Постановление суда № 68964483, 13.09.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"13" вересня 2017 р.Справа № 922/2610/15 вх. № 2610/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Усатого В.О.

при секретарі судового засідання Мазуренко А.О.

За участю:

ліквідатор - Караченцев Ю.Л.,

представника ПАТ "Дельта Банк" - не з"явився,

ОСОБА_2

розглянувши заяву ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсним договору

По справі за заявою ТОВ "Харвест Груп", смт. Васищеве

до ТОВ "Харвест Груп", смт. Васищеве

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою суду від 26.05.2015 р. визнано ТОВ "Харвест груп" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Караченцева Ю.Л.

До суду від ПАТ "Дельта Банк" надійшла заява (вх. № 44409 від 26.12.2016 р.), в якій банк просить суд визнати недійсними договір про передачу прав на знак для товарів та послуг за свідоцтвом 135748 від 27.11.2014 р. , укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ "Харвест Груп", яку суд призначив до розгляду в судовому засіданні 28.02.2017 р.

До початку розгляду справи представник ПАТ "Дельта Банк" надала клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке було задоволено судом.

Також, представник ПАТ "Дельта Банк" надала клопотання про призначення колегіального розгляду справи, в задоволенні якого було відмовлено, про що винесено мотивовану ухвалу.

В судовому засіданні 28.02.2017 р. представник ПАТ "Дельта Банк" в обґрунтування своєї заяви зазначила, що боржником укладено збитковий правочин, оскільки він не мав дійсної змоги виконати умови цього договору, що в матеріалах справи міститься дві різні оцінки вартості знаку для товарів і послуг, що договором не передбачено конкретного рахунку ОСОБА_2 для перерахування 2000000,00 грн., що в Договорі не вказано строк дії свідоцтва України на знак, що в матеріалах справі відсутні акт прийому -передачі свідоцтва, виписка з поточного рахунку ОСОБА_2, виписка про рух коштів по рахункам ОСОБА_2, письмове підтвердження відсутності спали винагороди на момент звернення до суду з заявою з грошовими вимогами до боржника (акт звірки між ОСОБА_2 та ТОВ "Харвест груп", тощо), що на її думку свідчить про умисні дії боржника по покладанню на себе зобов"язання, яке неможливо виконати, що призвели до неплатоспроможності боржника.

Ліквідатор надав заперечення на заяву банку, в яких повідомив, що відповідно аналізу фінансового стану підприємства показник абсолютної ліквідності підприємства станом на 31.12.2013 р. складав 0,0002, а станом на 31.12.2014 р. - 0, що спростовує посилання заявника на те, що спірний договір призвів підприємство до банкрутства, що ліквідатором здійснено оцінку спірного майна та продаж його на аукціоні у складі цілісного майнового комплексу, результати проведення якого затверджено комітетом кредиторів, що не зазначення рахунку та строку дії свідоцтва в договорі не є підставою для визнання його недійсним, що власником знаку для товарів та послуг є ТОВ "Харвест груп" згідно виписки з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг.

Крім того, ліквідатором зазначено, що заява ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника була розглянута судом, за результатами розгляду якої вимоги визнані судом та ця ухвала є дійсною.

ОСОБА_2 також заперечувала проти заяву банку з тих же підстав, що зазначені ліквідатором.

Заслухавши учасників процесу, враховуючи необхідність отримання додаткових доказів, суд дійшов висновку відкласти розгляд заяви на 23.03.2017 р.

В судовому засіданні 23.03.17 р. оголошувалась перерва до 30.03.17 р.

Після перерви представник ПАТ "Дельта Банк" у засідання суду не з'явився.

До суду від ПАТ "Дельта Банк" надійшло клопотання про призначення судової експертизи (вх. № 10524 від 29.03.2017 р.) для визначення ринокової вартості майнових прав на знак для товарів та послуг за свідоцтвом 135748 станом на 27.11.2014 р.

Також, від ПАТ "Дельта Банк" надійшло клопотання (вх.№ 10514 від 29.03.17) про відкладення розгляду справи.

30.03.2017 р. від ліквідатора надійшов відзив на клопотання банку про призначення експертизи, в якому він заперечує проти її призначення оскільки сторони договору зазначити вартість майна виходячи з того, що ціна договору встановлюється за домовленістю сторін та сторони є вільними в укладанні договору.

Від ОСОБА_2 також надійшли заперечення щодо призначення судової експертизи, оскільки результат проведеної експертизи не може вплинути на майбутній перебіг справи, а тільки повторно встановить ринкову вартість вказаного товарного знаку, яка в свою чергу не може бути підставою для визнання договору недійсним.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи неявку у судове засідання представника ПАТ "Дельта Банк", взявши до уваги клопотання банку, а також необхідність витребування документів, суд дійшов висновку відкласти розгляд заяви ПАТ "Дельта Банк" (вх. № 44409 від 26.12.2016 р.) на 30.05.2017 р. та зобов'язав ОСОБА_2 надати суду акт прийому-передачі свідоцтва № 135748, докази відсутності сплати винагороди на момент звернення до суду з заявою з грошовими вимогами до ТОВ "Харвест груп" (виписки з рахунків банків про рух коштів, тощо).

Від представника ПАТ "Дельта Банк" надійшла заяву (вх.№ 17911 від 30.05.17) про незастосування технічних звукозаписувальних засобів в призначеному на 30.05.17 р. судовому засіданні.

Врахувавши клопотання представника ПАТ "Дельта Банк" суд здійснює фіксацію судового процесу за допомогою протоколу у паперовій формі.

В судовому засіданні 30.05.17 р. представник ПАТ "Дельта Банк" підтримав свою заяву про визнання недійсним договору про передачу прав на знак для товарів та послуг.

Присутній у засіданні суду ліквідатор проти вказаної заяви заперечував.

Кредитор ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, витребуваних документів не надала.

Заслухавши присутніх, враховуючи неявку ОСОБА_2, ненадання нею витребуваних документів, а також у зв'язку із перебуванням матеріалів справи №922/2610/15 у вищих судових інстанціях, суд відклав розгляд заяви ПАТ "Дельта Банк" на 30.05.2017 р. та повторно зобов'язав ОСОБА_2 надати суду акт прийому-передачі свідоцтва № 135748, докази відсутності сплати винагороди на момент звернення до суду з заявою з грошовими вимогами до ТОВ "Харвест груп" (виписки з рахунків банків про рух коштів, тощо).

В судовому засіданні 04.07.17 р. ОСОБА_2 надала клопотання (вх.№ 21722 від 04.07.17) про долучення до матеріалів справи витребуваних доказів.

Присутні у засіданні суду інші учасники процесу надали усні пояснення.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи необхідність ознайомлення із наданими суду документами, а також у зв'язку із перебуванням матеріалів справи №922/2610/15 у вищих судових інстанціях, суд відклав розгляд заяви ПАТ "Дельта Банк" на 07.09.2017 р.

До суду від ліквідатора та ОСОБА_2 надійшли додаткові заперечення на заяву банку.

Від кредитора ТОВ "Сумський вуглик" надійшов відзив на заяву банку, в якому він заперечує проти заяви в повному обсязі та зазначає, що за на боржника за рішенням Державної служби інтелектуальної власності від 09.12.2014 р. перейшло право власності на цей знак та для нього настали наслідки, передбачені спірним Договором, тому посилання банку на порушення ч.5 ст.203 ЦК України є безпідставними.

Представник ПАТ "Дельта Банк" наполягав на задоволенні заяви.

В судовому засіданні 07.09.2017 р. оголошено перерву до 13.09.2017 р.

Розглянувши в судовому засіданні 13.09.2017 р. розглянувши заяву та додані до матеріалів справи документи, суд зазначає наступне.

В обгрунтування своєї заяви банку зазначає, що боржником укладено збитковий правочин, оскільки він не мав дійсної змоги виконати умови цього договору, що в матеріалах справи міститься дві різні оцінки вартості знаку для товарів і послуг, що договором не передбачено конкретного рахунку ОСОБА_2 для перерахування 2000000,00 грн., що в Договорі не вказано строк дії свідоцтва України на знак, що в матеріалах справі відсутні акт прийому -передачі свідоцтва, виписка з поточного рахунку ОСОБА_2, виписка про рух коштів по рахункам ОСОБА_2, письмове підтвердження відсутності спали винагороди на момент звернення до суду з заявою з грошовими вимогами до боржника (акт звірки між ОСОБА_2 та ТОВ "Харвест груп", тощо).

В матеріалів справи вбачається. що 27.11.2014 р. між ОСОБА_2 та ТОВ "Харвест Груп" укладено договір №1 про передачу прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом № 135748 (далі - Договір), відповідно умов якого на підставі Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" р.ІІІ ст.14 п.1, свідоцтво на знак для товарів і послуг видається особі, яка має право на його одержання . ОСОБА_2 є власником свідоцтва на знак для товарів і послуг (в подальшому - Свідоцтво) № 135748. Керуючись р. IV ст. 16 п.1 Закону, власник свідоцтва на підставі даного Договору передає право власності на знак для товарів і послуг (у подальшому - Знак) відносно усього переліку товарів і послуг, який вказано у Свідоцтві відповідно до Міжнародної класифікації товарів і послуг (в подальшому - МКТП), а саме товарів 19 та З0 класів на користь ТОВ «Харвест Груп», яке стає правонаступником власника свідоцтва щодо такого Знаку. Правонаступник дає згоду прийняти право власності на зареєстрований Знак від власника свідоцтва. Від дати підписання даного Договору власник свідоцтва втрачає всі права на Знак і не має права використовувати Знак у межах прав, які передано правонаступнику. Власник свідоцтва не може передати аналогічні права, іншим юридичним або фізичним особам. Правонаступнику передається право на володіння, користування і розпорядження зареєстрованим Знаком. Правонаступник має право проставляти поряд із Знаком попереджувальне маркування, яке вказує на те, що відповідний знак зареєстровано в Україні. Правонаступник має право використовувати придбаний ним Знак одночасно з іншими знаками для товарів і послуг, на які в нього є право. Правонаступник має право використовувати Знак як на товарі та його упаковці, так і на супровідній, діловій документації та рекламі. Використання Правонаступником Знаку вважається законним з дати підписання цього Договору

Відповідно п.2.9 Договору, Власник свідоцтва зобов'язується передати правонаступнику в 5 /п'яти/ денний термін від дати підписання цього Договору- копію Свідоцтва, завірену у встановленому порядку.

Відповідно розділу 3 Договору, правонаступник бере на себе зобов'язання щодо виплати винагороди за придбання прав власності на Знак, що вказано у п. 1.1. Договору, яка і становить ціну даного Договору.

3а придбання права власності на Знак, які передаються, правонаступник сплачує на поточний рахунок власника свідоцтва винагороду, розмір якої вказано в окремо додатку до даного договору, який має конфіденційний характер.

Відповідно додатку до Договору №1 від 27.11.2017 р., за придбання прав на знак, яке передається , правонаступник зобов"язується сплатити власнику свідоцтва винагороду в розмірі 2000000,00 грн. шляхом перерахування на поточний рахунок власника свідоцтва. За придбання права власності на знак, яке передається, правонаступник зобов"язується сплатити власнику свідоцтва винагороду в строк до 10.01.2015 р.

09.12.2014р. Державна служба інтелектуальної власності України розглянула заяву ТОВ "Харвест Груп" про публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність" та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знак для тварів і послуг відомостей про передачу права власності на знак і прийняла рішення опублікувати в офіційному бюлетені "Промислова власність" та внести до Державного реєстру свідоцтв України на знак для товарів і послуг відомостей про передачу права власності на знак для товарів класів 19,30, на яке зареєстровано знак, свідоцтво України № 135748 передається власником свідоцтва ОСОБА_2 товариству з обмеженою відповідальністю "Харвест Груп" (реєстраційни номер 17397, дата публікації реєстрації 25.12.2014 р.).

Відповідно до ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон), правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;

боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;

боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

З огляду на сферу регулювання Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" загалом і за змістом зазначеної норми статті 20, вона є спеціальною по відношенню до загальних, установлених ЦК підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ця норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

Згідно з частиною другою статті 4 ЦК основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Відповідно до положень частини третьої статті 104 ЦК порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

Таким чином і з огляду на положення статей 4, 104, 110-112 ЦК, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є частиною цивільного законодавства, що не виключає можливості застосування до правовідносин, які регулює цей спеціальний Закон, також норм ЦК, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

Так, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК і загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 ЦК.

Отже, ЦК імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку, при цьому, визнання такого правочину недійсним відбувається судом, по-перше, за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, а по-друге, якщо в результаті судового розгляду такого звернення буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Порядок укладання договорів про передачу прав на торгівельну марку регулюються нормами міжнародного законодавства (ст.21 Угоди про торговельні аспекті прав інтелектуальної власності) щодо загальних принципів їх укладання, загальними нормами цивільного законодавства щодо форми, змісту та сторін договору (ст.427, 1107-1129 ЦК України), спеціальним господарським законодавством - ст.157 ГК України, Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", Законом України " Про захист від недобросовісної конкуренції", Інструкцією про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстрів відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака (міжнародного знака) для товарів і послуг.

Згідно з частиною дев'ятою статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" договір про передачу права власності на знак і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами.

Відповідно до ч.427 ЦК України, майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до цього Кодексу та іншого закону.

Як свідчить наданий до матеріалів справи спірний Договір, він укладений у письмовій формі і підписаний сторонами, особисто ОСОБА_2 та директором ТОВ "Харвест груп", повноваження якого підтверджені матеріалами справи.

Представник банку вважає, що боржником укладено збитковий правочин, оскільки він не мав дійсної змоги виконати умови цього договору, що призвело до штучної заборгованості підприємства для наступного відкриття процедури банкрутства, а також вважає, що показник абсолютної ліквідності станом на 21.12.2013р. складав 0,0002 , а станом на 31.12.2014 р. став 0.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (англомовний аналог Cash Ratio) - співвідношення найбільш ліквідної частини активів і поточних (короткострокових) зобов'язань. До найбільш ліквідної частини активів належать грошові кошти та їх еквіваленти. Показник демонструє частку поточних зобов'язань компанії, яка може бути погашена негайно. Він відноситься до групи показників ліквідності.

Нормативним вважається значення від 0,1 до 0,2. Більш низький показник вказує на те, що компанія не зможе вчасно погасити борги у випадку, якщо термін платежів настане незабаром. Значення вище нормативного також може вказувати на проблеми в компанії і свідчити про неефективну стратегію управління фінансовими ресурсами.

При значенні коефіцієнта абсолютної ліквідності менше 0,2, а коефіцієнта покриття менше 0,5 підприємство вважається банкрутом і може підлягати ліквідації з продажем майна.

В матеріалах справи міститься висновок аудиторської фірми "Євроаудит" з аналізом фінансового стану підприємства ТОВ "Харвест груп" за період з 2013 р. по 2015 р. з якого вбачається, що показник абсолютної ліквідності з початку 2013 р. вже не відповідав нормі (0.086, 0,0002, 0 та 0) та зменшувався та достиг нульового значення.

Крім того, з наданого аналізу вбачається зменшення всіх показників фінансової стійкості починаючи ще з кінця 2013 р., а саме: і коефіцієнту фінансової автономії, і коефіцієнту маневреності власного капіталу, і коефіцієнту Бівера, і коефіцієнту оборотності активів, і коефіцієнту оборотності кредиторських активів, і коефіцієнту оборотності основних фондів , і коефіцієнтів рентабельності активів, капіталу та діяльності.

Таким чином, значення показників майнового стану, ліквідності, платоспроможності, ділової активності та рентабельності ТОВ "Харвест Груп" починаючи з 01.01.2013 р. значно нижче норми та мали стабільну тенденцію на погіршення, а розрахункові показники діагностики банкрутства свідчали про можливу вірогідність банкрутства підприємства.

Отже, укладання спірного договору не призвело до неплатоспроможності, оскільки майже за рік до його укладання встановлено неспроможність підприємства погасити його борги.

Щодо зауваження ПАТ "Дельта Банк" про ринкову вартість знаку для товарів і послуг та великою різницею між здійсненою на замовлення ліквідатора оцінкою та оцінкою на замовлення банку, то суд вважає їх такими, що не відносяться до суті спору про визнання недійсним спірного правочину, оскільки обидві оцінки здійснені станом на момент вже після укладання цього договору.

ПАТ "Дельта банк" не надав доказів того, що на момент укладання спірного договору (27.11.2014 р. ) вартість прав на знак для товарів і послуг була іншою, ніж зазначена в договорі.

Відповідно до ст.189 ГК України, ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Відповідно до ст.190 ГК України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Також , в частині 1 ст. 627 ЦК України, зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Щодо відсутності в спірному Договорі істотних умов договору, таких як порядок розрахунків між сторонами та строку дії свідоцтва, то суд зазначає наступне.

Відповідно розділу 3 Договору, правонаступник бере на себе зобов'язання щодо виплати винагороди за придбання прав власності на Знак, що вказано у п. 1.1. Договору, яка і становить ціну даного Договору.

3а придбання права власності на Знак, які передаються, правонаступник сплачує на поточний рахунок власника свідоцтва винагороду, розмір якої вказано в окремо додатку до даного договору, який має конфіденційний характер.

Відповідно додатку до Договору №1 від 27.11.2017 р., за придбання прав на знак, яке передається , правонаступник зобов"язується сплатити власнику свідоцтва винагороду в розмірі 2000000,00 грн. шляхом перерахування на поточний рахунок власника свідоцтва. За придбання права власності на знак, яке передається, правонаступник зобов"язується сплатити власнику свідоцтва винагороду в строк до 10.01.2015 р.

Наведене свідчить, що сторони узгодили такі умови договору як порядок розрахунків між сторонами.

Відповідно до ч.7 ст.16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг ", власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору.

За договором про передачу прав на знак його власник передає зацікавленій особі за певну винагороду всі виключні права на знак. При цьому власник втрачає право власності, що переходить до правонаступника. Даний вид договору аналогічний договору купівлі-продажу.

В пункті 2.3.1 Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстрів відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака (міжнародного знака) для товарів і послуг , затвердженої Наказом Міністерства освіти і науки України N 576 від 03.08.2001 вказано, що у договорі або витягу з договору повинні бути вказані: сторони договору; предмет договору; номер свідоцтва; перелік товарів і послуг із зазначенням класів МКТП, на які поширюється передача права власності; місцезнаходження (місце проживання) сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни. троком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Вищенаведене свідчить про те, що чинним законодавством не передбачено істотною умовою договору про передачу прав на знак для товарів і послуг зазначення конкретного рахунку сторін у договорі.

Крім того, відповідно п. 1.2 Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстрів відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака (міжнародного знака) для товарів і послуг , затвердженої Наказом Міністерства освіти і науки України N 576 від 03.08.2001 , передача права власності на знак здійснюється на підставі договору про передачу права власності на знак. Передача права власності на знак та видача ліцензії на використання знака здійснюються в межах строку дії свідоцтва України на знак.

Відповідно Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг , затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України 10.01.2002 N 10, реєстрація знака для товарів і послуг здійснюється шляхом унесення відповідного запису до реєстру на підставі рішення Державної служби про реєстрацію знака та за наявності документів про сплату державного мита за видачу свідоцтва і збору за публікацію про видачу свідоцтва. Реєстр містить такі відомості із зазначенням міжнародних цифрових кодів для ідентифікації бібліографічних даних (ІНІД) відповідно до стандарту Всесвітньої організації інтелектуальної власності (далі - ВОІВ) ST.60:, в тому числі, (111) - номер реєстрації знака, який є номером свідоцтва; (151) дату реєстрації знака; (181) очікувану дата закінчення строку дії свідоцтва.

Як свідчить спірний договір, він містить номер свідоцтва в самій назві договору, а також в його тексті (п.1.1 Договору).

ОСОБА_2 надано до суду відомості з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, які є загальнодоступними, з якого вбачається, що свідоцтво № 135748 (111) є чинним та очікувана дата закінчення строку дії свідоцтва (181) - 10.08.2019 р.

З наведеного вище вбачається, що чинним законодавством не передбачено зазначення саме в договорі про передачу права власності на знак строку дії свідоцтва.

Посилання представник ПАТ "Дельта Банк" на відсутність доказів несплати ОСОБА_2 боржником винагороди в сумі 2000000,00 грн., спростовується наданими до матеріалів справи доказами (акт приймання-передачі знаку для товарів і послуг, виписки з банківських рахунків ОСОБА_2).

Суд зазначає, що банком не доведено підстав для визнання спірного договору недійсним.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд не знаходить правових підстав для задоволення заяви банку про визнання спірного Договору недійсним.

Щодо клопотання ПАТ "Дельта Банк" про призначення судової експертизи, в обгрунтування якого банком зазначено, що існує розбіжність між вартістю знаку на товари і послуги, які вказані в Договорі від 24.11.2014 р. та оцінках, здійснених на замовлення ліквідатора від 22.05.2015 р. та банку від 25.10.2016 р., а також що завищена вартість знаку в Договорі призвела до неможливості її оплатити боржника та привела до прийняття рішення про банкрутство боржника.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд зазначає, що міркування банку про створення штучної заборгованості вже розглянуто судом вище, оскільки в обгрунтування самої заяви також покладено це питання та ці міркевання спростовані наданими доказами, тому суд вважає, що на цей час відсутні питання, які потребують спеціальних знань та відмовляє в задоволенні клопотання банку про призначення судової експертизи.

Керуючись ст.ст. 37-46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.86 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити ПАТ "Дельта Банк" в задоволенні клопотання про призначення судової експертизи (вх. № 10524 від 29.03.2017 р.).

Відмовити ПАТ "Дельта Банк" в задоволенні заяви (вх. № 44409 від 26.12.2016) про визнання недійсним договір про передачу прав на знак для товарів та послуг .

Ухвалу направити ліквідатору, ПАТ "Дельта Банк" , ОСОБА_2

Суддя Усатий В.О.