 53.1 статті 53 ПК України, не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Як встановлено судом та зазначено вище по тексту постанови, позивач звернувся до податкового органу із відповідним зверненням та отримав розяснення, яким позивачу надано право не застосовувати РРО.

На думку суду, при проведенні перевірки, посадові особи відповідача мали обовязково взяти до уваги пояснення позивача та відповідь ДФС України на звернення позивача, і з врахуванням вказаних обставин не застосовувати до останнього штрафні санкції.

Натомість, всупереч наведеним нормам податкового законодавства, без урахування всіх обставин справи, податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про неправомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, тому вказане рішення належить до скасування, а позовні вимоги позивача належать до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 02.08.2017 №0005171404 в повному обсязі.

Присудити на користь позивача фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 1600грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.