Постановление суда № 68933248, 13.09.2017, Апеляційний суд Волинської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі :

головуючого - судді Киці С.І.,

суддів Грушицького А.І., Шевчук Л.Я.,

секретар - Вергун Т.С.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Ткачук Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дубечненської сільської ради про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 13 червня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 13 червня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Дубечненської сільської ради про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради: від 10.08.2016 р. № 10/18 "Про розгляд заяви ОСОБА_1" та від 20.01.2017 р. № 17/11 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, та споруд в АДРЕСА_1" відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на це рішення, в якій, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом матеріального та процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Дубечненської сільської ради № 5 від 28.01.1997 року ОСОБА_1 було передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,25га, для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Рішенням Дубечненської сільської ради № 51/4 від 14.04.2014 р. надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), переданої безоплатно у власність, орієнтовною площею 0, 25 га в АДРЕСА_1.

02.06.2016 р. комісія Дубечненської сільської ради встановила, що позивач самовільно загородив проїзд загального користування металевою брамою та посадив саджанці плодових дерев та кущі смородини, про що складено акт розмежування присадибних ділянок. Комісія вирішила заборонити ОСОБА_1 використовувати самовільно зайняту земельну ділянку загального користування (проїзд) шириною 3,5 м, зобов'язати в двотижневий термін зняти залізну браму, звільнити проїзд від саджанців для вільного проїзду громадян до своїх земельних ділянок, та після збору урожаю обрізати кущі, які звисають на загорожу ОСОБА_3 і руйнують її.

Рішенням Дубечненської сільської ради № 10/18 від 10 серпня 2016 року затверджено вказаний акт розмежування земельних ділянок ОСОБА_1. та ОСОБА_3, позивача зобов'язано виконати пункти, вказані в Акті.

Рішенням Дубечненської сільської радою № 17/11 від 20.01.2017 року відмовлено позивачу в погодженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1, у зв'язку з невиконанням рішення сесії сільської ради № 10/18 від 10.08.2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів (ч. 3 ст. 152 ЗК України).

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про основи містобудування» до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування територій детальних планів територій.

Статтею 120 ЗК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Порядок погодження і затвердження документації із землеустрою, а також повноваження органів виконавчої влади у частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок передбачений у ст.ст. 186, 186-1 ЗК України.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 ЗК).

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сільська рада, відмовляючи в погодженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд діяла відповідно до Закону та в межах своїх повноважень.

З матеріалів справи встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 придбаний ОСОБА_1 у 1994 році. Обміри присадибної земельної ділянки ОСОБА_1 проводились землевпорядником сільської ради в 1997 році. Спірний проїзд є проїздом загального користування і не входить до земельної ділянки, яка надана позивачу. При виготовленні технічної документації не були дотриманні вимоги, які зазначені в акті від 02.06.2016р., не зазначено проїзду, який перекритий металевою огорожею, встановленою ОСОБА_1 Позивачем не доведено, що у його користуванні перебуває земельна ділянка, площею 0, 25га.

Оспорювані рішення прийняті сільською радою в межах повноважень, у спосіб та в порядку, встановленому законом, тому підстави для їх визнання незаконними та скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, були предметом розгляду суду першої інстанції і суд дав їм правильну юридичну оцінку.

Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процессуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 13 червня 2017 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді