№ 68979753, 19.09.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/4985/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.;

Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 вересня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сорочко Є.О.

суддів: Земляної Г.В.

Федотова І.В.

за участю секретаря Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик", Головного територіального управління юстиції у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Хиби Анни Володимирівни, Департаменту з питань реєстрації Київської міської державної адміністрації, за участю третіх осіб без самостійних вимог - Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик", Товариства з обмеженою відповідальністю "Мона", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю "Версум" про визнання незаконними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Хиби А.В., Департаменту з питань реєстрації Київської міської державної адміністрації про визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора:

- №28500507 від 29.02.2016 р. щодо внесення запису №13479978 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на виробничу базу, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 862609580000, загальна площа 2220,5 кв.м., адреса: АДРЕСА_3, за ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик";

- №28499527 від 29.02.2016 р. щодо внесення запису №13479415 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нежилий будинок, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 862558080000, загальна площа 446,2 кв.м., адреса: м. Київ, АДРЕСА_1 за ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик";

- №28498164 від 29.02.2016 р. щодо внесення запису №13478448 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на майновий комплекс, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 862487980361, загальна площа 4777,2 кв.м., адреса: АДРЕСА_4 за ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Хиби А.В. про державну реєстрацію права власності №28500507, №28499527 та №28498164 від 29.02.2016 р.

На вказану постанову Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" та Головне територіальне управління юстиції у м. Києві (від свого імені та від імені державного реєстратора) подали апеляційні скарги, в яких просять її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.

ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Мона» (далі - ТОВ «Мона»), затвердженого рішенням Загальних зборів товариства 01.09.2009 р., є засновниками ТОВ «Мона». Позивачу належить частка у 50% статутного фонду вартістю 1 000 000,00 грн.

Між ТОВ «Мона» та ВАТ «Комерційний банк «Хрещатик», правонаступником якого є ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик», 14.11.2006 р. укладено договір про відкриття кредитної лінії №643. За такого договору банк надав ТОВ «Мона» кредит у вигляді відкличної невідновлювальної кредитної лінії з лімітом в сумі 35 000 000,00 грн. строком на 45 місяців з 14.11.2006 р. по 14.08.2010 р. зі сплатою 19% річних.

Протягом 2007 - 2012 років до вказаного договору вносились численні зміни, у результаті чого укладено Генеральний кредитний договір строком до 31.12.2017 р., у рамках якого були укладені дві кредитні угоди на загальну суму 13 300 000 дол. США зі строком повернення до 25.10.2013 р.

В забезпечення повернення кредитних коштів між ТОВ «Мона» та банком було укладено договір іпотеки нерухомого майна від 14.11.2006 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зверьковою Н.В. за реєстровим №1368, за яким в іпотеку банку були передані:

- нежилий будинок (літера А), загальною площею 446,2 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- виробничу базу загальною площею 2220,5 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, до складу якої входять: будівля закрійного цеху (літера А) загальною площею 719,10 кв. м.; механічний участок (літера Б) загальною площею 134,50 кв.м.; механічний участок (літера Б) загальною площею 266,70 кв.м.; будівля картонажного участку (літера В) загальною площею 746,50 кв.м.; будівля складу печатних етикетів (літера Г) загальною площею 353,70 кв. м.;

- майновий комплекс загальною площею 4777,2 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 до складу якого входять: головний виробничий корпус (літера А, А) загальною площею 3 437,50 кв. м.; пилекамера (літера В) загальною площею 110,50 кв. м.; гараж (літера Б) загальною площею 77,30 кв. м.; приміщення для дезінфекції тари (літера Г, Р) загальною площею 117,10 кв. м; трансформаторна підстанція (літера Д) загальною площею 58,90 кв. м.; котельня (літера А) загальною площею 218,40 кв. м.; складські приміщення (літера Б, В, В', В", ВІ\/) загальною площею 735,80 кв. м.; прохідна вартова будка, прохідна контора фабрики (літера Б') загальною площею 21,70 кв. м.; навіс для зберігання пір'я (літера Ж).

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельником Р.П. 17.02.2014 р. вчинений виконавчий напис за №94 про звернення стягнення на вказане нерухоме майно, а саме: нежилий будинок (літера А), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; виробничу базу яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та майновий комплекс, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4.

На підставі даного виконавчого напису Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби було відкрито виконавче провадження №42233068 від 25.02.2014 р., та постановою державного виконавця Борейко М.В. було накладено арешт на зазначене нерухоме майно та оголошено заборону його відчуження.

Крім того, 30.05.2011 р. на все нерухоме майно ТОВ «Мона» був накладений арешт на підставі постанови державного виконавця відділу ДВС Бориспільського районного управління юстиції, прийнятої в межах виконавчого провадження №26703924 від 27.05.2011 р.

У подальшому, 29.02.2016 р. державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Хибою А.В. проведено реєстраційні дії, якими внесено зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо власника зазначеного нерухомого майна - проведено реєстрацію права власності на вищевказане майно за ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик», про що прийнято відповідні рішення про державну реєстрацію прав і обтяжень за індексними номерами 28500507, 28498164, 28499527.

Вважаючи зазначені рішення про державну реєстрацію прав такими, що прийняті всупереч існуючого арешту та заборони на відчуження майна ТОВ «Мона», позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що згідно п. 5, 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, та наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, що є підставою для відмови у державній реєстрації, тому оскаржувані рішення є протиправними.

З таким висновком колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

Положеннями статей 546, 573, 575 Цивільного кодексу України, статей 1, 3, 18 Закону України "Про іпотеку" врегульовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватись заставою, якою також може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.

Різновидом застави є іпотека, яка виникає на підставі нотаріально посвідченого договору.

Частиною 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

За змістом частини 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно статті 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Як вбачається з договору іпотеки від 14.11.2006 р. №1368, копія якого міститься в матеріалах справи, у пунктах 4.3 та 4.4 такого договору сторони врегулювали застереження про задоволення вимог іпотекодержателя та підстави для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, зокрема у разі направлення іпотекодержателем попередження за 30 днів іпотекодавцю про задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, та невиконання протягом вказаного часу іпотекодавцем зобов'язань які забезпечені іпотекою.

Статтею 37 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Статтею 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Підстави для державної реєстрації прав визначені у статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зокрема у пункті 1 частини 1 вказано, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в чинній редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачений порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, а саме: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Згідно частини 2 цієї ж статті Закону встановлено, що перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 р. (далі - Порядок №1127), зокрема частиною 1 пункту 61 якого встановлено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Згідно матеріалів справи, ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" надало державному реєстратору пакет документів для здійснення за банком реєстрації права власності на вказане майно, який зокрема містив повідомлення від 09.09.2013 р. №7054/1507 про порушення зобов'язань за Генеральним кредитним договором №643/14-11-2006 від 14.11.2006 р., Кредитним договором №643/1 від 25.10.2012 р., Кредитним договором №643/2 від 20.12.2012 р., що є невід'ємними його частинами, із попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором від 14.11.2006 р. №1368, а також рекомендоване повідомлення про вручення 11.09.2013 р. такого поштового відправлення іпотекодавцю, тобто ТОВ «Мона».

При цьому, частиною 2 пункту 61 Порядку №1127 встановлено, що наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Судом першої інстанції не звернуто уваги на те, що наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, а саме арешт та заборона відчуження майна були накладені саме в інтересах іпотекодержателя - ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" з метою забезпечення зазначеного виконавчого напису нотаріуса. Тому реєстраційні дії держаного реєстратора лише забезпечують та реалізують права ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик", а суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями відсутні.

Відповідно до п. 5, 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, що є підставою для відмови у державній реєстрації, тому оскаржувані рішення є протиправними.

При цьому судом першої інстанції не звернуто увагу на те, що згідно п. 2 ч. 4 ст. 24 цього Закону (в чинній редакції з 01.01.2016 р., тобто на час виникнення спірних правовідносин) відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини 1 цієї статті, не застосовується, зокрема у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав та перенесенням щодо такого права власності обтяження, державну реєстрацію якого проведено у спеціальному розділі Державного реєстру прав.

Як вбачається з матеріалів справи, реєстрацію обтяжень на майно було проведено саме у спеціальному розділі Державного реєстру прав та Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а реєстрацію права власності за банком було проведено з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав, записи про обтяження перенесено при цьому до Державного реєстру прав.

За таких обставин відповідно до абз. 2 пункту 20 Порядку №1127 за наявності зареєстрованих речових прав на такий об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва або обтяжень таких прав у спеціальному розділі Державного реєстру прав, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек державний реєстратор одночасно з відкриттям розділу у Державному реєстрі прав переносить такі відомості про речові права на таке майно та їх обтяження, про суб'єктів цих прав до відповідного відкритого розділу, що і було здійснено державним реєстратором у даному випадку.

З огляду на викладене, рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Хиби А.В. про державну реєстрацію права власності №28500507, №28499527 та №28498164 від 29.02.2016 р. є правомірними та не підлягають скасуванню.

Застосування судом першої інстанції у даній справі правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах №21-357а14, №21-121а15, колегія суддів вважає помилковим, оскільки вони ґрунтувалися на положеннях статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції Закону, яка діяла до 01.01.2016 р. Зміни внесені після, зокрема до п. 2 ч. 4 ст. 24 цього Закону Верховним Судом України у вказаних постановах не досліджувалися.

При цьому, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_3 є засновником ТОВ «МОНА», якому належить 50% статутного фонду товариства, що підтверджується статутом даного товариства в редакції від 10.09.2009 р., номер запису про державну реєстрацію змін до установчих документів 13541050009000180. Рішенням Господарського суду Київської області від 30.05.2016 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 р., у справі №911/997/16 за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_5 до ТОВ «Мона», ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик», третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсними рішення Загальних зборів та статуту ТОВ «Мона», - визнано недійсними рішення Загальних зборів ТОВ «Мона» №24.02 від 24.02.2016 р. та Статут ТОВ «Мона», затверджений рішенням загальних зборів учасників, оформленим протоколом №24/02 від 24.02.2016 р. Отже, в судовому порядку скасовано рішення, яким позивача виключено зі складу учасників ТОВ «Мона» та звільнено з посади директора товариства з 29.02.2016 р., тому оскаржувані рішеннями стосуються прав та законних інтересів позивача як засновника та учасника ТОВ «Мона», а отже позивач є належним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик", Головного територіального управління юстиції у м. Києві необхідно задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2017 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, оскільки постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права та з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик", Головного територіального управління юстиції у м. Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2017 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_3 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

головуючий суддя Сорочко Є.О.

судді Земляна Г.В.

Федотов І.В.

Повний текст постанови складено 19.09.2017 року

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Земляна Г.В.

Федотов І.В.